"05" червня 2012 р.Справа № 27/17-3316-2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Будішевської Л.О.,
Суддів: Бєляновського В.В., Мишкіної М.А.,
при секретарі судового засідання Литовчук Г.П.,
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 -за довіреністю,
від відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю, ОСОБА_3, за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
на рішення господарського суду Одеської області від 12 березня 2012 року
у справі №27/17-3316-2011
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Хозяюшка"
про визнання права власності та зобов'язання повернути майно,
встановив:
У серпні 2011 року фізична особа-підприємець (ФОП) ОСОБА_4 (далі-позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) „Хозяюшка" (далі-відповідач) про визнання права власності на обладнання міні пивоварні виробництва „Maschinen und Anlagenbau U.Vollmer" (Німеччина), яке складається з: пивоварного котлу на 10 л. 1 шт.; електрошафу; 8 циліндро-конічних танків для бродіння та добродіння пива; бойлеру; теплообміннику 1 шт.; кизельгурового фільтру 1 шт.; охолоджувача з системою оборотного водозабезпечення 1 шт.; установки для миття бочок (КЕГов); комплекту шлангів для пива 3 шт.; компресору з фільтром; зернодробилки для солоду тип „Поло 22-18"; центробіжного насосу „Fristam" та зобов'язання відповідача повернути вказане обладнання, як безпідставно ним набуте.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі контракту №3 від 03.03.2008р., укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ „Дзержинський пивоварний завод", позивачем було придбано обладнання міні пивоварні виробництва „Maschinen und Anlagenbau U.Vollmer" (Німеччина), ввезено його на територію України, здійснено сертифікацію вказаного обладнання та укладено з відповідачем договір суборенди нежитлових приміщень від 06.08.2009р., за адресою: АДРЕСА_1, для розміщення міні пивоварні.
Однак, ТОВ „Хозяюшка" захопило спірне обладнання, виготовило договір суборенди від 01.09.2009р. та акт прийому-передачі, за яким ОСОБА_4 отримав в суборенду нежитлове приміщення пивоварного цеху та обладнання міні пивоварні „Maschinen und Anlagenbau U.Vollmer" у кількості, яка відповідає придбаному ним за контрактом від 03.03.2008р., при цьому, власником даного майна відповідач став за іншим договором купівлі-продажу, укладеним з ОСОБА_2
Позивач стверджував, що він не підписував зазначеного договору суборенди нерухомого майна та обладнання міні пивоварні.
Спірне майно (обладнання міні пивзаводу) було передано двома фізичними особами: ОСОБА_2 та ОСОБА_6 в якості внеску до статутного фонду ТОВ „Хозяюшка". Внаслідок цього правочину відповідач став власником обладнання міні пивоварні, а ОСОБА_2 та ОСОБА_6 одержали корпоративні права у вигляді частки розміром 50 та 25 відсотків статутного фонду.
За твердженням позивача, вказане обладнання ніколи не належало ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на праві власності, а тому в них були відсутні будь-які правові підстави передавати це обладнання до статутного фонду ТОВ „Хозяюшка".
Таким чином, на думку позивача, між ним та відповідачем виникли правовідносини, змістом яких є наявність цивільно-правових зобов'язань, що виникли у зв'язку з безпідставним збагаченням, тобто набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави.
Враховуючи викладене, позивач вважає, що відповідачем порушені його права та законні інтереси.
27.10.2011р. позивач подав до суду доповнення до позовної заяви, в якому уточнив позовні вимоги та просив суд визнати за ним право власності на обладнання міні пивоварні виробництва „Mashinen und Anlagenbau U. Vollmer" згідно контракту №3 від 03.03.2008р., укладеного між ним та ТОВ „Дзержинський пивоварний завод", та зобов'язати ТОВ „Хозяюшка" повернути вказане обладнання, яке в даний час знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_7
У відзиві на позовну заяву відповідач її не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що право власності на обладнання пивоварні було набуто ним на підставі договору купівлі-продажу від 15.10.2010р., за яким він придбав спірне обладнання у ОСОБА_2, який, в свою чергу, придбав за договором купівлі-продажу від 16.03.2009р. дане обладнання у ПП „ІМІ". В подальшому дане обладнання частково було внесено до статутного фонду ТОВ „Хозяюшка", а частково продано відповідачу.
При цьому, 01.09.2009р. між ТОВ „Хозяюшка" та ФОП ОСОБА_4 був укладений договір суборенди, за яким вказане обладнання передавалось ФОП ОСОБА_4 лише у тимчасове користування. В подальшому, в межах кримінальної справи, порушеної за заявою ОСОБА_4, зазначене обладнання було вилучено у ТОВ „Хозяюшка", як речовий доказ, та на момент розгляду справи у відповідача не знаходиться.
Судом першої інстанції з метою повного, всебічного розгляду обставин справи, для роз'яснення питань, що виникли при вирішенні спору та потребують спеціальних знань, було призначено у даній справі судову товарознавчу експертизу.
Крім того, ухвалою господарського суду Одеської області від 28.10.2011р. було задоволено заяву ФОП ОСОБА_4 про забезпечення позову та заборонено будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо переміщення, відчуження та реалізації будь-яким способом спірного обладнання.
Рішенням господарського суду Одеської області від 12 березня 2012 року (суддя Невінгловська Ю.М.) у позові відмовлено у повному обсязі та скасовано заходи до забезпечення позову.
Рішення суду мотивовано наступним.
З оригіналу договору суборенди нерухомого майна та обладнання міні пивоварні від 01.09.2009р. вбачається, що він був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений мокрими печатками. Позивачем не заявлено заперечень стосовно дійсності підпису від імені ОСОБА_4 Таким чином, сторони повністю дійшли згоди щодо умов передачі в суборенду приміщення та обладнання мін пивоварні за вказаним договором.
Крім того, до договору суборенди сторонами 01.09.2009р. укладено акт прийому-передачі пивоварного цеху та обладнання міні пивоварні, згідно якого вбачається, що обладнання міні пивоварні, яке складається з: універсального пивоварильного апарату 1 шт., циліндроконічного танку бродіння та дображування сусла, зберігання та розливу пива 8 шт., контролери температури для 8 ЦКТ 8 шт., емкість гарячої води (бойлер) 1 шт., дробилка солоду 1 шт., теплообмінник для охолоджування сусла противоточний 1 шт., пивний насос 1 шт., воздушний компресор 1 шт., установка гліколевого охолодження 1 шт., комплект шлангів для пива 3 шт., платформа 1 шт., емкість для зберігання дрожей 1 шт., установка для миття/наповнення кег 1 шт., кеги обсягом 50 л. 100 шт., кеги обсягом 30 л. 100 шт., рол-бар для дрібного продажу пива 10 шт., наповнюючи голівки для розливу пива із кег 50 шт., кран для безпінного розливу пива типу „ПЕГАС" 10 шт., кран для безпінного розливу пива типу „ФАСТ-БИР" 25 шт., балони 10 шт., емкість для води об'ємом 12 тис. л. 1 шт., контейнер 2 шт., терези платформні 1 шт., бак для приготування і підігріву миючих розчинів 1 шт., терези платформні 1 шт., бак для приготування і підігріву миючих розчинів 1 шт., гідрофор 2 шт., насос для води 1 шт., тачка 1 шт. було передано в суборенду ФОП ОСОБА_4
Оригінал договору суборенди від 06.08.2009р., на який посилається позивач, ним не наданий.
Спірне обладнання міні пивоварні на момент передачі в в суборенду належало на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 16.03.2009р. , укладеного між ПП „ІМІ" та ОСОБА_2
Отже, позивачем не доведений належним чином на підтверджений доказами факт порушення відповідачем його прав та законних інтересів, а також не доведені обставини, за якими суд мав визнати за позивачем право власності на спірне майно.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована наступним.
Ухвала господарського суду Одеської області від 05.03.2012р. про поновлення провадження у справі та призначення її до розгляду на 12.03.2012 р. (дата прийняття оскарженого рішення) судом позивачу не надсилалася і під час ознайомлення представником позивача 06.03.2012р. з матеріалами справи вказана ухвала була відсутня.
Про те, що 12.03.2012р. о 14:00 год. відбулося судове засідання у справі №27/17-3316-2011, представник позивача дізнався 12.03.2012р. о 15:00 год. від представників відповідача під час іншого судового засідання між тими ж сторонами у справі №26/17-4361-2011.
Таким чином, судом першої інстанції були порушенні процесуальні права позивача, передбачені ст.22 Господарського процесуального кодексу України.
При прийнятті рішення суд в якості належного доказу, який підтверджує право власності відповідача на спірне обладнання, послався на договір суборенди від 01.09.2009р., але не звернув увагу на те, що підпис і печатка ФОП ОСОБА_4 наявні тільки на одному аркуші договору, а на обороті та інших аркушах договору місяться тільки підпис та печатка відповідача.
Що стосується акту прийому-передачі до договору оренди від 01.09.2009р., то скаржник стверджує, що він не укладався між сторонами та позивач його ніколи не підписував.
Також, судом першої інстанції безпідставно не надано уваги договору суборенди нерухомого майна від 06.08.2009р., укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ „Хозяюшка", копія якого міститься в матеріалах справи. Оригінал цього договору знаходився на території пивовареного цеху, а ОСОБА_2 обмежив доступ ФОП ОСОБА_4 до належного йому обладнання міні пивоварні, а тому позивач не мав можливості забрати ці документи та цими документами заволодів ОСОБА_2
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач її не визнав, з огляду на таке.
Посилання представника позивача в апеляційній скарзі на те, що позивачу не було відомо про судове засідання, призначене на 12.03.2012р. о 14:00 год. спростовується тим, що останнім 06.03.2012р. зроблений напис про ознайомлення з матеріалами справи та він мав можливість дізнатися про дату, час та місце розгляду справи.
Крім того, ФОП ОСОБА_4 повідомлявся про час та місце проведення судового засідання шляхом надсилання ухвали суду на адресу, вказану позивачем у його позовній заяві.
Посилання позивача на існування договору суборенди нерухомого майна від 06.08.2009р., за яким він орендував лише частину нежитлового приміщення загальною площею 135,7 кв.м., є необґрунтованим та не підтверджено належними доказами, оскільки у позивача відсутній оригінал вказаного договору.
В засіданні суду апеляційної інстанції представник скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати рішення господарського суду на підставі його необґрунтованості.
Представники відповідача при розгляді справи господарським судом апеляційної інстанції заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
05.06.2012р. від скаржника надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи №26/17-4361-2011 про визнання недійсним договору суборенди від 01.09.2009р., що знаходиться в провадженні Одеського апеляційного господарського суду.
Судовою колегією вказане клопотання відхилено, оскільки вказана у клопотанні обставина не є такою, що унеможливлює апеляційний перегляд даної справи.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Що стосується зазначених в апеляційній скарзі порушень норм процесуального права, допущених судом першої інстанції відносно неналежного повідомлення позивача про час та місце судового засідання, яке відбулось 12.03.2012р., судова колегія зазначає, що ухвала від 05.03.2012р. направлена сторонам 05.03.2012р. Крім того, представник позивача 06.03.2012р. знайомився з матеріалами справи, в тому числі і з ухвалою від 05.03.2012р.
Що стосується зазначених в апеляційній скарзі порушень судом першої інстанції норм матеріального права, судова колегія зазначає наступне.
Позовна заява обґрунтована положеннями ст.392 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, та положеннями ст.1212 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Позов про визнання права власності в порядку ст.392 Цивільного кодексу України може бути заявлений власником або титульним володільцем індивідуально визначеної речі до особи, яка або заявляє про свої права на це майно, або не визнає за позивачем речового права на нього.
Позивач, вважаючи себе власником обладнання міні пивоварні та заявляючи позов про визнання права власності, не зазначив ознаки, за якими можна ідентифікувати це майно. В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що індивідуальні ознаки на спірному обладнанні відсутні.
Як вбачається із змісту позовної заяви, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 придбано обладнання міні пивоварні виробництва "Maschinen und Anlagenbau U.Vollmer" (Німеччина) за контрактом від 03.03.2008р. у ТОВ „Дзержинський пивоварний завод", ввезено на територію України, здійснено сертифікацію вказаного обладнання та розміщено в приміщенні відповідача на підставі договору суборенди нерухомого майна від 06.08.2009р., за адресою: АДРЕСА_1.
За умовами даного договору, як зазначає позивач, йому було передано у строкове платне користування частину нежитлового приміщення у складі нежитлової будівлі, яке складається в цілому з приміщень загальною площею 135,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Як стверджує позивач, в подальшому відповідач не допустив його на територію міні пивоварні та почав використовувати спірне обладнання самостійно.
Позивач стверджує, що спірне обладнання ніколи не належало ОСОБА_2 та ОСОБА_6, а тому не могло бути передано в якості внеску до статутного фонду ТОВ „Хозяюшка".
Між тим, під час розгляду справи судом першої інстанції з'ясовано, що оригінал договору суборенди нерухомого майна від 06.08.2009р. у позивача відсутній, а є лише копія, засвідчена печаткою відповідача.
Під час апеляційного перегляду справи позивач підтвердив відсутність у нього оригіналу цього договору.
Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Положеннями ст.34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з приписами ст.36 Господарського процесуального кодексу України, оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Натомість, ТОВ „Хозяюшка" надано для огляду у судовому засіданні суду першої інстанції оригінал договору суборенди нерухомого майна та обладнання мініпивоварні від 01.09.2009р., підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками, за яким ТОВ „Хозяюшка" передало в суборенду ФОП ОСОБА_4 нерухоме майно приватної власності (далі -Пивоварний цех), в складі нежитлової будівлі, загальною площею 139,6 кв.м., розташованої за адресою за адресою: АДРЕСА_1 та обладнання мініпивоварні, оцінене сторонами, згідно з п.1.2.1 договору, у 826400 грн. (т.1, а.с.91-97). Пунктом 2.1 договору визначено, що орендодавець передає орендарю у суборенду пивоварний цех та обладнання мініпивоварні для виробництва та реалізації пива. Термін дії цього договору суборенди визначено сторонами на 1 рік та 6 місяців з дня підписання даного договору (п. 4.1 договору).
До даного договору сторонами укладено акт прийому-передачі пивоварного цеху та обладнання мініпивоварні від 01.09.2009р., з якого вбачається, що обладнання мініпивоварні, згідно до п. 1.2 договору, яке складається з: універсального пивоварильного апарату 1 шт., циліндроконічного танку бродіння та дображування сусла, зберігання та розливу пива 8 шт., контролери температури для 8 ЦКТ 8 шт., емкість гарячої води (бойлер) 1 шт., дробилка солоду 1 шт., теплообмінник для охолоджування сусла противоточний 1 шт., пивний насос 1 шт., воздушний компресор 1 шт., установка гліколевого охолодження 1 шт., комплект шлангів для пива 3 шт., платформа 1 шт., емкість для зберігання дрожей 1 шт., установка для миття/наповнення кег 1 шт., кеги обсягом 50 л. 100 шт., кеги обсягом 30 л. 100 шт., рол-бар для дрібного продажу пива 10 шт., наповнюючи голівки для розливу пива із кег 50 шт., кран для безпінного розливу пива типу „ПЕГАС" 10 шт., кран для безпінного розливу пива типу „ФАСТ-БИР" 25 шт., балони 10 шт., емкість для води об'ємом 12 тис. л. 1 шт., контейнер 2 шт., терези платформні 1 шт., бак для приготування і підігріву миючих розчинів 1 шт., терези платформні 1 шт., бак для приготування і підігріву миючих розчинів 1 шт., гідрофор 2 шт., насос для води 1 шт., тачка 1 шт. було передано в суборенду ФОП ОСОБА_4 Претензій щодо якості та кількості обладнання міні пивоварні у ФОП ОСОБА_4 не було. Даний акт прийому-передачі також підписано та скріплено печатками обох сторін .
При цьому, дане обладнання міні пивоварні на момент передачі його в суборенду знаходилось у власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 16.03.2009р., укладеного між ПП „ІМІ" та ОСОБА_2
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у позивача правових підстав для визнання права власності на спірне обладнання, оскільки воно, по-перше не має індивідуальних ознак, по-друге, на момент передачі в суборенду належало на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 16.03.2009р., а на момент розгляду справи передане до статутного фонду ТОВ „Хозяюшка".
Наявність у позивача контракту №3 від 03.03.2008р. про продаж ТОВ „Дзержинський пивоварний завод" мініпивоварні виробництва „Maschinen und Anlagenbau U.Vollmer" (Німеччина) та сертифікату відповідності не свідчить, що обладнання, придбане позивачем у 2008 році є тим самим обладнанням, яке було передано позивачу в суборенду за договором від 01.09.2009р., оскільки воно не містить ознак, які б дозволяли його ідентифікувати.
Крім того, оскільки матеріалами справи підтверджено, що ТОВ „Хозяюшка" на законних правових підставах використовувало дане обладнання у своїй господарській діяльності і ці підстави на час розгляду справи не відпали, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання ТОВ „Хозяюшка" повернути вказане обладнання позивачу, як безпідставно набуте, відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову у позові прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства, підстави для його скасування відсутні.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України,
апеляційний господарський суд,
постановив :
Рішення господарського суду Одеської області від 12 березня 2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Будішевська Л.О.
Судді Бєляновський В.В.
Мишкіна М.А.