79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
05.06.12 Справа № 5008/41/2012 Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Давид Л.Л.
Суддів Данко Л.С.
Юрченка Я.О.
при секретарі судового засідання Карнидал Л.Ю.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Шарк-плюс", б/н від 03.04.2012 р. (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 160 від 09.04.2012 р.)
на рішення господарського суду Закарпатської області від 14.03.2012 р.
у справі № 5008/41/2011 (суддя -Ремецькі О.Ф.)
за позовом Приватного підприємства „Шарк-плюс", м. Ужгород
до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, м. Ужгород
до Приватного підприємства „Аутдор - Шарк", м. Ужгород
про стягнення суми 200000 грн. збитків
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_3 -представник (довіреність, б/н від 18.01.2012 р.);
від відповідача 1: не з»явились;
від відповідача 2: не з»явились;
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 14.03.2012 р. у справі № 5008/41/2012 (суддя -О.Ф. Ремецькі) в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Шарк-плюс»(надалі -позивач) до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (надалі- відповідач 1) та Приватного підприємства «Аутодор-Шарк»(надалі -відповідач 2) про стягнення суми 200000 грн. збитків відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що у відповідності до вимог ст. 22, ст. 623 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України позивач жодним належним доказом в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України не довів наявність у нього права на майно, яке перебуває у власності чи користуванні відповідачів, не довів в чому полягала протиправна поведінка відповідачів щодо нього, не довів які саме винні дії відповідачів спричинили йому збитки, чітко не визначив якого роду збитків він зазнав, не довів не тільки причинний зв'язок між поведінкою відповідачів та збитками, а взагалі не довів чи існує будь-який зв'язок між підприємствами, позивачем і відповідачами.
Позивач, -Приватне підприємство «Шарк-плюс», не погодившись винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу, б/н від 03.04.2012 р., в якій посилається на те, що останнє прийнято з порушенням норм чинного законодавства та неповним дослідженням матеріалів та обставин справи. Судом, на думку скаржника, не взято до уваги того, що рекламні конструкції, «Білборди» у кількості 51 шт. (розміром 6х3 м.) та «Сіті-лайти»(розміром 1,25х1,75 м.) у кількості 20 шт., які є власністю Приватного підприємства «Шарк-плюс», придбані у попереднього власника МСМП «Енергомонтаж», що підтверджується договором купівлі -продажу від 05.05.2005 року.
Окрім цього, судом неправомірно відхилено доказ ідентичності майна на підставі висновку № 94 від 19.01.2007 р. експерта -будівельника Корчинської Д.В. та не враховано преюдиціальні факти при вирішенні спору між тими ж сторонами.
Дані обставини, на думку скаржника є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття нового, яким просить позовні вимоги задоволити.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 р. порушено апеляційне провадження у справі №5008/41/2012 та призначено до розгляду в судове засідання на 24.04.2012 р. (а.с. 77) в складі колегії головуючого судді Давид Л.Л., суддів Данко Л.С. та Юрченка Я.О.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 р. в зв»язку з відпусткою судді Юрченка Я.О. в склад колегії введено суддю Кордюк Г.Т. (а.с.96).
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2012 р. за клопотання позивача розгляд справи відкладено та зобов'язано такого документально обґрунтувати, наявність завданих відповідачами збитків на суму 200000 грн., з зазначенням в чому полягає вина кожного з відповідача зокрема (а.с. 98-99).
Представником позивача подано суду наступні документи: копію постанови Вищого господарського суду України від 09.03.2010 р. у справі № 5/179(2-173/07), якою рішення господарського суду Закарпатської області від 08.05.2009 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.08.2009 р. у справі № 5/179(2-173/07) залишено без змін; копію рішення господарського суду Закарпатської області від 26.05.2008 р. у справі № 5/228; копію відповіді Управління «Муніципальна поліція»від 21.09.2010 р.; копію висновку експерта -будівельника Корчинської Д.В. від 19.01.2007 р.; копію договору купівлі -продажу рекламних носіїв між МСМП «Енергомонтаж»та ПП «Шарк-плюс»від 05.05.2005 р. з додатками.
Відповідач 1 та відповідач 2 надали суду свої заперечення та копію договору оренди № 027/08 від 31.10.2008 р. між ПП «Шарк»та ПП «Аутодор-шарк»терміном дії один рік.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2012 р. в зв»язку з зайнятістю судді Кордюк Г.Т. в інши судових засіданнях в склад колегії введено суддю Юрченка Я.О. (а.с.132).
Заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні 22.05.2012 р., судовою колегією оголошено перерву до 05.06.2012 р.
В судове засідання 05.06.2012 з'явився представник позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги. Відповідачі участі уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, причин неявки не повідомили.
Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін в даному та в попередніх судових засіданнях, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення господарського суду Закарпатської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України особа, які завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
5 травня 2005 р. ПП «Шарк-плюс»та МСМП «Енергомонтаж»укладено договір купівлі -продажу рекламних носіїв, предметом якого є рекламоносії: «Білборди»(51 шт.) розміром 6х3 м., «Сіті-лайти» (20 шт.) розміром 1,25х1,75 м.
7 травня 2005 р. рекламні носії «Білборди» (51 шт.) розміром 6х3м. всього на суму 5100,00 грн. та рекламні носії «Сіті - лайти»(20 шт.) розміром 1,25х1,75 всього на суму 7000,00 грн. передані позивачу по акту прийому -передачі (а.с. 9).
Листом від 25.11.2009 р. позивачем запропоновано відповідачу 2 укласти договір оренди або звільнити рекламоносії від рекламної продукції відповідача 2 (а.с. 141).
Однак, майно позивача, як вказує останній, безпідставно використовується відповідачем 2 і надалі, так як договорів оренди рекламоносіїв укладено не було. Використання рекламоносіїв без належної правової підстави призводить до завдання матеріальної шкоди позивачу у вигляді неможливості використання свого майна з комерційною метою і як наслідок, - неодержання прибутку та амортизаційних відрахувань, які не відшкодовуються.
Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Факт належного придбання позивачем рекламоносіїв на підставі договору купівлі -продажу від 05.05.2005 р., укладеного між МСМП «Енергомонтаж»та ПП «Шарк-плюс»встановлюється на підставі постанови Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.2007 р. (якою переглянуто за нововиявленими обставинами постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2007 р.) та відмовлено у задоволенні позову ПП "Шарк" до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ПП "Шарк-плюс", м. Ужгород, ТзОВ "Шрек", м. Ужгород, МСМП "Енергомонтаж", м. Ужгород про визнання недійсними рішення загальних зборів засновників ТзОВ "Шрек", договорів купівлі-продажу рекламних носіїв від 12.04.2005 р., укладеного між ТзОВ "Шрек" та МСМП "Енергомонтаж"та від 05.05.2005 р., укладеного між МСМП "Енергомонтаж"та ПП "Шарк-плюс", визнання права власності на рекламоносії "Біл-борди"(51 шт.) розміром 6м Х 3м, "Сіті-лайти" (20 шт.) розміром 1,25 м Х 1,75м за ТзОВ "Шрек", відшкодування матеріальної шкоди та стягнення коштів.
Відшкодування збитків є однією із форм або мір цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України що кореспондується ст. 224 Господарського кодексу України визначено, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено. Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у більшому або меншому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв"язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів , одержаних особою, яка порушила право.
Правовою підставою відшкодування шкоди є склад цивільного правопорушення, необхідними елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причиновий зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.
З фактичних обставин справи встановлено, що факт належного придбання позивачем рекламоносіїв на підставі договору купівлі продажу від 05.05.2005 р. укладеного між МСМП "Енергомонтаж"та ПП "Шарк-плюс"випливає з рішення господарського суду Закарпатської області від 08.05.2010 р. у справі №5/179 (2-173/07) (яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.08.2009 р. та постановою Вищого господарського суду України від 09.03.2010 р.).
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Виконкому Ужгородської міської ради № 444 від 07.11.2008 р. та № 122 від 28.04.2010 р. відповідачу 2 надано дозволи на розповсюдження зовнішньої реклами на рекламоносіях позивача терміном на три роки. В рішенні вказано , що дозволи надаються відносно рекламоносіїв за переліком із ідентифікацією їх за місцем знаходження, що співпадає з переліком, наведеним в додатках до договору купівлі - продажу, за якими такі рекламоносії набуті позивачем.
Станом на 21.09.2010 р. відповідач 2 продовжував використовувати рекламоносії, що підтверджується листом Директора муніципальної поліції Ужгородської міської ради за № 397/2 від 21.09.2010 р. Дані обставини, були предметом перевірки Закарпатського обласного управління у справах захисту прав споживачів, про що свідчить лист від 16.05.2012 р. № 504 про наявність порушень законодавства у галузі розповсюдження реклами з боку відповідача 2.
Отже, відповідач 2 користується майном позивача протягом тривалого часу, шляхом розповсюдження зовнішньої реклами на рекламних носіях. Жодних доказів наявності майнових прав у відповідача 1 та 2 на рекламні конструкції суду не надано. Судовою колегією встановлено, що позивач листом від 25.11.2009 р. звертався до відповідача 2 із пропозицією укласти договори оренди рекламоносіїв, однак відповіді на таку пропозицію не одержував.
Згідно з ч. 3 ст. 623 Цивільного кодексу України, що кореспондується ст. 225 Господарського кодексу України збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задоволити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Розрахунок збитків повинен ґрунтуватись на ринкових цінах рекламних послуг, зокрема в основу розрахунків повинна покладатися вартість послуг по розміщенню реклами в певному періоді часу та певному місці розміщення такої реклами.
Судовою колегією з'ясовано, що позивач не подав належних доказів щодо розрахунків суми збитків, або неодержаного доходу, в результаті господарської діяльності, якби його право не було порушено. З матеріалів справи вбачається, що позов заявлено про стягнення 200000 грн. матеріальної шкоди. Натомість розрахунок суми збитків складає 1755000 грн. та відсутні будь-які обґрунтування саме такого розміру шкоди матеріали справи не містять.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
При визначені неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Позивачем не було надано належного обґрунтування суми завданих збитків, а також вжиття заходів з боку позивача щодо їх одержання.
Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.
Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.
Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини позову, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими.
В силу вимог чинного законодавства, позивач повинен довести суду та надати відповідні докази того, що внаслідок протиправної поведінки відповідача позивачу були завдані збитки та довести розмір цих збитків. В свою чергу, відповідач для звільнення себе від відповідальності за заподіяні позивачу збитки, має довести, що збитки завдано не з його вини.
Отже, аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, судова колегія з'ясувала, що позивач належними та допустими доказами не довів підставності заявленого розміру позовних вимог внаслідок використання майна «Біл-борди»(51 шт.) розміром 6х3 м., «Сіті-лайти»(20 шт.) розміром 1,25х1,75 м.
Відповідно до цього, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про недоведеність факту наявності та розміру збитків.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, чого скаржником не зроблено.
Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги та відповідність рішення господарського суду Закарпатської області нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 14.03.2012 р. у справі № 5008/41/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Шарк-плюс", б/н від 03.04.2012 р. (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 160 від 09.04.2012 р.) - без задоволення.
2. Судові витрати по розгляду справи в апеляційному суді відповідно до ст. ст. 49, 105 ГПК України покласти на скаржника.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.
5. Справу № 5008/41/2012 повернути господарському суду Закарпатської області.
Повний текст постанови підписано 08.06.2012
Головуючий-суддя Давид Л.Л.
Суддя Данко Л.С.
Суддя Юрченко Я.О.