79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
06.06.12 Справа № 5010/256/2012-9/14
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого -судді: Данко Л.С.,
Суддів: Давид Л.Л.,
Юрченко Я.О.,
При секретарі: Явна Г.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спільного українсько-македонського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон» (м. Івано-Франківськ) № /12 від 03.05.2012 р. (за вх. № 360 від 11.05.2012 р.),
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2012 року
у справі № 5010/256/2012-9/14 (суддя Фанда О.М.)
порушеній за позовом: Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ,
До відповідача: Спільного українсько-македонського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон», м. Івано-Франківськ,
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління капітального будівництва виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ,
Про стягнення заборгованості в сумі 113993,31 грн., в т. ч. 88290,00 грн. - основного боргу, 7409,10 грн. - 3% річних, 18294,21 грн. - інфляційних втрат та стягнення судових витрат (з урахуванням заяви про зменшення суми позовних вимог).
За участю представників сторін:
Від апелянта/відповідача: не прибув,
Від позивача: ОСОБА_3 -п/к за довіреністю № 2306/01-20/67-в від 03.01.2012 р.,
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_4 - № 4 від 22.05.2012 р.
Представники, які прибули у судове засідання, з правами та обов'язками сторін, які визначені у ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України - ознайомлені. Заяв та клопотань про відвід суддів -не надходило.
Сторони які прибули в дане судове засідання, подали спільне письмове клопотання про відмову від здійсненні фіксації судового процесу технічними засобами.
Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів»від 11.05.2012р., дану справу передано на розгляд колегії суддів, у складі: Данко Л.С. (суддя-доповідач), судді Давид Л.Л. та судді Юрченко Я.О.
Згідно розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 р. введено в склад судової колегії, для розгляду справи № 5010/256/2012-9/14, замість судді Юрченко Я.О. -суддю Гриців В.М.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 року прийнято апеляційну скаргу СП ТзОВ «Авалон»до провадження та розгляд скарги призначено на 23.05.12 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (оригінали повідомлень про вручення поштового відправлення - докази в матеріалах справи).
Апелянтом не пропущено строку на подання апеляційної скарги на рішення місцевого суду.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2012 року у зв'язку із зайнятістю судді Гриців В.М. в іншому судовому засіданні в склад колегії для розгляду справи №5010/256/2012-9/14 було введено суддю Юрченко Я.О.
З підстав зазначених в ухвалі суду від 23.05.2012р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на 06.06.2012 р., про що сторони були повідомлені рекомендованою поштою з повідомленням про вручення.
Через канцелярію суду апелянтом/відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги вих. № 41/12 від 28.05.2012р. та долучення до матеріалів справи додатків, а саме: заява ОСОБА_6 від 21.05.2012р., наказ № 26-к від 21.05.2012р. по СП ТзОВ «Авалон», копія свідоцтва про державну реєстрацію та копія довідки про включення до ЄДРПОУ.
Представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, через канцелярію суду 06.06.2012р. за вх. № 3620 подано супровідний лист № 01-11/281 від 05.06.2012р. з розрахунком заборгованості, 3% річних та інфляційних витрат.
Представник апелянта/відповідача, повторно, не прибув, подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги на час відпустки керівника апелянта та в межах строків визначених ст. 102 ГПК України.
Представник позивача прибув, надав пояснення по суті апеляційної скарги, просить рішення місцевого суду від 24.04.2012р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача прибув, подав розрахунок заборгованості, 3% річних та інфляційних витрат, надав пояснення по суті спору, просить рішення місцевого суду від 24.04.2012р. залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду скарги за відсутності представника апелянта/відповідача, виходячи з такого.
Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.
Частиною другою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість одного з представників апелянта/відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.
З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для повторного відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 5010/256/2012-9/14.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.2012 р. по справі № 5010/256/2012-9/14 в частині стягнення заборгованості; в частині стягнення інфляційних витрат та судового збору належить змінити, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.2012р. у справі № 5010/256/2012-9/14 (суддя Фанда О.М.) позовні вимоги Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до Спільного українсько-македонського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління капітального будівництва виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про стягнення заборгованості в сумі 113993,31 грн., в т. ч. 88290,00 грн. - основного боргу, 7409,10 грн. - 3% річних, 18294,21 грн. - інфляційних втрат та стягнення судових витрат (з урахуванням заяви про зменшення суми позовних вимог) -задоволено частково.
Вирішено стягнути з Спільного українсько-македонського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон»(м. Івано-Франківськ) на користь позивача: Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (м. Івано-Франківськ) 58290,00 грн. -основного боргу, 7409,10 грн. - 3% річних, 18294,21 грн. -індексу інфляції та 1679,81 грн. судового збору (частина друга резолютивної частини рішення). В решті позову відмовлено (частина четверта резолютивної частини рішення).
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду Спільне українсько-македонське підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «Авалон»(далі за текстом -СП ТзОВ «Авалон») звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення господарського суду Івано-Франківської області в частині стягнення 7409,10 грн. -3% річних, 18294,21 грн. - індексу інфляції та відповідної частини витрат по сплаті судового збору скасувати та прийняти нове рішення, яким в цій частині позовних вимог відмовити повністю. Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення, порушено норми матеріального права. Зокрема вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, оскільки судом при прийнятті даного рішення не взято до уваги, що твердження позивача про завдані йому збитків є нічим іншим як домислом, а відтак позивач не мав підстав для нарахування процентів за час прострочення чи нарахування інфляційних збитків, оскільки таке невиконання відповідачем (боржником) своїх зобов'язань, виникло через неналежне невиконання (прострочення) позивачем своїх зустрічних договірних зобов'язань.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 25.02.2003р. № 95 "Про проведення конкурсу на право забудови мікрорайону в межах вулиць Бельведерська - Пилипа Орлика - Короля Данила, м. Івано-Франківську" затверджено "Умови конкурсу на право забудови мікрорайону в межах вулиць Бельведерська - Пилипа Орлика - Короля Данила в м. Івано-Франківську" (а. с. 18).
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 16.12.2003р. за № 515 "Про матеріали управління архітектури і містобудування міськвиконкому" (пункт 1.13.) дозволено Приватному підприємству «Авалон»проводити проектно-пошукові роботи - для будівництва житлового будинку з приміщеннями громадського призначення (№ 35 по генплану) в мікрорайоні в межах вулиць Короля Данила - Пилипа Орлика -Бельведерської, при умові укладення угоди на пайову участь у спорудженні інженерних мереж і споруд та дати дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки. Проектування здійснювати через комунальне підприємство «Івано-Франківське міське управління капітального будівництва»(а. с. 15).
На підставі цього рішення, 22.12.2003р. між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради в особі першого заступника міського голови Ониськіва Богдана Зіновійовича, що керується положеннями Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»(«Сторона 1»-за договором, Позивач -у справі), Комунальним підприємством «Івано-Франківське міське управління капітального будівництва», в особі начальника управління Ковальчука Володимира Григоровича, діє на підставі «Положення», затвердженого сесією Івано-Франківської міської ради, п.16 ч. 3 ст. 42, ст. 68 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»(«Сторона 2» -за договором, Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -у справі) та Приватним підприємством «Авалон», в особі директора Поповски Ігоря, що діє на підставі Статуту («Сторона 3»-за договором, Відповідач -у справі) на підставі п. 2.3.2., п. 2.4.2., п. 3.2., п. 3.3. «Умов конкурсу на право забудови мікрорайону в межах вулиць Бельведерська -Пилипа Орлика -Короля Данила в м. Івано-Франківськ, затвердженого рішенням Виконавчого комітету міської ради від 25.02.2003р. № 95, було укладено Договір № 6-03/07-ін про пайову участь на спорудження інженерних мереж, підземної автостоянки та доріг мікрорайону в межах вулиць Бельведерська -Пилипа Орлика -Короля Данила в м. Івано-Франківськ (далі за текстом -Договір) (а.с. 8-9).
Колегія суддів, зважаючи на те, що вищевказаний Договір було укладено між сторонами 22.12.2003р., керувалася приписами ЦК УРСР в редакції 1963р., а також нормами ГК та ЦК України, які набрали чинності з 01.01.2004р. в силу ч. 2 ст. 4, ст. 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 4 Розділу ІХ Прикінцеві положення Господарського кодексу України, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами за вказаним Договором продовжують існувати.
Зазначений Договір укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками трьох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 153, 154 ЦК УРСР в редакції 1963р.
Станом на час розгляду даної справи, зазначений Договір не розірвано, не змінено, рішення органу місцевого самоврядування та його виконавчого органу, які слугували підставою для його укладення, не скасовані у встановленому законом порядку, таких доказів сторони суду не представили, в матеріалах справи такі докази відсутні.
Як встановлено колегією суддів, Комунальне підприємство «Івано-Франківське міське управління капітального будівництва»є юридичною особою, його правонаступником є Управління капітального будівництва міськвиконкому, йому присвоєно код ЄДРПОУ 05397574 (згідно витягу з ЄДРПОУ станом на 29.02.2012р.).
Приватне підприємство «Авалон»є юридичною особою, його правонаступником є Спільне Українсько-македонське підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «Авалон»(далі за текстом - СП ТзОВ «Авалон»), йому присвоєно код ЄДРПОУ 31523962 (згідно витягу з ЄДРПОУ станом на 31.01.2012 р.).
Відповідно до п. 1 даного Договору, СП ТзОВ «Авалон»(«Сторона 3»за договором) прийняла на себе зобов'язання внести кошти пайової участі на спорудження інженерних мереж, підземної автостоянки та автодоріг мікрорайону в межах вулиць Бельведерська - Пилипа Орлика - Короля Данила в м. Івано-Франківську, та провести відселення і знесення існуючого житлового фонду, відповідно до розбивки кварталів забудови, а управління капітального будівництва міськвиконкому («Сторона 2»за договором) звести силами підрядних будівельних організацій мережі та споруди.
Згідно п. 2.1 цього Договору, вартість даного договору на момент його укладення встановлюється у розмірі 294840,20 грн. на підставі зведеного кошторисного розрахунку забудови мікрорайону, в залежності від кількості квадратних метрів загальної площі (1340 м.кв.) визначеного «Стороною 3»об'єкта (ж. б. № 35 по генплану забудови), виходячи із вартості дольової участі 220,03 грн. (41,52 у. о.) за 1 м.кв.
Розділом 3 Договору (а.с. 8 /зворот/) визначено порядок внесення пайової участі, а саме: в п. 3.1. вказано, що СП ТзОВ «Авалон»зобов'язалося внести пайову участь шляхом перерахування коштів, зазначених в п. 2.1. даного договору на розрахунковий рахунок Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради у розмірі (п. 3.1.1.) 75% суми, або 221130,15 грн. у 2-х місячний термін з дня підписання цього договору, але не пізніше моменту укладення договору оренди землі під будівництво виділеного об'єкту, згідно з «Умовами конкурсу», а решту коштів пайової участі (25%) в розмірі 73710,05 грн. протягом 8 місяців з дня підписання договору, але не пізніше 3-х місяців від початку будівництва виділеного об'єкта ( п. 3.1.2.). При цьому будівництво власного об'єкту відповідач зобов'язується розпочати впродовж 6-ти місяців з дня підписання цього договору.
Відповідно до п. 4.2.1. вказаного Договору, «Сторона 3»зобов'язувалось вносити пайову участь у терміни, що вказані в п. 3.1 даного Договору.
Як вбачається з поданого витягу із рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 22.09.2005р. № 322 «Про матеріали управління архітектури і містобудування виконкому міської ради" (а. с. 16) вирішено (п. 5.13.) дозволити СП ТзОВ «Авалон»будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями громадського призначення (№ № 34, 35 по генплану) в межах вулиць Короля Данила - Пилипа Орлика -Бельведерської (дозвіл на проектно-пошукові роботи -рішення Виконавчого комітету міської ради від 16.12.2003р. № 515, пункт 1.13 (№ 35 по генплану); рішення Виконавчого комітету міської ради від 23.03.2004 р. № 110, пункт 1.12 (№ 34 по генплану). Будівництво здійснювати на умовах про пайову участь у розбудові інженерних мереж та споруд.
29.12.2008р. між Сторонами за договором було укладено Додаткову угоду № 2 до договору № 6-04/07-ін від 29.03.2004р. про пайову участь на спорудження інженерних мереж та доріг мікрорайону в межах вулиць Бельведерська -Пилипа Орлика -Короля Данила в м. Івано-Франківськ (а. с. 12).
Згідно п. 1 Додаткової угоди № 2, «Сторона 3»приймає на себе зобов'язання внести кошти пайової участі в розмірі 88,29 тис. грн. на спорудження інженерних мереж та автодоріг мікрорайону в межах вулиць Бельведерська - Пилипа Орлика - Короля Данила в м. Івано-Франківську на розрахункові рахунки «Сторони 1»в термін до 01.01.2009 р.
Відповідно до п. п. 2, 3 Додаткової угоди № 2 передбачено, що «Сторона 1»та «Сторона 2»зобов'язуються прийняти в експлуатацію житлові будинки № 34, № 35 (по генплану) в термін до 01.01.2009р., а у випадку невиконання «Стороною 3» своїх зобов'язань «Сторона 1»знімає вводу в експлуатацію житлові будинки № 34, № 35 (по генплану).
Як вбачається з матеріалів справи СП ТзОВ «Авалон»та ПП «Тенко»надіслали 16.12.2008 р. спільний лист за № 230 до Управління капітального будівництва міськвиконкому з проханням зарахувати частину коштів, які заплатили як дольову участь на будівництво будинків № 3, 4, 5 в сумі 237192,00 грн., як дольову участь на будівництво будинків № 34 та № 35 (а. с. 13).
29.12.2008р. між Управлінням капітального будівництва міськвиконкому (Сторона 2 за договором) та СП ТзОВ «Авалон»та ПП «Тенко»(Сторони 3 за договорами) на підставі листа -звернення «Сторона 3»(СП ТзОВ «Авалон») від 16.12.2008 р. № 230, було укладено Додаткову угоду № 2-2 до Договорів № 6-04/07-ін від 29.03.2004 р., № 6-04/14-ін від 29.06.2004 р., № 7-05/03-ін від 10.05.2005р., № 12-06/4-ін від 30.10.2006 р. про пайову участь на спорудження інженерних мереж та автодоріг мікрорайону в межах вулиць Бельведерська -Пилипа Орлика -Короля Данила в м. Івано-Франківську (а. с. 14).
Пунктом 1 Додаткової угоди № 2-2 визначено, що «Сторона 1»та «Сторона 2»зобов'язується зарахувати частину коштів в сумі 237192,00 грн., що оплачені як пайова участь за житлові будинки № 3, 4, 5 (по генплану), в оплату пайової участі за будинками № 34, № 35 (по генплану).
Пунктом 2 вищевказаної угоди, «Сторона 3»приймає на себе зобов'язання вносити кошти пайової участі за житлові будинки № 3, 4, 5 (по генплану) в повному обсязі, згідно з укладеними угодами, не претендуючи на зараховані кошти в розмірі 237192,00 грн., як пайову участь за будинки № 34, № 35 (по генплану).
Однак, як вбачається з матеріалів справи, та встановлено місцевим господарським судом, Відповідач (СП ТзОВ «Авалон») в порушення умов Договору, взяті на себе зобов'язання, щодо перерахування коштів на пайову участь в повному обсязі не виконав, основна заборгованість станом на 01.02.2012р. зазначеного товариства перед позивачем становить 88290,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що Позивач для врегулювання спору в добровільному порядку надсилав на адресу Відповідача лист-попередження вих. № 76/01-11/48в від 24.01.12р. з вимогою в термін до 15.02.2012р. погасити заборгованість на суму 89290,00 грн. (а. с. 11).
Інші договори, які зазначені у додатковій угоді № 2-2 досліджувалися лише в межах, що стосуються Відповідача у даній справі. Правовідносини, які виникли між позивачем та іншими підприємствами в частині пайової участі, не досліджувалися, оскільки ці підприємства не є сторонами за даним позовом.
Місцевим судом встановлено, що Відповідач вимогу Позивача виконав частково, 28.02.2012р. платіжним дорученням № 215 перерахував кошти в сумі 30000,00 грн. У розділі призначення платежу за вказаним платіжним документом передбачено, що оплата в сумі 30000,00 грн. проведена для фінансування будівництва мереж мікрорайону межах вулиць Бельведерська - Пилипа Орлика - Короля Данила (а.с. 32).
Данай факт оплати також підтверджується Актом звіряння взаєморозрахунків за період з 01.01.2012р. -19.04.2012р. складеного між СП ТзОВ «Авалон»і Управлінням капітального будівництва м. Івано-Франківськ, в якому зазначено, що основна сума боргу складає 58290,00 грн. Акт звірки підписаний повноважними представниками та їх підписи засвідчені печатками сторін.
Місцевим господарським судом встановлено, що Позивач при поданні позовної заяви не врахував проведеної 28 лютого 2012р. Відповідачем оплати 30000,00 грн. платіжним дорученням № 215 (а. с. 32), а тому місцевий суд прийшов до правомірного висновку, що позовні вимоги Позивача в частині основного боргу підлягають до задоволення частково на суму 58290,00 грн. (88290,00 грн. -30000,00 грн.).
Відповідач доказів про погашення решту основного боргу -не представив, такі докази в матеріалах справи відсутні.
Станом на 28 лютого 2012 року, основна заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 58290,00 грн., що не заперечується (визнається) відповідачем ( абзац 6 описової частини апеляційної скарги, а.с. 64).
Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, що ставляться до змісту зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача на свою користь 18294,21 грн. - інфляційних витрат та 7409,10 грн. -3% річних (заява про уточнення позовних вимог), які нараховано відповідно до статті 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
На підставі вказаної норми, Позивачем за період з 15.04.2009р. по 01.02.2012р. нараховано інфляційні втрати в сумі 18294,21,42 грн., з чим погодився місцевий суд.
Однак, в частині щодо розрахунку інфляційних втрат за період з 15.04.2009р. по 01.02.2012р. колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погодитися не може, виходячи з такого.
Як вбачається з листа Верховного суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»вважається, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок розпочинається з наступного місяця. Аналогічно якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число відповідного місяця, інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця - інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця.
З пункту 1 додаткової угоди № 2 (а.с. 12), вбачається, що СП ТзОВ «Авалон»приймає на себе зобов'язання вносити кошти пайової участі в розмірі 88 290,00 грн. на спорудження інженерних мереж та автодоріг мікрорайону в межах вулиць Бельведерська -Пилипа Орлика -Короля Данила в м. Івано-Франківськ, в термін до 15 квітня 2009 року включно.
При цьому, до суми боргу за певний період застосовується офіційно встановлений індекс інфляції, який склався в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж і до моменту погашення боргу.
Вказана правова позиція щодо розрахунку інфляційних втрат викладена у постанові Вищого господарського суду України від 02 березня 2011р. у справі № 23/89.
При перерахунку розміру інфляційних витрат колегією суддів використано Закон України «Про державну статистику», яким затверджено Наказ від 27.07.2007р. № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін».
Як випливає із матеріалів справи, Позивач при розрахунку інфляційних витрат від суми боргу, який виник станом на 15.04.2009р., застосував індекс інфляції за квітень 2009 року, що суперечить чинному законодавству та вищенаведеній судовій практиці.
Отже, до боргу, що виник у квітні 2009р. належить застосовувати офіційний індекс інфляції за травень 2009р. -100,5%, за червень 2009р. -101,1%, за липень 2009р. -99,9%, за серпень 2009р. - 99,8%, за вересень 2009р. -100,8%, за жовтень 2009р. -100,9%, за листопад 2009р. -101,1%, за грудень 2009р. -100,9%. Відтак середньостатистичний розмір індексу інфляції за цей період = 105,1% (100,5% * 101,1% * 99,9% * 99,8% * 100,8% *100,9%*101,1%*100,9% = 105,1% (для розрахунку: 105,1% / 100% = 1,051), а не 1,060, як помилково вказав Позивач, з чим погодився місцевий суд.
Офіційні індекси інфляції за 2010р.: січень 2010р. -101,8%, лютий 2010р. -101,9%; березень 2010р. -100,9%; квітень 2010р. - 99,7%; травень 2010р. -99,4%, червень 2010р. -99.6%, липень 2010р. -99,8%, серпень 2010р. -101,2%, вересень 2010р. -102,9%, жовтень 2010р. - 100,5%, листопад 2010р. -100,3%, грудень 2010р. -100,8%. Середньостатистичний розмір індексу інфляції за 2010 рік = 109,1% (для розрахунку: 109,1% /100%= 1,091).
Офіційні індекси інфляції за 2011р.: січень 2011р. -101,0%, лютий 2011р. -100,9%; березень 2011р. -101,4%; квітень 2011р. - 101,3%; травень 2011р. -100,8%, червень 2011р. -100,4%, липень 2011р. -98,7%, серпень 2011р. -99,6%, вересень 2011р. -100,1%, жовтень 2011р. -100,0%, листопад 2011р. -100,1%, грудень 2011р. -100,2%. Середньостатистичний розмір індексу інфляції за 2011 рік = 104,6% (для розрахунку: 104,6% /100%= 1,046).
Офіційний індекс інфляції за січень 2012р. (в межах предмету спору -по 01.02.2012р. включно) -100,2% (для розрахунку: 100,2%/100%=1,002).
Отже, загальний індекс інфляції за період з 15.04.2009р. по 01.02.2012р. становить 120,1% (105,1%*109,1%*104,6%*100,2% = 120,1% (для розрахунку: 120,1%/100% = 1,201).
Розмір інфляційних втрат за вказаний період (по 01.02.2012р. включно) становить 17746,29 грн., виходячи з розрахунку: (88290,00 грн.*1,201) -88290,00 грн. = 17746,29 грн.), а не 18294,21 грн., як зазначено у рішенні місцевого суду.
Виходячи з вищенаведеного, рішення місцевого суду в частині розміру інфляційних втрат підлягає зміні.
Щодо розрахунку 3% річних в сумі 7409,10 грн., то колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, виходячи з наступного.
Місцевим судом встановлено, колегією суддів перевірено, що загальна кількість днів прострочення за період з 15.06.2009р. по 01.02.2012р. складає 1021 день. Розрахунок 3% річних проводиться за формулою: борг* 3% річних*кількість днів прострочення/365= 3% річних; (88290,00 грн. -боргу, який мав місце у спірний період*3% річних/100%*1021 - днів прострочення/365= 7409,10 грн.).
Не заслуговують на увагу твердження Відповідача про безпідставність нарахування Позивачем інфляційних втрат та 3% річних з суми боргу 88290,00 грн., оскільки Відповідачем часткову оплату основного боргу в сумі 30 000,00 грн. проведено лише 28.02.2012р., що підтверджується платіжним дорученням № 215 (а.с. 32), межами предмету спору в цій частині вимог є період з 15.04.2009р. по 01.02.2012р. включно, тому обрахування індексу інфляції та 3% річних від суми боргу 58 290,00 грн., який склався станом на 28.02.2012р. за період з 15.04.09р. по 01.02.2012р., як цього вимагає Відповідач, не ґрунтується на законі.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що заборгованість в сумі 58290 грн. залишилась тимчасово не сплаченою не з вини Відповідача, а внаслідок зовнішніх факторів, на які останній не має будь-якого впливу, та не зважаючи на це вживає всіх можливих заходів до якнайшвидшого і повного виконання раніше взятих на себе грошових зобов'язань (а.с. 64 -66), з огляду на наведене просить скасувати рішення місцевого суду в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Колегією суддів зазначене твердження Відповідача не приймається до уваги виходячи з такого.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримані компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Інфляційні втрати та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
При цьому положення статті 625 ЦК України застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання незалежно від наявності вини у його діях (постанова Вищого господарського суду України від 05.08.2010р. у справі № 4/719, яка залишена без змін Верховним Судом України (постанова Верховного Суду України від 08.11.2010р. у справі № 4/719).
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Апелянт/відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, стягнув заборгованість, вказавши одержувачем коштів -позивача Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради.
Між тим, у ст. 4 та п. 1 ст.11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", що діяв в редакції на момент винесення судового рішення господарського суду першої інстанції, з урахуванням положень ст. 69 Бюджетного кодексу України, встановлено джерела формування спеціального фонду Державного бюджету України та спеціального фонду місцевих бюджетів на 2012 рік у частині доходів, зокрема, з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна, за користування іншим майном, що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок державного бюджету.
Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради відповідно до Конституції України є виконавчим органом місцевого самоврядування (стаття 140), наділений правовою, організаційною та матеріально-фінансовою самостійністю /делеговані повноваження/, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України, утримується за рахунок державного бюджету.
В главі 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000р. № 131 передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.
Таким чином, рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням наведених норм прав, які, на думку колегії суддів, належить усунути.
Відповідно до приписів статей 103, 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Вищевказане є підставою для зміни оскарженого судового рішення в частині стягнення заборгованості по орендній платі з урахуванням положень вищевказаних статей Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", оскільки платежі, які є предметом спору у даній справі підлягають стягненню як на корись Державного бюджету України, так і на користь місцевих бюджетів, на балансовий рахунок спеціального фонду.
В іншій частині постанову суду апеляційної інстанції належить залишити без змін.
Така правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 18.04.2012р. у справі № 5015/5950/11, від 14.05.2012р. у справі № 5015/6341/11.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, Львівський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.2012р. у справі № 5010/256/2012-9/14 в частині стягнення заборгованості, в частині стягнення інфляційних втрат та судового збору змінити. В частині другій резолютивної частини рішення після слів «на користь»доповнити словами «Державного бюджету України, місцевого бюджету Івано-Франківської обласної ради та місцевого бюджету Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради».
В частині другій резолютивної частини зазначеного рішення цифри та слова «18 294,21 грн. (вісімнадцять тисяч двісті дев'яносто чотири грн. 21 коп. -індексу інфляції; 1679,81 грн. (одна тисяча шістсот сімдесят дев'ять грн. 81 коп.»замінити на цифри та слова: «17746,29 грн. (сімнадцять тисяч сімсот сорок шість грн. 29 коп. -інфляційних втрат та 1668,91 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят вісім грн. 91 коп.)».
В іншій частині рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.2012 року у справі № 5010/256/2012-9/14 -залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44-49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Спільного українсько-македонського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон»задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.2012р. по справі № 5010/256/2012-9/14 в частині стягнення основного боргу, в частині стягнення інфляційних витрат та судового збору змінити.
В частині другій резолютивної частини рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.2012р. після слів «на користь»доповнити словами «Державного бюджету України, місцевого бюджету Івано-Франківської обласної ради та місцевого бюджету Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради».
В частині другій резолютивної частини рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.2012р. цифри та слова «18 294,21 грн. (вісімнадцять тисяч двісті дев'яносто чотири грн. 21 коп. -індексу інфляції; 1679,81 грн. (одна тисяча шістсот сімдесят дев'ять грн. 81 коп.»замінити на цифри та слова: «17746,29 грн. (сімнадцять тисяч сімсот сорок шість грн. 29 коп.) - інфляційних втрат; 1668,91 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят вісім грн. 91 коп.)».
В іншій частині рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.2012 року у справі № 5010/256/2012-9/14 -залишити без змін.
3. Судовий збір в сумі 17 грн. 15 коп. за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку покласти на позивача.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
5. Матеріали даної справи повернути господарському суду Івано-Франківської області.
Головуючий суддя Данко Л.С.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Юрченко Я.О.