01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
16.05.2012 № 14/5026/277/2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсакової Г.В.
суддів: Суліма В.В.
Рєпіної Л.О.
При секретарі судового засідання Зайцевій А.І.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2 . - за довіреністю
від відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» на рішення господарського суду Черкаської області від 01.03.2012 року
по справі № 14/5026/277/2012 (суддя Хабазня Ю.А.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс»
про стягнення 230278,63 грн.,
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» про стягнення боргу за договором поставки природного газу №12/13302/ТЕ-11 від 01.10.2011р. на суму 230 278,63 грн., з яких: 222 371,54 грн. - основного боргу, 5854,77 грн. - пені за період з 06.12.2011р. по 05.02.2012р., 919,14 грн. інфляційних та 1133,18 грн. - 3 % річних за той же період та 4605,57 грн. судового збору.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором №12/13302/ТЕ-11 від 01.10.2011р. поставки природного газу, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість за поставлений в листопаді 2011р. природний газ.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.03.2012 у справі № 14/5026/277/2012 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» 222371,54 грн. - основного боргу, 919,14 грн. - інфляційних, 5854,77 грн. - пені, 1133,18 грн. - 3 % річних, 4605,57 грн. судових витрат.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 01.03.2012р. та прийняти нове рішення.
Скаржник вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 01.03.2012р. прийнято з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підставі апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» на рішення господарського суду Черкаської області від 01.03.2012 р., згідно 98 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2012р. порушено апеляційне провадження у справі №14/5026/277/2012.
Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення господарського суду Черкаської області від 01.03.2012 року у справі № 14/5026/277/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі розпорядження Секретаря палати від 17.04.2012р. розгляд справи здійснено судовою колегією у складі: головуючий по справі суддя - Корсакова Г.В., судді - Сулім В.В., Рєпіна Л.О.
Представником відповідача в судовому засіданні 16.05.2012р. подано заяву про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Виконавчий комітет Смілянської міської ради.
Згідно ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.
Відповідачем в поданій ним заяві не обґрунтовано, яким чином рішення з господарського спору у даній справі може вплинути на права та обов'язки Виконавчого комітету Смілянської міської ради.
З огляду на зазначене, судова колегія залишила без задоволення заяву відповідача про залучення до участі у справі третьою особою Виконавчий комітет Смілянської міської ради. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2011 р. між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» (споживач) укладено договір № 12/13302/ТЕ-11 поставки природного газу, відповідно до умов п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати споживачу в 2011 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем, який виробляє теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (в обсягах природного газу, який використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями). Покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.
Згідно з п. 1.3 договору постачальник передає споживачу в 2011 році газ в обсязі до 570 тис.куб.м, в тому числі по місяцям кварталів: тис.куб.м: жовтень - 100, листопад - 200, грудень - 270, IV квартал 570.
Відповідно до п. 3.1 договору ціна за 1000 м3 газу без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки (2%) до ціни газу, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом становить - 709,0196 грн., крім того ПДВ - 141,8039 грн.. Разом 850,8235 грн.
Загальна вартість 1000м3 газу без врахування тарифів на його транспортування становить 788,70 грн., крім того ПДВ 157,74 грн. Разом 946,44 грн.
Згідно з п.3.3 Договору загальна вартість 1000м3 газу з врахуванням тарифів на його транспортування, розподілу, постачання, цільової надбавки (2%) до ціни газу становить - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 218,20 грн. Разом 1309,20 грн.
Загальна вартість цього Договору складається із сум вартості місячних поставок газу (п.3.5 Договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати щодекадно протягом місяця поставки. Оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача, якщо це передбачено законодавством, на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника відповідно до вимог Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 5 числа, наступного за місяцем поставки газу.
Звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу замовником та акту приймання-передачі газу протягом 10 днів з моменту вимоги однієї із сторін. Вказана звірка оформлюється відповідним актом (п.4.6 договору).
Строк поставки газу встановлений пунктом 5.1 договору, з 01.10.2011р. по 31.12.2011р. включно.
Згідно п. 6.1.2, п. 6.1.3 договору споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ та підписувати акт приймання-передачі газу, поставленого постачальником споживачу у відповідному місяці поставки.
Відповідно до п.1.2, п.1.3 додатку №1 до договору сторони домовились, що кількість газу, поставленого споживачу, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються постачальником і споживачем. При цьому не пізніше 3 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, споживач зобов'язується надати постачальнику два примірники акту приймання-передачі газу, підписаних та скріплених печаткою споживача, в яких зазначаються фактичні обсяги переданого газу. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.
Згідно п.10.1 договору останній набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, поширюється на відносини, що склались між сторонами з 01.10.2011р. і діє у частині поставки газу по 31.12.2011р. включно, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.
Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 12/13302/ТЕ-11 позивач у листопаді 2011р. поставив відповідачу 169853 м.куб природного газу на суму 222 371,54 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2011р., який підписаний сторонами та скріплений їх печатками (а.с.16).
В свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» за поставлений природний газ не розрахувалось, що відповідачем не заперечується.
Таким чином, заборгованість відповідача складає 222 371,54 грн.
На доводи скаржника, про те, що підтвердженням наявності чи відсутності заборгованості за отриманий природний газ є акт звірки розрахунків, який в матеріалах справи відсутній, судова колегія зазначає, що відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Акт звірки розрахунків є фінансовим документом за яким простежується обіг коштів. Встановлення факту заборгованості має ґрунтуватися на результатах аналізу первинних документів. Відповідачем не надано доказів (копій платіжних доручень, банківських виписок по рахунку) в підтвердження здійснення оплати поставленого позивачем згідно акту приймання-передачі від 30.11.2011р. природного газу. Наявність заборгованості в сумі 222 371,54 грн. відповідачем не заперечується.
Доводи відповідача про те, що в матеріалах справи відсутній акт виконаних робіт та копії виставленого відповідачу рахунку колегією суддів не приймається до уваги, оскільки складання актів виконаних робіт та надання рахунку на оплату договором не передбачено.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені та належними засобами доказування не спростовані, з огляду на що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача 222 371,54 грн. заборгованості за поставлений природний газ.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 7.2.1 Договору передбачено, що у разі порушення споживачем умов п. 4.1 цього Договору, споживач зобов'язується (крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення) сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Позивач просить стягнути з відповідача 5 854,77 грн. пені за період з 06.12.2011р. по 05.02.2012р. за прострочення виконання відповідачем зобов'язань по оплаті поставленого природного газу.
Враховуючи, що наданий позивачем розрахунок пені відповідає зазначеним вимогам закону, умовам договору і дійсним обставинам справи, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача в цій частині в повному обсязі в сумі 5 854,77 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає обставинам справи, умовам договору та вимогам закону, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення вимоги позивача про стягнення 919,14 грн. інфляційних нарахувань та 1 133,18 грн. 3% річних (за період з 06.12.2011р. по 05.02.2012р.).
Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який мав довести з посиланням на конкретні письмові докази (ст.32 ГПК України), що ним виконано зобов'язання в повному обсязі та вчасно.
Щодо доводів скаржника про порушення його процесуальних прав на надання доказів у справі, в зв'язку з відмовою судом першої інстанції в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, судова колегія зазначає наступне.
Пунктом 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи клопотання відповідача про перенесення розгляду справи не містило зазначення причини неявки представника і будь-які докази наявності поважних причин неявки представника у справі відсутні.
Відповідач не був позбавлений можливості подати суду відзив на позов та письмові докази на спростування доводів позивача, а також забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Черкаської області від 01.03.2012р. відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Підстав для його зміни чи скасування не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» на рішення господарського суду Черкаської області від 01.03.2012р. у справі № 14/5026/277/2012 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 01.03.2012р. у справі № 14/5026/277/2012 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 14/5026/277/2012 повернути до господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя Корсакова Г.В.
Судді Сулім В.В.
Рєпіна Л.О.