ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________
07.06.12 Справа № 17/5014/832/2012
За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
до Луганського міського комунального товариства "Теплокомуненерго", м. Луганськ
про стягнення 28 594 765 грн. 20 коп.
Суддя Фонова О.С.
Представники: від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 117/10 від 26.12.2011;
від відповідача: ОСОБА_2, юрисконсульт, довіреність № 12-д від 10.02.2012.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 24425158,43 грн., пені у сумі 1993170,87 грн., інфляційних нарахувань у сумі 1182420,32 грн., 3% річних у сумі 994015,58 грн. за договором про закупівлю природного газу за державні кошти від 14.10.2010 №06/10-1182 ТЕ-20.
Відповідач позовні вимоги визнав частково в сумі основного боргу із застосуванням розстрочки виконання рішення з 01.01.2012 по 31.12.2031 зі сплатою щомісяця по 101771,49 грн.
Так, відповідач зазначає, що на заявлені до стягнення пеню, 3% річних та інфляційні нарахування розповсюджується дія Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»№ 3319 (далі - Закон).
Дія Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК «Газ України», ДК «Укртрансгаз», ДК «Укргазвидобування», ДАТ «Чорноморнафтогаз»та ДП «Енергоринок».
ЛМКП «Теплокомуненерго»є підприємством яке виробляє, транспортує та постачає теплову енергію. ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»прямо зазначено у зазначеній вище нормі права.
Відповідно до п. 2.6. ст. 2 Закону, суб'єкти господарювання, визначені у статті 1 Закону, реструктуризують заборгованість за природний газ та електричну енергію, яка утворилася станом на 01 січня 2011 року і не сплачена на дату набрання чинності Законом, відповідно до чинного законодавства.
Закон набрав чинності з дати опублікування -04.06.2011.
На виконання п. 2.6. ст. 2 Закону, 18.11.2011 за вих. № 15/42-2-3193 відповідач направив позивачу звернення щодо реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ у сумі 28 022 243,97 грн., згідно якого запропонував реструктуризувати заборгованість за договором № 06/10-1182-ТЕ-20 на строк до 31.12.2031 з погашенням кожного місяця по 101 771,49 грн.
Позивачем жодної відповіді на звернення надано не було.
У відповідності до п. 2.2. Закону заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом підлягає списанню.
Однак, позивач, на думку відповідача, всупереч вимогам Закону, нарахував і виставив до сплати пеню, 3 % річних та інфляційні збитки.
Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд
Між ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»(позивач у справі), як Постачальником, та ЛМКП «Теплокомуненерго»(відповідач у справі), як Покупцем, був укладений договір постачання природного газу 14.10.2010 № 06/10-1182 ТЕ-20 (далі -Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю природний газ за наявності його обсягів, а Покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ (далі -газ) в обсязі, зазначеному в пункті 1.2 цього Договору.
Газ, що постачається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення пні гарячого водопостачання. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.
Згідно п. 1.2 Постачальник передає Покупцю в період з 01.10.2010 по 31.12.2010 газ в обсязі до 51384 тис. куб.м.
Згідно п. 3.1. Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 840,196 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ -2%;
- податок на додану вартість за ставкою -20 %.
Крім того тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами -234,00 грн., крім того ПДВ -20%.
До сплати за 1000 куб. м. природного газу -1091,00 грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ -1309,20 грн.
Згідно п. 4.1. Договору, розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:
- перші оплата в розмірі 34 відсотки від вартості за планових місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;
- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.
Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки.
Відповідно до пункту 7.3.1 Договору, у разі порушення Покупцем умов п. 4.1 цього Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Сторони в пункті 9.3 Договору погодили, що пеня нараховується Постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов Договору, він надав послуги з постачання природного газу протягом жовтня-грудня 2010 року на загальну суму 47143692,39 грн. Відповідач свої зобов'язання виконав частково, а саме розрахувався за поставлений природний газ в сумі 22718533,96 грн., у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість в сумі 24425158,43 грн., за стягненням якої позивач звернувся до суду.
Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 1993170,87 грн. за період з 27.09.2011 по 27.03.2012, інфляційних нарахувань у сумі 55284,91 грн. за загальний період з грудня 2010 року по лютий 2012 року та 3% річних у сумі 994015,58 грн. за загальний період з 21.11.2010 по 27.03.2012.
Відповідач позовні вимоги визнав в частині стягнення боргу в сумі 24425158,43 грн., та просив його розстрочити. Решта вимог відповідачем не визнана з підстав, викладених вище.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу природний газ в жовтні-грудні 2010 року, на загальну суму 47143692,39 грн., що підтверджується актами приймання-передачі поставленого газу (а.с.18-20).
Сторонами підписано акт звірення розрахунків станом на 31.12.2011, згідно якого за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 24425158,43 грн.
Приймаючи до уваги наведене, а також те, що вказана сума заборгованості підтверджена матеріалами справи та визнана відповідачем, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу слід задовольнити повністю в сумі 24425158,43 грн.
Відповідно до пункту 7.3.1 Договору, у разі порушення Покупцем умов п. 4.1 цього Договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Сторони в пункті 9.3 Договору погодили, що пеня нараховується Постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в сумі 1993170,87 грн. за період з 27.09.2011 по 27.03.2012, згідно наданого розрахунку, яка є обґрунтовано заявленою, вірно нарахованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування в сумі 55284,91 грн. за загальний період з грудня 2010 року по лютий 2012 року та 3% річних у сумі 994015,58 грн. за загальний період з 21.11.2010 по 27.03.2012.
Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.
Отже, вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та вірно нарахованими.
Посилання відповідача на те, що у відповідності до п. 2.2. Закону заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом підлягає списанню, а тому не повинна стягуватись, судом не приймаються з огляду на наступне.
Як встановлено у частині 1 статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 1 Закону України „Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" №3319-VІ від 12.05.2011, що набрав чинності 04.06.2011 (далі -Закон 3319) дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію „Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК „Газ України", ДК „Укртрансгаз", ДК „Укргазвидобування", ДАТ „Чорноморнафтогаз" та ДП „Енергоринок".
Пунктом 2.2 статті 2 Закону 3319 передбачено, що підлягає списанню заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.
Так, пунктом 2.5 статті 2 Закону 3319 встановлено, що списання заборгованості відповідно до цього Закону здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України постановою №894 від 08.08.2011 було затверджено Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію (далі - Порядок).
Пунктом 1 Порядку встановлено, що він визначає механізм списання заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ та електричну енергію, зокрема із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, що нараховані на заборгованість за природний газ, відповідно до Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію».
Згідно пункту 4 Порядку, обсяг заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ визначається з урахуванням вимог законодавства з питань інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків і списується:
- учасниками процедури списання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом або виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, перед дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - компанія "Газ України") - у сумах, що обліковуються в бухгалтерському обліку таких учасників;
- компанією "Газ України" - у сумах, що обліковуються в її бухгалтерському обліку, включаючи заборгованість ліквідованих підприємств, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію.
Відповідно до п. 5 Порядку учасники процедури списання, крім тих, що зазначені у пункті 4 цього Порядку, списують заборгованість за природний газ в узгоджених сумах, що обліковуються в їх бухгалтерському обліку та підтверджуються актом звіряння заборгованості, який включає загальний обсяг заборгованості та обсяг заборгованості, яку передбачається списати. При цьому списання заборгованості учасниками процедури списання, яким належить 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, здійснюється за погодженням з органами, уповноваженими управляти такими учасниками.
Згідно з пунктом 6 Порядку, для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів.
Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.
Відповідно до пункту 8 Порядку, учасники процедури списання подають протягом 10 днів після затвердження зазначеного в пункті 6 цього Порядку протоколу, але не пізніше 31.12.2011 кредиторам інформацію про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій) в розрізі договорів щодо постачання природного газу, а також видів заборгованості.
Відповідачем не надано суду відомостей про списання вказаних нарахувань у встановленому законодавством порядку.
Згідно статей 4, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», будь-які штрафні санкції в бухгалтерському обліку відображаються виключно на підставі прийнятих судових рішень (ухвал, постанов), як документів, що достовірно визначають зобов'язання боржника сплатити такі санкції.
На дату набрання чинності Законом (04.06.2011) штрафних санкцій, нарахованих по спірному Договору не існувало, оскільки рішення про стягнення з відповідача штрафних санкцій на цю дату було відсутнє.
Отже, відповідач не міг відобразити в бухгалтерському обліку штрафні санкції на дату набрання чинності Законом, щоб в подальшому списати штрафні санкції на підставі Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»та Порядку списання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію.
З огляду на викладене, підстав для списання вказаних нарахувань та відмови у їх стягнення суд не вбачає.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 24425158,43 грн., пені у сумі 1993170,87 грн., інфляційних нарахувань у сумі 1182420,32 грн., 3% річних у сумі 994015,58 грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню.
Щодо клопотання про розстрочення виконання рішення, то суд його відхиляє з огляду на те, що відповідач просить суд про надання розстрочки виконання судового рішення строком до 2031 року, але ним не доведено суду наявності реальних джерел надходження коштів та не надано доказів на підтвердження того, що його фінансовий стан суттєво зміниться протягом цього періоду, не надано належного економічного та документального обґрунтування такої можливості.
До того ж, суд враховує матеріальні інтереси сторін, зокрема, позивача, а також наявність інфляційних процесів в країні, які знецінюють значні суми заборгованості.
У зв'язку з недоведеністю відповідачем можливості виконання рішення в строки, зазначені ним у клопотанні та недоведеністю обставин, що обумовили необхідність та доцільність розстрочки виконання рішення, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання про розстрочку рішення у даній справі.
Судові витрати покладаються на відповідача, згідно до статті 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Луганського міського комунального товариства "Теплокомуненерго", м. Луганськ, вул. Куракіна, буд. 23а, ідентифікаційний код 24047779, на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, вул. Шолуденка , буд. 1, ідентифікаційний код 31301827, заборгованість у сумі 24425158,43 грн., пені у сумі 1993170,87 грн., інфляційних нарахувань у сумі 1182420,32 грн., 3% річних у сумі 994015,58 грн., судовий збір в сумі 64380,00 грн., видати наказ.
3. У задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення відмовити.
У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Повне рішення складено: 12.06.2012.
Суддя О.С. Фонова