ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-47/5524-2012 05.06.12
За позовом Інституту надтвердих матеріалів ім.В.М.Бакуля Національної академії наук України
До Державного госпрозрахункового підприємства "Алмазінструмент"НАН України
Про стягнення 675 068,28 грн.
Суддя Станік С.Р.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 -представник за довіреністю
від відповідача: не з'явився
На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 05.06.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 675 068,28 грн.,за договором № 155 від 01.01.2004 з яких: 661 257,90 грн. - основний борг, 13 810,38 грн. -
пеня, а також відшкодування судових витрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати за надані послуги відповідно до умов вищезазначеного договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2012 було порушено провадження у справі № 5011-47/5524-2012, розгляд справи було призначено на 22.05.2012.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2012 розгляд справи було відкладено до 05.06.2012 у зв'язку із неявкою в судове засідання представників сторін, а також з метою виконання сторонами вимоги суду.
В судовому засіданні 05.06.2012 представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на виконання умов договору № 155 від 01.01.2004 було надано відповідачу послуги по забезпеченню електроенергією. Проте відповідач порушив умови вказаного договору щодо оплати грошових коштів за надані послуги, у зв'язку з чим у останнього перед позивачем утворився борг в сумі 661 257,90 грн. за періоди з січня 2011 до червня 2011 та з листопада 2011 до грудня 2011.
Серед іншого, позивач у відповідності до умов вищевказаного договору просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 13 810,38 грн.
Відповідач своїх представників в судові засідання 22.05.2012 та 05.06.2012 -не направив, однак 25.05.2012 поштовим відправленням надіслав до Господарського суду міста Києва документи по справі. Разом з тим, відзив на позовну заяву та будь-які заперечення щодо позовних вимог -не надав.
Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
01.01.2004 між позивачем -Інститутом надтвердих матеріалів ім.В.М.Бакуля НАН України та відповідачем -Державним госпрозрахунковим підприємством "Алмазінстрмент"НАН України було укладено договір № 155, за умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання здійснювати функції абонента енергозбутових організацій по забезпеченню відповідача електроенергією в строки, обумовлені цим договором, а також позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги згідно показників лічильників та тарифів на електроенергію ( п. п. 1.1., 1.2.).
Умовами договору № 155 від 01.01.2004 сторони погодили, що оплату за використану електроенергію щомісячно здійснює відповідач на підставі розрахунків, узгоджених сторонами (п. 2.4.). Позивач щомісячно надає відповідачу розрахунки оплати за поставку електроенергії і при цьому враховує: тариф електропостачальної організації, втрати електроенергії на трансформаторах електроживлення і кабельних мережах, а також враховує питомі витрати електроенергії на освітлення території, охорону і охоронну сигналізацію, тощо (п. 2.5.). Оплата відповідачем за електроенергію позивача за виставленими рахунками здійснюється до 21 числа наступного місяця -повний розрахунок за попередній місяць за фактично використану електроенергію (п. 3.1.).
Також, 30.12.2008, 01.05.2010 та 30.12.2010 між сторонами було укладено додаткові угоди до договору № 155 від 01.01.2004, за умовами яких строк дії вказаного договору було продовжено.
Відповідно до актів здачі-прийомки виконаних робіт від 31.01.2011 на суму 115 980,49 грн., від 28.02.2011 на суму 141 245,26 грн., від 31.03.2011 на суму 126 690,74 грн., від 29.04.2011 на суму 103 477,03 грн., від 31.05.2011 на суму 47 578,32 грн., від 28.11.2011 на суму 39 570,05 грн., від 30.12.2011 на суму 37 521,83 грн. та акту про використану електричну енергію від 30.06.2011 на суму 49 194,18 грн. (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали були досліджені судом в судовому засіданні по справі), які підписані представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб, вартість наданих позивачем та прийнятих без будь-яких зауважень та заперечень відповідачем послуг за договором № 155 від 01.01.2004 склала загалом 661 257,90 грн.
Як зазначає позивач у позові, ним було виконано свої зобов'язання за договором у повному обсязі, надано послуги відповідачу на суму 661 257,90 грн. за період з січня 2011 до червня 2011 та з листопада 2011 до грудня 2011., у зв'язку з чим позивач виставив відповідачу рахунки-накази № 10-11 від 31.01.2011 на суму 115 980,49 грн., № 247-11 від 28.02.2011 на суму 141 245,26 грн., № 495-11 від 31.03.2011 на суму 126 690,74 грн., № 763-11 від 29.04.2011 на суму 103 477,03 грн., № 1081-11 від 31.05.2011 на суму 47 578,32 грн., № 1304-11 від 30.06.2011 на суму 49 194,18 грн., № 2262-11 від 28.11.2011 на суму 39 570,05 грн., № 2528 від 30.12.2011 на суму 37 521,83 грн. (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали були досліджені судом в судовому засіданні по справі), натомість, відповідач не здійснив розрахунок за надані послуги у строк, встановлений п.3.1 договору.
Позивач стверджує, що на момент подачі позову до господарського суду, відповідач надані позивачем послуги на суму 661 257,90 грн. не оплатив, внаслідок чого у останнього перед позивачем виник борг в наведеній сумі, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 661 257,90 грн. основного боргу за надані послуги.
Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).
В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).
Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Пунктом 6.2. договору № 155 від 01.01.2004 (з урахуванням додаткової угоди № 3 від 01.05.2010 до вказаного договору) встановлено, що за несвоєчасний розрахунок по платежах, передбачений цим договором відповідач виплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів за кожний день прострочки платежу.
Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позивач, на виконання умов договору № 155 від 01.01.2004 надав за періоди з січня 2011 до червня 2011 та з листопада 2011 до грудня 2011 відповідачу послуги по забезпеченню електроенергією на загальну суму 661 257,90 грн., що підтверджується актами здачі-прийомки виконаних робіт від 31.01.2011, від 28.02.2011, від 31.03.2011, від 29.04.2011, від 31.05.2011, від 28.11.2011, від 30.12.2011 та актом про використану електричну енергію від 30.06.2011, які підписані представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб, проте відповідач свого обов'язку щодо оплати за надані послуги у строк, встановлений п. 3.1 договору № 155 від 01.01.2004 -не виконав, в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 661 257,90 грн.
Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо оплати за надані послуги за договором № 155 від 01.01.2004 не надав.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 155 від 01.01.2004, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про наявність у відповідача заборгованості за договором № 155 від 01.01.2004 у розмірі 661 257,90 грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в наведеній сумі є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами та такими, що підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 661 257,90 грн.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо сплати за надані послуги, позивач просить стягнути з відповідача за період з 22.05.2011 до 22.11.2011 пеню в сумі 13 810,38 грн.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, з яким суд погоджується щодо сум, строків і ставок нарахувань, а відтак враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобов'язання за договором № 155 від 01.01.2004, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, а саме в сумі 13 810,38 грн.
Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного госпрозрахункового підприємства "Алмазінструмент" НАН України (ідентифікаційний код - 30153980, місцезнаходження: 04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2) на користь Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля Національної академії наук України (ідентифікаційний код - 05417377, місцезнаходження: 04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2) 661 257 (шістсот шістдесят одна тисяча двісті п'ятдесят сім) грн. 90 коп. -основного боргу, 13 810 (тринадцять тисяч вісімсот десять) грн. 38 коп. -пені та 13 501 (тринадцять тисяч п'ятсот одна) грн. 37 коп. -витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.Р. Станік