ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-11/2855-2012 01.06.12
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік-Тан»
пропро стягнення заборгованості
Судді Смирнова Ю.М. -головуючий
Ващенко Т.М.
Літвінова М.Є.
Представники:
від позивача Лазоренко І.В. -представник
від відповідача Лазько С.В. -представник
Рішення прийняте 01.06.2012, оскільки 21.05.2012 в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік-Тан» 56 178,79 грн., в тому числі 3 748,63 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу та 52 430,16 грн. неустойки.
В подальшому позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором фінансового лізингу № 474 від 19.09.2007 у розмірі 3 748,63 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч укладеного між сторонами договору фінансового лізингу, відповідачем не виконано свого обов'язку щодо своєчасної та в повному обсязі сплати лізингових, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 3 748,63 грн.
Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те, що факт існування заборгованості з травня по червень 2009 досліджувався та був встановлений рішенням Господарського суду м. Києва від 28.03.2011 по справі №18/254-52/34 та був повністю оплачений відповідачем, а також вказує, що рішенням Господарського суду м. Києва від 14.04.2011 по справі №3/47 було досліджено та встановлений факт відсутності заборгованості по Договору №474 від 18.09.2007 та планам лізингу №474/001, №474/004 -№474/011 від 18.09.2007, а рішенням Господарського суду м. Києва від 01.02.2012 по справі №48/541 -досліджено та встановлено факт відсутності заборгованості по Договору №474 від 18.09.2007 та планам Лізингу №474/012 та №474/013 від 20.05.2008.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
18.09.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вік-Тан»укладено Договір фінансового лізингу № 474, відповідно до якого лізингодавець передає, а лізингоодержувач отримує в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб у відповідності з замовленням на транспортний засіб.
Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом (стаття 2 вказаного Закону).
Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до п. 5.1. Договору за переданий у лізинг транспортний засіб в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати лізингоодержувачем лізингових платежів встановлюється в плані лізингу (Додаток 3 до Договору) та інших додатках. Нарахування лізингових платежів здійснюється згідно актів виконаних робіт, які підписуються сторонами. Підписання актів сторонами підтверджує досягнення згоди сторонами щодо змісту актів виконаних робіт.
Лізингові платежі включають: суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості транспортного засобу, комісію лізингодавця за наданий у лізинг транспортний засіб, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням цього Договору. Оплата вартості послуг лізингодавця здійснюється в українських гривнях. Кожний наступний лізинговий платіж здійснюється у наступному порядку: сума, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості транспортного засобу сплачується у сумі, зазначеній в плані лізингу; комісія лізингодавця за наданий у лізинг транспортний засіб розраховується за наведеною формулою (п.п.5.2., 5.8. Договору).
Так, Додатками №3 до Договору сторонами було погоджено плани лізингу, якими визначено строки лізингу, розміри лізингових платежів та строки їх сплати.
Позивач стверджує, що взятих на себе зобов'язань щодо сплати лізингових платежів відповідачем в повному обсязі не виконано, а саме не оплачено рахунки-фактури № С-00018965 від 02.04.2009 на суму 1 551,12 грн. та № С-00018970 від 02.04.2009 на суму 2 197,51 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 28.02.2009 між сторонами укладено Додаткову угоду № 2, відповідно до п. 3 якої, у зв'язку з припиненням дії плану лізингу № 474/002 від 18.09.2007, змін до плану лізингу № 474/002 від 10.10.2007 Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»повертає Товариству з обмеженою відповідальністю «Вік-Тан»переплату по комісії в сумі 2 197,51 грн. та переплату по амортизації в сумі 1 551,12 грн. В зв'язку з тим, що у відповідача існувала заборгованість за Договором № 474, наявність якої було встановлено в рішенні Господарського суду міста Києва від 28.03.2011 по справі № 18/254-52/34, позивач зарахував вказані кошти в рахунок оплати зазначених рахунків-фактур. Проте, на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2010 у справі № 21/39, яким встановлено безпідставність такого зарахування коштів позивачем, останнім 10.03.2011 перераховано на рахунок відповідача 14 982,88 грн., в тому числі переплату по комісії за період з 01.03.2009 по 31.03.2009 в розмірі 2 197,51 грн. та переплату по амортизації за період з 01.03.2009 по 31.03.2009 в розмірі 1 551,12 грн. За таких обставин, на думку позивача, рахунки-фактури № С-00018965 від 02.04.2009 та № С-00018970 від 02.04.2009 залишились відповідачем не оплаченими.
Проте вказані доводи позивача судом відхиляються з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 35 Господарського-процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
В п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»зазначено, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).
В рішенні Господарського суду міста Києва від 28.03.2011 по справі № 18/254-52/34 встановлено наявність у відповідача заборгованості за Договором за період з 22.05.2009 по 22.06.2009.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2012 у справі № 48/541 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік-Тан»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»про зобов'язання укласти договори встановлено, що відповідно до змін до планів лізингу №474/012 та №474/013 в редакції додаткової угоди №1 від 27.10.2008 строк лізингу спірних транспортних засобів закінчився 22.06.2011, а із платіжних доручень вбачається, що позивачем у період з 20.05.2008 по 18.05.2011 було повністю сплачено погоджені сторонами в планах лізингу №474/012 та №474/013 від 20.05.2008 та змін до планів лізингу №474/012 та №474/013 в редакції додаткової угоди №1 від 27.10.2008 суми лізингових платежів.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2012 вказане рішення суду залишене без змін. При цьому у постанові зазначено: «Стягнення заборгованості за Договором було предметом судового розгляду у справі № 18/254-52/34 в якій рішенням господарського суду міста Києва від 28.03.2011 стягнуто заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Вік-Тан» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Лізинг»за Договором у розмірі 33 982,99 грн., яка повністю сплачена лізингоодержувачем. Тобто, станом на 28.03.2011 (через 7 місяців після прийняття рішення у справі № 21/39) судом у справі між тими ж сторонами встановлена заборгованість у розмірі 33 982,99 грн., яка погашена. Рішенням господарського суду міста Києва від 14.04.2011 у справі № 3/47 між тими ж сторонами з приводу виконання умов Договору (укладення договорів купівлі-продажу предметів лізингу за Договором по іншим планам лізингу) судом встановлено, що «лізингоодержувач виконав свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів». Посилання відповідача на наявність неврахованої заборгованості у розмірі 3 748,63 грн., яка начебто виникла до прийняття судами рішень у справах № 3/47 та № 18/254-52/34 є безпідставним».
Оскільки при вирішенні спору у справі № 5011-11/2855-2012 беруть участь ті самі сторони, що й у справі № 48/541, то факти встановлені в рішенні № 48/541 від 01.02.2012 та постанові від 19.04.2012 мають преюдиціальне значення і доведення не потребують.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 3 748,63 грн. є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Судді Ю.М. Смирнова -головуючий
Т.М.Ващенко
М.Є. Літвінова
Дата підписання рішення: 06.06.2012