"06" червня 2012 р. Справа № 5004/579/12
за позовом Державного комунального підприємства «Луцьктепло», м. Луцьк
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна теплоенергетична група», м.Луцьк
про розірвання договору про надання послуг з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію) №9 від 01.02.2012 р.
Суддя Кравчук В.О.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, помічник директора з правових питань, довіреність від 27.12щ.2011 р. №7739/08
від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність від 29.02.2012 р. 353/2
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.
Оскільки представники сторін не заявили клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81 -1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суть спору: Державне комунальне підприємство «Луцьктепло»звернулось в господарських суд з позовною заявою, в якій просить розірвати договір про надання послуг з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію) №9 від 01.02.2012 р., укладений з товариством з обмеженою відповідальністю «Західна теплоенергетична група».
Ухвалою господарського суду від 22.05.2012р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.
Представник позивача у судовому засіданні та у позовній заяві просить задовольнити останню у повному обсязі при цьому посилається на наступні обставини:
1 лютого 2012 року Державним комунальним підприємством «Луцьктепло»укладено договір № 9 про надання послуг з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію). За умовами договору Замовник (ДКП «Луцьктепло») доручає, а Виконавець ТзОВ «Західна теплоенергетична група») зобов'язується надати послуги з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію), а Замовник зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх вартість на умовах визначених договором.
18 січня 2012 року Протоколом проведення переговорів між Товариством з обмеженою відповідальністю «Західна теплоенергетична група»та Державним комунальним підприємством «Луцьктепло»погоджено закупівлю послуг по переробці природного газу в теплову енергію. За результатами проведення процедури закупівлі в одного учасника був укладений договір.
У відповідності до п. 4.2.2 Статуту Підприємства, укладення договорів на суму понад 1 000 000,00 гривень здійснюється за обов'язковим попереднім письмовим погодженням про доцільність та виробничу необхідність їх укладення з профільним заступником міського голови. Луцька міська рада 31.01.2012 року листом № 1.1-13/502 підтвердила доцільність та виробничу необхідність укладення даного договору.
Законом України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг»визначає правові засади державного регулювання у сфері комунальних послуг. Відповідно до статті 2 Закону органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
Позивач листом №1599/01 від 05.03.2012 р. звернувся до Національної комісії щодо надання роз'яснення стосовно достовірності відображення показників господарської діяльності, передбачених постановою НКРЕ України № 606 від 14 квітня 2011 року.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг листом від 06 квітня 2012 року № 1067/02-08-06 щодо надання роз'яснень повідомила, що в своїй діяльність суб'єкти природних монополій є обмеженими та не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства. Зокрема, це стосується вимог чинного законодавства в частині обмежень встановлених Законами України «Про природні монополії», «Про державне регулювання в сфері комунальних послуг», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого Постановою КМУ від 1.06.2011 р. № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги»шляхом ліцензування, встановлення тарифів та здійснення контролю за дотриманням суб'єктами природних монополій встановлених обмежень.
У відповідності до статті 652 Цивільного кодексу, умовами, що спонукають Позивача до розірвання Договору є:
1. Виходячи з викладених обставин справи, під час укладення Договору, що є предметом позову, Сторони не могли передбачити ту обставину, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг вбачатиме в укладенні зазначеного Договору порушення вимог чинного законодавства, та відповідно не можуть передбачити подальші дії Національного регулятора, в межах повноважень передбачених ст.6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», в частині застосування до Сторін договору санкцій передбачених статтями 11, 17 цього ж Закону;
2. Після настання зазначених обставин Позивач здійснив заходів, які спрямовані на усунення негативних наслідків для Сторін договору, а саме листом від 04.05.2012 року №2663-01 повідомив Відповідача про отримані роз'яснення Національного регулятора, а листом № 2808/01 від 11.05.2012 року звернувся до Відповідача з пропозицією розірвати Договір за домовленістю сторін у відповідності до п.п 8.1, 9.3 Договору, однак у відповідь отримав категоричну відмову. Таким чином, Позивачем були використані всі можливі заходи направлені на усунення негативних наслідків зміни обставин, викладених вище;
3. Під час укладення договору Сторони розраховували на досягнення оптимального співвідношення майнових інтересів та забезпечення безперебійного та своєчасного надання послуг споживачам міста, скорочення витрат енергоресурсів, що затрачаються на виробництво теплової енергії та відповідно зменшення фінансового навантаження, в порівнянні з придбанням теплової енергії виробленої сторонніми організаціями. Однак, при подальшому виконанні умов зазначеного договору, з врахуванням зміни обставин, що має місце на сьогоднішній день, ризики застосування до Сторін договору санкцій, передбачених статтями Законом України «Про державне регулювання в сфері комунальних послуг»позбавляють Сторони можливості досягнути того, на що вони розраховували під час укладення договору;
4. Із суті договору випливає, що ризик виникнення обставин, викладених вище не могла передбачити жодна з Сторін.
Крім того, зазначає, що розірвання договору № 9 від 01.02.2012 року про надання послуг з переробки давальницької сировини (природного газу) на готову продукцію (теплову енергію) є, на думку Позивача, єдиним способом захисту інтересів Державного комунального підприємства «Луцьктепло»та інтересів територіальної громади міста Луцька, в частині забезпечення подальшого функціонування підприємства, що здійснює теплопостачання міста. Оскільки, враховуючи позицію Національного регулятора, подальше виконання умов зазначеного договору, може ставити під сумнів можливість подальшого забезпечення міста послугою теплопостачання та початку опалювального сезону 2012-2013 років.
В зв'язку з тим, що діяльність Позивача, як суб'єкта природних монополій є підконтрольною Національній комісії, що здійснює державне регулювання в сфері комунальних послуг, останній зобов'язаний вживати заходів направлених на виконання рекомендацій та роз'яснень зазначеного органу, оскільки в протилежному випадку можливі негативні наслідки, які можуть ускладнювати подальшу діяльності Позивача, що в свою чергу може призвести до виникнення негативних наслідків для споживачів послуг централізованого опалення та постачання гарячої води.
У судовому засіданні представник відповідача та, зокрема, у відзиві на позовну заяву від 28.05.2012 р. №136, позовні вимоги заперечила, вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав:
У позовній заяві ДКП «Луцьктепло»стверджує, що теплова енергія є обмежено оборотоздатним об'єктом цивільних прав у зв'язку з тим, що відповідно з Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»господарська діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню і здійснюється виключно на підставі спеціального дозволу (ліцензії).
Проте предметом договору № 9 про надання послуг з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію) від 01 лютого 2012 року не є теплова енергія. Предметом договору № 9 є послуги з переробки. Між сторонами відсутні правовідносин пов'язанні з відчуженням теплової енергії, тобто не відбувається обороту останньої.
Відповідно до п. 1.1. договору № 9 про надання послуг з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію) право власності на давальницьку сировину (природний газ) на кожному етапі її переробки, а також на виготовлену з неї готову продукцію (теплову енергію) належить Замовнику, тобто ДКП «Луцьктепло». Ст. 1 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічній діяльності»визначено, що право власності на давальницьку сировину на кожному етапі її переробки, а також на вироблену з неї готову продукцію належить замовнику.
У повній відповідності до вимог чинного законодавства ДКП «Луцьктепло»та ТзОВ «Західна теплоенергетична група»були отриманні ліцензії, зокрема, ДКП «Луцьктепло»здійснює господарську діяльність на підставі ліцензії серії АВ № 345097 на виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії (крім певних видів господарської діяльності у сфері теплопостачання, якщо теплова енергія виробляється на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), а ТзОВ «Західна теплоенергетична група» здійснює господарську діяльність на підставі ліцензії серія АГ № 578327 на виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії) та ліцензії серія АГ № 578328 на постачання теплової енергії.
При укладені договору № 9 про надання послуг з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію) від 01 лютого 2012 року сторони керувалися затвердженими тарифами Національного регулятора, які є діючими. Так, відповідно до п. 4.2. договору: вартість послуг з переробки давальницької сировини (природного газу), що використовується для виробництва 1 Гкал теплової енергії для певної категорії споживачів (населення, бюджетні установи, інші споживачі), визначається як різниця між тарифами на теплову енергію для відповідної категорії споживачів, встановлених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 13 січня 2012 року № 2, та паливною складовою витрат у тарифі. Тобто, в давальницьку схему включено лише вартість послуг, які надаються ТзОВ «Західна теплоенергетична група».
Укладаючи договір № 9 від 01.02.2012 року сторони керувалися чинним законодавством про публічні зобов'язання (зокрема ч. 3 ст. 178 ГК України). Оскільки Кабінетом Міністрів України не встановлено затвердження тарифів при переробці давальницької сировини, вартість послуг з переробки природного газу розраховано згідно тарифів встановлених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 2 від 13 січня 2012 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію ТзОВ «Західна теплоенергетична група»(розрахунок вартості послуг зазначено вище). Тобто, було дотримано всіх вимог законодавства при кладенні Договору № 9 від 01.02.2012 р., в тому числі стосовно встановлення і регулювання цін (єдиним видом тарифів при переробці давальницької сировини є тарифи на теплову енергію, які і було враховано).
Не можна вважати обґрунтованою позицію позивача, про наявність хоча б однієї з підстав, визначених ст.. 652 Цивільного кодексу України, зокрема:
1. Не можна погодитись з позивачем у тому, що має місце зміна обставин, які існували на момент укладення договору № 9. Позиція Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг викладена в листі № 1067/02-08-06 від 06 квітня 2012 року не змінює характеру правовідносин між сторонами і не може бути взята до уваги судом у зв'язку з тим, що господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України (ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).
2. У зв'язку з відсутністю зміни обставин, відсутні і причини, які ці зміни могли б викликати.
3. Позивач стверджує, що розірвання договору № 9 забезпечить захист майнових та інших інтересів ДКП «Луцьктепло»та територіальної громади м. Луцька. Така позиція не відповідає дійсності у зв'язку з тим, що розірвання договору № 9 може призвести до ситуації при якій значна частина мешканців м. Луцька (біля 40 %) можуть залишитись без гарячого водопостачання та теплопостачання. Також генерація теплової енергії на потужностях ТзОВ «Західна теплоенергетична група»є найбільш енергоефективною в м. Луцьку.
4. Позивач, як суб'єкт природніх монополій, що здійснює діяльність пов'язану з теплогенерацією є підконтрольний Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг і зобов'язаний вживати заходів направлених на виконання рекомендацій та роз'яснень зазначеного органу, тому навіть якби мали місце законні вимоги Національної комісії, що призвели б до зміни обставин, ризик такої зміни несло б ДКП «Луцьктепло».
Розглянувши матеріали справи та додатково представлені документи, заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про безпідставність пред'явленого позивачем до відповідача позову та необхідність відмови Державному комунальному підприємству «Луцьктепло»у задоволенні його позовних вимог.
Викладена позиція суду пов'язана з наступними обставинами:
18 січня 2012 року Протоколом проведення переговорів між Товариством з обмеженою відповідальністю «Західна теплоенергетична група»та Державним комунальним підприємством «Луцьктепло»погоджено закупівлю послуг по переробці природного газу в теплову енергію (а.с. 12-13).
У відповідності до п. 4.2.2 Статуту ДК «Луцьктепло»укладення договорів на суму понад 1 000 000,00 гривень здійснюється за обов'язковим попереднім письмовим погодженням про доцільність та виробничу необхідність їх укладення з профільним заступником міського голови.
Листом від 31.01.2012 року за № 1.1-13/502 Луцька міська рада підтвердила доцільність та виробничу необхідність укладення даного договору з метою недопущення росту заборгованості за природний газ, забезпечення безперебійного та безаварійного теплопостачання міста, оптимізації використання наявних ресурсів, зниження фактичних витрат палива (а.с .14).
1 лютого 2012 року Державним комунальним підприємством «Луцьктепло»укладено договір №9 про надання послуг з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію).
За умовами договору Замовник (ДКП «Луцьктепло») доручає, а Виконавець ТзОВ «Західна теплоенергетична група») зобов'язується надати послуги з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію), а Замовник зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх вартість на умовах визначених договором (а.с. 15-23).
Оскільки відповідно до ст.. 2 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг»органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг ДКП «Луцьктепло»листом від 05.03.2012 р. №1599/01 звернулась до останньої для отримання роз'яснення щодо доцільності укладання договору з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію) з ТзОВ «Західна теплоенергетична група»(а.с .27).
У відповіді від 06.04.2012 р. за №1067/02-08-06 Національна комісія зазначила, що у разі виробництва теплової енергії з природного газу за давальницькою операцією, ДКП «Луцьктепло»порушить встановлений порядок державного регулювання в частині встановлення тарифів на вирибництво теплової енергії (а.с. 24-26).
Враховуючи лист Національної комісії від 06.04.2012 р. №1067/02-08-06, 11 травня 2012 року ДКП «Луцьктепло»звернулось до ТзОВ «Західна теплоенергетична група»з пропозицією про розірвання договору №9 від 01.02.2012 р. на підставі ст.. 652 Цивільного кодексу України у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні останнього (а.с. 28).
Листом від 14.05.2012 р. 2012 р. ТзОВ «Західна теплоенергетична група»повідомило, що договір №9 від 01.02.2012 р. про надання послуг з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію) укладено з дотриманням всіх вимог і норм чинного законодавства, а тому відсутні будь -які правові підстави для його розірвання (а.с .30).
Вищезазначені обставини стали причиню звернення ДКП «Луцьктепло»до суду з позовною заявою про розірвання договору №9 від 01.02.2012 р. про надання послуг з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію), укладеного з ТзОВ «Західна теплоенергетична група».
Статтею 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Відповідно до ч. 4 ст. 188 ГК України якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Положення частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України пов'язують можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 цього кодексу, при істотній зміні обставин.
Згідно із ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторонами.
Тобто, для того, щоб у суду були підстави для визнання договору розірваним, необхідна наявність усіх чотирьох умов. В той же час, фактично немає жодної умови для розірвання договору. Разом з тим, зменшення цінності отримуваного стороною за договором, включаючи випадки коли виконання взагалі більш не має ніякої цінності для сторони, що отримує виконання. Зменшення цінності отримуваного стороною за договором відбувається у випадку, коли суттєво змінюється договірна рівновага у силу істотного підвищення вартості виконуваного або у силу зменшення отримуваного стороною за договором.
Крім того, поняття "істотна зміна обставин" є оціночним. Статтею 6.2.2 Принципів УНІДРУА (міжнародних комерційних договорів) надано визначення "ускладнень", які є тими виключеннями, які є достатніми для зміни та розірвання договору за згодою сторін, а саме: "ускладненням вважаються випадок, коли відбуваються події, суттєвим чином змінюючи рівновагу договірних обов'язків в силу збільшення для сторони вартості виконання, або зменшення цінності отримуваного стороною виконання".
Як вбачається з договору №9 від 01.02.2012 р. про надання послуг з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію) предметом останнього виступає не теплова енергія, а послуги з переробки. Крім того, відповідно до п. 1.1. договору № 9 про надання послуг з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію) право власності на давальницьку сировину (природний газ) на кожному етапі її переробки, а також на виготовлену з неї готову продукцію (теплову енергію) належить Замовнику, тобто ДКП «Луцьктепло».
У позовній заяві ДКП «Луцьктепло»стверджує, що теплова енергія є обмежено оборотоздатним об'єктом цивільних прав у зв'язку з тим, що відповідно з Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»господарська діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню і здійснюється виключно на підставі спеціального дозволу (ліцензії).
Проте, у матеріалах справи наявні ліцензії, зокрема, ДКП «Луцьктепло»здійснює господарську діяльність на підставі ліцензії серії АВ № 345097 (а.с. 45) на виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії (крім певних видів господарської діяльності у сфері теплопостачання, якщо теплова енергія виробляється на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), а ТзОВ «Західна теплоенергетична група»здійснює господарську діяльність на підставі ліцензії серія АГ № 578327 на виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії) та ліцензії серія АГ № 578328 на постачання теплової енергії (а.с. 41, 42).
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг була прийнята Постанова № 2 від 13 січня 2012 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію ТзОВ «Західна теплоенергетична група»(а.с. 43-44).
При укладені Договору № 9 про надання послуг з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію) від «01»лютого 2012 року сторони керувалися затвердженими тарифами Національного регулятора, які є діючими. Так, відповідно до п. 4.2. Договору: вартість послуг з переробки давальницької сировини (природного газу), що використовується для виробництва 1 Гкал теплової енергії для певної категорії споживачів (населення, бюджетні установи, інші споживачі), визначається як різниця між тарифами на теплову енергію для відповідної категорії споживачів, встановлених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 13 січня 2012 року № 2, та паливною складовою витрат у тарифі. Тобто, в давальницьку схему включено лише вартість послуг, які надаються ТзОВ «Західна теплоенергетична група».
Укладаючи Договір № 9 від 01.02.2012 року сторони керувалися чинним законодавством про публічні зобов'язання (зокрема ч. 3 ст. 178 ГК України). Оскільки Кабінетом Міністрів України не встановлено затвердження тарифів при переробці давальницької сировини, вартість послуг з переробки природного газу розраховано згідно тарифів встановлених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 2 від «13»січня 2012 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію ТзОВ «Західна теплоенергетична група»(розрахунок вартості послуг зазначено вище). Тобто, було дотримано всіх вимог законодавства при кладенні Договору № 9 від 01.02.2012 р., в тому числі стосовно встановлення і регулювання цін (єдиним видом тарифів при переробці давальницької сировини є тарифи на теплову енергію, які і було враховано).
Позивач стверджує, що розірвання договору № 9 забезпечить захист майнових та інших інтересів ДКП «Луцьктепло»та територіальної громади м. Луцька. Проте, як вбачається з пояснень відповідача, розірвання договору № 9 може призвести до ситуації при якій значна частина мешканців м. Луцька (біля 40 %) можуть залишитись без гарячого водопостачання та теплопостачання.
Позиція Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг викладена в листі № 1067/02-08-06 від 06 квітня 2012 року, яка покладена в основу позовної заяви ДКП «Луцьктепло»від 18.05.2012 р. №3096/01, не може вважатися істотною зміною обставин в розумінні ст.. 652 Цивільного кодексу України.
Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищезазначені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про розірвання договору №9 від 01.02.2012 р. про надання послуг з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію), укладеного з ТзОВ «Західна теплоенергетична група»незаконні та необґрунтовані, а обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, належним чином не доведені та спростовані відповідачем. А тому у позові слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір по справі при відмові в позові покладається на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 44, 45, 49, 82-85, 105 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
У позові Державного комунального підприємства «Луцьктепло»до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна теплоенергетична група» про розірвання договору про надання послуг з переробки давальницької сировини (природного газу) у готову продукцію (теплову енергію) №9 від 01.02.2012 р. відмовити.
Суддя В.О. Кравчук
Повний текст рішення
складено та підписано
08.06.12