Іменем України
07.06.2012Справа №5002-17/1267-2012
За позовом Комунального підприємства Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району м.Сімферополя
До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення заборгованості по орендній платі з врахуванням неустойки в сумі 4432,10 грн.
Суддя В.І. Гайворонський
Від позивача - не з'явився
Від відповідача - не з'явився
Сутність спору: Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з врахуванням неустойки в сумі 4432,10 грн., у зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору оренди нежитлового приміщення № 1101 від 02.02.2009 року щодо сплати за користування орендованими приміщеннями.
Відповідач відзив на позовну заяву не представив, в судове засідання не з'явився, про дату слухання справи повідомлений належним чином - рекомендованою поштою, направлену на його юридичну адресу. Згідно ст.ст. 51, 93 ЦК України СПД повинен знаходитися за адресою реєстрації СПД (юридичною адресою). Якщо відповідач не знаходиться за своєю юридичною адресою це не може бути поважною причиною та підставою не розглядати справу, оскільки порушення законодавства поважною причиною не є.
Якщо відповідач не отримував кореспонденцію суду по вині пошти, чи з вини пошти не надійшло його клопотання, чи ним було здано клопотання до канцелярії суду, яке не надійшло до матеріалів справи, він вправі звернутися в суд з завою про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами, та надати відповідні докази.
Більш того, про перше засідання суду відповідач повідомлений рекомендованою кореспонденцією з повідомлення про вручення її адресату.
Рекомендована кореспонденція про повідомлення відповідача щодо подальших засідань до суду не повернута, що також свідчить про її отримання адресатом.
При цьому також необхідно відмітити, що про засідання суду відповідач повідомлявся неодноразово, та будь-яких заяв чи клопотань від нього не надходило.
Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання доказів є правом стороні, а не обов'язком.
По справі проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд, -
Згідно Договору оренди нежитлового приміщення № 1101 від 02.02.2009 року Орендодавець (КП ЖЄО Центрального району м. Сімферополь) на підставі рішення Виконавчого комітету Центральної районної ради м. Сімферополь від 20.01.2009 року № 14/1 передає, а Орендар (ФОП ОСОБА_2) приймає у строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі КП ЖЄО Центрального району (п.1.1).
Згідно п. 3.1 договору орендна плата за цим договором визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.95 року № 786 зі змінами та доповненням, внесеними Постановами Кабінету міністрів України та складає без ПДВ за перший місяць оренди 116,60 грн., розмір якої за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування за попередній місяць на індекс інфляції.
Згідно п. 3.2 договору орендна плата та експлуатаційні витрати перераховуються Орендодавцю щомісячно не пізніше 25-го числа поточного місяця.
Згідно п. 9.3 договору орендна плата та експлуатаційні витрати оплачуються Орендарем по день фактичної здачі приміщення.
Згідно Акту від 02 лютого 2009 року відповідач прийняв об'єкт оренди.
Відповідно до розрахунку заборгованість за користування приміщенням складає 4228,28 грн.
Відповідно до ст. 526, ст. 629 ЦК, ст. 197 ГК України зобов'язання повинні виконуватися.
Відповідачем не надано доказів повернення об'єкту оренди чи сплати за користування ним.
Ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.
Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.
Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132. (справа № Д12/12), а в постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року "Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя" вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.
Таким чином, суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, яки надані зацікавленими особами.
Оскільки відповідні докази не надані до матеріалів справи до прийняття рішення, не існує підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.
Таким чином, позовні вимоги щодо заборгованості є законними, та підлягають задоволенню.
Необхідно також відмітити, що предметом позову є невиконання обов'язків відповідачем, а не позивачем.
Якщо відповідач вважає, що позивач неналежним чином виконав свої зобов'язання, він вправі заявити свої вимоги у встановленому законом порядку.
Якщо відповідач сплатив заборгованість в період розгляду справи чи сплатить заборгованість після прийняття рішення, це не є підставою для зміни рішення, оскільки при прийнятті рішення суд матеріального та процесуального законодавства щодо вказаної обставини не порушує.
У вказаному випадку зацікавлена особа вправі звернутися із заявою згідно статті 117 ГПК України про визнання наказу не підлягаючим виконанню повністю або частково.
В частині стягнення пені вимога не є обґрунтованою.
Так, в порушення п. 3. ч. 1 статті 63 ГПК України позивачем не наданий обґрунтований розрахунок пені.
Також необхідно відмітити, що неуважність сторони, незнання нею законодавства або неправильне його тлумачення не може вважатися поважною причиною, що також відповідає позиції Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». (п.19).
Більш того, суд своєю ухвалою від 08.05.2012 року витребував від відповідача обґрунтований розрахунок пені, який позивачем не наданий.
Про наступне засідання суду представник позивача був також повідомлений під підпис в попередньому засіданні суду, однак, вдруге за час розгляду справи в засідання суду не з'явився, витребуваний судом розрахунок не надав.
Розрахунку пені по суті не існує. Так, окрім відокремлених щомісячних сум незрозуміло як розрахованих, без зазначень періоду, за який вони розраховані, та відсутністю арифметичного розрахунку щодо періодів, що робить неможливою перевірку судом такого розрахунку.
Суд, відповідно до п. 3 ч. 1 статті 63 ГПК України та ст. 129 Конституції України,якою закріплена диспозитивність учасників судового процесу, не повинен робити розрахунки за позивача, а перевірити правильність розрахунку у суду немає можливості у зв'язку з фактичною його відсутністю, у зв'язку з невизначеністю точного періоду пені по датам її розрахунку та відсутністю арифметичного розрахунку.
При цьому необхідно відмітити, що рішення суду не може бути засноване на припущенні.
Тобто, суд не має права припускати дати щодо періоду розрахунку, якщо вони не вказані.
Таким чином, вимога щодо стягнення неустойки не є обґрунтованою, та, відповідно, необґрунтована вимога не може бути задоволена.
Таким чином, вимога щодо стягнення неустойки не задовольняється.
Судовий збір згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України підлягає відшкодуванню позивачу відповідачем пропорційно задоволених позовних вимог, та складає: (стягнута сума помножена на суму судового збору, яка повинна бути сплачена позивачем, та поділено на заявлену суму позову) - (4228,28Х1609,50:4432,10 = 1535,48 грн.).
Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» мінімальну заробітну плату з 01.01.2012 року встановлено в розмірі 1073 грн.
Позов поданий до суду 17 лютого 2012 року.
1,5 розміру мінімальної заробітної плати складає 1609,50 грн. (1073Х1,5).
Судові витрати позивача підтверджуються платіжним дорученням № 882 від 28 березня 2012 року на суму 1609,50 грн.
На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85, ГПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополь 995013, м. Сімферополь, вул. Кримських Партизан 13, р/р 26009000087269 в КРФАКБ СР «Укрсоцбанк» в м. Сімферополь, МФО 300023, ідентифікаційний код: 05480536) заборгованість в сумі 4228,28 грн., 1535,48 грн. відшкодування судових витрат з судового збору.
Видати наказ.
В частині стягнення неустойки в сумі 203,82 грн. - у позові відмовити.
Рішення оформлене
і підписане
у повному обсязі:
12.06.2012 року
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Гайворонський В.І.