"11" червня 2012 р. Справа № 5004/564/12
за позовом державного комунального підприємства "Луцьктепло", м. Луцьк
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк
про стягнення 14567 грн. 71 коп.
Суддя Войціховський В.А.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 -юрисконсульт (дов. №354/08 від 23.01.2012р.)
від відповідача: не з'явились
Суть спору: державне комунальне підприємство "Луцьктепло" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 14567,71 грн., в тому числі 7231,93 грн. заборгованості по оплаті наданих у період з жовтня місяця 2011 року по квітень місяць 2012 року включно у відповідності до укладеного між сторонами договору №6-89/831 від 01.10.2004р. послуг по теплопостачанню, 7231,93 грн. пені, нарахованої відповідачу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період прострочки платежів з 01.10.2011р. по 07.05.2012р. у відповідності до положень Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", 40,22 грн. суми інфляційних (за період з 01.10.2011р. по 31.03.2012р.) та 63,63 грн. трьох процентів річних за період прострочки платежів з 01.10.2011р. по 07.05.2012р., нарахованих у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Ухвалою господарського суду від 21.05.2012р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.
У зв'язку із невиконанням відповідачем вимог суду, необхідністю з'ясування всіх істотних обставин справи, повідомлення відповідача про розгляд судом справи за його участю, надання можливості підприємцю ОСОБА_1 належним чином реалізувати свої процесуальні права та обов'язки, зокрема, щодо визнання позову повністю або частково, заперечення щодо пред'явлених позовних вимог, реалізації відповідачем свого права на захист, ухвалою суду від 31.05.2012р. розгляд справи відкладався.
Присутній в судовому засіданні представник позивача пред'явлений до відповідача позов підтримав та просить суд задовольнити його в повному об'ємі, поклавши при цьому на підприємця ОСОБА_1 обов'язок відшкодування ДКП "Луцьктепло" понесених ним у зв'язку з поданням позову до суду судових витрат. При цьому представник посилається на укладення 01.10.2004р. між сторонами договору №6-89/831 на теплопостачання, надання позивачем згідно умов цієї угоди відповідачу послуг по теплопостачанню загальною вартістю 7231,93 грн., отримання послуг відповідачем та існування на даний час заборгованості по їх оплаті в розмірі 7231,93 грн., нарахування в зв'язку з цим сум штрафних санкцій, відсотків річних та інфляційних.
Відповідач всупереч вимогам ухвали суду від 31.05.2012р. про відкладення розгляду справи не представив суду доводів та заперечень з приводу пред'явленого позову, письмових пояснень та інших витребуваних судом документів, особисто в судове засідання підприємець ОСОБА_1 не з'явився, компетентного представника в засідання суду не направив, хоча про день та час розгляду справи в суді повідомлявся належним чином (зазначена ухвала направлялась на юридичну адресу відповідача: АДРЕСА_3 на адресу приміщення, в котре згідно договору надавались послуги по теплопостачанню: м. Луцьк, вул. Московська, 56, а також на визначену у Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 31.05.2012р. (а.с. 38-39) адресу місця проживання підприємця: АДРЕСА_1, рекомендованою кореспонденцією). Направлені відповідачу за зазначеними адресами ухвали про відкладення розгляду справи на час розгляду судом справи по суті на адресу суду без вручення адресату повернуті не були.
Викладені обставини свідчать про повне виконання судом свого обов'язку щодо належного повідомлення сторони у справі (відповідача) з приводу здійснення судового розгляду справи за її участю.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подані, справу може бути розглянуто за наявними в ній документами.
Оскільки обставини щодо неможливості вирішення спору по суті в судовому засіданні 11.06.2012р. відсутні, суд розглядає справу за наявними в справі матеріалами відповідно до положень ст. 75 ГПК України.
Водночас згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").
Присутній в судовому засіданні представник ДКП "Луцьктепло" з приводу розгляду справи за відсутності відповідача чи його представника не заперечив.
При цьому суд виходив також із необхідності дотримання вимог Конвенції від 04.11.1950р. "Про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР, пунктом 6 котрої визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з п. 25 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. №01-08/530 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" поняття "розгляд справи упродовж розумного строку", вживане у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід розуміти насамперед, як необхідність дотримання установлених процесуальним законом строків вирішення спору, для яких ГПК установлено строки їх розгляду судом.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-
ВСТАНОВИВ: 01 жовтня 2004 року між державним комунальним підприємством "Луцьктепло", м. Луцьк та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Луцьк було укладено договір на надання послуг по теплопостачанню за №6-89/831 з додатком №1. 01 січня 2008 року між цими ж сторонами було підписано договір про зміни до додатку №1 до договору №6-89/831 від 01.10.2004р., у зв'язку з чим додаток №1 було викладено в іншій редакції. 30 листопада 2009 року сторони підписали договір про зміни до договору на надання послуг по теплопостачанню №6-89/831 від 01.10.2004р., котрим в черговий раз внесли зміни до додатку №1, виклавши його в іншій редакції.
У відповідності до умов зазначеної угоди позивачем було взято на себе зобов'язання щодо забезпечення безперебійного надання відповідачу послуг по теплопостачанню.
На виконання умов вказаного договору державним комунальним підприємством "Луцьктепло" у період з жовтня місяця 2011 року по квітень місяць 2012 року включно надавались підприємцю ОСОБА_1 послуги по теплопостачанню (приміщення по АДРЕСА_2).
У зазначений період відповідачу було надано, а останнім прийнято та використано послуг з теплопостачання на загальну суму 7231,93 грн.
Загальна вартість наданих відповідачу у звітний період послуг з теплопостачання підтверджена долученими до матеріалів справи документами, зокрема, договором на надання послуг по теплопостачанню №6-89/831 від 01.10.2004р. з додатком №1 до нього (в редакції договорів від 01.01.2008р. та від 30.11.2009р.), рахунками за надані послуги з теплопостачання у період з жовтня місяця 2011 року по квітень місяць 2012 року включно (а.с. 10-21), рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради "Про тарифи на послуги, що надаються державним комунальним підприємством "Луцьктепло" №682-1 від 06.10.2011р. з додатком №1 (а.с. 22, 23), рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради "Про скориговані тарифи на послуги, що надаються державним комунальним підприємством "Луцьктепло" №877-1 від 29.12.2010р. з додатком (а.с. 24, 25), а також постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України "Про встановлення тарифів на теплову енергію ДКП "Луцьктепло" №118 від 30.09.2011р. (а.с. 26).
Згідно п.п. 3.1.1, 3.2 договору №6-89/831 від 01.10.2004р. оплата за надані послуги з теплопостачання повинна була здійснюватись споживачем (відповідачем) по діючих тарифах згідно з показами приладів обліку шляхом проведення передоплати в розмірі п'ятидесятивідсоткової передоплати за послуги по теплопостачанню на підставі рахунків в термін до 01 числа розрахункового місяця, а остаточні розрахунки проводитись до 01 числа місяця наступного за розрахунковим.
Проте, відповідач взяті на себе згідно угоди від №6-89/831 від 01.10.2004р. зобов'язання, зокрема, в частині проведення з позивачем розрахунків по оплаті наданих останнім послуг з теплопостачання (у строки, порядку та розмірах, визначених договором) не виконав, вартість наданих послуг не оплатив.
У зв'язку з викладеним у підприємця ОСОБА_1 виникла заборгованість, котра на момент подання позовної заяви до суду та на час розгляду справи в суді склала 7231,93 грн. Визначена сума заборгованості включає в себе загальну вартість наданих у звітний період послуг 7231,93 грн.
Статтею 174 Господарського кодексу України та статтями 11, 509 Цивільного кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, а також з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір про надання послуг по теплопостачанню з додатком та додатковими угодами предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.
Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Згідно Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами. В свою чергу, ч. 6 ст. 19 даного Закону та п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зобов'язують споживача послуг щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630 послуги надаються споживачеві на підставі договору, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення.
З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, надання позивачем відповідачу послуг по теплопостачанню, їх отримання підприємцем ОСОБА_1, а також непроведення відповідачем при цьому всіх належних розрахунків і платежів, господарський суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого до відповідача позову в частині стягнення суми основної заборгованості 7231,93 грн.
Сума заборгованості 7231,93 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була заперечена чи спростована відповідачем.
При цьому судом також враховано, що відповідні тарифи на послуги по теплопостачанню, що надавались ДКП "Луцьктепло", були затверджені рішеннями виконавчого комітету Луцької міської ради №682-1 від 06.10.2011р., №877-1 від 29.12.2010р. та постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України №118 від 30.09.2011р.
Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п.1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В даному випадку пунктом 4.4 договору №6-89/831 від 01.10.2004р. сторонами було визначено, що при порушенні строку оплати наданих та спожитих послуг по теплопостачанню споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.
Отже, сторони у п. 4.4 договору №6-89/831 від 01.10.2004р. визначили можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за невиконання споживачем умов договору щодо строків оплати наданих послуг. Зазначений договір недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 4.4 не визнавався. Відповідач зобов'язання щодо оплати послуг по теплопостачанню, наданих в період з жовтня місяця 2011 року по квітень місяць 2012 року не виконав, тому сплата пені є його договірним зобов'язанням.
Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем оплати отриманих послуг, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми заборгованості 7231,93 грн. було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з підприємця ОСОБА_1 пені, котра за період прострочки платежів з 01.10.2011р. по 07.05.2012р. склала 8101,57 грн. Однак враховуючи положення ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" котрою, зокрема, визначено, що за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги суб'єкти підприємницької діяльності сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу, позивачем було обмежено нараховані відповідачу штрафні санкції до суми, рівної сумі основної заборгованості, котра існувала на час звернення до суду з позовом (7231,93 грн.)
Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 7231,93 грн., перевіривши методику нарахування позивачем цієї суми, суд вважає, що остання підставна, нарахована у відповідності та з дотриманням умов укладеного між сторонами договору, положень чинного законодавства, відповідає фактичним обставинам справи та підлягає до повного задоволення.
У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з представленими господарському суду розрахунками, відповідачу відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано 40,22 грн. суми інфляційних за період прострочки платежів з 01.10.2011р. по 31.03.2012р. та 63,63 грн. суми трьох процентів річних за період прострочки платежів з 01.10.2011р. по 07.05.2012р.
Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних нарахувань, господарський суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, а відтак підлягають до задоволення в повному об'ємі.
Враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), що понесло ДКП "Луцьктепло", слід відшкодувати останньому у відповідності до статті 49 ГПК України в повному об'ємі за рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", ст.ст. 144, 173, 174, 193, 230, 231, 276 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 546, 549, 599, 625, 714, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_3 фактична адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь державного комунального підприємства "Луцьктепло" (м. Луцьк, вул. Гулака-Артемовського, 20, код ЄДРПОУ 30391925) 7231,93 грн. заборгованості, 7231,93 грн. пені, 40,22 грн. суми інфляційних нарахувань та 63,63 грн. трьох процентів річних, а всього 14567,71 грн., 1609,50 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.
Суддя В. А. Войціховський
Повне рішення
складено
11.06.12