Справа № 2213/625/2012 р.
24.04.2012 року Полонський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючої - судді - Дідек М.Б.
при секретарі - Кравчук В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Полонський гірничий комбінат» про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
06 березня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Полонський гірничий комбінат» про поновлення його на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування заявлених вимог з урахуванням доповнених в судовому засіданні обставин позивач вказав, що з 12 липня 2004 року працював у відповідача на посаді слюсаря з ремонту устаткування дробильно-сортувального цеху, а наказом від 08 листопада 2010 року за станом здоров'я переведений сторожем дробильно - сортувального цеху №2.
30 листопада 2011 року був попереджений про наступне вивільнення, а наказом від 06 лютого 2012 року звільнений за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України за скороченням штату працівників.
Своє звільнення ОСОБА_1 вважає незаконним, поскільки відповідач, попереджуючи його про наступне звільнення, не запропонував іншої роботи, яка була в наявності, а при звільненні не врахував його переважного права на залишення на роботі перед іншими працівниками та не запропонував йому роботи, яку він міг виконувати виходячи з його кваліфікації та стану здоров'я.
В судовому засіданні він також заявив, що в середині квітня цього року йому стало відомо про внесення відповідачем змін до штатного розпису і введена посада вагаря, яку за своєю кваліфікацією та станом здоров'я міг обіймати та на яку мав переважне право на укладення трудового договору але відповідач не запропонував цієї посади.
Посилаючись на ці обставини позивач просив задовольнити заявлені ним вимоги.
Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що у зв'язку із зміною організації виробництва і праці на підприємстві було проведено скорочення посад сторожів, яких було, у тому числі, й позивача, персонально попереджено про наступне звільнення. Поскільки позивач за наявними на підприємстві медичними даними працювати на вакантних посадах, як при попередженні так і при його звільненні за станом здоров'я обіймати не міг такі посади, тому вони йому не пропонувались. Не мав позивач і переважного права на залишення на роботі перед іншими працівниками - сторожами, з якими мав рівні умови продуктивності праці та кваліфікації, так як деякі із них були переведені на посади обіймати які позивач за станом здоров'я не міг.
Представник відповідача не заперечував, що у квітні була введена нова посада, про що було дано оголошення в місцевій пресі, але позивач про прийняття його на зазначену посаду не звертався.
Перевіривши матеріали та обставини справи, заслухавши доводи позивача та заперечення відповідача, суд знаходить що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадках в зміні організації в праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попереджанням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноваженим ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника у переведенні на іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до держаної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 12 липня 2004 року був прийнятий на посаду слюсаря з ремонту устаткування дробильного цеху ВАТ «Полонський гірничий комбінат», правонаступником якого являється Публічне акціонерне товариство «Полонський гірничий комбінат».
Наказом № 68-К від 08.листопада 2010 року позивач за станом здоров'я (у зв'язку з серцево - судинним захворюванням та визнанням інвалідом третьої групи) був переведений на посаду сторожа дробильно - сортувального цеху №2.
Рішенням правління ПАТ «Полонський гірничий комбінат» від 15 листопада 2011 року з метою покращення забезпечення схоронності майна на всіх об'єктах підприємства та введення пропускного режиму було прийнято рішення про проведення в товаристві відповідних змін в організації виробництва та праці.
На підставі рішення правління наказом голови правління від 30 листопада 2011 року № 106-к було скорочено посади працівників - сторожів, а з 01лютого 2012 року введено новий штатний розклад підприємства згідно з яким посади сторожів відсутні.
Відповідно вимог ст. 49-2 КЗпП України позивач згідно з вищенаведеним наказом був персонально повідомлений про наступне звільнення у зв'язку зі сороченям штату працівників сторожів не пізніше ніж за два місяці, а наказом від 06 лютого 2012 року його було звільнено з підстав передбачених п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.
Наведені вище докази свідчать, що факт скорочення штату працівників, які обіймали посади сторожів ПАТ «Полонський гірничий комбінат» мав місце в наявності , тому у відповідача були підстави для звільнення позивача.
У справі також доведено, що за наявними медичними даними позивач страждає серцево - судинним захворюванням та визнаний інвалідом третьої групи і за висновком МСЕК йому протипоказана робота з фізичним навантаженням.
Ці обставини не заперечувались і позивачем.
Із дослідженого в судовому засіданні штатного розкладу станом на 01.02.2012 року встановлено, що на день звільнення позивача у відповідача були наявні вакантні посади зокрема: гірничому цеху -4, дробильно-сортувальному цеху №1 -2, автотранспортному цеху-5, навантажувальному цеху-4, дробильно-сортувальному цеху №2-1,господарській дільниці -3, та електродільниці-1.
За твердженням відповідача робота за вище переліченими вакантними посадами вимагала фізичного навантаження.
Дані твердження позивачем не заперечувались. При цьому він пояснив, що будь-яку із вище перелічених 20 посад, які були вакантними на час його звільнення, він за станом здоров'я обіймати не міг.
Викладене, дає суду підстави дійти висновку, що у відповідача не було можливості надати позивачеві роботу яка відповідала б його кваліфікації та стану здоров'я.
Оскільки право визначати чисельність і штат працівників належить тільки власнику або уповноваженим ним органу, тому суд не вправі обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників. Власник має право, на свій розсуд, вносити зміни в штатний розпис.
Враховуючи, що звільнення позивача відповідачем було проведено з дотриманням вимог передбачених ст.ст.40,42,49-2 КЗпП України, тому підстави для задоволення його позову відсутні.
Що стосується доводів позивача про те, що після його звільнення відповідачем у квітні 2012 року була введена посада вагаря яку він за станом здоров'я зміг обіймати, але вона відповідачем йому не була запропонована.
Відповідно до ст.42-1 КЗпП Україну переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу мають працівники звільненні за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України. Однак позивач, як встановлено в судовому засіданні, для укладення трудового договору з поворотним прийняттям його на роботу до відповідача не звертався і у прийнятті його на роботу відповідач не відмовляв.
Водночас ст. 42-1 КЗпП України не містить обов'язку власника або уповноваженого ним органу опереджати працівників, звільнених за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України проте, що він знову здійснює прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації, тому посилання позивача на його переважне право на укладення трудового договору не ґрунтується на законі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.40,42,42-1,49-2 КЗпП України, ст.ст.10,60,212-215 ЦПК України, суд-
В позові ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Полонський гірничий комбінат» про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Хмельницької області через Полонський районний суд Хмельницької області протягом 10 днів з дня його проголошення.
Головуюча - суддя Дідек М.Б.