19.04.2012 Справа №1915/2778/2012
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого Дзюбича В.Л.
з участю секретаря судового засідання Франчук Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівник" про розірвання договору про дольову участь у фінансуванні житлового будівництва та стягнення коштів, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівник" про розірвання договору від 21.11.2007р. про дольову участь у фінансуванні житлового будівництва - промтоварного магазину по АДРЕСА_1 загальною розрахунковою площею 58.75 кв.м. та стягнення 243 284 грн. грошових коштів сплачених на рахунок відповідача на виконання вказаного договору.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що свої зобов»язання по договору про дольову участь у фінансуванні житлового будівництва - промтоварного магазину по АДРЕСА_1 вона виконала повністю, оскільки у день укладення вказаного договору оплатила 100% вартості промтоварного магазину загальною площею 58.75 кв.м по АДРЕСА_1, проте відповідач не виконав вз»яті на себе зобов»язання за договором від 21.11.2007р. - припинив будівництво будинку по АДРЕСА_1 і будівництво об»єкта -промтоварного магазину.
Представник позивача у судове засідання не з»явився, проте подав заяву про підтримання позовних вимог з клопотанням про розгляд справи у його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з"явився з невідомої суду причини, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.
Дослідивши та оцінивши зібрані докази у справі, суд встановив наступні обставини справи.
21.11.2007 року між ТОВ «Домобудівник»та ОСОБА_1 укладено договір відповідно до умов якого ТОВ «Домобудівник»приймає ОСОБА_1 у дольову участь у фінансуванні житлового будівництва по АДРЕСА_1 - промтоварного магазину загальною площею 58.75 кв.м., вартістю 243 284 грн. Планове закінчення будівництва та здача будинку в експлуатацію -2-гий квартал 2011 р.
Позивачем було повністю сплачено відповідачу вартість промтоварного магазину загальною площею 58.75 кв.м., вартістю 243 284 грн., що підтверджено квитанціями від 2007р. та від 2008р.
Таким чином, суд вважає, що зі сторони позивача договір від 21.11.2007 року виконано повністю.
Частиною 1 ст.3 ЦК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.п.6.1 Договору про дольову участь у фінансуванні житлового будівництва, у випадку розірвання договору однією із сторін, даний договір передбачає наступне: при розриві договору по ініціативі «Дольовика»останній подає письмову заяву на основі якої будуть повернуті кошти без їх індексації і після залучення іншого «Дольовика»; достроково договір розривається з ініціативи «Виконавця»при несплаті «Дольовиком»вартості виконаних робіт на протязі 2-хмісяців. Кошти повертаються без індексації.
Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що взятих на себе зобов»язань за Договором про дольову участь у фінансуванні житлового будівництва від 21.11.2007 року відповідач не виконав, будівництво зазначеного у договорі об»єкта у визначенні строки не закінчив.
Відтак, аналізуючи надані докази, суд зазначає, що позивачка значною мірою позбавлена того, на що вона розраховувала при укладенні вказаного договору, а саме отримати вчасно до ІІ-го кварталу 2011 р. у власність обумовлений спірним договором об»єкт - промтоварний магазин по АДРЕСА_1 загальною розрахунковою площею 58.75 кв.м.
Право власності громадян гарантоване Конституцією України. Його засади, принципи свободи договору і судового захисту цивільного права та інтересу, як і механізми зміни та розірвання договорів, регламентовані Цивільним кодексом України, який є основним актом цивільного законодавства України.
Частиною першою та другою ст.651 ЦК України, визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Ці положення договірного права деталізовано у статті 20 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" від 10.06.2003 р. №978, якою гарантується можливість відмови довірителя від участі у фонді фінансування будівництва і передбачається, що у разі дострокового припинення управління майном забудовник на вимогу управителя фонду фінансування будівництва зобов»язаний у визначений правилами строк перерахувати кошти для виплати довірителю.
Таким чином, ні Цивільний кодекс України, ні Закон України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" від 10.06.2003 р. №978 не встановлюють заборони на розірвання договору виходячи з принципу диспозитивності цивільно-правових договірних відносин.
Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини четвертої статті 3 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (справа про заборону розірвання договорів інвестування житлового будівництва) від 13.03.2012 р. №5-рп/2012 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини четвертої статті 3 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" від 25 грудня 2008 року N 800-VI з наступними змінами, згідно з яким "забороняється розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено оплату 100 відсотків вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва" та втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до ч.2 ст.73 Закону України «Про Конституційний Суд України», якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, які визнані неконституційними, і що передбачено у самих рішеннях.
Враховуючи вищенаведені обставини, беручи до уваги те, що зобов»язання за Договором про дольову участь у фінансуванні житлового будівництва, укладеного між сторонами, виникли 21.11.2007 р., а саме до набрання чинності Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" від 25.12.2008р. N800-VI, зважаючи на прийняте Конституційним судом рішення від 13.03.2012р. №5-рп/2012 щодо неконституційності положення ч. 4 ст.3 вказаного Закону України від 25.12.2008 р.N800-VІ, яким встановлено заборону на розірвання інвестором договорів фінансування житлового будівництва, а також враховуючи, що на дату ухвалення рішення судом жодного належного та допустимого доказу в підтвердження здачі в експлуатацію до ІІ-го кварталу 2011 р. промтоварного магазину по АДРЕСА_1 загальною розрахунковою площею 58.75 кв.м. відповідачем не представлено, суд приходить до висновку про порушення прав позивача відповідачем, які підлягають захисту, а позов до задоволення, шляхом розірвання укладеного між сторонами договору від 21.11.2007 року про дольову участь у фінансуванні житлового будівництва -промтоварного магазину по АДРЕСА_1 загальною розрахунковою площею 58,75 кв.м. та стягнення з ТзОВ "Домобудівник" в користь ОСОБА_1 - 243 284 грн. сплачених на виконання даного договору та стягнення з відповідача в користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 1700 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 174, 212, 215, 223, 294 ЦПК України, ст.ст. 10 ч.3, ст. 610 ч.1, ст.651 ч.1, 2 Цивільного кодексу України, Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини четвертої статті 3 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (справа про заборону розірвання договорів інвестування житлового будівництва) від 13.03.2012 р. №5-рп/2012, ч.2 ст.73 Законом України «Про Конституційний Суд України», суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Розірвати укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Домобудівник"м. Тернопіль договір від 21 листопада 2007 року про дольову участь у фінансуванні житлового будівництва -промтоварного магазину по АДРЕСА_1 загальною розрахунковою площею 58,75 кв.м.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівник"в користь ОСОБА_1 243284 (Двісті сорок три тисячі двісті вісімдесят чотири) гривні.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівник"в користь ОСОБА_1 1700 (Одну тисячу сімсот) гривень сплаченого судового збору та 120 (Сто двадцять) гривень сплачених за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий Дзюбич В.Л.
Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич