Справа № 22-ц-1532/12 Головуючий у 1 інстанції: Шеремета Г.І.
Провадження № 22-ц/1390/1532/12 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.
Категорія - 37
21 травня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі: головуючого -судді Курій Н.М.,
суддів: Приколоти Т.І., Шандри М.М.,
за секретаря: Служали А.Ю.,
з участю представника ОСОБА_2- ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 -ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 -ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 14 червня 2010 року та за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 -ОСОБА_3 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 07 листопада 2011 року,
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 14 червня 2010 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Четвертої Львівської державної нотаріальної контори, Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»про продовження строку на прийняття спадщини.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 07 листопада 2011 року залишено без розгляду вимоги позивача ОСОБА_2, заявлені повторно 14.07.2010 року про визнання права власності на 1/9 частини квартири АДРЕСА_1
Не погодившись з рішенням та ухвалою суду, представник позивача ОСОБА_2 -ОСОБА_3 оскаржив їх в апеляційному порядку.
Апелянт зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене на основі неповно досліджених обставин справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Апелянт вважає, що суд прийшов до помилкового висновку про неповажність причин пропуску позивачем строку на прийняття спадщини, посилаючись на те, що перебування позивача за межами України не є непереборними, істотними труднощами для вчасного подання заяви на прийняття спадщини.
Апелянт також не погоджується із ухвалою суду від 07 листопада 2011 року та вважає її необґрунтованою.
Апелянт просить рішення Личаківського районного суду м. Львова від 14 червня 2010 року та ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 07 листопада 2011 року скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, та перевіривши законність ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги слід відхилити, а оскаржувані рішення та ухвалу залишити без змін з таких підстав.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Статтями 10, 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 про продовження строку на прийняття спадщини після смерті його батька, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем не доведено поважності причин пропуску такого строку, а посилання позивача не те, що він до 2006 року перебував за межами України не є непереборними та істотними труднощами, які могли б позбавити його вчасно прийняти спадщину.
Суд першої інстанції встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 (а.с. 7).
Згідно з свідоцтвом про народження, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. є сином померлого ОСОБА_6 (а.с. 8).
Спадкоємцями майна померлого ОСОБА_6, що складається з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 є його батьки -ОСОБА_8 та ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 14 серпня 2003 року (а.с. 11).
Свідоцтвом про смерть (а.с. 62, справа № 2-358/11) стверджується, що спадкоємець ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3
Суд першої інстанції, встановивши, що спадщина після смерті спадкодавця ОСОБА_6 відкрилося у 2002 році, а строк на прийняття спадщини закінчився до набрання чинності ЦК України 2004 року, правильно дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин норм Цивільного кодексу УРСР 1963 року.
Статтею 549 ЦК УРСР передбачено, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом шести місяців з дня відкриття спадщини подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 550 ЦК УРСР, строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.
Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 від 24.06.83р. «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», передбачений ст.549 ЦК (1540-06) шестимісячний строк для прийняття спадщини може бути продовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску.
Відповідно до роз'яснень, наданих у п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування»від 30.05.2008 року №7, поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця.
Наполягаючи на поважних причинах пропуску строку на прийняття спадщини, позивач на підтвердження таких причин подав суду першої інстанції копію паспорта громадянина Російської Федерації (а.с. 35) та довідку з Державної прикордонної служби України, згідно з якою ОСОБА_2 не проходив перевірку паспортних документів під час здійснення прикордонного контролю в період з 01.08.2002р. по 01.04.2006р. (а.с. 36, справа № 2-358/11), а також посилався на відсутність інформації щодо смерті батька, про що йому стало відомо лише у березні 2006 року, проте, зазначені обставини суд не визнав поважними, оскільки вони не пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
На думку суду, зазначений строк пропущено без поважних причин і він поновленню не підлягає.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду, оскільки перебування позивача за межами України не може бути належною та поважною об'єктивною обставиною пропуску строку для прийняття спадщини, так як існування такої об'єктивної обставини спричинено суб'єктивною поведінкою позивача в його родинних відносинах з покійним батьком.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що позивач дізнався про смерть батька лише у 2006 році, які підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_10 колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони були предметом дослідження та оцінки судом першої інстанції при ухваленні рішення.
Оскільки позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що заявлена ним причина пропуску встановленого законом шестимісячного строку реально перешкодила йому вчасно звернутися до нотаріальної контори із відповідною заявою, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, який відповідає положенням ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення, про недоведеність поважних причин продовження строку для прийняття спадщини.
Доводами апеляційної скарги не спростовується висновок суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку для прийняття спадщини без поважних причин, оскільки ним беззаперечних доказів на підтвердження своїх доводів стосовно поважності причин пропуску строку на прийняття спадщини не надано ні суду першої ні апеляційної інстанції.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права апеляційний суд з підстав, передбачених ст. 308 ЦПК України, відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Постановляючи оскаржувану ухвалу та залишаючи без розгляду повторно заявлені 19 лютого 2010 року (а.с.19-22) аналогічні вимоги, що заявлені позивачем 27 вересня 2009 року, а саме, вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/9 частини квартири АДРЕСА_1, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 207 ЦПК України спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді, оскільки в уточненій позовній заяві від 19 лютого 2009 року, долученій до матеріалів справи щодо вирішення питання лише про продовження строку на прийняття спадщини, позивачем було заявлено аналогічну вимогу про визнання права власності на 1/9 квартири АДРЕСА_1, яку судом першої інстанції виділено в окреме провадження і справа (№ 2-358/11) за цими виділеними позовними вимогами зупинена до вирішення судом апеляційної інстанції справи про продовження строку на прийняття спадщини ОСОБА_2.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним та на висновки суду не впливають, відтак, оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.
Керуючись ст. 303, п.1 ч.1, п.1 ч.2 ст. 307, ст. 308, п.1.ч.1 ст. 312, п.1, п.4 ч.1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги представника ОСОБА_2 -ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 14 червня 2010 року та ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 07 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Львівської області Курій Н.М.