Справа №1307/2-18/11
Провадження №2/1307/7/2012
25 травня 2012 року Жидачівський районний суд Львівської області у складі
головуючого судді Сидорака Б.Г.
при секретарі Щур Т.В.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача-адвоката ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представників відповідача-адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жидачеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами, поділ житлового будинку в натурі між власниками, встановлення порядку користування земельною ділянкою та поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зобов"язання кожної із сторін провести будівельні роботи пов"язані із реальним розподілом житлового будинку,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частини житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, поділ житлового будинку в натурі між власниками, встановлення порядку користування земельною ділянкою та поділ спільного майна подружжя, а саме: автомобіля марки "RENAULT MASTER" реєстраційний НОМЕР_2, стінки меблевої, кутка м"якого, шести крісел, спальної частини, дивана, стола овального, телевізора LG, телевізора "Ханер", морозильної камери, кухонного гарнітуру, газової плити, газової камфорної плити, двох мікрохвильових печей, програвача ДВД, тумбочки під телевізор, офісного крісла, вентилятора, холодильника "Атлант", витяжки, котла опалювального, газової колонки, мийки, килимових доріжок, дерева для будівництва, ванни чавунної, унітаза, змійовика із нержавіючого металу, лічильника води, чотирьох світильників, нержавіючих труб, пилососа, відеомагнітофона, водяного наноса, пральної машини, а всього майна на загальну суму 109443 грн.. Мотивує позовні вимоги тим, що в період шлюбу нею з відповідачем придбано дане майно, згоди щодо поділу якого не досягнуто, а тому вона звернулася до суду з цим позовом.
Позивач неодноразово змінювала позовні вимоги та в остаточному варіанті просила визнати за нею право власності на 1/2 частини житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, поділити вказаний житловий будинок в натурі, встановити порядок користування земельною ділянкою між нею та відповідачем у варіанті №1, який вказаний у висновку №2598/2599/2600 судової будівельно-технічної експертизи. Що стосується домашнього майна, просила виділити їй у власність: меблеву стінку вартістю-2500 грн., куток м'який вартістю-2000 грн., 6 крісел вартістю-1020 грн., диван вартістю-1200 грн.,газову плиту вартістю-1800 грн., телевізор LG вартістю-1500 грн.,тумбочку під телевізор вартістю-300 грн., офісне крісло вартістю-380 грн., холодильник "Атлант" вартістю-3000 грн., стіл овальний вартістю-350 грн., килимові доріжки загальною вартістю-1050 грн., дерево для будівництва вартістю-3500 грн., 2 світильника загальною вартістю- 600 грн.,пральну машинку вартістю 3000 грн., а всього майна на на загальну суму 22200 грн..
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 визнав частково та письмових запереченнях на позов від 09.04.2012 року вказав, що виключенню із переліку спільного майна подружжя підлягають: фотоапарат цифровий, дерево для будівницта в кількості 10 м.куб., відеомагнітофон, телевізор "Ханер", програвач ДВД, дві мікрохвильові печі. Також вважає, що ванна чавунна, унітаз, які вбудовані у ванну кімнату, а також нержавіючі труби, змійовик із нержавійки, лічильник води є приналежністю головної речі - житлового будинку, який підлягає поділу, а тому окремо включенню до спільного майна подружжя та його реальному поділу не підлягають. Щодо реального поділу житлового будинку та права користування земельною ділянкою, то він погоджується із варіантами, які запропоновані позивачем ОСОБА_1 та які відповідають варіанту №1, зазначеним у висновку. Також він подав зустрічний позов про зобов"язання кожної із сторін провести будівельні роботи пов"язані із реальним розподілом житлового будинку, який підтримав в судовому засіданні.
ОСОБА_1 зустрічні позовні вимоги заперечила.
Представники позивача-відповідача ОСОБА_3 - адвокати ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підтримали позицію свого довірителя щодо позовних вимог.
Вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог, перевіривши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно положень ст.ст.3,11,15 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому даним Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 даного Кодексу.
Відповідно до вимог ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
У судовому засіданні встановлено, що 07.08.1998 року між сторонами було укладено шлюб про що свідчить свідоцтво про одруження (а.с.5). Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 15.11.2010 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, зареєстрований 27.08.1999 року Жидачівським районним відділом реєстрації актів громадянського стану Жидачівської РДА, актовий запис №62 розірвано.
Відповідно до роз"яснень, які містяться у п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"- вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з"ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60,69 СК, ч.З ст.368 ЦК), відповідно до частин 2,3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені із цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартира, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо. Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної власності, передбачено ч.1ст.63, ч.1ст.65 СК України.
Як встановлено в судовому засіданні, за період сумісного проживання подружжя придбало: автомобіль марки "RENAULT MASTER", реєстраційний номер НОМЕР_2, стінку меблеву, куток м"який, 6 крісел, спальну частини, диван, стіл овальний, телевізор LG, телевізор "Ханер", морозильну камеру, кухонний гарнітур, газову плиту, газову камфорну плиту, двох мікрохвильові печі, програвач ДВД, тумбочки під телевізор, офісне крісло, вентилятор, холодильник "Атлант", витяжки, котел опалювальний, газову колонку, мийки, килимові доріжки, дерево для будівництва, ванни чавунні, унітаз, змійовик із нержавійки, лічильник води, чотири світильники, нержавіючі труби, пилосос, відеомагнітофон, водяний нанос, пральну машину, що підтверджується поясненнями сторін, що з огляду на вимоги ч.1 ст. 61 ЦПК України є обставиною, яка не підлягає доказуванню.
Однак із врахуванням позиції відповідача, який заперечив, що в склад цього майна входить: дерево для будівницта в кількості 10 м.куб., відеомагнітофон, телевізор "Ханер", програвач ДВД, дві мікрохвильові печі не мають статусу майна, яке належить сторонам на праві сумісної власності спільно, а позивачем не надано доказів цього, тому вказане майно підлягає виключенню із майна, яке підлягає поділу. Також підлягає виключення із складу майна, яке підлягає поділу, ванна чавунна, унітаз, які вбудовані у ванну кімнату, нержавіючі труби, змійовик із нержавіючого металу, лічильник води, які відповідно до ч.1 ст.186 ЦК України є приналежністю головної речі - житлового будинку, який підлягає поділу.
Частиною 1 ст.60 СК України передбачено, що майно, придбане подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба та т.п.) самостійного заробітку (доходу). Частиною 3 ст.61 СК України встановлено, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сімї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержав за цим договором, є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За таких обставин до майна, яке є спільною сумісною власністю сторін, оскільки воно було набуто під час шлюбу, слід включити наступне майно: стінку меблеву, куток м"який, 6 крісел, спальну частину, диван, стіл овальний, телевізор LG, морозильну камеру, кухонний гарнітур, газову плиту, газову камфорну плиту, тумбочку під телевізор, офісне крісло, вентилятор, холодильник "Атлант", витяжку, котел опалювальний, газову колонку, мийки, килимові доріжки, чотири світильники, пилосос, відеомагнітофон, водяного нанос, пральну машину.
Згідно ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначене домовленістю між ними або шлюбним договором.
Стаття 71 СК України передбачає, що майно, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд приймає до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Таким чином, суд вважає, що зазначене вище майно є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки придбане за час шлюбу. Крім того, частки сторін у поділі майна є рівними, кожний має право власності на 1/2 частку зазначеного майна.
Відповідно до п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" № 11 від 21 грудня 2007 року поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленними статтями 60, 72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Сторони не заперечили щодо вартості рухомого майна, яке підлягає поділу, а саме: стінки меблевої, кутка м"якого, 6 крісел, спальної частини, дивана, стола овального, телевізора LG, морозильної камери, кухонного гарнітура, газової плити, газової камфорної плити, тумбочки під телевізор, офісного крісла, вентилятора, холодильника "Атлант", витяжки, котла опалювального, газової колонки, мийки, килимових доріжок, чотирьох світильників, пилососа, відеомагнітофона, водяного наноса, пральної машини та прийшли згоди щодо розподілу зазначеного майна.
Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо розподілу зазначеного рухомого майна є частково обґрунтованими, підлягають до часткового задоволення та необхідно провести розподіл таким чином:
- виділити у власність ОСОБА_1 в натурі наступне майно: стінку меблеву вартістю 2500 грн., куток м"який вартістю 2000 грн., шість крісел загальною вартістю 1020 грн., диван вартістю 1200 грн., газову плиту вартістю 1800 грн., тумбочку під телевізор вартістю 300 грн., офісне крісло вартістю 380 грн., холодильник "Атлант" вартістю 3000 грн., стіл овальний вартістю 350 грн., килимові доріжки загальною вартістю 1050 грн., два світильники загальною вартістю 600 грн., пральну машиннку вартістю 3000 грн., а всього на суму - 15400 грн..
- виділити у власність ОСОБА_3 в натурі наступне майно: спальну частину вартістю 1500 грн., морозильну камеру вартістю 800 грн., кухонний гарнітур вартістю 2500 грн., газову плиту вартістю 800 грн., вентилятор вартістю 250 грн., витяжку 300 грн., котел опалювальний 1500 грн., відеомагнітофон "Самсунг" вартістю 300 грн., пилосос вартістю 300 грн, мийку вартістю-300 грн., газова колонку вартістю 1000 грн., всього на суму - 9550 грн..
Стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягає грошова компенсація частини вартості майна у сумі : 2925 грн. виходячи з наступного розрахунку (24950 грн. : 2 = 12475 грн.; 15400грн.-12475грн.= 2925 грн.)
При вирішенні позовних вимог позивача про визначення права власності права власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, поділ житлового будинку в натурі між власниками судом встановлено наступне.
З матеріалів справи вбачається, що під час шлюбу подружжям було придбано житловий будинок з господарськими спорудами, що розташовані у АДРЕСА_1, про що свідчить договір купівлі-продажу від 28.10.2004 року, який було укладено між ОСОБА_6 з однієї сторони, та ОСОБА_3 з іншої. (а.с. 11).
Власником будинку у витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно та технічному паспорті зазначений ОСОБА_3 (а.с.11,7-9), проте згідно положень ЦК України та СК України даний будинок є об"єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки був придбаний під час шлюбу.
Відповідно до копії технічного паспорту від 25.12.2009 року, виготовленого спеціалістами КП "Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації", на житловий будинок АДРЕСА_1, загальна площа житлового будинку становить 115,2 кв.м., житлова площа - 57,7 кв.м., допоміжна, 57,5 кв.м.. До цього житлового будинку належать господарські будівлі та споруди, позначені у технічному паспорті під літерами: "Б", "Г", "Д"-сараї, "Е"- гараж, №1-огорожа(металева сітка), №2 - ворота(металеві), №3- хвіртка(металева). Господарські будівлі під літерами "Г","Д","Е" є самовільно побудовані.
При вирішенні вказаної позовної вимоги суд бере до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи від 08.09.2011 року №2598/2599/2600 про те, що поділ будинку в натурі відповідно дорівних (по 1/2) ідеальних часток співвласників технічно неможливий.
Згідно із вказаним висновком також визначена можливість поділу житлового будинку між співвласниками наближена до ідеальних часток по ?, з найбільш повною їх ізоляцією, на стадії проектного завдання та визначені один варіант поділу будинку та три варіанти користування земельною ділянкою.
У висновку будівельно-технічної експертизи також було вказано, що при такому варіанті розподілу обом співвласникам ? ідеальної частки необхідно влаштувати дверні прорізи між певними приміщеннями та влаштування між ними звукоізолюючої перегородки, побудови перегородки в підвальному приміщенні. Також для приведення до відповідних норм та правил першому співвласнику слід здійснити добудову тамбуру та ганку, демонтувавши при цьому вхідні сходи та влаштувати вхід до приміщення під літерою 1-3, а в приміщення під літерою 1-1 влаштувати ванну кімнату. Другому співвласнику ? ідеальної частки демонтувати перегородку між певними приміщеннями та до вказаного приміщення влаштувати ганок. При цьому обом співвласникам слід влаштувати автономні світло-, водо-, газопостачання.(а.с.42-47).
Відповідно до вимог ДБН А.3.1-5-96 "Організація будівельного виробництва" і "Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт", дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю на підставі затвердженої у встановленому порядку проектної документації, при наявності дозволу місцевої ради народних депутатів, Держпожінспекції .
Тільки після дотримання вказаних умов, можливий розподіл жилого будинку та господарських будівель судом відповідно до запропонованих варіантів експерта, про що було відомо як позивачу, так і відповідачу та які з самого початку розгляду справи користувалися правовою допомогою адвокатів.
Згідно ст.152 Житлового Кодексу України переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради.
Не зважаючи на ці вимоги закону, позивач ОСОБА_1 не надала в обгрунтування своїх позовних вимог відповідний дозвіл виконавчого комітету Жидачівської міської ради на переобладнання та перепланування спірного жилого будинку, як і не надала позитивні висновки щодо вказаного питання інших контролюючих органів, зокрема спеціалістів, газового господарства, електроенергетики тощо, які є обов'язковими з урахуванням необхідності обладнання окремих квартир будинку самостійними системами опалення, газозабезпечення, електрозабезпечення, чим не виконав вимоги статті 10 ЦПК відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Враховуючи наведене та виходячи з рівності часток сторін в спірному житловому будинку та господарських спорудах, на підставі ч.1 ст.70 СК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягаю частковому задоволенню, а саме, що слід визначити ідеальні частки житлового будинку та господарських споруд по 1/2 частини за кожним з подружжя та поділити спільне майно подружжя, визначивши його частки.
Враховуючи, що реально поділити житловий будинок та господарські споруди неможливо, суд при вирішенні справи повинен обмежитись лише визначенням ідеальних часток подружжя у праві спільної власності на житловий будинок. У зв'язку з цим за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підлягає визнанню по 1/2 частці у праві власності на житловий будинок та господарські споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Суд також зазначає, що предметом поділу спільного майна подружжя в межах даної справи є лише будинок АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу. Новозбудоване нерухоме майно, яке є самочинним будівництвом, і позначене у технічному паспорті від 25.12.2009 р. під літ. "Д" "Г", "Е" не є предметом розгляду у справі.
Із врахуванням того, що судом відмовлено в задоволенні частини позовних вимог позивача ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_8, а саме щодо реального розподілу житлового будинку та господарських споруд, тому не підлягають задоволенню зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зобов"язання кожної із сторін провести будівельні роботи пов"язані із реальним розподілом житлового будинку.
Також, як вбачається із договору купівлі-продажу житлового будинку від 28.10.2004 року ОСОБА_3 купив у ОСОБА_6 житловий будинок із господарськими спорудами і споруд, що знаходиться в у АДРЕСА_1 і розташовані на земельній ділянці площею 600 кв.м.. (а.с 11).
Земельна ділянка розміром 600 кв.м., яка не була приватизована попереднім власником житлового будинку, тобто ОСОБА_6, після оформлення договору купівлі-продажі житлового будинку перейшла в землі запасу Жидачівської міської ради, а відповідач - ОСОБА_3, як власник житлового будинку АДРЕСА_1 після його купівлі, в Жидачівську міську раду із заявою про передачу йому земельної ділянки, на якій розташовано житловий будинок та господарські споруди, у користування чи в приватну власність не звертався.
Тому, при переході права власності на житловий будинок та господарські споруди, до відповідача ОСОБА_3 перейшло право власності на ту частку земельної ділянки, що знаходиться під забудовою, а отже у випадку визнання права власності на 1/2 частини житлового будинку позивачка мала б право вимагати поділу цієї частини земельної ділянки, що знаходиться під забудовою.
Про те, що попередній власник ОСОБА_6 не мала відповідних документів про право власності на земельну ділянку чи право користування 600 кв.м., свідчить відповідний запис в договорі купівлі-продажу житлового будинку від від 28.10.2004 року року відповідно до якого ОСОБА_3 купив у ОСОБА_6 житловий будинок із господарськими спорудами і споруд, що знаходиться в у АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці площею 600 кв.м..
Згідно із ст.89 Земельного Кодексу України у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки подружжя. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Відповідно до ст.70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
За змістом ст.116 Земельного Кодексу України (в ред.2001 року), який був чинним станом на 28.10.2004 року, коли відповідачем був куплений житловий будинок, при переході права власності до нього не перейшло право користування земельною ділянкою, на якій будинок розташований, оскільки відповідач, що купив будинок, не звертався в момент купівлі в міську раду із заявою про передачу їм земельної ділянки в користування чи на право приватної власності.
І у подальшому відповідач ОСОБА_3 не звертався до Жидачівської міської ради із заявою про приватизацію даної земельної ділянки.
Згідно ст.1 Закону України "Про державний контроль за охороною та використанням земель" будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої її земельної ділянки, до одержання документа, що посвідчує право на неї та його державної реєстрації є самовільним зайняття земельної ділянки.
У відності до вимог ч.1 ст.118 Земельного Кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
Частиною 4 ст.120 ЗК України встановлено, що в разі набуття права власності на житловий будинок кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності на жилий будинок. Позивач заявив вимогу про встановлення порядку користування земельною ділянкою шляхом виділення кожній із сторін певної її частини. Суд вважає, що позов у цій частині не підлягає задоволенню, оскільки неможливо визначити порядок користування земельною ділянкою без поділу в натурі будівель, які на ній розташовані. Поскільки є підстави длоя відмови у позові про поділ частини житлового будинку і самочинних будівель в натурі, отже не може бути визначений і порядок користування земельною ділянкою з наданням у користування кожній стороні конкретної земельної ділянки з розташованими на ній будівлями.
Що стосується розподілу автомобіль марки "RENAULT MASTER", реєстраційний номер НОМЕР_2, суд приходить до наступного висновку.
Пункт 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. №11 визначає, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення ч.ч.4, 5 ст.71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх ідеальних часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цілому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Позивач ОСОБА_1 в уточнених позовних вимогах просить залишити автомобіль марки "RENAULT MASTER", реєстраційний номер НОМЕР_2 у власності відповідача ОСОБА_3, а їй присудити грошову компенсацію половини вартості вказаного автомобіля, виходячи із його вартості 63043 грн., що стверджується висновком спеціаліста від 16.04.2009 року. При цьому відповідач, не заперечуючи проти сплати позивачу грошової компенсації половини вартості автомобіля, не погоджується із його вартістю, яка вказана позивачем, при цьому вважає, що його вартість становить, виходячи із висновку №68/11 експертного товарознавчого дослідження від 21.11.2011 року 31876,99 грн.. Відповідачем ОСОБА_3 попередньо не вносено на депозитний рахунок суду відповідних грошових коштів.
Враховуючи наведене та виходячи з рівності часток сторін в спірному автомобілі, на підставі ч.1 ст.70 СК України, суд приходить до висновку, що слід визначити ідеальні частки автомобіля по 1/2 частини за кожним з подружжя та поділити дане майно подружжя, визначивши його частки.
Враховуючи, що реально поділити автомобіль неможливо, суд при вирішенні справи повинен обмежитись лише визначенням ідеальних часток подружжя у праві спільної власності на автомобіль "RENAULT MASTER", реєстраційний номер НОМЕР_2. У зв'язку з цим за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підлягає визнанню по 1/2 частці у праві власності на цей автомобіль.
Судові витрати, понесені позивачем ОСОБА_1 у справі відповідно до вимог ст.88 ЦПК України слід стягнути з відповідача ОСОБА_3 у розмірі 1/2 частини загальних витрат, а саме, у розмірі 850 грн, які складаються з судових витрат (квитанція №82 від 10.02.2010 року на суму 1700 грн.).
Чинним на даний час ЦПК України до складу судових витрат не включаються витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а тому позивачу ОСОБА_1 не підлягають відшкодуванню витрати понесені у зв»язку із сплатою нею цих витрат в розмірі 120 грн..
На підставі ст.ст. 60, 63, 65, 68, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України, ст.ст. 12, 186, 328, 368, 370, 376 Цивільного кодексу України, ст. 88 ЦПК України, ст.ст. 89, 120, 116, 118 Земельного кодексу України, керуючись ст.ст. 10-15, 60, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину будинку із господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1.
Визнати право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину будинку із господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1.
В порядку розподілу автомобіля марки "RENAULT MASTER" реєстраційний НОМЕР_2, 2007 року випуску, що є об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3:
- визнати право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину автомобіля марки "RENAULT MASTER" реєстраційний НОМЕР_2, 2007 року випуску;
- визнати право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину автомобіля марки "RENAULT MASTER" реєстраційний НОМЕР_2, 2007 року випуску.
Поділити спільне сумісне майно подружжя, а саме виділити ОСОБА_1 наступне майно:
- стінку меблеву вартістю 2500 грн., куток м"який вартістю 2000 грн., шість крісел загальною вартістю 1020 грн., диван вартістю 1200 грн., газову плиту вартістю 1800 грн., тумбочку під телевізор вартістю 300 грн., офісне крісло вартістю 380 грн., холодильник "Атлант" вартістю 3000 грн., стіл овальний вартістю 350 грн., килимові доріжки загальною вартістю 1050 грн., два світильники вартістю 600 грн., пральну машину вартістю 3000 грн, а всього на суму 15400 грн..
ОСОБА_3 виділити в натурі: спальну частину вартістю 1500 грн., морозильну камеру вартістю 800 грн., кухонний гарнітур вартістю 2500 грн., газову плиту вартістю 800 грн., вентилятор вартістю 250 грн., витяжку 300 грн., котел опалювальний 1500 грн., відеомагнітофон "Самсунг" вартістю 300 грн., пилосос вартістю 300 грн., мийку вартістю 300 грн., газову колонку вартістю 1000 грн., а всього на суму 9550 грн..
Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 2925 (дві тисячі дев»ятсот двадцять п»ять) гривень - різницю вартості поділеного спільнонажитого майна.
В задоволенні решта позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 - відмовити.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 850 ( вісімсот п»ятдесят) грн. державного мита (судового збору).
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Львівської області через Жидачівський районний суд протягом десяти з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні при проголошенні рішення, вправі оскаржити рішення на протязі десяти днів з часу отримання його копії.
Головуючий-суддя _______________________________________
Справа №1307/2-18/11
Провадження №2/1307/7/2012
25 травня 2012 року Жидачівський районний суд Львівської області у складі
головуючого судді Сидорака Б.Г.
при секретарі Щур Т.В.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача-адвоката ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представників відповідача-адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жидачеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами, поділ житлового будинку в натурі між власниками, встановлення порядку користування земельною ділянкою та поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зобов"язання кожної із сторін провести будівельні роботи пов"язані із реальним розподілом житлового будинку, -
На підставі ст.ст. 60, 63, 65, 68, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України, ст.ст. 12, 186, 328, 368, 370, 376 Цивільного кодексу України, ст. 88 ЦПК України, ст.ст. 89, 120, 116, 118 Земельного кодексу України, керуючись ст.ст. 10-15, 60, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину будинку із господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1.
Визнати право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину будинку із господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1.
В порядку розподілу автомобіля марки "RENAULT MASTER" реєстраційний НОМЕР_2, 2007 року випуску, що є об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3:
- визнати право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину автомобіля марки "RENAULT MASTER" реєстраційний НОМЕР_2, 2007 року випуску;
- визнати право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину автомобіля марки "RENAULT MASTER" реєстраційний НОМЕР_2, 2007 року випуску.
Поділити спільне сумісне майно подружжя, а саме виділити ОСОБА_1 наступне майно:
- стінку меблеву вартістю 2500 грн., куток м"який вартістю 2000 грн., шість крісел загальною вартістю 1020 грн., диван вартістю 1200 грн., газову плиту вартістю 1800 грн., тумбочку під телевізор вартістю 300 грн., офісне крісло вартістю 380 грн., холодильник "Атлант" вартістю 3000 грн., стіл овальний вартістю 350 грн., килимові доріжки загальною вартістю 1050 грн., два світильники вартістю 600 грн., пральну машину вартістю 3000 грн, а всього на суму 15400 грн..
ОСОБА_3 виділити в натурі: спальну частину вартістю 1500 грн., морозильну камеру вартістю 800 грн., кухонний гарнітур вартістю 2500 грн., газову плиту вартістю 800 грн., вентилятор вартістю 250 грн., витяжку 300 грн., котел опалювальний 1500 грн., відеомагнітофон "Самсунг" вартістю 300 грн., пилосос вартістю 300 грн., мийку вартістю 300 грн., газову колонку вартістю 1000 грн., а всього на суму 9550 грн...
Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 2925 (дві тисячі дев»ятсот двадцять п»ять) гривень - різницю вартості поділеного спільнонажитого майна.
В задоволенні решта позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 - відмовити.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 850 ( вісімсот п»ятдесят) грн. державного мита (судового збору).
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Львівської області через Жидачівський районний суд протягом десяти з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні при проголошенні рішення, вправі оскаржити рішення на протязі десяти днів з часу отримання його копії.
Головуючий-суддя ______________________________________