стр.1із3
Справа №0707/3968/2012
2/0707/1604/2012
ряд.стат.звіту №52
вступна та резолютивна частини
01 червня 2012 року м.Мукачево Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в особі: головуючого-судді Монич В. О.
при секретарі Новікова І.С.
з участю : позивача ОСОБА_1 представника відповідача Головченко А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Автоміст" про стягнення суми середнього заробітку за несвоєчасну виплату розрахункових при звільненні за весь час затримки та моральної шкоди.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення суми середнього заробітку за несвоєчасну виплату розрахункових при звільненні за весь час затримки та моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивує тим, що 24.08.2010 року він був прийнятий на роботу в ТзОВ "Автоміст" на посаду бетоняр 3-го розряду на підставі наказу №19-к від 18 серпня 2010 року. Відповідно до наказу №35-к від 31 грудня 2010 року на підставі ст.36 п.1 КЗпП України його було звільнено 31 грудня 2010 року за згодою сторін. Відповідач в останній день роботи 31 грудня 2010 року, тобто в день звільнення, розрахунок з ним не провів на його звернення про видачу довідок не реагував. Повний розрахунок було проведено лише 11 травня 2011 року, тобто його проведення було затримано на п"ять місяців і одинадцять днів. Стаття 117 ч.1 КЗпП України передбачає що в разі невиплати з вини власника належних звільненому працівникові сум у строки, а саме в день звільнення, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Його середній заробіток за один робочий час становив 65 грн. 48 коп., отже, за затримку розрахунку відповідач має сплатити йому 6 384 грн. 86 коп.. Діями відповідача йому було завдано моральної шкоди, яку він оцінює в розмірі 2 000 грн. 00 коп.. Просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоміст" в його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку в розмірі 6 384 грн. 86 коп. та моральну шкоду в розмірі 2 000 грн. 00 коп.. В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з вищенаведених підстав, просив їх задоволити, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоміст" в його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку в розмірі 6 384 грн. 86 коп. та завдану йому моральну шкоду в розмірі 2 000 грн. 00 коп..Моральну шкоду мотивує тим, що в зв"язку з тим, що виникла заборгованість по виплаті заробітної плати він не міг проводити оплату комунальних послуг. Представник відповідача Коробова С.В. в судовому засіданні позов не визнала пояснила, що підприємство на день звільнення ОСОБА_1 не мало можливості провести повний розрахунок, в зв»язку з відсутністю на це коштів, тому з ним було проведено розрахунок лише 11 травня 2011 року. Просила відмовити позивачу у задоволенні позову, так як відповідно до ст.233 КЗпП України позивач пропустив тримісячний строк для звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору. Днем порушення прав позивача рахується день
стр.2із3
повного розрахунку, а саме 11 травня 2011 року, отже, він мав право звернутися до суду не пізніше трьох місяців, тобто, 11 серпня 2011 року .
Представник відповідача Головченко А.Г. в судовому засіданні пояснив, що він працює генеральним директором ТОВ «Автоміст». Дійсно мало місце несвоєчасного розрахунку з позивачем, і повний розрахунок був проведений із запізненням на 5 місяців і 11 днів. Своєчасно не провели розрахунок за відсутністю коштів на підприємстві. Середньомісячна заробітна плата згідно довідки за робочі місяці коли позивач не перебував на лікарняному складає 2 100 грн. 00 коп.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до слідуючого висновку. Судом встановлено, що в період з 24 серпня 2010 року по 31 грудня 2010 року позивач ОСОБА_1 працював в ТзОВ "Автоміст" на посаді бетоняр 3-го розряду, що стверджується копією трудової книги НОМЕР_1 (а.с.7).
Статтею 116 КЗпП України передбачені строки розрахунку при звільненні, а саме, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред"явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
В даному випадку, враховуючи, що ОСОБА_1 в день звільнення 31 грудня 2010 року працював повний робочий день, то саме 31 грудня 2010 року з ним повинен був бути проведений повний розрахунок, однак, відповідно до відомостей на виплату грошей за №49 та №50 з позивачем ОСОБА_1 повний розрахунок було проведено лише 11 травня 2011 року (а.с.28-31) через 5 місяців і 11 днів, отже, відповідачем порушені були строки розрахунку при звільненні ОСОБА_1.
Статтею117 ч.1 КЗпП України встановлено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, а саме, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Суд, бере до уваги середній заробіток за час роботи, коли позивач ОСОБА_1 не перебував на лікарняному, тобто, вересень 2010 року 2 600 грн. 00 коп., жовтень 2010 року 1 600 грн. 00 коп., так як у наступних місяцях він перебував на лікарняному (а.с.90). Середній заробіток за вересень-жовтень 2010 року складає 2 100 грн. 00 коп., що не заперечує сам представник відповідача Головченко А.Г..
Відповідно до вимог ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог.
Суд, не приймає до уваги твердження представника відповідача, що позивач пропустив строк звернення до суду, так як частина 2 статті 233 передбачає, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, отже, в даному випадку строк звернення до суду не застосовується.
Статтею 1167 ЦК України передбачено підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, а саме моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
В даному випадку, з позивачем в день звільнення не було проведено розрахунок, чим завдано йому моральну шкоду яка виразилася в тому, що позивач не зміг своєчасно сплачувати комунальні послуги., тому суд приходить до висновку про задоволення моральної шкоди в сумі 1 000 грн. 00 коп.
Таким чином, вимоги позивача є підставними і такими, що підлягають задоволенню. Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.1167 ЦК України, ст.ст.116-117,233, 237-1 КЗпП України суд, -
стр.3із3
Позов ОСОБА_1 -задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоміст" в користь ОСОБА_1, мешканця АДРЕСА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку в розмірі 6 384 (шість тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 86 коп. та моральну шкоду в розмірі 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп..
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоміст" судовий збір в сумі - 321 (триста двадцять одну) грн 90 коп. на розрахунковий рахунок 31215206700003, отримувач коштів Мукачівське УДКСУ Закарпатської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37958089, код класифікації доходів бюджету 22030001, банк отримувача: ГУДКУ в Закарпатській області, код банка отримувача (МФО) 812016.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий В.О.Монич