33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
30 травня 2012 року Справа № 5/25-38
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Дужич С.П. , суддя Саврій В.А.
при секретарі судового засідання Кнапець М.В.
розглянувши апеляційну скаргу відповідача ВАТ "Луцький райагропостач" на ухвалу господарського суду Волинської області від 24.04.12 р. у справі № 5/25-38 (суддя Черняк Л.О.)
за заявою Відкритого акціонерного товариства "Луцький райагропостач"
про визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає до виконання та закриття виконавчого провадження у справі № 5/25-38
за позовом Першого заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення
до Відкритого акціонерного товариства "Луцький райагропостач"
заінтересована особа Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Волинській області
про звернення стягнення на заставне майно
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1 ( довіреність № 375 від 15.02.2011 р. )
ОСОБА_2 ( довіреність № 395 від 04.04.2012 р. )
відповідача - ОСОБА_3 ( довіреність № б/н від 29.05.2012 р. )
ОСОБА_4 (протокол №10 від 09.08.2010 року)
від органу прокуратури - Рункевич І.В. (посвідчення №82 від 05.11.2010 року)
від ДВС - не з'явився
Перший заступник прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Української інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення (м. Рівне, вул. 16 Липня , 10; надалі - позивач) звернувся в господарський суд Волинської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Луцький райогропостач" (Волинська обл., Луцький р-н, смт. Г. Полонка, вул. Горохівська, 2б; надалі - відповідач) про звернення стягнення на заставлене майно.
Рішенням господарського суду Волинської області від 13.03.07 р. позов задоволено (т. 1, а.с. 77-78).
Вищевказане рішення оскаржувалось в апеляційному та касаційному порядку та залишено без змін.
На виконання даного рішення видано накази про примусове виконання рішення № 5/25-1, № 5/25-2 від 17.10.2007 року.
Відкрите акціонерне товариство "Луцький райагропостач" (Волинська обл., Луцький р-н, с. Гірка Полонка, вул. Горохівська, 2В) звернулось до господарського суду Волинської області з заявою (із змінами) про визнання наказів господарського суду Волинської області № 5/25-1, № 5/25-2 від 17.10.2007 року такими, що не підлягають до виконання, у зв'язку з тим, що ухвалою господарського суду Волинської області від 02.07.2007 року у справі про банкрутство № 4/79-Б затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс товариства "Авгур" у формі ТзОВ, визнано банкрутом та задоволено кредиторські вимоги Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення частково в сумі 138 989,08 грн., решта кредиторських вимог вважаються погашеними. ТзОВ "Авгур" ліквідовано та виключено з Єдиного державного реєстру 17.07.2007 року, запис 11981170001146, державна реєстрація припинена. Зобов'язання товариства "Авгур", забезпечені порукою майнового поручителя ВАТ "Луцький райагропостач", припинилися відповідно до норм ч. 1 ст. 559 та ст. 609 ЦК України.
Ухвалою господарського суду першої інстанції від 24.04.12 р. (т. 10, а.с. 49-51) заяву відповідача залишено без задоволення.
Під час розгляду заяви, господарським судом Волинської області встановлено, що між Волинським регіональним відділенням Державного інноваційного фонду України та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Авгур" укладено інноваційний договір № 1/98. Загальна вартість проекту становить 2 000 160грн. 01.08.2000р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до інноваційного договору № 1/98 від 03.07.1998 року, згідно п. 1 якої підприємство підтверджує свою заборгованість перед Інвестором за інноваційним договором №1/98 від 03.07.1998 року та додатковою угодою до нього від 22.06.1999р., в сумі 2 100 000 грн.
Крім того, між Волинським регвідділенням Української державної інноваційної компанії (заставодержатель) та ВАТ "Луцький райагропостач" (заставодавець) укладено договір застави майна, яким забезпечується зобов'язання, що випливає з інноваційного договору № 1\98 від 03.07.1998року та угоди про зміни і доповнення до даного договору від 22 червня 1999 року, додаткової угоди № 1 до договору № 1\98, від 01.08.2000 року, за умови яких "Заставодержатель" надав кредитні кошти ТзОВ фірма "Авгур" в сумі 2 100 000 грн. з метою виконання інноваційного проекту "Впровадження технології виробництва сучасних теплоізоляційних матеріалів", майновим поручителем по зобов'язаннях якого виступає заставодавець.
В забезпечення своєчасного повернення зазначеної суми грошей, заставодавець заставляє комплекс будівель та споруд, балансова вартість яких становить 1 200 668,00 грн.
Рішенням господарського суду Волинської області від 13.03.2007 року у справі № 5/25-38 звернено стягнення на предмет застави по договору від 20.07.2001р. на користь Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення, а саме на майно ВАТ "Луцький райагропостач".
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 05.07.2006 року у справі № 4/79-Б було порушено провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Авгур". Ухвалою господарського суду Волинської області від 02.07.2007 року у даній справі про розгляд звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідовано ТзОВ "Авгур".
Суд першої інстанції не вбачав підстав для задоволення заяви ВАТ "Луцький райагропостач" про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню.
Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції відповідач, звернувся з апеляційною скаргою (т. 10, а.с. 60-65) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, просить ухвалу господарського суду Волинської області від 24.04.12р. у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, винести постанову, якою задоволити заяву про визнання наказів № 5/25-1, № 5/25-2 такими, що не підлягають виконанню.
Скаржник стверджує, що рішення господарського суду від 13.03.07 р. не набуло законної сили і було оскаржено до суду апеляційної інстанції, після чого лише у вересні дане рішення набуло законної сили.
Інноваційний договір № 1/98 припинив свою дію, а відтак припинилося і забезпечене ним зобов'язання -Договір застави від 20.07.01 р.
Відповідач наголошує на тому, що наказ можна визнати таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його видано помилково, якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржника чи іншою особою або з інших причин.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги позивач подав відзив (т. 10, а.с. 114) на апеляційну скаргу, в якому вважає апеляційну скаргу відповідача безпідставною та просить відмовити в задоволенні заявлених вимог і залишити в силі ухвалу господарського суду Волинської області від 24.04.12 р.
Вважає, що рішення господарського суду винесено 13.03.07 р. у справі № 5/25-38 , а фірму "Авгур" виключено з ЄДРПОУ-17.07.07 р..
В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні від 30.05.12 р. прокурор заперечив проти апеляційної скарги та просив рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.
Розпорядженням голови суду від 30.05.12 р. внесені зміни до складу колегії суддів та визначено колегію суддів у складі: головуючої судді Бучинської Г.Б., судді Дужич С.П., судді Саврій В.А.
В судове засідання представник відділу ДВС не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи орган державної виконавчої служби повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 10, а.с. 109).
Жодних клопотань щодо відкладення розгляду справи від відділу ДВС не надходило.
Враховуючи вищеописане та приписи статті 102 Господарського процесуального кодексу України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відділу ДВС.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача, відповідача, прокурора, розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду першої інстанції -без змін, виходячи з наступного.
03.07.1998р. між Волинським регіональним відділенням Державного інноваційного фонду України (інвестор) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Авгур" було укладено інноваційний договір № 1/98 (т. 1, а.с. 15-16).
Предметом договору є здійснення проекту з провадження нових технології та створення на їх основі виробництва конкурентоспроможної продукції або надання послуг, внаслідок чого підприємством створюється і одержується прибуток, досягається позитивний науково-технічний, економічний та соціальний ефект (п. 1.1).
Відповідно до п. 1.2, загальна вартість проекту становить 2 000 160грн..
Водночас, 01.08.2000 р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до інноваційного договору № 1/98 від 03.07.1998 року. (т. 1, а.с. 14).
Пунктом 1 Додаткової угоди передбачено, що підприємство підтверджує свою заборгованість перед Інвестором за інноваційним договором № 1/98 від 03.07.1998 року та додатковою угодою до нього від 22.06.1999р., в сумі 2 100 000грн.
22.06.99 р. між сторонами підписано угоду про зміну і доповнення інноваційного договору (т. 1, а.с. 20), якою виклали Інноваційний договір в новій редакції (т. 1, а.с.21-22).
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 05.07.2006 року у справі № 4/79-Б було порушено провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Авгур".
Ухвалою господарського суду Волинської області від 02.07.2007 року у даній справі про розгляд звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу: - ліквідовано ТзОВ "Авгур"; - у зв'язку з частковим погашенням кредиторської заборгованості Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення в розмірі 138 989,08 грн. та недостатністю коштів, одержаних від реалізації майна банкрута не можуть бути задоволені і вважаються погашеними кредиторські вимоги інноваційної компанії в розмірі 2 221 223,85грн.
20.07.2001 року між Волинським регіональним відділенням Української державної інноваційної компанії (заставодержатель) та ВАТ "Луцький райагропостач" (заставодавець) було укладено договір застави майна.
Відповідно до умов договору застави, заставою забезпечується зобов'язання, що випливає з інноваційного договору № 1/98 та угоди про зміни і доповнення до даного договору від 22 червня 1999 року, додаткової угоди № 1 до договору № 1/98, від 01.08.2000 року, за умови яких "Заставодержатель" надав кредитні кошти ТзОВ фірма "Авгур" в сумі 2 100 000 грн. з метою виконання інноваційного проекту "Впровадження технології виробництва сучасних теплоізоляційних матеріалів", майновим поручителем по зобов'язаннях якого виступає заставодавець (п. 1, 2, 3, 4, 8, 9).
В забезпечення своєчасного повернення зазначеної суми грошей, заставодавець заставляє комплекс будівель та споруд, а саме: адміністративно-складське приміщення з металевою огорожею та площадкою Б-2 пл.1308,9 кв.м., склад господарських товарів В-1 пл.597,1 кв.м., склад металевий (модуль), Г-1, пл.525,8 кв.м., знаходиться в с. Г.Полонка, по вул. Горохівській, 2"В" ( два В), Луцького району. Волинської області.
При цьому, комплекс будівель та споруд, що заставляється належить заставодавцю на підставі наказів регіонального відділення Фонду держмайна України по Волинській області від 14.02.1996 року № 79, та № 125 від 16.02.1998 року, зареєстрованого в Волинському обласному бюро технічної інвентаризації 18.07.2001 року за № 138, реєстраційні посвідчення серія АЮ № 01082, № 01083, № 01084.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено, що згідно акта оцінки та опису майна від 20.07.2001 року, довідки від 19.07.2001 року за № 151, балансова вартість майна, що заставляється становить 1 200 668,00 грн.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.10.2007 року у даній справі товариству "Луцький райагропостач" відмовлено в визнанні недійсним договору застави.
Рішенням господарського суду Волинської області від 09.06.2005 року у справі № 2/109-38 позов прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення до товариства фірми "Авгур" задоволено. Стягнуто з товариства фірми "Авгур" 2 100 000 грн. інноваційної позики, 221 031,93 грн. інфляційних нарахувань та 39 180,82 грн. 3% річних (т. 1, а.с. 5-6). Після розгляду в касаційному порядку вказане рішення залишено без змін.
Крім того, рішенням господарського суду Волинської області від 13.03.2007 року у справі № 5/25-38 звернено стягнення на предмет застави по договору від 20.07.2001р. на користь Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення, а саме на майно ВАТ "Луцький райагропостач": адміністративно-складське приміщення з металевою огорожею та площадкою площею 1308,9 кв.м.; склад господарських товарів площею 597,1 кв.м.; склад металевий (модуль) площею 525,8 кв.м. Дане рішення набрало законної сили і на даний час є чинним.
При цьому, на його виконання видано накази про примусове виконання рішення № 5/25-1, №5/25-2 від 17.10.2007 року.
Ухвалами господарського суду Волинської області від 17.08.2011 року та від 19.09.2011 року про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Волинської області від 13.03.2007 року по справі № 5/25-38, рішення суду від 13.03.2007 року залишено без змін. Постановами Рівненського апеляційного господарського суду від 03.11.2011 року та Вищого господарського суду від 29.02.2012 року рішення суду першої інстанції від 03.11.2011 року залишено без змін.
Заявник звернувся до суду з заявою про визнання наказів господарського суду Волинської області № 5/25-1, № 5/25-2 від 17.10.2007 року такими, що не підлягають до виконання, у зв'язку з тим, що ухвалою господарського суду Волинської області від 02.07.2007 року у справі про банкрутство № 4/79-Б затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс товариства "Авгур" у формі ТзОВ, визнано банкрутом та задоволено кредиторські вимоги Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення частково в сумі 138989,08грн., решта кредиторських вимог вважаються погашеними. ТзОВ "Авгур" ліквідовано та виключено з Єдиного державного реєстру 17.07.2007 року, запис 11981170001146, державна реєстрація припинена. Зобов'язання товариства "Авгур", забезпечені порукою майнового поручителя ВАТ "Луцький райагропостач", припинилися відповідно до норм ч. 1 ст. 559 та ст. 609 ЦК України.
Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 № 8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що на день розгляду даної справи рішення господарського суду Волинської області від 13.03.2007 року у справі не скасовано, а тому є чинним.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, рішенням Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002 року, Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007 року одним з основних елементів верховенства права визнано принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Стаття 115 ГПК України містить імперативний припис про те, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу (частина 1 статті 116 ГПК України).
Апеляційний суд зауважує, що доказів того, що ВАТ "Луцький райагропостач" виконало свої зобов'язання перед позивачем в матеріалах справи відсутні.
Частиною 4 статті 117 ГПК України передбачено, що підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: якщо його видано помилково, якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що частиною 4 ст. 117 ГПК України встановлено лише одну підставу для визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню -це відсутність боргу за наказом, а саме: у зв'язку з його виконанням або з інших причин. Вказаної правової позиції дотримується Вищий господарський суд в постанові від 17.04.12 р. по справі № 14/277-27/155.
При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що заявник вважає, що його зобов'язання як боржника, а відтак право позивача як кредитора (стягувача) в частині звернення стягнення на майно припинилося у зв'язку з припиненням зобов'язань за кредитним договором ліквідацією юридичної особи.
Разом з тим, право стягувача (позивача) на звернення стягнення на майно відповідача підтверджено судовими рішеннями та наказами на їх виконання.
Водночас, ст.. 26 Закону України "Про заставу" передбачає єдиною підставою для припинення звернення на заставне майно -виконання основної вимоги.
Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що заяву ВАТ "Луцький райагропостач" про визнання наказів № 5/25-1, № 5/25-2 від 17.10.2007 року такими, що не підлягають виконанню, необхідно залишити без задоволення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Волинської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, суд -
Ухвалу господарського суду Волинської області від 24.04.12 р. у справі № 5/25-38 залишити без змін, а апеляційну скаргу ВАТ "Луцький райагропостач" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Справу № 5/25-38 повернути на адресу господарського суду Волинської області.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Дужич С.П.
Суддя Саврій В.А.