33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"11" червня 2012 р. Справа № 5/5/2012/5003
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Коломис В.В.
суддів Огороднік К.М.
суддів Тимошенко О.М.
при секретарі судового засідання Кульчин Л.В.
розглянувши апеляційну скаргу позивача Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Вінницької області від 12.04.12 р.
у справі № 5/5/2012/5003 (суддя Бенівський В.І. )
позивач Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
відповідач Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз"
про стягнення 951 884,84 грн. за договором №1109011033/НО1 від 27.09.2011р.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_4 (довіреність №1308 від 29.12.2011р.);
відповідача - ОСОБА_5 (довіреність б/н від 20.04.2012р.).
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 12.04.2012 року у справі №5/5/2012/5003 позов Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" стягнення 951 884,84 грн. задоволено. Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 175 165,88 грн. пені, 33 903,08 грн. трьох відсотків річних та 4 181,38 грн. судового збору. В частині стягення 742 815,88 грн. штрафу та 14 856,32 грн. судового збору - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач - ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення 742815,88 грн. штрафу та 14856,32 грн. судового збору скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Вінницької області норм матеріального права, а саме, ст.611 ЦК України, ст.231 ГК України.
Зокрема, апелянт та його представник безпосередньо в судовому засіданні зазначає, що ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" віднесено до переліку підприємств державного сектору економіки, а відтак на його думку, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі семи відсотків є правомірними та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідач безпосередньо в судовому засіданні вважає рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Як вбачається з апеляційної скарги, позивач оскаржує рішення суду першої інстанції частково в частині відмови в стягненні штрафу. Однак, відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення місцевого господарського суду скасувати частково в частині відмови у стягненні штрафу.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27.09.2011 року між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" був укладений договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011033/Н01(далі - договір, а.с.11-17), відповідно до п.1.1. якого, газотранспортне підприємство зобов'язувалося надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник в свою чергу зобов'язувався сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього договору.
Розрахунки за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами здійснюється за тарифами, затвердженими Національною комісією регулювання електроенергетики України (п.4.1. договору).
Згідно з п. 4.2. договору, тарифи, визначені в п. 4.1. цього договору, є обов'язковими для сторін з моменту введення їх в дію. Визначена на їх основі вартість послуги буде застосовуватися сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами цього Договору.
У відповідності до постанови НКРЕ від 29 вересня 2011 року № 1700 тариф на транспортування 1000 м3 газу по магістральних газопроводах позивача для відповідача було встановлено в розмірі 52,00 грн (без ПДВ).
Як встановлено судами обох інстанцій, на виконання умов договору позивач протягом січня-вересня 2011 року поставив відповідачу природний газ та надав послуги по його транспортуванню на загальну суму 13753903,49 грн., що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за жовтень - грудень 2011 року (а.с. 18-20).
Відповідно до п.4.5. договору, оплата послуг за транспортування природного газу здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 % попередньої оплати за 10 днів до початку місяця, у якому буде здійснюватись транспортування, газу. Замовник самостійно визначає розмір суми попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Натомість, відповідач в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань оплату за газ та послуги з його транспортування здійснив невчасно, а саме, наприкінці лютого 2012 року, що сторонами не заперечується.
Зазначене, в свою чергу, стало підставою для звернення ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" до господарського суду з позовом до ПАТ "Вінницягаз" про стягнення з останнього 175165,88 грн. пені, 33903,08 грн. відсотків річних та 742815,88 грн. штрафу згідно поданого розрахунку.
Згідно з п.6.3. договору, у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 4 цього договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Оскільки судами обох інстанцій встановлено, а матеріалами справи підтверджено, неналежне виконання відповідачем умов договору та зважаючи, що Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 549, 551, 611 п.3 ЦК України, п.6.3. договору передбачена майнова відповідальність, суд першої інстанції правомірно задоволив позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 175165,88 грн. за період з жовтня 2011 р. по грудень 2011 р. згідно поданого позивачем розрахунку (а.с.8).
При цьому, місцевий господарський суд вірно зазначив у своєму рішенні, що доводи відповідача про неправомірність стягнення пені у зв'язку з порушенням проти останнього справи про банкрутство є необгрунтованими з огляду на таке.
Так, відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Згідно з ч.1 ст.23 вказаного Закону, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.
Статтею 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено наслідки дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Так, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, а також не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, відповідно до ч.6 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд вірно зазначив у своєму рішенні, що мораторій на задоволення вимог кредиторів означає зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань, термін виконання яких настав до дня введення мораторію.
Як вбачається з матеріалів справи, вимоги позивача до відповідача виникли після порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ "Вінницягаз" і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а відтак суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що вимоги позивача є поточними і в силу положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на них не розповсюджується, та відповідно правомірно присудив до стягнення 175165,88 грн. пені.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки прострочення виконання з боку відповідача має місце, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом щодо правомірності стягнення з відповідача 33 903,08 грн. відсотків річних за період з жовтня 2011 року по грудень 2011 року, згідно поданого позивачем розрахунку (а.с.9).
При цьому, суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову в частині стягнення штрафу в розмірі 7% від суми заборгованості за період з жовтня 2011 року по грудень 2011 року, оскільки на його думку така санкція застосовується до сторони за негрошове зобов'язання, тоді як відповідач зобов'язаний за договором сплатити гроші.
Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.
Так, залежно від джерела встановлення неустойка поділяється на законну, тобто встановлену в нормативному порядку в законі або іншому правовому акті, та договірну, яка встановлюється безпосередньо в нормах договору, укладеного між сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Тобто ця норма має імперативний характер, оскільки забороняє змінювати у договірному порядку встановлений законом розмір штрафних санкцій по окремих видах зобов'язань, зокрема, грошових.
Частиною 2 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.
Вказана норма визначає коло господарських правовідносин, які зачіпають інтереси держави, де застосовуються саме уніфіковані штрафні санкції, якщо інше не передбачено законом чи договором. Дані санкції можуть бути застосовані за наявності таких двох умов: у разі скоєння господарського правопорушення, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належать до державного сектора економіки, або якщо виконання зобов'язання фінансується за рахунок державного кредиту; наявності одного з виду правопорушень, а саме: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст.22 ГК України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 березня 2005 року № 64-р "Про проведення перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки" ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" віднесено до переліку підприємств державного сектору економіки (а.с.21-22).
Оскільки позивач належить до державного сектора економіки, то позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу, передбаченого ч.2 ст.231 ГК України, є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Вінницької області в цій частині прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права.
З огляду на це, апеляційну скаргу позивача слід задоволити, а рішення господарського суду - скасувати частково в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу, прийнявши в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
В зв'язку з частковим скасуванням рішення місцевого господарського суду, присуджені до стягнення з відповідача понесені позивачем судові витрати підлягають зміні у відповідності до ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,104 ГПК України, суд,-
1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволити.
2. Рішення господарського суду Вінницької області від 12.04.2012 року у справі №5/5/2012/5003 в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення 742815,88 грн. - 7% штрафу - скасувати.
В цій частині прийняти нове рішення. Позов задоволити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (пров. Щорса, 24, м. Вінниця, 21012, код ЄДРПОУ 03338649, п/р № 260333113187 в філії Вінницького обласного управління ВАТ "Ощадбанк", МФО 302076) на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Кловський Узвіз, 9/1, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 30019801, п/р № 26003103442001 в ЗАТ "Альфа-Банк", МФО 300346) 742815,88 грн. штрафу та 14856,32 грн. судового збору.
В решті рішення господарського суду Вінницької області від 12.04.2012 року - залишити без змін.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (пров. Щорса, 24, м. Вінниця, 21012, код ЄДРПОУ 03338649, п/р № 260333113187 в філії Вінницького обласного управління ВАТ "Ощадбанк", МФО 302076) на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Кловський Узвіз, 9/1, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 30019801, п/р № 26003103442001 в ЗАТ "Альфа-Банк", МФО 300346) 7428,16 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Огороднік К.М.
Суддя Тимошенко О.М.