Іменем України
06 червня 2012 року Справа № 5002-32/2558-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Проценко О.І.,
суддів Воронцової Н.В.,
Фенько Т.П.,
за участю представників сторін:
представник позивача: ОСОБА_2, довіреність № 02.11-07/819 від 30.09.2011 року, виконавчий комітет Ялтинської міської ради;
відповідач: фізична особа - підприємець ОСОБА_3, паспорт НОМЕР_2 від 26.06.1997 року;
представник відповідача: ОСОБА_4, довіреність № 2-658 від 02.03.12, фізична особа - підприємець ОСОБА_3;
представник третьої особи, ОСОБА_5, довіреність № 3-1302 від 09.11.2009 року, ОСОБА_6;
представник третьої особи, ОСОБА_2, довіреність № 02.11-07/820 від 30.09.2011 року, Ялтинська міська рада;
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Барсукова А.М.) від 13 березня 2012 року у справі № 5002-32/2558-2011
за позовом виконавчого комітету Ялтинської міської ради (пл. Радянська, 1,Ялта,98600)
до фізичної особи - підприємець ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
за участю 3-х осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_6 (АДРЕСА_2)
Ялтинської міської ради (пл. Радянська, 1,Ялта,98600)
про спонукання до знесення самовільних будівель ВСТАНОВИВ:
У червні 2011 року виконавчий комітет Ялтинської міської ради звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, за участю 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_6 про зобов'язання відповідача знести самовільну будівлю: торгівельний зал № 1-2 -загальною площею 42,2 кв.м. та огорожу, розташовану за адресою: АДРЕСА_3, мотивуючи позов тим, що при проведенні технічної інвентаризації домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3, була виявлена самовільна будівля торговельного залу №1-2, загальною площею 42,2 кв.м, яка побудована відповідачем без належних дозвільних документів.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 липня 2011 року, з урахуванням ухвали господарського суду від 28 липня 2011 року про усунення описки, провадження по справі припинено, по підставах наявності рішення господарського суду, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет спору, з тих же підстав, а тому, на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, провадження у даній справі підлягає припиненню.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 року ухвалу господарського суду АР Крим від 04.07.2011 року по справі № 5002-33/2558-2011 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2011 року, ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2011 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 року по справі № 5002-33/2558-2011 скасовано, справу направлено на розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Вищий господарський суд України, скасовуючи вищезазначені рішення, звертав увагу на те, що суди першої та апеляційної інстанції, вказуючи про тотожність підстав позову у справі № 2-6/9753-2006 та у даній справі, не перевірили належним чином зміст позовних вимог та дійшли помилкових висновків про припинення провадження у даній справі, невірно застосувавши пункт 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у даному випадку.
Системою автоматичного розподілу справа передана на новий розгляд із привласненням № 5002-32/2558-2011.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Барсукова А.М.) від 13 березня 2012 року у справі №5002-32/2558-2011 у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що позивачем не надано доказів, які підтверджують неможливість проведення перебудови або відмови особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, проведення перебудови, а тому знесення самовільно збудованої будівлі при наявності вищенаведених обставин на підставі частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України, не є можливим.
Не погодившись з рішенням суду, 3-я особа по справі, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_6 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга ОСОБА_6, мотивована порушенням господарським судом Автономної Республіки Крим, при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, заявник апеляційної скарги, зауважує на те, що відповідач, в порушення норм діючого законодавства здійснив будівництво торгівельного залу № 1-2, загальною площею 42,2 кв.м без дотримання умов, які вимагаються при будівництві або реконструкції будь-якого об'єкту нерухомості, за відсутності прав на користування земельною ділянкою, на якій ведеться нове будівництво, без затвердженої у встановленому порядку проектної документації, яка є підставою для видачі дозволу на будівництво та відсутності самого дозволу на будівництво, а тому відновлення порушеного права позивача є можливим лише шляхом задоволення позовних вимог про знесення об'єкту самочинного будівництва.
Представник ОСОБА_6 вважає, що господарський суд Автономної Республіки Крим дійшов помилкового висновку про відсутність порушень з боку відповідача суб'єктивних матеріальних прав позивача та щодо неможливості знесення об'єкту самочинного будівництва з підстав, передбачених частиною 7 статті 376 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.04.2012 року у складі колегії суддів: Головуючий суддя Проценко О.І., судді: Фенько Т.П. та Ткаченко М.І. прийнято апеляційну скаргу 3-ї особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_6 до провадження Cевастопольського апеляційного господарського суду та призначено справу до розгляду на 18.04.2012 року.
18.04.2012 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду був наданий відзив на апеляційну скаргу, яким він просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін з підстав, викладених у відзиві.
Розпорядженням в.о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2012 року, в зв'язку з відпусткою судді Фенько Т.П., її замінено у складі колегії на суддю Сікорську Н.І.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.04.2012 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Ялтинську міську раду, розгляд апеляційної скарги відкладено на 16.05.2012 року.
16.05.2012 року ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду, розгляд апеляційної скарги відкладено на 06.06.2012 року.
Розпорядженням в.о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 06 червня 2012 року, в зв'язку з відпусткою суддів Сікорської Н.І. та Ткаченко М.І., їх замінено у складі колегії на суддів Воронцову Н.В. та Фенько Т.П.
06 червня 2012 року представник ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення господарського суду скасувати, позов задовольнити.
Представник позивача - Виконавчого комітету Ялтинської міської ради та третьої особи - Ялтинської міської ради не погоджуючись із рішенням суду, його не оскаржували, при цьому апеляційну скаргу не підтримали, вважаючи її необгрунтованою, просили прийняти рішення відповідно до вимог діючого законодавства, з урахуванням постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ „Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) № 6 від 30 березня 2012 року.
Представник відповідача та відповідач заперечували проти задоволення апеляційної скарги та скасування оспорюваного рішення, вважаючи його законним та обгрунтованим.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
16 травня 2000 року між КП "Головне виробниче управління житлово-комунального господарства" (КП ГВ УЖКГ) Ялтинського міськвиконкома та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 був укладений договір оренди комунального майна, а саме нежитлового приміщення загальною площею 11,98 кв.м. для використання під кафе, строком дії до 16 травня 2001 року.
02 лютого 2001 року, 01 березня 2002 року, 03 грудня 2002 року, 01 січня 2003 року, 08 травня 2003 року, 14 травня 2003 року були укладені додаткові угоди до договору оренди комунального майна від 16 травня 2000 року, щодо строків дії договору та розміру орендної плати.
10 березня 2004 року між Фондом комунального майна Ялтинської міської ради (Продавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 12,4 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, яке належить Ялтинській міській раді на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
На підставі акту приймання -передачі від 10 березня 2004 року Продавець передав, а Покупець прийняв приміщення 1-1 площею 10,4 кв.м., приміщення 2-1 пощею 10,0 кв.м., загальною площею 12,4 кв.м.
Згідно виконаного КП „Ялтинське бюро технічної інвентаризації" плану садибної ділянки по АДРЕСА_3, площа присадибної ділянки, призначеної для обслуговування будівлі кафе складає 226 кв.м.
Відповідно до статі 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Таким чином, з моменту укладення договору купівлі-продажу до відповідача перейшло право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_3 у розмірі, яка зайнята будівлями, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування, тобто що найменше 0,0226 га.
Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Комунального підприємства „Ялтинське бюро технічної інвентаризації" від 24.04.2004 року, нежитлове приміщення розташоване у АДРЕСА_3, реєстраційний номер 4791689, зареєстровано в книзі 20-Е, за номером 835.
На підставі рішення 23 сесії 4 скликання Ялтинської міської ради №238 від 27 жовтня 2004 року фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 надано згоду на розробку проекту землевпорядкування по відведенню земельної ділянки орієнтовною площею 0,0226 га. для обслуговування кафе, розташованого за адресою: АДРЕСА_3.
Рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 14 жовтня 2010 року № 1945, зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 зупинити самовільне будівництво торгового залу площею 42,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.7,т.1)
Рішенням 31-ої сесії 5-го скликання Ялтинської міської ради № 673 від 23 квітня 2010 року рішення Ялтинської міської ради 23 сесії 4 скликання №238 від 27 жовтня 2004 року було скасовано (а.с.12,т.1).
Відповідно до листа КП Бюро технічної інвентаризації від 01 червня 2010 року № 773 при проведенні 30 квітня 2004 року технічної інвентаризації домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 було виявлене самовільне будівництво торгового залу загальною площею 42,2 кв.м.(а.с.8,т.1).
Оскільки при проведенні технічної інвентаризації домоволодіння по АДРЕСА_3, була виявлена самовільна будівля торговельного залу №1-2, загальною площею 42,2 кв.м., яка побудована відповідачем без належних дозвільних документів, виконавчий комітет Ялтинської міської ради звернувся до господарського суду з відповідним позовом про зобов'язання відповідача здійснити знесення зазначеної будівлі.
Також судовою колегією встановлено, що 28 червня 2009 року між ОСОБА_8 (Продавець) та ОСОБА_6 (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу цілого житлового будинку з прилеглими до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходяться у АДРЕСА_4, загальною площею 427 кв.м.(а.с.54-55,т .1).
На підставі рішення Ялтинської міської ради 35 сесії 5-го скликання № 148 від 13 жовтня 2010 року, ОСОБА_6 надано дозвіл на розробку технічної документації в частині оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 0,0317 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованого у АДРЕСА_4, з наступною передачею у власність, на землях Ялтинської міської ради (а.с.57, т.1).
Проте, як зазначає представник 3-ї особи, його довіритель, позбавлений можливості оформити у власність земельну ділянку, розташовану під належним йому будинком, по причині наявності там самовільно збудованих відповідачем споруд, а тому вважає, що його права та законні інтереси є порушеними відповідачем, а прийняте рішення впливає на його законні права, у зв'язку з чим, підтримує позовні вимоги, заявлені позивачем, не згоден із постановленим рішенням про відмову у позові, та з цих підстав звернувся із апеляційною скаргою.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні думки представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Предметом розгляду даної справи є наявність чи відсутність підстав для знесення самовільної будівлі: торгівельного залу № 1-2 -загальною площею 42,2 кв.м. та огорожі, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 по підставам, передбаченим частиною 7 статті 376 Цивільного кодексу України.
Скасовуючи ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2011 року про припинення провадження по справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 року по даній справі, Вищий господарський суд України виходив з того, що до підстав позову належать фактичні обставини, на яких ґрунтуються матеріально-правові вимоги позивача.
Вищий господарський суд України також зазначав, що зі змісту рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.07.2006 року по справі № 2-6/9753-2006 вбачається, що позов заступника прокурора м. Ялти в інтересах держави в особі виконавчого комітету Ялтинської міської ради та Ялтинської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про знесення самовільного будівництва (прибудови до кафе, зал № 1-2 площею 42,2 кв.м.) та про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 0,0226 га ґрунтувався на обставинах, що регулюються положеннями частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України, та стосуються правовідносин між власником (користувачем) земельної ділянки та самовільним забудовником.
Натомість позов у даній справі, було подано відповідно до обставин, передбачених частиною 7 статті 376 Цивільного кодексу України, за якою відповідний орган державної влади чи орган місцевого самоврядування мають право звертатися до суду з позовом про знесення самочинно збудованого нерухомого майна у визначених даним положенням випадках.
Однак, позивач правом на зміну позову не скористався, а тому судова колегія погоджується із висновком господарського суду про розгляд справи на підставах, обраних позивачем при зверненні до суду.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.
Поняття самочинного будівництва, правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі - самочинному будівництві, були порушені.
Відповідно до положень вказаної статті житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Відповідно до частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України, на яку позивач посилається як на правову підставу своїх вимог, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування, може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Таким чином, проаналізувавши правові норми, судова колегія вважає, що розглядаючи зазначений позов відповідно до положень частини 7 статті 376 ЦК України, необхідно встановити:
1)наявності факту істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам, або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил;
2)наявності рішення суду про зобов'язання особи, що здійснили самочинне будівництво, провести перебудову цих будівель і споруд або встановлення факту неможливості проведення такої перебудови чи відмови особи, що здійснила самочинне будівництво, провести перебудову.
Оскільки знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливо лише тоді, коли використані усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
До того ж, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що під істотним порушенням будівельних норм і правил, слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.
В той же час, знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливо лише за умови, якщо неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від такої перебудови.
Відхилення від проекту забудови об'єкта нерухомості або від вимог будівельних норм і правил, які не є істотними, не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства, не суперечать санітарно-технічним вимогам і правилам експлуатації, не впливають на міцність та безпечність цього об'єкта, не можуть бути підставою для задоволення вимог про перебудову чи про знесення об'єкту нерухомості.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що ані суду першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду, позивачем не доведена наявність істотних порушень будівельних норм і правил при будівництві торгівельного залу № 1-2 -загальною площею 42,2 кв.м та огорожі, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, ні порушення суспільних інтересів або прав інших осіб.
Навпаки, в матеріалах справи міститься висновок приватного підприємства „Техбуд" „Про технічний стан основних несучих конструкцій прибудови до кафе по АДРЕСА_5", відповідно до якого, об'ємно-планові рішення за фактом зведення об'єкту відповідають виконавчому проекту, технічний стан основних несучих конструкцій прибудови до кафе по АДРЕСА_3 а саме: фундаменту, металевого каркасу, перегородки, крівлі -задовільний (а.с.19-20, т.2).
Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що як було встановлено у суді та підтверджено представником позивача, відповідні органи державної влади та місцевого самоврядування із позовом про зобов'язання відповідача провести відповідну перебудову не зверталися, відповідної пропозиції здійснити такі дії до нього, також не надходило, а тому і не було відмови відповідача вчиняти такі дії.
Таким чином, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо безпідставності вимог позову про знесення самовільної будівлі відповідно до частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України, їх недоведеності, необгрунтованості та непідтвердженності вимог належними доказами, оскільки позивачем не надано суду доказів звернення до відповідача з вимогою здійснити перебудову, як то передбачає вищенаведена норма Цивільного кодексу України, та не надано доказів неможливості перебудови або відмови відповідача її здійснити, що унеможливлює задоволення вимоги про знесення цієї будівлі.
Аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 04 липня 2012 року у справі № 15/76-10-2218, в ухвалі Верховного Суду України від 08 вересня 2010 року у справі № 6-1136 св 10.
Судова колегія вважає вірними висновки суду першої інстанції у частині зобов'язання відповідача знести огорожу, оскільки, ані у позові, ані у доданих до позовної заяви документах, жодних посилань на це, та обгрунтувань щодо її знесення не міститься.
Враховуючи, що вимоги про примусове знесення самовільно збудованих споруд є похідними від первісних вимог про зобов'язання фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 знести самовільно збудовані споруди, у задоволенні яких судом відмовлено, вони також не підлягають задоволенню.
На підставі вищенаведеного, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні позову.
Що стосується доводів апеляційної скарги, щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, доводи апелянта щодо не дослідження та ненадання судом першої інстанції належної оцінки фактам порушення відповідачем законодавчих норм про дотримання умов та правил при будівництві об'єкту нерухомості, суд апеляційної інстанції знаходить неспроможними та такими, що не можуть вплинути на суть постановленого по справі рішення, оскільки ці обставини повинні були досліджуватися в рамках спору про зобов'язання відповідача здійснити перебудову, але з такими вимогами позивач до суду не звертався.
Доводи апелянта про порушення його прав та законних інтересів, які виразилися у неможливості оформлення земельної ділянки під його домоволодінням, судова колегія також не приймає до уваги, оскільки будь-яких належних доказів свого порушеного права чи інтересу представником заявника суду не надано, в судовому засіданні він безпосередньо пояснив, що письмових відмов у оформленні за його довірителем права власності на земельну ділянку, по причині наявності на ній спірних споруд, у третьої особи не має. Більш того, третьою особою не надано суду і доказів того, що земельна ділянка, на якій розташовані споруди відповідача, збігається за фактичним розташуванням з ділянкою, на якій розташований будинок ОСОБА_6.
Доводи апеляційної скарги про будівництво відповідачем споруд на земельній ділянці, що не була йому відведена для цієї мети, судова колегія вважає такими, що не можуть вплинути на суть рішення, оскільки рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 липня 2006 року по справі № 2-6/9753-2006 за позовом заступника прокурора міста Ялта в інтересах держави в особі виконавчого комітету Ялтинської міської ради та Ялтинської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про знесення самовільного будівництва та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою на підставах порушення земельного законодавства (п.4 статті 376 ЦК України) -у задоволенні позову відмовлено, рішення набрало законної сили, даний позов заявлений з інших підстав, а тому судова колегія розглядає справу лише у межах заявлених вимог.
Також, судова колегія погоджується з висновком господарського суду, щодо безпідставності застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, оскільки правила про позовну давність застосовуються виключно в разі встановлення наявності та порушення суб'єктивного матеріального права позивача та наявності підстав для його правового захисту, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права, у випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.
За вказаних обставин Севастопольський апеляційний господарський суд дійшов висновку про повне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України. Висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи, порушень або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права не встановлено.
Отже, вимоги ОСОБА_6, викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, підстави для скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини першої статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 березня 2012 року у справі №5002-32/2558-2011 - залишити без змін.
Головуючий суддя О.І. Проценко
Судді Н.В. Воронцова
Т.П. Фенько
Розсилка:
1. Виконавчий комітет Ялтинської міської ради
(пл. Радянська, 1,Ялта,98600)
2. Фізична особа - підприємець ОСОБА_3
(АДРЕСА_1)
3. ОСОБА_6
(АДРЕСА_2)
4. Ялтинська міська рада
(пл. Радянська, 1,Ялта,98600)