"29" травня 2012 р. Справа № 5023/701/12
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Івакіна В.О., суддя Пелипенко Н.М..
при секретарі Вороні В.С.
за участю представників сторін:
позивача - особисто ОСОБА_1
першого відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 08-11/50/2-12 від 04.01.2012 р.
другого відповідача - ОСОБА_3, довіреність без номера від 12.01.2012 р.
третьої особи -ОСОБА_4, довіреність № 13 від 15.12.2011 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1395Х/1-28) на рішення господарського суду Харківської області від 28 березня 2012 року у справі № 5023/701/12
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків
до 1. Харківської міської ради, м. Харків,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Рівлад ЛТД", м. Харків,
3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області
про визнання права власності, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради та товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Рівлад ЛТД" про визнання права власності в порядку набувальної давності на нежитлову будівлю літ. "В-1" площею 39 кв.м., що прибудована до нежитлової будівлі літ. "А-2" по АДРЕСА_1.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.03.2012 року у справі № 5023/701/12 (суддя Бровченко І.О.) в задоволенні позову відмовлено.
Позивач із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність викладених в рішенні висновків, обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та визнати за ФОП ОСОБА_1 право власності в порядку набувальної давності на нежитлову будівлю літ. "В-1" площею 39 кв.м., що прибудована до нежитлової будівлі літ. "А-2" по АДРЕСА_1.
Позивач в судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу.
Представник першого відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін.
Представник другого відповідача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін.
Третя особа в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, повторно розглянувши справу, вислухавши пояснення позивача, представників відповідачів та третьої особи, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
У 1999 році СПДФО ОСОБА_1 здійснив будівництво прибудови торговельного павільйону до будинку по АДРЕСА_1.
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 29.06.2000р. № 880 позивачу було надано дозвіл на розміщення прибудови торговельного павільону до будинку по АДРЕСА_1.
Згідно з п.1.1. цього рішення було припинено право користування земельною ділянкою орієнтовною площею 95,0 кв.м. ТОВ фірмі "РІВЛАД,ЛТД"за його згодою.
Пунктом 2.3. вищезазначеного рішення виконавчого комітету Харківської міської ради СПД ФО ОСОБА_1 було зобов'язано пред'явити об'єкт будівництва державній приймальній комісії для прийняття до експлуатації, а пунктом 3 цього рішення його було попереджено, що земельна ділянка буде надана окремим рішенням після прийняття його до експлуатації.
Зазначена прибудова є об'єктом самочинного будівництва, який не був зданий до експлуатації у встановленому порядку.
Факт того, що здійснена СПДФО ОСОБА_1 прибудова торговельного павільйону до будинку по АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом підтверджується рішенням господарського суду Харківської області від 30.10.2009 р у справі № 53/58-08, яким відмовлено в задоволенні позову СПДФО ОСОБА_1 до Харківської міської ради та КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно- нежитлову будівлю літ. "В-1" площею 39 кв.м., що прибудована до нежитлової будівлі літ. "А-2" по АДРЕСА_1 та зобов'язання зареєструвати право власності на нього, з тих підстав, що спірна прибудова є самочинним будівництвом на земельній ділянці, яка не була відведена для забудови, а відповідно позовні вимоги про визнання права власності та зобов'язання здійснити реєстрацію цієї будівлі не можуть бути задоволені.Вказане рішення в цій частині залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2010 р.
Згідно зі статтею 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Об'єкт самочинного будівництва розташований на земельній ділянці, що знаходиться в оренді у ТОВ фірма "РІВЛАД,ЛТД".
Зазначене підтверджується тим, що 03.03.2001 р. між виконкомом Харківської міської ради та ТОВ фірмі "Рівлад, ЛТД" було укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,5108 га по АДРЕСА_1 строком до 11.01.2017р. для експлуатації та обслуговування двоповерхової нежитлової будівлі комерційного призначення. Державна реєстрація договору здійснена 27.03.2001р. за № 48/01.
Доказів припинення права користування ТОВ фірма "РІВЛАД,ЛТД" частини земельної ділянки орієнтовною площею 95 кв.м. відсутні.
Позивач в обґрунтування позовних вимог про визнання за ним права власності в порядку набувальної давності на нежитлову будівлю літ. "В-1" площею 39 кв.м., що прибудована до нежитлової будівлі літ. "А-2" по АДРЕСА_1, посилається на те, що він добросовісно заволодів зазначеним нерухомим майном, продовжує відкрито, з відома територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради та ТОВ «Рівлад, ЛТД»безперервно ним володіти більше 10 років, а тому на його думку наявні підстави для визнання за ним права власності на це майно за набувальною давністю на підставі статті 344 Цивільного кодексу України.
Зокрема, позивач посилається на те, що враховуючи надання йому рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 880 від 29.06.2000 р. дозволу на розміщення прибудови торговельного павільону до будинку по АДРЕСА_1, він правомірно більше 10 років використовує зазначене майно та земельну ділянку, на якій воно розташоване. Зазначає, що розміщення будівлі погоджено з власником сусідньої будівлі- ТОВ фірма «Рівлад ЛТД», з Санепідемстанцією Московського району м. Харкова та ГУ МНС України в Харківській області. У технічному висновку Інституту Харківпроект про стан будівельних конструкцій та можливості подальшої експлуатації прибудови до магазину по АДРЕСА_1, визначено, що прибудова до магазину придатна для подальшої експлуатації як громадська будівля.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку доказам у справі в їх сукупності, враховуючи предмет та підстави позову, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом;
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації;
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Згідно з положеннями статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Як було наведено вище, позивачем було самовільно побудовано спірний об'єкт нерухомого майна, факт здійснення самочинного будівництва спірного нерухомого майна підтверджує позивач та посилається на нього в підставах позову.
Правовий режим самочинного будівництва, його поняття, правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в статті 376 Цивільного кодексу України.
Таким чином, спірні правовідносини виникли не з факту заволодіння позивачем чужим майном, а з факту здійснення ним самочинного будівництва, а тому стаття 344 Цивільного кодексу України, якою врегульовано підстави визнання права власності за набувальною давністю не підлягає застосуванню до цих відносин.
Натомість частиною 2 статті 376 Цивільного кодексу України, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин передбачено, що особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна не набуває право власності на нього.
Частиною 3 статті 376 Цивільного кодексу України встановлено умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за рішенням суду.
Як було зазначено вище, позивач звертався до господарського суду Харківської області з позовом про визнання за ним право власності на спірне у даній справі самочинно збудоване нерухоме майно. В задоволенні цього позову йому було відмовлено рішенням господарського суду Харківської області від 30.10.2009 р у справі № 53/58-08.
Зважаючи на наведені обставини та норми, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивач не довів наявність обставин, з якими закон пов'язує набуття права власності на спірну нежитлову будівлю.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що місцевий господарський суд не дослідив наведені вище обставини, на які позивач посилався в обґрунтування своїх позовних вимог є безпідставними, оскільки місцевий господарський суд в мотивувальній частині оскаржуваного рішення надав їм оцінку, та окрім цього, зазначені позивачем обставини не спростовують висновку щодо відсутності підстав для визнання за позивачем права власності на спірну нежитлову будівлю.
Зважаючи на наведене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 28 березня 2012 року у справі № 5023/701/12 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Шепітько І.І.
Суддя Івакіна ОВ..
Суддя Пелипенко Н.М.
Постанову складено в повному обсязі 05.06.2012 р.