Іменем України
07 червня 2012 року Справа № 5002-16/378-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сікорської Н.І.,
суддів Маслової З.Д.,
Євдокімова І.В.,
за участю представників сторін: не з'явились;
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (04050,м. Київ, вул. Мельнікова,81-а) на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Білоус М.О.) від 26 квітня 2012 року у справі № 5002-16/378-2011
за заявою Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим (вул. Щорса, 4,Чорноморське,96400)
до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (АДРЕСА_2)
за участю: Ліквідатора Кириліна Михайло Володимировича (АДРЕСА_1)
Кримської філії Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (вул. Луначарського, 9,Севастополь,99011)
Приватного нотаріусу Севастопольського МНО ОСОБА_5 (АДРЕСА_3)
Відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим (вул. Довгоруківська, 16,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)
Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (вул. Ковпака, 29,Київ,03150)
про визнання банкрутом
Державна податкова інспекція в Чорноморському районі АР Крим звернулась до Господарського суду АРК до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, в порядку ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»про банкрутство боржника.
Постановою господарського суду АР Крим від 03.03.2011 р. боржника -Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на шість місяців, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кириліна Михайла Володимировича (а.с. 37-39).
Ухвалами господарського суду Автономної Республіки Крим строк ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора Кириліна М.В. продовжувався, останньою ухвалою від 09.04.12 р. ( а.с. 42-43 т.3).
02.02.2012р. ліквідатор Кирилін М.В. надав суду заяву, у який просив:
1. Вважати такими, що припинились на підставі постанови Господарського суду АР Крим від 03.03.2011 у справі №5002-16/378-2011 про банкрутство ФОП ОСОБА_3обтяження наступного нерухомого майна:
- будинок з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_4;
- земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4.
2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»(Адреса: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29) подати до приватного нотаріуса Севастопольського МНО ОСОБА_5 (Адреса: АДРЕСА_3) заяву про припинення обтяження і вилучення з Єдиного державного реєстру обтяжень нерухомого майна наступних записів:
- запис №3260903 від 26.05.2006 про обтяження будинку з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_4;
- запис №3261010 від 26.05.2006 про обтяження земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4.
3. Зобов'язати Кримську філію Державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України та приватного нотаріуса Севастопольського МНО ОСОБА_5 вилучити зазначені обтяження з Єдиного державного реєстру обтяжень нерухомого майна.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.02.2012 р. залучено у справі Кримську філію ДП «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України, приватного нотаріуса Севастпольського МНО ОСОБА_5 та публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк».
26.04.12 р. ліквідатор надав заяву про внесення змін до раніш заявленого клопотання, згідно з якою просив п.1 та п. 2 прохальної частини клопотання про зобов'язання вчинити певні дії залишити без розгляду, а п.3 свого клопотання виклав в наступній редакції: «Зобов'язати Кримську філію ДП «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України внести записи до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про припинення обтяжень майна боржника».
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 квітня 2012 року у справі № 5002-16/378-2011 клопотання ліквідатора Кириліна М.В. задоволено частково.
Відповідно до постанови Господарського суду АРК від 03.03.11 р. у справі про банкрутство Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 припинено обтяження чи інші обмеження наступного нерухомого майна боржника:
- житлового будинку з надвірними спорудами, загальною площею 73,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4
- земельної ділянки площею 0,1427 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 .
Зобов'язано Кримську філію Державного підприємства "Інформаційний центр"Міністерства юстиції України внести записи до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про припинення обтяжень на:
- житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 73,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4
- земельну ділянку площею 0,1427 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_4.
Ухвала господарського суду першої інстанції мотивована посиланням на статтю 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", при цому судом зазначено, що зняття заборон та арештів із майна боржника в порядку ст. 23 Закону про банкрутство є безумовним, стосується будь-яких органів і посадових осіб та не потребує сплати ніяких коштів.
Також господарським судом першої інстанції вказано, що відповідно до ст. 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" пункту 1.5 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.99 №31/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.06.99 за № 364/3657, реєстраторами Реєстру заборон є:
-державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають повний доступ до Реєстру заборон через комп'ютерну мережу;
-державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та його регіональні філії.
Не погодившись з ухвалою господарського суду першої інстанції, Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу від 26 квітня 2012 року у справі № 5002-16/378-2011 скасувати в частині зобов'язання Кримської філії Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (95000, м. Сімферополь, вул. К.Маркса, 28/вул. Желябова, 10) внести записи до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про припинення обтяжень на:
- житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 73,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4
- земельну ділянку площею 0,1427 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 .
Апеляційна скарга мотивована тим, що Кримська філія державного підприємства "Інформаційний центр"Міністерства юстиції України не є належним суб'єктом, який здійснює (накладення) зняття заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна.
В обґрунтування зазначених доводів, заявник апеляційної скарги посилається на статтю 34 Закону України «Про нотаріат», а саме на те, що накладення та зняття заборон щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) є нотаріальною дією, і здійснюється державними та приватними нотаріусами відповідно до статті 1 зазначеного Закону.
Також заявник апеляційної скарги посилався на Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 р. № 31/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.06.99 р. за № 364/3657 та Інструкцію про порядок ведення Єдиного реєстру відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом міністерства юстиції України від 18.08.2004 р. № 85/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.08.2004 р. за № 1021/9620 відповідно до яких нотаріусами, як Реєстраторами здійснюється реєстрація обтяжень нерухомого майна та припинення обтяження нерухомого майна в Єдиному реєстрі відчуження об'єктів нерухомого майна, а державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України в частині зняття обтяження на об'єкти нерухомого майна уповноважено законодавством на виконання виключно обов'язків Адміністратора Єдиного реєстру заборон, що має повний доступ до електронної бази даних і відповідає за її технічне та технологічне створення та ведення, матеріально-технічне та технологічне забезпечення, за збереження і захист даних та не наділене законодавством повноваженнями на прийняття рішення про накладання чи зняття обтяження на майно.
Також Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права, а саме те, що судом не залучено до розгляду у справі ПАТ «Укрсоцбанк».
18 травня 2012 року ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прийнято до провадження апеляційного господарського суду, розгляд справи призначений у складі колегії суддів: головуючий суддя -Сікорська Н.І., судді -Остапова К.А., Ткаченко М.І.
23 травня 2012 року за розпорядженням заступника голови суду, у зв'язку з відрядженням, суддю Остапову К.А. замінено на суддю Маслову З.Д.
24 травня 2012 року арбітражний керуючий надав суду відзив, в якому він заперечує проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просить залишити її без задоволення, ухвалу господарського суду АР Крим залишити без змін з підстав, викладених у відзиві.
24 травня 2012 року ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду було задоволено клопотання ліквідатора про продовження строку розгляду справи та її відкладення, та на підставі пункту 3.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" строк розгляду справи був продовжений та відкладено розгляд апеляційної скарги на 07 червня 2012 року.
07 червня 2012 року за розпорядженням в.о. секретаря судової палати, у зв'язку з відпусткою, суддю Ткаченко М.І. замінено на суддю Євдокімова І.В.
В судовому засіданні 07 червня 2012 року представник Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України підтримав доводи апеляційної скарги, інші сторони та учасники провадження у справі про банкрутство явку своїх представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином в порядку статті 98 Господарського процесуального кодексу України, правами закріпленими у статті 22 Господарського процесуального кодексу України не скористались.
Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу за відсутністю представників сторін, що не з'явились за наявними матеріалами по справі, яких достатньо для прийняття рішення.
Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваної ухвали судом першої інстанції, судова колегія дійшла висновку щодо необґрунтованості вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.
Як вже зазначалось, Державна податкова інспекція в Чорноморському районі АР Крим звернулась до Господарського суду АРК до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, у порядку ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»про банкрутство боржника.
На даний час відносно боржника здійснюється ліквідаційна процедура банкрутства боржника -Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 відповідно до постанови ГС АРК від 03.03.11 р.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 17.02.2011р, встановлено, що відповідно до запису № 1 26.10.2004р. була проведена державна реєстрація фізичної особи -підприємця ОСОБА_6. (а.с.33-34 т.1).
ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_3, про що свідчить свідоцтво про шлюб від 27.01.07 р. ( а.с. 7 т.3)
24.02.2007р. була проведена державна реєстрація змін до відомостей про фізичну особу - підприємця. Так, згідно запису № 2 вказана фізична особа -підприємець була зареєстрована як ОСОБА_3. Будь яких інших записів стосовно зміни прізвища у реєстрі не міститься. При цьому, індивідуальні податкові номери ОСОБА_3 і ОСОБА_6 є ідентичними -НОМЕР_1.
Отже, на час порушення справи про банкрутство у суді, боржник, фізична особа - підприємець значиться як ОСОБА_3 відносно і якого порушена справа про банкрутство.
Відповідно до державного акту на право власності на землю ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 0,1427 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 ( а.с. 59 т. 2).
Під час ліквідаційної процедури ліквідатором 12.01.12 р. був отриманий витяг з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, з якого вбачається, що на належне боржнику майно - будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4, власником якого є ОСОБА_6 накладено обтяження (заборона відчуження) ( а.с. 81 т. 2).
Підставою обтяження є договір іпотеки № 949 від 26.05.06 р., посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського МНО ОСОБА_5, укладений між Іпотекодержавцем - Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк»та іпотекодавцем - ОСОБА_6 предметом договора є передача в іпотеку майна,а саме, земельної ділянки площею 0,1427 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 та житлового будинку з надвірними спорудами, загальною площею 73,80 кв.м., житловою площею 35,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ( а.с. 66-68 т. 2)
26.05.2006 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»(кредитор) та ОСОБА_6 (позичальник) був укладений договір кредиту № 947-45. Згідно з п.1.1. цього договору кредитор надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 17 000 доларів США з виплатою 12 процентів річних згідно із зазначеним графіком погашення ( а.с. 63-65 т.2).
19.04.12 р. ПАТ «Укрсоцбанк»надана інформація щодо перерахування ОСОБА_6 у період з 26.05.06 р. по 09.04.12 р. сум в рахунок погашення заборгованості та станом на 10.04.12 р. заборгованість боржника за договором кредиту № 947-45 від 26.05.06 р. строкова заборгованість за кредитом 9370 доларів США, за відсотками -112 доларів США, 09 центів.
Вважаючи, що існування заборони відчуження на належне банкруту майно є перешкодою для виконання ліквідатором обов'язків, ліквідатор спрямував на адресу кредитора ПАТ «Укрсоцбанк»та приватного нотаріуса Севастопольського МНО ОСОБА_5 вимогу про зняття заборони на відчуження об'єктів нерухомого майна.
04.04.12 р. ліквідатор також спрямував на адресу КФ «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України вимогу про зняття заборони на відчуження об'єктів нерухомого майна ( а.с. 60 т. 3).
Але, вказані вимоги ліквідатора залишились без задоволення, у зв'язку з цим, ліквідатор звернувся до господарського суду з клопотанням про зобов'язання вчинити дії щодо зняття заборони на відчуження об'єктів нерухомого майна з урахуванням наданої заяви про внесення змін від 14.04.12 р.
Господарським судом першої інстанції вищезазначене клопотання задоволено частково.
Судова колегія суду апеляційної інстанції погоджується з висновками викладеними в оскаржуваній ухвалі з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого, як спеціальні норми права, переважають у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 43 ГПК України визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Як вбачається, відносно боржника у справі прийнята постанова про визнання його банкрутом та провадження у справі перебуває на стадії ліквідації.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій вводиться ухвалою про порушення провадження у справі про банкрутство та діє до закінчення провадження у справі.
Відповідно до вимог статті 25 Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством.
Згідно з частиною 1 статті 23 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.
Отже, господарський суд компетентний скасувати арешти на майно боржника чи інші обтяження його майна, накладені іншими органами (нотаріусом, судами на забезпечення позовних вимог) у випадку введення ліквідаційної процедури боржника та включення майна боржника до складу ліквідаційної маси в ході провадження у справі про банкрутство.
Таким чином, з моменту відкриття щодо боржника ліквідаційної процедури всі без винятку обтяження його активів підлягають скасуванню.
Це пов'язано з тим, що у процедурі ліквідації задоволення вимог кредиторів відбувається за рахунок коштів, отриманих від здійсненої у встановленому порядку реалізації майна банкрута, а тому майно банкрута повинно бути вільним від будь-яких обтяжень.
При цьому зняття заборон та арештів із майна боржника в порядку ст. 23 Закону про банкрутство є безумовним, стосується будь-яких органів і посадових осіб та не потребує сплати ніяких коштів.
Згідно статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", обтяженням є заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно; право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; інші речові права відповідно до закону; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
Частинами 2, 3 статті 6 зазначеного Закону передбачено, що держателем Державного реєстру прав є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України, а адміністратором Державного реєстру прав є державне підприємство, що належить до сфери управління Міністерства юстиції України, здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного реєстру прав та відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних, що містяться у Державному реєстрі прав.
Пунктом 5 статті 19 зазначеного Закону визначено, що підставами для здійснення державної реєстрації обтяжень є: встановлена законом заборона користування та/або розпорядження нерухомим майном; рішення судів, що набрали законної сили.
Статтею 26 зазначеного Закону передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними. Записи про обтяження погашаються на підставі актів (рішень) уповноважених на це органів або посадових осіб.
Разом з тим, згідно Положення " Про єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна", затвердженого Наказом МЮ України №31/5 від 09.06.1999р. ( у редакції Наказу МЮ України від 18.08.2004р.) передбачено, що однією з підстав для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборон та арештів на об'єкти нерухомого майна є заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна (додатки 1-3), що подається судами (крім третейських судів) і слідчими органами у зв'язку з накладенням ними арешту на об'єкти нерухомого майна (звільнення з-під арешту).
Відповідно до ст. 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Реєстру на підставі рішення суду або відповідної заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження.
Згідно пункту 1.5 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.99 №31/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.06.99 за № 364/3657, Реєстраторами Реєстру заборон є:
державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають повний доступ до Реєстру заборон через комп'ютерну мережу;
державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та його регіональні філії.
Реєстратори приймають заяви про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна від державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів, які не є Реєстраторами, судів, слідчих органів та інших осіб, визначених Положенням; вносять та вилучають записи до (з) Реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна; отримують (видають) витяги з Реєстру заборон. Реєстратори також уносять та вилучають до (з) Реєстру заборон відомості про тимчасові застереження щодо нерухомого майна.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо відсутності законодавчо передбачених повноважень Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України в частині накладання та зняття обтяження на об'єкти нерухомого майна не відповідають дійсності та суперечать вищенаведеному Положенню про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, на який саме і посилається заявник апеляційної скарги.
Більш того, судова колегія зауважує, що заявником апеляційної скарги однобічно наводяться норми законодавства, які регулюють питання щодо накладання та зняття обтяження на об'єкти нерухомого майна, а саме заявником вибірково робиться посилання на відповідні норми без урахування повноважень самого Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України як Реєстратора.
При цьому в Положенні про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна не робиться розмежування повноважень державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, приватних нотаріусів та Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, а отже судова колегія вважає, що Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України є належним суб'єктом, який уповноважений на зняття обтяження на об'єкти нерухомого майна.
Водночас колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо відсутності законодавчо передбачених повноважень на прийняття рішення Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, щодо зняття обтяження на об'єкти нерухомого майна, оскільки таке рішення повинно прийматись зазначеними у Положенні про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна суб'єктами, зокрема судом, а тому заявник апеляційної скарги хибно дійшов до висновку, що на нього покладено обов'язок щодо самостійного прийняття рішення про накладення або зняття обтяжень на нерухоме майно.
Слід також зауважити, що Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України є суб'єктом, який є одночасно і Адміністратором Реєстру заборон відповідно до пункту 1.4. Положення і Реєстратором Реєстру заборон відповідно до пункту 1.5 Положення, а тому посилання заявника апеляційної скарги на виконання ним лише функцій Аміністратора не відповідають дійсності і суперечать приписам самого Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, яким в першу чергу керується Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.
Також слід зазначити, що відповідно до пункту 2.1 Положення підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна є заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна, що подається, зокрема судами (крім третейських судів).
При цьому, процесуальний закон не надає суду права на складання такої заяви, процесуальними документами господарського суду є рішення, ухвали та постанови, які є в свою чергу обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до частини 4 статті 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження.
Разом, з тим, як Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який визначає процедуру обтяження рухомого майна, так Положенням " Про єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна" не передбачено іншого, окрім заяви стягувача (компетентної посадової особи), способу внесення запису до Державних реєстрів обтяжень рухомого (нерухомого) майна та не враховано того, що відповідно до статті 19 Конституції України, статті 4-5 ГПК України господарські суди не вправі діяти з виходом поза межами наданих їм повноважень, зокрема, шляхом подання заяв до відповідних державних органів, а тільки шляхом прийняття судових рішень (ухвал).
Однак, відсутність у нормативному акті процедури надіслання до виконання в добровільному порядку судового рішення (ухвали про скасування обтяжень та зобов'язання держателя реєстру обтяжень або державного реєстратора вчинити певні дії по виключенню спірного майна з державного реєстру обтяжень ) не може створювати перешкоди для виконання такого судового рішення держателем Державного реєстру обтяжень.
Відповідно до статті 8 Конституції України - Конституція України має найвищу юридичну силу. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 124 Конституції України передбачено поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Отже, посадові особи держателя реєстру обтяжень вправі, керуючись зазначеними нормами Конституції України, виконати рішення (ухвалу суду про скасування обтяжень) у добровільному порядку, не доводячи справи до порушення виконавчого провадження.
Разом з тим, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що рішення (ухвала суду) про зобов'язання певних осіб (держателя реєстру, реєстратора реєстру) вчинити певні дії є за своєю правовою природою одним із способів захисту майнових прав, який охоплюється пунктом 3 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України. Відповідно до статей 17, 32 Закону України "Про виконавче провадження" такі ухвали судів є виконавчими документами, які у випадку відмови від добровільного їх виконання, виконуються в примусовому порядку органами державної виконавчої служби.
Судом також врахована правова позиція ВГСУ у постанові від 01.11.11 р. по справі № 43/51, Київського апеляційного господарського суду в постанові від 18.01.12 р. у справі № 43/51, та постанова ВГСУ від 15 травня 2012 року у справі №12/22-10.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду касаційного суду погоджується з висновками господарського суду першої інстанції щодо скасування відповідного обтяження майна боржника в ліквідаційній процедурі та зобов'язання адміністратора відповідного державного реєстру внести такі відомості про прийняте судом рішення згідно статей 8, 124 Конституції України, статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та зазначає, що зобов'язання держателя (адміністратора) вчинити певні дії є похідним від основної частини рішення про скасування арешту (обтяження) і може розглядатися як в межах справи про банкрутство, так в межах позовного провадження відповідно до обраного учасником провадження (ліквідатором боржника) способу захисту його майнових прав.
Доводи скаржника про порушення його прав, як адміністратора систем Державних реєстрів заборон відчуження об'єктів нерухомого (рухомого) майна внаслідок того, що він не є належним суб'єктом, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає необґрунтованими, оскільки встановлення обставин обґрунтованості скасування обставин (заборони) обтяжень нерухомого та рухомого майна боржника у справі зобов'язує скаржника, як Реєстратора, виконати судове рішення (ухвалу) у справі та внести зміни до системи реєстру незалежно від прийняття ухвали в частині про зобов'язання адміністратора реєстру вчинити певні дії, пов'язані з виконанням ухвали суду та незалежно від того, що окремими нормативними актами не врегульовано процедури виконання судового рішення (ухвали) по предмету спору.
Отже, виконання постанови ГС АРК від 03.03.11 р. в частині скасування арештів чи інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута потребує внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Крим того, невиконання постанови суду від 03.03.11 р. позбавляє кредиторів їх законного права на задоволення вимог за рахунок майна боржника.
Виходячи із вищенаведеного, посилання ДП «Інформаційний центр»МЮУ на те, що ліквідатору необхідно звернутись до приватного чи державного нотаріуса господарським судом правомірно не прийнято до уваги.
За таких обставин справи господарський суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що задоволення клопотання ліквідатора в цій частині підлягає задоволенню.
Також судова колегія зазначає, що твердження заявника апеляційної скарги щодо порушення господарським судом норм процесуального права, з підстав прийняття рішення щодо прав та обов'язків не залученого до участі у справі ПАТ „Укрсоцбанк", не відповідають дійсності та спростовуються наявною в матеріалах справи ухвалою господарського суду АР Крим від 06.02.2012, якою залучено до участі у справі ПАТ „Укрсоцбанк" та Кримську філію ДП «Інформаційний центр»МЮУ. (том 2 а.с. 95-96).
Враховуючи вищезазначене, судова колегія дійшла висновку про те, що ухвала суду першої інстанції прийнята при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, статтею 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 квітня 2012 року у справі № 5002-16/378-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя Н.І. Сікорська
Судді З.Д. Маслова
І.В. Євдокімов
Розсилка рекомендованою поштовою кореспонденцією:
1. Державна податкова інспекція в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим (вул. Щорса, 4,Чорноморське,96400)
2. Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3
(вул. Некрасова, 39,Чорноморське,Чорноморський район, Автономна Республіка Крим,96400)
3.Кримська філія Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України
(вул. Луначарського, 9,Севастополь,99011)
4.Приватний нотаріус Севастопольського МНО ОСОБА_5
(АДРЕСА_3)
5.Відділ з питань банкрутства Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим
(вул. Довгоруківська, 16,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)
6. Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк"
(вул. Ковпака, 29,Київ,03150)
7.Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України
(04050,м. Київ, вул. Мельнікова,81-а)
8. Ліквідатор Кирилін Михайло Володимирович
(АДРЕСА_1)