01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
05.06.2012 № 5011-35/1270-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
За участю представників:
Від прокуратури: Некрасов О.М. - прокурор відділу
Від позивача: ОСОБА_3 - юрист
Від відповідача: ОСОБА_4 - юрист
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грімальді»
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2012
у справі № 5011-35/1270-2012 (Літвінова М.Є.)
за позовом Прокурора Дзержинського району міста Кривий Ріг Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грімальді»
про стягнення 18 363,39 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2012 позов Прокурора Дзержинського району міста Кривий Ріг Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грімальді» задоволено повністю
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Грімальді» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2012 у справі № 5011-35/1270-2012 за позовом Прокурора Дзержинського району міста Кривий Ріг Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грімальді» про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання в розмірі 153 154, 96 грн. в частині стягнення 6 160,52 грн. - інфляційних нарахувань та 3 056,32 грн. - 3 % річних.
В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначав, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не ґрунтуються на зібраних у справі доказах.
Відповідач стверджує, що судом першої інстанції не було враховано, що сторони передбачили розмір штрафних санкцій договором на постачання та транспортування природного газу, а тому стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних є необґрунтованим та безпідставним, крім того у своїй апеляційній скарзі відповідач визнав факт прострочення виконання грошового зобов'язання та не заперечував проти стягнення з нього пені за несвоєчасне виконання зобов'язання.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2012, порушено апеляційне провадження та розгляд справи призначено на 15.05.2012.
Представник прокуратури у судовому засіданні надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2012 у справі № 5011-35/1270-2012 без змін.
Представник позивача у судовому засіданні надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказував на необґрунтованості апеляційної скарги відповідача, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2012 у справі № 5011-35/1270-2012 без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2012 розгляд справи відкладено, у зв'язку з неявкою представника відповідача.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне:
28.01.2011 між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Криворіжгаз» (перейменованим на Публічне акціонерне товариство «Криворіжгаз») (газорозподільне підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грімальді» (споживач) укладено Договір № 1955-ТП на постачання природного газу та надання послуг з його транспортування (надалі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору газорозподільне підприємство зобов'язалось поставити споживачу природний газ та надати послуги з його транспортування розподільними мережами від газорозподільчої станції ДК «Укртрансгаз» на вході в розподільні газові мережі позивача до входу в газові мережі відповідача в обсягах, визначених цим Договором, а споживач зобов'язався прийняти природний газ та оплатити вартість природного газу і послуг з його транспортування на умовах та в порядку, передбаченому Договором.
Згідно з пунктом 6.2. Договору розрахунки проводяться на умовах 100% попередньої оплати вартості газу за 5 банківських днів до початку місяця постачання та надання послуг з його транспортування в порядку, визначеному пунктами 6.3.-6.4 Договору.
Остаточний розрахунок здійснюється до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки та надання послуг з транспортування газу (п.6.6 Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, на виконання умов Договору позивач у січні-березні 2011 року поставив відповідачу природний газ у кількості 67 960 куб.м. на суму 213 326,99 грн., що підтверджується актами приймання-передачі і транспортування природного газу.
Відповідач вимоги Договору виконав частково, сплативши 72 551,35 грн., у результаті чого виникла заборгованість.
Як вбачається з матеріалів справи під час розгляду справи у суді першої інстанції, відповідач повністю погасив суми основного боргу в розмірі 140 775,64 грн. за Договором №1955-ТП від 28.01.2011, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.
Відповідно до 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З наданих суду доказів та пояснень учасників судового процесу вбачається, що відповідачем були порушені зобов'язання в частині своєчасної оплати поставленого природного газу, що призвело до виникнення станом на квітень 2011 заборгованості перед позивачем у розмірі 140 775,64 грн., яка була сплачена платіжними дорученнями: № 854 від 31.10.2011 на суму 128 000,00 грн., № 858 від 01.11.2011 на суму 9 600,00 грн., №861 від 01.11.2011 на суму 3 175,64 грн.
Нормами статті 611 Цивільного кодексу України закріплено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 7.2 Договору сторони погодили, що за порушення строків розрахунків за Договором покупець сплачує на користь газопостачального підприємства, крім суми боргу з урахуванням інфляційних втрат та трьох відсотків річних за весь період прострочення, пеню за кожен день прострочення в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, а також відшкодовує понесені Газопостачальним підприємством збитки. Пеня нараховується починаючи з шостого числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Інфляція - знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Держкомстату України від 14.11.2006 № 519).
Відповідно до п. 1.14 Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27 грудня 2007 року № 480 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 січня 2008 року за № 32/14723, індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.
Тому, при прийнятті рішення про стягнення коштів, не сплачених у строк, обумовлений Договором, суд має визначити їх реальну вартість на час відшкодування - з урахуванням індексу інфляції за весь час користування такими коштами.
Крім того, суд зазначає, що згідно з інформаційним листом Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.
Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до наведених норм права з відповідача на користь позивача, відповідно до арифметично вірного розрахунку, підлягає стягненню пеня у розмірі 9 146,55 грн., 6 160,52 грн. - інфляційних втрат та 3 056,32 грн. - 3% річних.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги, а підстави на яких ґрунтується оскаржуване рішення відповідають обставинам справи та встановленим фактичним даним.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грімальді» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2012 у справі № 5011-35/1270-2012 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2012 у справі № 5011-35/1270-2012 залишити без змін.
Матеріали справи № 5011-35/1270-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Отрюх Б.В.
Судді Михальська Ю.Б.
Тищенко А.І.