01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
07.06.2012 № 19/008-12
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Отрюха Б.В.
Тищенко А.І.
Представники сторін:
від позивача ОСОБА_2 - за дов. № 282 від 14.06.2011
від відповідача ОСОБА_3 - за дов. від 20.12.2011
розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Кюне і Нагель»
на рішення господарського суду Київської області від 02.04.2012
у справі № 19/008-12 (суддя Карпечкін Т.П.)
за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Арма»
до Дочірнього підприємства «Кюне і Нагель»
про стягнення 205 135,62 грн.
Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Арма» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства «Кюне і Нагель» про стягнення 205 135,62 грн. заборгованості згідно Договору № 015-70803971 добровільного медичного страхування від 03.01.2011 та додаткової угоди № 6 від 23.06.2011 до Договору , у тому числі щодо сплати страхового платежу до 01.10.2011 у сумі: 167 775,98 грн. страхового платежу, 8 388,78 грн. інфляційних втрат, 1 902,99 грн. 3% річних за час прострочення платежу та щодо сплати страхового платежу до 14.10.2011 у сумі: 25 531,12 грн. за користування послугами за період з 01.10.2011 по 14.10.2011 включно, 1 276,55 грн. інфляційних втрат, 260,20 грн. 3 % річних за час прострочення платежу.
У відповідності до вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої уточнив позовні вимоги в частині стягнення страхового платежу за період чинності Договору № 015-70803971 добровільного медичного страхування від 03.01.2011 з 01.10.2011 до 14.10.2011 та просив стягнути з відповідача 24223,02 грн. основного боргу, а також інфляційне збільшення боргу в сумі 121,12 грн. та 246,88 грн. 3% річних, в іншій частині - позовні вимоги представник позивача підтримав у повному обсязі.
Рішенням господарського суду Київської області від 02.04.2012 у справі № 19/008-12 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Дочірнього підприємства «Кюне і Нагель» на користь Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «Арма» 167 775,98 грн. основного боргу, 8 388,78 грн. втрат від інфляції, 1 902,99 грн. 3% річних, 3 561,36 грн. витрат по сплаті судового збору.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Дочірнє підприємство «Кюне і Нагель» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення господарського суду Київської області від 02.04.2012 у справі № 19/008-12 скасувати частково, а саме в частині стягнення з відповідача 167 775,98 грн. основного боргу, 8 388,78 грн. втрат від інфляції, 1 902,99 грн. 3% річних, 3 561,36 грн. витрат по сплаті судового збору та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вищезазначених вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що вищезазначене рішення суду є незаконним, необґрунтованим, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства при не з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для всебічного повного розгляду справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.05.2012 колегією суддів: Михальська Ю.Б., судді: Авдеєв П.В. та Тищенко А.І. було прийнято апеляційну скаргу до провадження у справі № 19/008-12 та призначено розгляд справи на 07.06.2012.
Розпорядженням Секретаря судової палати від 07.06.2012 № 01-22/3/3 у зв'язку з занятістю судді Авдеєва П.В. при розгляді справ у складі іншої судової колегії, з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, для розгляду справи № 19/008-12 було введно до складу судової колегії замість судді Авдеєва П.В. суддю Отрюха Б.В.
Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечує, про що зазначив у відзиві на позову заяву, вважає їх необґрунтованими, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду без змін.
Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:
03.01.2011 між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «Арма» (страховик, позивач у справі) та Дочірнім підприємством «Кюне і Нагель» (страхувальник, відповідач у справі) було укладено Договір № 015-70803971 добровільного медичного страхування (надалі - Договір).
Згідно пункту 2.1. Договору предметом договору є майнові інтереси страхувальника/застрахованої особи, що не суперечать закону, пов'язані із здоров'ям та працездатністю застрахованих осіб.
Відповідно до пунктів 3.2., 3.4. Договору, загальна кількість застрахованих осіб становить 283 особи, а сума загального страхового платежу за вказаним договором - 785 191,00 грн.
Договір укладено строком з 00-00 01.01.2011 до 24-00 30.04.2012 (пункт 4.2. Договору).
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1, 2 статті 352 Господарського кодексу України передбачено, що страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів.
Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).
Згідно частини 1 статті 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до частини 1 статті 355 Господарського кодексу України, об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
Крім того, у відповідності до статті 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно статті 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Відповідно до частини 1 статті 981 Цивільного кодексу України, договір страхування укладається в письмовій формі.
Статтею 983 Цивільного кодексу України встановлено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.
Також, відносини сторін регулюються Законом України «Про страхування», який є спеціальним законом, що регулює відносини у сфері страхування, відповідно має пріоритет у застосуванні до даного виду відносин.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
23.06.2011 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 6 до Договору добровільного медичного страхування № 015-70803971 від 03.01.2011, відповідно до якої були внесені зміни до договору страхування, зокрема, до пунктів 3.2. та 3.4. Договору, якими встановлено, що загальна кількість застрахованих осіб становить 298 особи, а сума загального страхового платежу за вказаним договором - 830 743,59 грн. Також, були внесені зміни до пункту 4.1. Договору, яким передбачено, що загальний страховий платіж, зазначений у пункті 3.4. Договору, підлягає перерахуванню на поточний рахунок страховика протягом строку дії даного договору, відповідно до графіку, зазначеного у таблиці 2:
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач дотримався умов Договору в частині строків та розміру внесення страхових платежів, крім четвертого та п'ятого страхових платежів у розмірі 167 775,98 грн. кожний, які підлягали сплаті до 01 жовтня 2011 року та 01 січня 2012 року відповідно.
Натомість, листом від 01.09.2011 за вих. № КН-265/11 СО-J відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до рішення керівництва Дочірнього підприємства «Кюне і Нагель» та керуючись пунктом 14.2.1. Договору № 015-70803971 добровільного медичного страхування від 03.01.2011, договір достроково припиняє свою дію з 01 жовтня 2011 року.
При цьому, позивач стверджує, що лист відповідача від 01.09.2011 за вих. № КН-265/11 СО-J, яким повідомлено про дострокове припинення дії Договору № 015-70803971 добровільного медичного страхування від 03.01.2011, був отриманий Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «Арма» лише 14.09.2011, а тому відповідно до приписів пункту 14.2.1. Договору, щодо 30-денного строку, позивач погодився на дострокове припинення дії Договору з 14.10.2011 включно, про що було повідомлено відповідача листом від 26.09.2011 за вх. № 2025/1. Одночасно, при наданні згоди на дострокове припинення дії Договору страхування відповідачу було вказано про необхідність дотримання останнім його зобов'язання в частині внесення страхових платежів до 14.10.2011.
Згідно пункту 14.2.1. Договору, про намір достроково припинити дію договору будь-яка сторона, зобов'язана письмово повідомити іншу сторону шляхом направлення рекомендованого листа не пізніше ніж за 30 днів до передбачуваної дати припинення дії договору.
Таким чином, як вбачається зі змісту пункту 14.2.1. Договору, дата припинення договору пов'язується з повідомленням про це іншу сторону за 30 днів до передбачуваної дати припинення дії договору та не пов'язується з датою отримання такого повідомлення іншою стороною.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач в підтвердження факту отримання листа від 01.09.2011 за вих. № КН-265/11 СО-J тільки 14.09.2011 надав витяг з Журналу реєстрації вхідної кореспонденції, однак, даний доказ не приймається до уваги, оскільки Журнал реєстрації вхідної кореспонденції є лише внутрішнім документом позивача.
Крім того, пунктом 14.2.2. Договору передбачено, що у разі дострокового припинення дії договору, за вимогою страхувальника, страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи у розмірі 30% від суми страхових платежів та фактичних страхових виплат, що були здійснені за договором.
Також, з умов Договору не вбачається, що страхувальник зобов'язаний сплатити страхові платежі до дати фактичного припинення дії договору.
Натомість пунктом 4.1. Договору (в редакції Додаткової угоди № 6 від 23.06.2011), чітко передбачені розміри частин страхового платежу та строки їх внесення.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем страхового платежу у розмірі 167 775,98 грн., строк внесення якого був встановлений до 01.10.2011.
Пункт 1 частини 1 статті 21 Закону України «Про страхування», як і підпункт а) пункту 7.5. Договору зобов'язує страхувальника своєчасно вносити страхові платежі.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми страхового платежу у розмірі 167 775,98 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню, позовні вимоги в частині стягнення страхового платежу за період чинності Договору, а саме з 01.10.2011 до 14.10.2011 у сумі 24 223,02 грн., а також нараховані на вказану суму втрати від інфляції та 3% річних задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1 902,99 грн. та інфляційні втрати у сумі 8 388,78 грн., які нараховані за період з 01.01.2011 по 15.02.2012 підлягають задоволенню.
Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга відповідача - Дочірнього підприємства «Кюне і Нагель» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Кюне і Нагель» на рішення господарського суду Київської області від 02.04.2012 у справі № 19/008-12 залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 02.04.2012 у справі № 19/008-12 залишити без змін.
Матеріали справи № 19/008-12 повернути господарському суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Михальська Ю.Б.
Судді Отрюх Б.В.
Тищенко А.І.