01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
06.06.2012 № 5011-24/682-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рудченка С.Г.
суддів: Поляк О.І.
Кропивної Л.В.
при секретарі судового засідання Помаз І.А.,
за участю представників учасників судового провадження згідно протоколу судового засідання від 06.06.2012,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» на рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2012 (дата підписання - 28.03.2012),
у справі № 5011-24/682-2012 (суддя Мандичев Д.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Союз»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа»
про стягнення 430 920, 00 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс-Союз» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» про стягнення 430 920, 00 грн. заборгованості, з яких 157 500, 00 грн. сума основного боргу та пеня в розмірі 273 420, 00грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.03.2012 позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Союз» 157 500, 00 грн. основного боргу, 273 420, 00 грн. пені, 8 618, 40 грн. судового збору.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою № 450 від 06.04.2012, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, заявник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.
Так, зокрема, відповідач зазначає, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) були підписані ОСОБА_1, який не є працівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» та не мав доручення на їх підписання.
Також, відповідач вказує на те, що між сторонами та СП ТОВ «Основа-Солсиф» був підписаний договір переводу боргу від 01.08.2011, в якому вказана сума орендної плати за липень, а тому заборгованість повинна становити 94 500, 00 грн.
Крім того, заявник посилаючись на п. 4.4 договору вважає спірний договір оренди припиненим з 23.07.2011, а тому зобов'язань з оплати орендних платежів за договором відповідач не має.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2012 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд на 14.05.2012 за участю уповноважених представників сторін.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 14.05.2012 розгляд апеляційної скарги було відкладено у зв'язку з необхідністю витребування у сторін для огляду в судовому засіданні оригіналу договору оренди № 14 від 06.11.2010.
В порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні, призначеному на 21.05.2012, було оголошено перерву.
Представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, через відділ документального забезпечення суду подав клопотання про залучення доказів.
Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.
У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс-Союз» (орендодавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа» (орендар/відповідач) було укладено договір оренди № 14 від 06.11.2010, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове користування залізничну естакаду для вивантаження сипучих вантажів на 8 умовних вагонів (надалі естакада), яка розміщена за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 7 (а.с. 12-14).
Естакада, що орендується належить орендодавцю на праві власності згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, розташована на земельній ділянці, яка належить, орендодавцю згідно договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 80000000000:90:116:0002.
Естакада, що орендується, надається орендареві для отримання в залізничних вагонах сипучих будівельних матеріалів: щебінь, пісок, цемент, та їх розвантаження (п. 2.1 договору).
Згідно п. 3 договору естакада, що передається, повинна бути передана орендодавцем та прийнята орендарем протягом 2 (двох) днів з моменту підписання даного договору. Естакада, що орендується, вважається переданою в оренду з моменту підписання акта прийому-передачі.
Термін оренди складає 3 (три) роки з моменту прийняття естакади, що орендується, орендарем (п. 4.1 договору).
Пунктом 5.1. договору встановлено, що розмір орендної плати за естакаду, що орендується, у цілому складає 31 500, 00 грн з ПДВ за місяць.
Відповідно до п. 5.3 договору орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 15 числа кожного місяця, за який здійснюється оплата.
Нарахування орендної плати починається із дня підписання сторонами акту прийому-передачі та закінчується в день підписання акту прийому-передачі при повернення об'єкту, що орендується, від орендаря орендодавцю (п. 5.6 договору).
Згідно п. 7.1 договору орендар зобов'язаний, зокрема, своєчасно здійснювати орендні платежі.
Факт передачі естакади відповідачеві підтверджується актом прийому-передачі залізничної естакади для вивантаження сипучих вантажів від 06.11.2010, підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками підприємств (а.с. 15).
Сторонами, на виконання умов договору № 14 від 01.11.2010 були підписані акти здачі-прийняття робіт № УО-0000009 за липень 2011 року, № ОУ-0000010 за серпень 2011 року, № ОУ-0000011 за вересень 2011 року та № ОУ-0000012 за жовтень 2011 року (а.с. 17-20).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати у період з липня 2011 року по грудень 2011 року у зв'язку з чим просить стягнути заборгованість у сумі 157 500, 00 грн та 273 420, 00 грн пені.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору оренди, згідно якого, в силу ст. 759 Цивільного кодексу України та ст. 283 Господарського кодексу України орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
За змістом даних норм Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди за правовою природою є реальним, двостороннім та оплатним. Як реальний договір він вважається укладеним з моменту передачі об'єкта оренди орендареві. Договір оренди є двостороннім, оскільки кожна із сторін цього договору несе обов'язки на користь іншої сторони. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що орендодавцеві сплачується плата за користування наданим в оренду майном у грошовому вираженні.
До обов'язків орендаря частина 1 статті 762 ЦК України відносить сплату орендної плати, розмір якої встановлюється договором найму.
Під час розгляду апеляційної скарги колегією суддів було встановлено, що в матеріалах справи містяться два різних примірники договору № 14 від 06.11.2010, а саме п.п. 4.4, 5.6, 7.3 договору викладені в різних редакціях.
У зв'язку з цим, судовою колегією було зобов'язано сторін надати для огляду в судовому засіданні оригінали договору оренди № 14 від 06.11.2010.
Під час дослідження примірників спірного договору, колегією суддів було встановлено, що після укладення договору № 14 від 06.11.2010, сторони домовилися внести зміни до договору шляхом заміни другої сторінки договору, що було підтверджено як позивачем, так і відповідачем, проте при укладенні договору на примірниках обох сторін зі зворотної сторони договору на трьох сторінках одночасно була проставлена печатка Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Союз», але при візуальному огляді було встановлено, що на примірнику відповідача печатка Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Союз» міститься лише на третій сторінці, що свідчить про заміну не лише другої, а і першої сторінки.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин примірника договору відповідача.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
У відповідності до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Нарахування орендної плати починається із дня підписання сторонами акту прийому-передачі та закінчується в день підписання акту прийому-передачі при повернення об'єкту, що орендується, від орендаря орендодавцю (п. 5.6 договору).
Оскільки між сторонами не був підписаний акт прийому-передачі щодо повернення орендованого об'єкту, посилання заявника апеляційної скарги на припинення договору є безпідставним та судовою колегією відхиляється.
Посилання відповідача на п. 4.4 договору та лист № 661 від 21.06.2011, за якими останній вважає спірний договір оренди припиненим з 23.07.2011, колегією суддів також відхиляється, оскільки:
- по-перше, відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна або розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються;
- по-друге, в листі № 661 від 21.06.2011 відповідач сам вказує на припинення договору з 01.10.2011, тобто через 3 місяці, як зазначено в редакції примірника договору позивача, а не з 23.07.2011;
- по-третє, в матеріалах справи відсутній лист, в якому би повідомлялося про результати розгляду заяви відповідача, а відтак, враховуючи відсутність у главі 58 Цивільного кодексу України права орендаря на односторонню відмову від договору оренди, не має підстав вважати договір оренди припиненим.
Крім того, посилання відповідача на дорожні відомості Укрзалізниці, як на доказ невикористання орендованого об'єкту, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки він не впливає ні на момент припинення договору, ні на припинення зобов'язань за даним договором.
Дослідивши викладене вище в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, враховуючи відсутність доказів переведення боргу за липень 2011 року, колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність заявленої позовної вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» 157 500, 00 грн. заборгованості за договором оренди та вважає її такою, що підлягає задоволенню.
Крім цього, за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань позивачем у відповідності до умов договору було нараховано 273 420, 00 грн пені.
Відповідно до п. 9.2. договору орендар несе наступну відповідальність за даним договором, зокрема, у випадку прострочення по сплаті орендних платежів у вигляді пені у розмірі 2% (два відсотки) від розміру орендного платежу за місяць за кожен день прострочення оплати.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В Листі Вищого господарського суду України від 27.02.2012 № 01-06/224/2012 «Про доповнення до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів» зазначено, що у спорах, що виникають внаслідок порушення грошових зобов'язань, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (постанови від 24.10.2011 № 25/187, від 07.11.2011 № 5002-2/5109-2010).
Судова колегія, перевіривши розрахунок позивача, вважає його невірним та, з урахуванням наведених вище підстав, фактичного розміру простроченої суми та кількості днів прострочення, пеня складає 5 805, 49 грн.
Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» на рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2012 підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2012 у справі № 3/331 - частковому скасуванню.
Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» на рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2012 у справі № 5011-24/682-2012 задовольнити частково.
2. Рішення господарського міста Києва від 23.03.2012 у справі № 5011-24/682-2012 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
1). Позовні вимоги задовольнити частково.
2). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 17, код ЄДРПОУ 13669489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Союз» (01013, м. Київ, вул. Промислова, 7, код ЄДРПОУ 30440191) 157 500, 00 грн заборгованості, 5 805, 49 грн пені та 3 266, 11 грн судового збору.
3). В іншій частині позовних вимог відмовити.
3. В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Союз» (01013, м. Київ, вул. Промислова, 7, код ЄДРПОУ 30440191) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 17, код ЄДРПОУ 13669489) 2 676, 15 грн витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.
6. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
7. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Рудченко С.Г.
Судді Поляк О.І.
Кропивна Л.В.