Справа № 801/4203/2012
іменем України
"07" травня 2012 р. м. Бердянськ
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Панченко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», третя особа ОСОБА_3, приватний нотаріус ОСОБА_4 про визнання кредитного договору удаваним,
ОСОБА_1 звернулась з позовом до ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», третя особа ОСОБА_3, приватний нотаріус ОСОБА_4 про визнання кредитного договору удаваним, вказуючи, що 13.03.2008 року між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», що перейменовано в ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за яким остання отримала 36712 доларів США на строк до 12.03.2015 року. За користування кредитом встановлено плату 12,5 річних, а за обслуговування кредиту встановлено щомісячну комісію в сумі 241,01 грн. 13.03.2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір застави транспортного засобу. Крім того, 13.03.2008 року між відповідачем та ОСОБА_3 укладено договір поруки. Кредитний договір від 13.03.2008 року за своїм змістом і текстом не відповідає законодавству України, інтересам та волі позивача, порушує його права та законні інтереси. Так, за договором кредит видається, та розрахунки по ньому здійснюються в іноземній валюті - доларах США. Кредит носив цільовий характер та валюта була видана ОСОБА_1 як резиденту України для придбання автомобіля, але банк не мав права видавати йому кредит в іноземній валюті для розрахунку з іншим резидентом України, оскільки єдиним законним засобом платежу на території України є національна валюта України - гривня. Надання банком кредиту ОСОБА_1 є валютною операцією. Згідно діючого законодавства надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу можливо при дотриманні суб'єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства, щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства, положення щодо обов'язкового вираження зобов'язань в грошовій одиниці України (гривні) також передбачені статтею 524 ЦК України. Здійснення нею купівлі-продажу автомобілю за іноземну валюту без індивідуальної ліцензії НБУ, якої не мав ні покупець ні продавець було порушенням діючого законодавства, тому банк, як агент валютного контролю, не мав права надавати їй кредит в іноземній валюті для використання його для розрахунків між резидентами України на території України без індивідуальної ліцензії НБУ.
Крім того, на сьогоднішній день курс долара США змінився і має місце істотна зміна становища, щодо виконання боргових зобов'язань за кредитним договором. З підвищенням курсу іноземної валюти суми боргу значно зросла і тому значно погіршився її фінансовий стан. Подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням принципу справедливості, оскільки всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договорених прав та обов'язків на шкоду позичальника. Несправедливістю є також умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, оскільки всі ризики знецінення національної валюти України банк покладає на позичальника. Таки чином, використання банком долару США, як предмету кредитування є внесення в кредитний договір пункту, що значно погіршує становище позичальника, як споживача порівняно з банком у разі настання певних подій. Ця умова суперечить ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки суб'єкт підприємницької діяльності. що надає послуги, не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Таким чином, кредитний договір має бути визнаний недійсним.
Вважає, що кредитний договір був удаваним та був вчинений з метою приховання іншого правочину, який сторони вчинили в дійсності, а саме - надання кредиту в національній валюті України, оскільки договір суперечить діючому законодавству, відповідач знав про неминучість конвертації нею валюти в гривню, бо іншим чином вона не могла використати кредит за його цільовим призначенням, яке є одним із суттєвих та важливих умов кредитного договору, відповідач знав, що для розрахунку з резидентом України їй потрібні були саме гривні, а не інша валюта. Таким чином, видаючи їй кредит готівкою в іноземній валюті, відповідач усвідомлював, що цей акт носить формальний характер і ця валюта витупає не як засіб платежу, а як еквівалент національної валюти, необхідної для використання кредиту за цільовим призначенням, що підтверджується банківською квитанцією, в якій гривневий еквівалент виданої їй іноземної валюти. У зв'язку з викладеним вважає, що з банком було укладено договір кредитування в національній валюті, але сторони замаскували його під договір кредитування в іноземній валюті, який суперечить діючому законодавству України. Умовами спірного договору була передбачена єдина фінансова операція, яку мав здійснити позивач: отримати через банківську установу відповідача іноземну валюту та розрахуватися нею на території України з резидентом України без будь яких ліцензій НБУ. Отримуючи кредит для придбання автомобіля вона усвідомлювала, що бере на себе зобов'язання задовольнити свою потребу саме в національній валюті України - гривні. Відповідач заздалегідь знав про формальне порушення позивачем кредитного договору, оскільки за кредитним договором вона повинна була розрахуватися з продавцем автомобіля у доларах США. Просила визнати кредитний договір від 13.03.2008 року удаваним.
Позивач у судове засідання не з'явився без поважних причин.
У судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав і просив їх задовольнити, пояснивши, що договором кредиту передбачено отримання у кредит доларів США. Доказів, які підтверджують отримання грошових коштів у гривнях, а не у доларах США відсутні. Позивач уклала договір у доларах США, тому що така угода була для неї вигідною, але реально між сторонами було укладено договір у гривнях.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи в його відсутності. У відгуку на позовну заяву зазначив, що 04.10.2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою про визнання кредитного договору від 13.03.2008 року недійсним, так як банк надав їй кредитні кошти в доларах США, тоді як грошовою одиницею України є гривня, чим порушено істотну умову договору стосовно його предмету. Рішенням суду від 25.01.2012 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Таким чином, судовим рішенням встановлено відсутність підстав для визнання кредитного договору від 13.03.2008 року недійсним. Просив у задоволенні позову відмовити.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.
13.03.2008 року між позивачем та ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»укладено кредитний договір. За умовами договору банк надав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 36712 доларів США на придбання автотранспортного засобу (а.с.7-11).
13.03.2008 року ОСОБА_1 та ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»укладено договір застави транспортного засобу (а.с.15-17).
ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»13.03.2008 року уклали договір поруки, за яким ОСОБА_3 взяв не себе зобов'язання по солідарній відповідальності за виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором від 13.03.2008 року (а.с.17-18).
Сторонами договору узгоджено графік погашення заборгованості по кредиту та процентам (а.с.11-12), детальний розпис загальної вартості платежів та визначення сукупної вартості кредиту і реальної процентної ставки (а.с.12-13).
20.06.2008 року, 02.12.2008 року, 18.05.2009 року сторони уклали додаткові договори до кредитного договору від 13.03.2008 року (а.с.14)..
Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 25 постанови № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.11.2009 року, за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.
На відміну від фіктивного правочину за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.
Тобто, позивач повинен довести, що правовідносини, які виникли між сторонами, не відповідають змісту укладеного між ними правочину, і що це є наслідком їх умисних дій.
В обґрунтування позовних вимог щодо удаваності кредитного договору позивач посилалися на те, що кредитний договір, за яким вона отримала 36712 долара США, для придбання автомобіля, неправомірно був укладений в іноземній валюті, оскільки це, на її думку, суперечить чинному законодавству. Насправді сторони мали на меті кредитний договір грошовою одиницею якого є національна валюта України - гривна.
Згідно ст. ст. 192, 533, 1054 ЦК України, ст.ст. 32, 44 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. ст. 1, 4, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. ст. 1, 3, 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»банки та інші фінансові установи, які у встановленому порядку отримали генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області встановлено, що ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»має право здійснювати банківські операції, зокрема, надавати кредити в іноземній валюті.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.
Судом встановлено, що, укладаючи та підписуючи 13.03.2008 року кредитний договір та додаткові договори до нього (а.с.7-11, 14-15), графік повернення кредиту в доларах США (а.с.11-12), детальний розпис загальної вартості платежів та визначення сукупної вартості кредиту і реальної процентної ставки (а.с.12-13) ОСОБА_1, була ознайомлена з його умовами, наслідками та погоджувалась з ними. Вона самостійно обрала валюту кредитування та валюту виконання зобов'язання. До квітня 2012 року, тобто протягом чотирьох років, умов договору не оспорювала. Обираючи кредит у доларах США, позивач усвідомлювала, що сплата вартості автомобіля, який вона мала намір придбати, буде відбуватись у гривні, а отже для цього необхідна операція конвертації валюти. З пояснень представника позивача встановлено, що вибір ОСОБА_1 в якості валюти кредитування долару США пов'язаний з тим, що відсоткова ставка за кредитами в іноземній валюті є суттєво меншою у порівнянні з кредитами, які видаються у гривні.
Посилання позивача на майбутню конвертацію доларів США в гривні є правом позивача розпорядитися грошовими коштами за своїм розсудом і не може розцінюватись судом як приховування іншого правочину.
Крім того, позивачем не надано доказів, які підтверджують, що при укладенні договору кредиту від 13.03.2008 року ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк»мав на меті укладення договору не в доларах, а в гривнях.
Таким чином, позивачем не надано доказів, що обидві сторони, укладаючи 13 березня 2008 року, кредитний договір про отримання ОСОБА_1 кредиту в доларах США та його повернення в доларах США, бажали приховати кредитний договір на отримання та повернення кредиту в гривні, який, як стверджує позивач, вони насправді вчинили, тому підстави для задоволення позову, передбачені ст. 235 ЦК України відсутні.
Частини 1, 2 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»передбачає, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими.
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.
Суд не вважає, що закріплені в кредитному договорі від 13.03.2008 року умови про кредитування ОСОБА_1 в доларах США не можуть вважатися несправедливими, оскільки позивачем не доведено істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на його шкоду. Крім того, як викладено в позовній заяві та встановлено судом із пояснень представника позивача ОСОБА_1 уклала договір у доларах США, оскільки їй це було вигідно на той момент, але не сьогоднішній день ці умови для неї є неприйнятними в зв'язку зі зміною курсу долара США.
Таким чином, судом встановлено, що укладаючи договір ОСОБА_1 була вільна в укладенні договору та визначенні його умов, що відповідає вимогам ст. 627 ЦК України.
З огляду на зазначені обставини, відсутні жодні підстави вважати укладений кредитний договір від 13.03.2008 року удаваним правочином, а також застосовувати наслідки удаваного правочину, тому у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 192, 235, 533, 627, 1054 ЦК України, ст.ст. 32, 44 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. ст. 1, 4, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. ст. 1, 3, 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», Пленумом Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.
Суддя