Справа № 2-896/11
іменем України
"31" травня 2012 р.
Бердянський міськрайонний суд
Запорізької області
в складі: головуючого судді -Крамаренко А.І.
при секретарі -Корнієнко Н.І.
за участю: представників позивача -ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідачів -ОСОБА_3, ОСОБА_4, третьої особи - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_5, про визнання договорів недійсними, витребування нерухомого майна, відшкодування вартості 1/3 частини квартири,
ОСОБА_6 звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що він є правонаступником ОСОБА_13, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
За ОСОБА_13 було зареєстровано право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_2 та на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 26.07.2000 року.
Право власності на 2/3 частки вказаних вище квартир було зареєстровано за онуками ОСОБА_13 -ОСОБА_11 та ОСОБА_12
Належну ОСОБА_13 частку спадщини оформляв за довіреністю від 14.06.2000 року її син - ОСОБА_3, оскільки сама ОСОБА_13 за віком та станом здоров'я потребувала стороннього догляду і часом не усвідомлювала значення своїх дій, навіть не пам'ятала, що підписувала договори дарування частини квартир.
У 2006 році ОСОБА_13 стало відомо, що її син ОСОБА_3, використовуючи її безпорадний стан, оформив договори дарування 17.08.2000 року, за якими вона нібито подарувала йому належні їй на праві власності 1/3 частку квартири АДРЕСА_2 та 1/3 частку квартири АДРЕСА_1.
Проте, ОСОБА_13 не мала бажання подарувати належні їй на праві власності частки квартир, так як сама бажала проживати в квартирі у місті зі всіма зручностями, а тому її волевиявлення як учасника правочину не відповідає її внутрішній волі . Ці правочини вона учинила у момент, коли не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, що підтверджується висновком комісії експертів №845 від 15.07.2009 року та показаннями свідків.
Під час розгляду справи було з'ясовано, що ОСОБА_3, який переслідував корисливі мотиви, уклав з іншими співвласниками цих квартир договір міни від 26.06.2001 року, відповідно до якого ОСОБА_11 та ОСОБА_12 поміняли належні їм 2/3 частки двокімнатної квартири АДРЕСА_2 на 1/3 частку трикімнатної квартири АДРЕСА_1, зареєстровану на ім'я ОСОБА_3
ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які стали власниками цілої квартири АДРЕСА_1 продали цю квартиру ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за договором купівлі-продажу від 14.04.2004 року.
ОСОБА_3 після набуття власності на всю квартиру АДРЕСА_2, на підставі договору дарування від 24.03.2005 року здійснив її відчуження на користь своєї дружини -ОСОБА_5 Остання, в свою чергу, на підставі договору купівлі-продажу від 22.04.2009 року здійснила відчуження вказаної квартири на користь своєї дочки -ОСОБА_4
Оскільки при укладанні договорів дарування від 17.08.2000 року ОСОБА_13 була нездатна розуміти значення своїх дій, то відповідно до ст. 55 ЦК України (1963 р.) дані договори мають бути визнані недійсними з приведенням сторін у первісний стан.
Так як на даний час квартира АДРЕСА_1 продана стороннім особам, то ОСОБА_3, який не мав права відчужувати 1/3 частку цієї квартири, має відшкодувати вартість цієї частки в сумі 128000 грн.
Просив визнати недійсними договори дарування 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 та 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 від 17.08.2000 року, що були укладені між ОСОБА_13 та ОСОБА_3; визнати недійсним договір дарування від 24.03.2005 року, що був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в частині дарування 2/3 часток квартири АДРЕСА_2; застосувати наслідки недійсності вказаних правочинів, а саме, що ОСОБА_13 належало право на відшкодування від ОСОБА_3 вартості 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 в сумі 128000 грн. та право на відновлення реєстрації права власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_2; визнати, що ОСОБА_6 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_13 має право на отримання від ОСОБА_3 вартості 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 в сумі 128000 грн. та права витребування 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 від ОСОБА_4; визнати за ОСОБА_6 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_13 право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_2; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування вартості 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 128000 грн.; зобов'язати ОСОБА_5 та ОСОБА_4 повернути ОСОБА_6 1/3 частку квартири АДРЕСА_2.
Ухвалою від 31.05.2012 року відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України позов в частині позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_5 повернути ОСОБА_6 1/3 частину квартири АДРЕСА_2; визнання частково недійсним відносно 2/3 частини квартири договір дарування від 24.03.2005 року, згідно з яким ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_5 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_2; про застосування наслідків недійсності зазначеного правочину, а саме: про скасування реєстрації права власності за ОСОБА_5 на 2/3 частки АДРЕСА_2 та відновлення реєстрації права власності на цю частку за ОСОБА_3 залишений без розгляду.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги просили позов задовольнити.
ОСОБА_3, його представник, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнали та пояснили, що позивачем перекручені фактичні обставини справи. Так, ОСОБА_13 видала довіреність на ОСОБА_3 для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_14 Після реєстрації за ОСОБА_13 права власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_2 та на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 вона подарувала їх своєму сину -ОСОБА_3 Договори дарування були нотаріально посвідчені і відповідали волевиявленню ОСОБА_13 Просили в задоволені позову відмовити.
ОСОБА_12 пояснив, що позов визнає, оскільки ОСОБА_13 через похилий вік можливо не усвідомлювала значення своїх дій та наслідків укладених договорів. Просив розглядати справу у його відсутність (т.1 а.с. 129).
ОСОБА_11 пояснив, що не визнає позов. Всі укладені договори відповідають законодавства і укладені за згодою сторін. Просив розглядати справу у його відсутність (т.1 а.с. 137).
ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 подали до суду заяву від 19.03.2007 року, відповідно до якої просили не турбувати їх з приводу розгляду даної справи, оскільки на законних підставах набули права власності на квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 111).
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини громадянина захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
З матеріалів справи, пояснень сторін судом встановлені наступні обставини.
ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла ОСОБА_14 Після її смерті відкрилась спадщину у вигляді квартири АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_1.
В рівних частках спадщину після смерті ОСОБА_14 прийняли та оформили ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_11 При цьому оформленням спадщини на ім'я ОСОБА_13 займався її син, ОСОБА_3, на підставі довіреності від 14.06.2000 року, посвідченої секретарем Миколаївської сільської ради Бердянського району.
17.08.2000 року ОСОБА_13 на підставі нотаріально посвідчених договорів дарування здійснила відчуження на користь ОСОБА_3 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 та 1/3 частки квартири АДРЕСА_1.
На підставі нотаріально посвідченого договору міни від 26.06.2001 року ОСОБА_11, ОСОБА_12 обміняли належні їм 2/3 частки квартири АДРЕСА_2 на належну ОСОБА_3 1/3 частку квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 14.04.2004 року ОСОБА_11 та ОСОБА_12 продали квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10
24.03.2005 року ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_5 нотаріально посвідчений договір дарування, за яким остання набула право власності на цілу квартиру АДРЕСА_2.
Згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 22.04.2009 року ОСОБА_5 продала ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_2.
Про порушення свої прав ОСОБА_13 дізналася наприкінці 2005 року (т. 1 а.с. 17-18) і 24.02.2006 року звернулась до суду з відповідним позовом.
ОСОБА_13 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 17.03.2010 року серії НОМЕР_1.
Відповідно до рішення Бердянського міськрайонного суду від 15.04.2011 року та витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі ОСОБА_6 звернувся до Бердянської районної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_13 22.06.2011 року.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч. 1 ст. 55 ЦК України (1963 р.) договір укладений дієздатним громадянином, який під час його укладання не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цього громадянина.
Згідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 15.07.2009 року ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1, на час укладання договорів дарування 17.08.2000 року перебувала у стані, в якому не мала можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (т. 2, а.с.233).
З урахуванням наведеного договори дарування укладені 17.08.2000 року між ОСОБА_13 та ОСОБА_3 мають бити визнані недійсними.
За приписами ч. 2 ст. 55 ЦК України за недійсним договором кожна із сторін зобов'язана повернути іншій стороні все одержане за договором, а у разі неможливості повернути в натурі -відшкодувати його вартість.
Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно ст. 215, 216 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин); Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
На підставі викладеного та у відповідності до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»позов ОСОБА_6, в частині вимог про визнання недійсними договорів дарування від 17.08.2000 року, що були укладені між ОСОБА_13 та ОСОБА_3, та визнання за ним права власності на 1/3 частку двокімнатної квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_13, є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Вирішуючи решту позовних вимог, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 145 ЦК України (1963 р.), ст. 388 ЦК України право на витребування майна від добросовісного набувача належить власникові майна.
Ст. 128 ЦК України (1963 р.), ч. 4 ст. 334 ЦК України в редакції, що діяла до 01.01.2012 року, пов'язували виникнення права власності на нерухоме майно з часом державної реєстрації договору про відчуження цього майна.
Право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_2 та на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 не реєструвалось, добросовісність дій родини ОСОБА_10 позивачем не заперечується і їх право власності на квартиру АДРЕСА_1 не оспорюється.
Керуючись ст. ст. 11, 15, 57 -61, 212 - 215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_6 задовольнити частково.
Визнати недійсним договір дарування від 17 серпня 2000 року, посвідчений Бердянською державною нотаріальною конторою за р. №3-2534, згідно з яким ОСОБА_13 подарувала а ОСОБА_3 прийняв у дар 1/3 частку трикімнатної квартири АДРЕСА_1.
Визнати недійсним договір дарування від 17 серпня 2000 року, посвідчений Бердянською державною нотаріальною конторою за р. №3-2532, згідно з яким ОСОБА_13 подарувала а ОСОБА_3 прийняв у дар 1/3 частку двокімнатної квартири АДРЕСА_2
Визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/3 частку двокімнатної квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_13.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено через суд першої інстанції до апеляційного суду Запорізької області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: А. І. Крамаренко