83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
07.11.06 р. Справа № 16/280
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді В.В . Манжур
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс-Інвест» м. Донецьк
До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “СРЗ» м. Маріуполь
Про стягнення суми податку на додану вартість, нарахованого ТОВ “Сервіс-Інвест» на вартість поставленої 05.04.2005р. ТОВ “СРЗ» електроенергії та сплаченого ТОВ “Сервіс-Інвест» в Державний бюджет в розмірі 32 259 грн. 71 коп.
За участю:
Представників сторін :
від позивача: Тихонова Т.М. по дор., Ігнатова К.О. по дор.
від відповідача : не з'явився
В С Т А Н О В И В: у судовому засіданні в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 07.11.06р.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Сервіс-Інвест» м. Донецьк, звернувся до господарського суду з вимогою стягнути з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “СРЗ» м. Маріуполь, суму податку на додану вартість, нарахованого ТОВ “Сервіс-Інвест» на вартість поставленої 05.04.2005р. ТОВ “СРЗ» електроенергії та сплаченого ТОВ “Сервіс-Інвест» в Державний бюджет в розмірі 32 259 грн. 71 коп.
Представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні не було надано клопотання про фіксації судового процесу технічними засобами, з приводу чого фіксацію не було здійснено. Крім цього, роз'яснено вимоги ст.811 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Ст.33 Господарського процесуального кодексу України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір № 14/2 0046 000, Закон України № 2505-ІV , акт приймання-передачі, податкову накладну № 7102/1, вантажну митну декларація № 703000000/5/600698, податкову накладну № 1279.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, надав відзив на позовну заяву від 18.09.2006р. № 02-41/35058, де вказує, що скасування нульової ставки ПДВ у даному випадку можливо лише з початку нового 2006 бюджетного року.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив, що між сторонами був укладений договір № 14/2 0046 000 від 05.05.2002р. на користування електричною енергією.
На підставі вимог договору ( п.1. ) енергопостачальна організація (позивач) зобов'язується поставляти електричну енергію в відповідності до умов договору , а споживач (відповідач) своєчасно оплачувати спожити електричну енергію та виконана ти інші умови договору.
Відповідно до п. 5.1. Протоколу узгодження розбіжностей до Договору , Державне підприємство “Азовський судоремонтний завод» зобов'язався оплачувати спожиту електричну енергію, а також вносити усі інші платежі за розрахунковий період відповідно до діючих тарифів, затверджених Енергопостачальною організацією відповідною Постановою НКРЕ України, Правил користування електричною енергією та умовами договору.
17 червня 2003 р. Товариством з обмеженою відповідальністю “СРЗ» був укладений з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області Договір оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства “Азовський судоремонтний завод» № 1055/03.
Відповідно до ст.. 145 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 року № 2269-ХІІ, орендар стає право наступником прав та обов'язків підприємства відповідно до договору оренди.
Товариство з обмеженою відповідальністю “СРЗ» згідно Дозволу № 3 від 22.12.2000 року на провадження підприємницької діяльності на території СЕЗ “Азов» та Протокольному рішенні № 33 засідання Ради з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області від 24.07.2003р. має повноваження органу господарського розвитку південної території СЕЗ “Азов» та мало право на пільги відповідно до ст.. 12, 13 Закону України “Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області». Таким чином Товариство з обмеженою відповідальністю “СРЗ» є правонаступником усіх прав та обов'язків Державного підприємства “Азовський судоремонтний завод».
12 квітня 2005р. між ТОВ “Сервіс-Інвест» та ТОВ “СРЗ» був підписаний Акт приймання-передачі електроенергії, спожитої ТОВ “СРЗ» з 01 березня 2005р. по 31 березня 2005р. включно. Відповідно до зазначеного акту : ТОВ “Сервіс-Інвест» поставило, а ТОВ “СРЗ» прийняло та спожило за період з 01.03.2005р. по 30.03.2005р. електроенергію в кількості 1 044 691 кВтг на суму 171 031 грн. 77 коп. в т.ч. ПДВ за ставкою 0%; ТОВ «Сервіс-Інвест» поставило, а ТОВ «СРЗ» прийняло та спожило 31.03.2005р. електроенергію в кількості 37 156 кВтг на суму 7 309 грн. 61 коп., в т.ч. ПДВ за ставкою 20% - 1 218 грн. 27 коп.
31.03.2005р. в законну силу вступив Закон України “Про внесення змін в Закон України “Про державний бюджет України на 2005р.» та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005р. № 2505-ІV, відповідно до цього закону був виключений шостий абзац пункту 11.12, який встановлював для підприємств , що функціонують в СЕЗ “Азов» пільги зі сплати ПДВ, які передбачені Законом України “Про СЕЗ в Донецькій області».
Таким чином, з дати набрання чинності Закону України № 2505-IV, а саме , з 31 березня 2005р., експорт електроенергії на територію СЕЗ “Азов» оподатковується ПДВ згідно п. 6.1. Закону України “Про ПДВ» за ставкою 20 %.
Сторонами загальний обсяг електроенергії, спожитої ТОВ «СРЗ» з 01.03.2005р. по 31.03.2005р., був поділений на дві частки, при цьому сторони дійшли згоди обкладати ПДВ тільки той обсяг електроенергії, який був спожитий 31.03.2005р., а саме в день набрання чинності Закону України № 2505-ІV та скасування пільг зі сплати ПДВ при експорті товарів підприємствам, що функціонують в СЕЗ «Азов».
Позивачем 31.03.2005р. було виписано відповідачу податкову накладну № 7102/1 на загальну суму 18 989 грн. 48 коп. , в тому числі ПДВ 3 164 грн. 91 коп., з яких 7 309 грн. 61 коп., в т.ч. ПДВ 1 218 грн. 27 коп. - вартість поставленої відповідачу електроенергії 31.03.2005р. та 11 679 грн. 87 коп. , в т.ч. ПДВ 1946 грн. 65 коп. - попередньої оплати за електроенергію, що поставляється ТОВ «СРЗ» в квітні 2005р.
Відповідач в період з 04.03.2005р. по 31.03.2005р. сплатив 171 031 грн. 77 коп. , в т.ч. ПДВ за ставкою 0%, вартість спожитої в період з 01.03.2005р. по 30.03.2005р. включно електроенергію в кількості 1 044 691 кВтг та 7 309 грн. 61 коп. , в т.ч. ПДВ за ставкою 20%: 1 218 грн. 27 коп., вартість електроенергії, спожитої 31.03.2005р. у кількості 37 156 кВтг.
Позивач у позовній заяві посилається на те, що вантажна митна декларація № 703000000/5/600698, що підтверджує поставку електроенергії на територію СЕЗ «Азов» в період з 01.03.2005р. по 31.03.2005р. включно, була оформлена 05.04.2005р., тобто в період, коли пільги для ТОВ «СРЗ» (відповідача) були відмінені та поставка електроенергії на територію СЕЗ «Азов» оподатковувалася ПДВ за ставкою 20%, тому спожита ТОВ «СРЗ» (відповідачем) електроенергія в період з 01.03.2005р. по 31.03.2005р. включно вважається експортованою на територію СЕЗ «Азов», а саме поставленою ТОВ «СРЗ» - 05.04.2005р. та її вартість обкладається ПДВ за ставкою 20%.
На підставі зазначеного позивач 18 серпня 2005р. подав до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Уточнюючий розрахунок зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2005р., де збільшив суму податкових зобов'язань зі сплати ПДВ до бюджету за березень 2005р. на 34 206 грн.
18 серпня 2005р. ТОВ «Сервіс-Інвест» (позивач) платіжним дорученням № 4204 перерахував до Державного бюджету 35 916 грн.
16 вересня 2005 р. позивач , знову подав до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецьк Уточнюючий розрахунок зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2005р., де зменшив суму податкових зобов'язань зі сплати ПДВ до бюджету за березень 2005р. на суму 1946 грн.
31.08.2005р. ТОВ «Сервіс-Інвест» виписало ТОВ «СРЗ» податкову накладну № 1279 на загальну суму 193 558 грн. 25 коп., з яких 32 259 грн. 71 коп. ПДВ на вартість електроенергії, що була експортована на територію СЕЗ «Азов», та вважається поставленою 05.04.2005р.
Позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого до державного бюджету ПДВ в розмірі 32 259 грн. 71 коп.
Відповідно до ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та немайнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
У розумінні ч. 2 ст. 1 ЦК України Цивільний кодекс не застосовується до податкових правовідносин. При цьому податкові правовідносини треба розумінні не тільки як буквально податкові, а ширше, тобто як правовідносини з приводжу податків і зборів (обов'язкових платежів) як вони характеризуються в Законі України «Про систему оподаткування».
Неправильно стягнути або нараховані суми податків та зборів стягуються у рамках цивільних правовідносин (на підставі ст. 1166 ЦК України) у межах строків позовної давності. У випадках неправильного стягнення сум податків та зборів платник податку (збору) одержує також право на стягнення збитків, заподіяних неправильним стягненням, заподіяних неправомірним стягненням у т.ч. бухгалтерської помилки на час проведення між сторонами господарських операцій.
Податкові відносини повністю охоплюються поняттям бюджетних відносин, які податковими не вичерпуються. Бюджеті відносини розуміються як відносини з приводу формування та використання державного та місцевих бюджетів в Україні. Доходи бюджетів формуються не тільки за рахунок податків та зборів (обов'язкових платежів), встановлених Законом «Про систему оподаткування», але й за рахунок інших джерел, передбачених Законом України «Про бюджету систему України». Серед таких джерел є й такі, які у своїй основі є цивільно-правовими.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 4 ст. 83 ГПК України визначає зміну підстави або предмету позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов'язок позивача.
Пунктом 2 ст. 83 ГПК України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.
Тому суд зобов'язаний розглянути позовні вимоги у тих межах, які заявлені позивачем.
Як свідчать докази по справі , позивачем фактично заявлено до стягнення податок у розумінні ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», хоча із змісту позову мова йде про цивільні-правовідносини у вигляді заборгованості.
Відповідно до ст. 20 вказаного Закону «Про систему оподаткування» контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законом.
Окрім того п-п. 2.1.4. п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючими органами, які згідно з п.п. 2.2.1., 2.2. цієї статті мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції, стосовно податків та зборів , які справляються до бюджетів та державних цільових фондів названо податкові органи.
Тому позивач як підприємство, яке не відноситься до органу, наділеного контролюючими повноваженнями відносно податків та зборів, не може вимагати стягнення податку на додану вартість.
З урахуванням обставин справи та правової кваліфікації відносин сторін, наданих суду документів, суд дійшов висновку , що предмет позову не відповідає способам захисту порушеного права. Поняття заборгованості визначено законодавцем і складається з основного та додаткового. Тому у задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити.
Витрати по сплаті державного мита та ін формаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на позивача по справі згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст.42, 43, 22, 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Інвест» м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ» м. Маріуполь про стягнення суми податку на додану вартість , нарахованого ТОВ «Сервіс-Інвест» на вартість поставленої 05.04.2005р. ТОВ «СРЗ» електроенергії та сплаченого ТОВ «Сервіс-Інвест» в Державний бюджет у розмірі 32 259 грн. 71 коп - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (підписання).
Суддя Манжур В.В.