Постанова
Іменем України
19 серпня 2006 року
Справа № 2-25/8247-2006А
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Голика В.С.,
суддів Волкова К.В.,
Дугаренко О.В.,
секретар судового засідання Алєєва А.М.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився,
відповідача не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариство "Сімбудтранссервіс" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 25 квітня - 6 червня 2006 року у справі № 2-25/8247-2006А
за позовом відкритого акціонерного товариства "Сімбудтранссервіс" (вул. Монтажна, 8, ГРЕС, Сімферополь, 95493)
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9, Сімферополь, 95053)
про визнання нечинними податкових рішень
За результатами документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства (акт перевірки від 13.10.2005) податковим органом прийняті рішення про застосування штрафних санкцій у сумі 18 208, 03 грн., а саме: №0014942301/0 від 25.10.2005; № 0014942301/1 від 16.01.2006, №0014942301/2 від 07.02.2006 за порушення підпунктів 5.5.1, 5.5.2., 5.5.3., 5.5.4. статті 5 «Порядку ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженого постановою Національного Банку України №72 від 19.02.2001 (нецільове використання готівки, одержаної в установі банку).
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.04-06.06.2006 (суддя Маргарітов М.В.) відмовлено позивачу у позові про визнання недійсними вищевказаних рішень податкового органу.
При прийнятті постанови, суд першої інстанції виходив із порушень позивачем вимог підпунктів 5.5.1., 5.5.2., 5.5.3.,пункту 5.5. вищевказаного Положення, оскільки виплати по лікарняним листам були здійснені із коштів, отриманих в установі банку за шифром 40 (заробітна плата), а не по шифру -50 (компенсація з фонду соціального страхування).
Позивач оскаржує постанову суду першої інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права, а саме Указу Президента України від 12.06.1995 №496/95.
Так позивач вважає, що згідно статті 2 вищевказаного Указу, штрафні санкції, передбачені даним Указом застосовуються органами держаної податкової служби за порушення, діючих на день завершення перевірки норм регулювання обліку готівки в національній валюті.
На думку позивача, оскільки на момент проведення перевірки Положення №72 від 19.02.2001 утратило чинність, то застосування штрафних санкцій, податковим органом здійснено безпідставно.
Доводи позивача також мотивовані іншими підставами, що не мають значення для вирішення справи.
Відповідач апеляційну скаргу вважає безпідставною.
Постанова судовою колегією виноситься по об'явленій перерві у судовому засіданні 17.08.2006 де від позивача була присутня Чернова О.О. за довіреністю від 13.02.2006, а від відповідача Шаравіна А.М. за довіреністю від 03.04.2006.
Сторони не скористались своїм правом участі у судовому засіданні 19.08.2006.
Судова колегія розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, апеляційну скаргу визнає підлягаючою частковому задоволенню, а постанову суду першої інстанції такою, що підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову, у зв'язку з порушенням норм матеріального права, виходячи з наступного:
Результатами перевірки встановлено нецільове використання коштів, отриманих позивачем в установі банку на виплату заробітної плати, оскільки виплати по лікарняним листам позивачем здійснені не за шифром -50, а за шифром -40 (заробітна плата)
Позивач не заперечує проти даних доводів податкового органу, проте вважає, що штрафні санкції відповідно до статті 2 Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995 можуть бути застосовані лише за порушення діючих на день завершення перевірки норм регулювання обліку готівки у національній валюті в Україні.
Суд першої інстанції, при ухваленні судового рішення обґрунтовано визнав безпідставними дані доводи позивача.
Так, стаття 2 вищевказаного Указу передбачає лише застосування штрафу у розмірі та у порідку, чинних на день завершення перевірок, а не за порушення діючих на день завершення перевірки норм матеріального права, як то вважає позивач.
Підставою для скасування постанови суду першої інстанції є незастосування судом до спірних правовідносин вимог статті 250 Господарського кодексу України.
Так, відповідно до статті 241 вищеназваного Кодексу адміністративно -господарським штрафом визнається сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Відповідно до статті 250 даного Кодексу, адміністративно -господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарюванні протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарських діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Указ Президента України №436/95 від 12.06.1995 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» інших строків для застосування штрафу, не визначає.
Як вбачається із матеріалів справи, штрафні санкції у сумі 18 208, 03 грн. податковим органом застосовані до позивача 25.10.2005, податковим рішенням №0014942301/0, а саме за порушення, які мали місце у: липні 2004 року на суму 1274, 52 грн.;серпні 2004 року на суму 1517, 66 грн., вересні 2004 року на суму 1069, 76 грн., на загальну суму 3861, 94 грн.
Проте, вищеназвані штрафні санкції застосовані с перебігом строку давності, встановленого статтею 250 Господарського Кодексу України, що не враховано судом першої інстанції при прийнятті судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 198 (пункт 3), 202 (пункти 1, 4), 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Апеляційну скаргу задовольнити частково.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.04-06.06.2006 у справі №2-25/8247-2006А скасувати.
3. Прийняти нову постанову, с саме:
3.1. Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Сімбудтранссервіс" задовольнити частково.
3.2. Визнати нечинними рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим №0014942301/0 від 25.10.2005; №0014942301/1 від 16.01.2006; №0014942301/2 від 07.02.2006 у частині застосування штрафу у сумі 3861, 94 грн.
3.3. У решті позову відмовити.
4. Постанова суду набирає чинності із дня оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця із дня оголошення.
Головуючий суддя В.С. Голик
Судді К.В. Волков
О.В. Дугаренко