Постанова
Іменем України
30 серпня 2006 року
Справа № 20-11/338-1/012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Гонтаря В.І.,
Плута В.М.,
за участю представників сторін:
прокурор: Пархоменко Дмитра Петровича, посвідчення №229 від 24.11.2004, військовий прокурор Севастопольського гарнізону;
позивача: не з'явився, фонду державного майна України;
відповідача: не з'явився, Міністерства оборони Російської Федерації;
відповідача: не з'явився, закритого акціонерного товариства "Київстар GSM";
третьої особи: Єлістратова Веніаміна Івановича, довіреність №45 від 22.12.2005, державної установи "Держгідрографія";
розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони Російської Федерації на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Алсуф'єв В.В.) від 29 червня 2006 року у справі № 20-11/338-1/012,
за позовом військового прокурора Севастопольського гарнізону (вул. Суворова, 27,Севастополь,99011)
в інтересах держави в особі фонду державного майна України (вул. Кутузова, 18/9,Київ 133,01133)
до Міністерства оборони Російської Федерації (вул. Знаменка, 19,Москва,119160, вул. Радянська, 4, Севастополь, 99011)
закритого акціонерного товариства "Київстар GSM" (вул. Самокіша, 4,Сімферополь,95000)
3-тя особа державна установа "Держгідрографія" (вул. Електриків, 26, Київ 176, 04176)
про визнання недійсним договору оренди (суборенди) № 124 від 01.01.2005 року,
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 29 червня 2006 року у справі №20-11/338-1/012 (суддя Алсуф'єв В.В.) задоволено позов військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі фонду державного майна України до Міністерства оборони Російської Федерації, закритого акціонерного товариства "Київстар GSM", 3-тя особа державна установа "Держгідрографія" про визнання недійсним договору оренди (суборенди) №124 від 01.01.2005 року.
Суд визнав недійсним договір №124, укладений 1 січня 2005 року 1997 ВМІС ЧФ МО РФ та Закритим акціонерним товариством "Київстар СSМ" про суборенду нерухомого майна - нежитлового приміщення, площею 10 м2, та майданчика, площею 10 м2, які розташовані у службовій будівлі №7 Переднього Інкерманського маяка в місті Севастополі.
Суд стягнув з Міністерства оборони Російської Федерації в доход державного бюджету України державне мито в розмірі 42,50грн.
Суд стягнув з Міністерства оборони Російської Федерації на користь державного підприємства "Судовий інформаційний центр" витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу к розмірі 59,00грн.
Суд стягнув з закритого акціонерного товариства "Київстар GSМ" в доход державного бюджету України державне мито в розмірі 42,50грн.
Cуд стягнув з закритого акціонерного товариства "Київстар СSМ" на користь державного підприємства "Судовий інформаційний центр" витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 59,00грн.
Відповідач - Міністерство оборони Російської Федерації, не погодившись з рішенням господарського суду, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення місцевого господарського суду, у задоволенні позову відмовити.
Сторона посилається на те, що господарським судом при прийнятті рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідач вказує на те, що земельна ділянка, яка оскаржується та розташовані на ній об'єкти берегової інфраструктури воєнного містечка №205, відповідно до угоди між урядом Російської Федерації та урядом України про взаєморозрахунки, пов'язані з розподілом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року (ратифіковано Законом України від 24.03.1999 №547-ІV), Українська сторона передала в оренду Російській стороні. На підставі статті 1 угоди між Російською Федерацією та Україною про параметри розділу Чорноморського флоту, підписаного 28 травня 1997 року, об'єкти, зазначені в статті 2 (пункт 2 розділу 15, додатку №2), в тому числі Інкерманський передній маяк (воєнне містечко 205) використовує Чорноморський флот Російської Федерації.
До теперішнього часу будь-яких змін до вищезазначеної угоди між Російською Федерацією та Україною не вносилось. Кабінет Міністрів України, покладаючи на фонд державного майна України своїм розпорядженням №555-р від 21 грудня 2005 року функції управління державним майном, зазначеним в додатках 2 та 3 до угоди між Російською Федерацією та Україною про параметри розподілу Чорноморського флоту, ще раз підтвердив, що воно все повністю, в тому числі і воєнне містечко №205, використовується саме Чорноморським флотом Російської Федерації.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.08.2006 року у складі судової колегії було здійснено заміну судді Сотула В.В., у зв'язку з відпусткою, на суддю Плута В.М.
За клопотанням прокурора та 3-ої особи, судочинство здійснювалось на російській мові у відсутності представника позивача та відповідачів.
Судова колегія, порадившись на місці, ухвалила можливим розглянути справу по суті у відсутності представника позивача та відповідачів з представлених доказів в матеріалах справи, оскільки стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія повторно розглянувши справу, встановила наступне.
30.11.2005 Військовий прокурор Севастопольського гарнізону звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до 1997 відділення морської інженерної служби Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації, закритого акціонерного товариства "Київстар GSМ" про визнання недійсним договору оренди (суборенди) №124 від 01.01.2005.
В позовній заяві прокурор просить суд визнати договір недійсним відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України №435-ІУ від 16.01.2003 з наступних підстав: при укладенні договору у порушення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 №2269-ХІІ 1997 відділення морської інженерної служби Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації не отримало дозволу на передачу в оренду державного майна від органу уповноваженого управляти майном - Фонду державного майна України, в договорі відсутня умова щодо відрахування 70 відсотків орендної плати до державного бюджету України у порушення положень постанови Кабінету Міністрів України "Про Методику розрахунку й порядок використання плати за оренду державного майна" від 04.10.1995 №786, а орендна плата за договором зараховується на спеціальні рахунки та використовується на утримання казармено-житлового фонду Чорноморського флоту Російської Федерації.
25.01.2006 представник прокурора надав суду уточнення позовних вимог /т. 1 а.с. 72/, відповідно до якого додатковою підставою визнання договору недійсним вважає те, що Чорноморський флот Російської Федерації не є орендарем переднього Інкерманського маяку та використовує його незаконно, тому що зазначений маяк не включений до об'єктів, переданих в оренду Чорноморському флоту Російської Федерації, які визначені угодою між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту (додаток №2).
08.02.2006 представник прокурора ще раз уточнив позовні вимоги. Останню підставу також обґрунтовує рішенням господарського суду міста Севастополя від 19.12.2002 у справі №20-2/258 за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства транспорту України, Державної установи «Держгідрографія" до Міністерства оборони Російської Федерації, військової частини 49385 Чорноморського флоту Російської Федерації про вилучення гідрографічного майна з незаконного володіння.
Крім того, додатковою підставою визнання договору недійсним вважає порушення сторонами Договору вимог частини третьої статті 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 №2269-ХІІ, а саме, плата за суборенду перевищує орендну плату орендаря. Представник прокурора дійшов такого висновку, самостійно визначивши вартість оренди Чорноморського флоту Російської Федерації 1 м2 землі шляхом ділення загальної суми плати за оренду, визначеної Угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, на загальну площу земельних ділянок, переданих Чорноморському флоту Російської Федерації в користування.
Ухвалою суду від 25.01.2006 в порядку частини першої статті 24 Господарського процесуального кодексу України до участі у справі в якості відповідача залучено Міністерство оборони Російської Федерації, повноважним представником якого по всіх питаннях, віднесених до компетенції командування Чорноморського флоту, є командуючий Чорноморського флоту Російської Федерації (довіреність №205/1625 від 29.03.2005) /т. 1 а.с. 99/.
Представник Міністерства оборони Російської Федерації у відзиві на позовну заяву /т. 1 а.с. 137-141/ та уточненні до відзиву /т. 1 а.с. 142-145/ проти позову заперечує, посилаючись на відсутність підстав для визнання договору недійсним, відповідність його законодавству України та міжнародним угодам.
Ухвалою суду від 29.06.2006 провадження у справі №20-11/338-1/012 було припинено відносно 1997 відділення морської інженерної служби Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації в порядку пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю статусу юридичної особи.
Закрите акціонерне товариство "Київстар GSМ" позов не визнало, вказуючи на відповідність умов договору вимогам законодавства, безпідставність відповідних тверджень прокурора та позивача /т. 1 а. с. 63-64/.
Судова колегія розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення прокурора та 3-ої особи, дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2005 1997 відділення морської інженерної служби Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації (орендодавець) в особі Мігая Сергія Володимировича, діючого на підставі довіреності командуючого Чорноморського флоту Російської Федерації, наділеного відповідними повноваженнями Міністром оборони Російської Федерації, та закрите акціонерне товариство "Київстар GSМ" (орендар) уклали договір суборенди №124 /т. 1 а.с. 25-27/, за яким орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти в строкове платне користування індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення, площею 10 м , та майданчик, площею 10 м , які розташовані у службовій будівлі №7 Переднього Інкерманського маяку в місті Севастополі /план-схема т. 2 а. с. 27/.
Відповідно до акту прийому-передачі від 01.03.2005 орендодавець передав, а орендар прийняв в суборенду зазначене нерухоме майно /т. 1 а.с. 85/.
Згідно з пунктом 10.1 договору, строк його дії визначено з 01.01.2005 по 30.12.2005. На момент прийняття рішення договір припинено у зв'язку з закінченням строку його дії.
На час укладення договору, спірні правовідносини були врегульовані нормами Цивільного Кодексу України №43 5-ІV від 16.01.2003 та Господарського Кодексу України №436-ІV від 16.01.2003, що набрали чинність з 01.01.2004, оскільки договір укладений після набрання чинності Цивільним Кодексом України №435-ІV від 16.01.2003 та Господарським Кодексом України №436-ІV від 16.01.2003, відповідність його законодавству має перевірятись з урахуванням діючих на момент його укладення норм.
Таким чином, судова колегія вважає, що господарський суд вірно при вирішенні спору керувався також положеннями угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту, угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, угоди між Російською Федерацією та Україною про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, які вчинені 28 травня 1997 року (ратифіковані Законом України від 24.03.1999 №547-ХІV), Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 №2269-ХІІ та іншими відповідними нормативними актами національного законодавства.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, Уряд України передав Уряду Російської Федерації в оренду земельні ділянки і розміщені на них об'єкти берегової інфраструктури, зазначені в додатках № 2 і №3 та картах № 1 і №2 до Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту, за умовами та на строк дії Угоди між Російською Федерацією та Україною про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України.
Згідно з статтями 1, 2 Угоди про параметри поділу Чорноморський флот Російської Федерації використовує об'єкти Чорноморського флоту в місті Севастополі, зазначенні у додатках №2, №3.
До переліку об'єктів Чорноморського флоту Російської Федерації в місті Севастополі (розділ 15 додатку № 2 до зазначеної Угоди (т. 1 а. с. 110) було включено військове містечко №295, яке розташовано за адресою: місто Севастополь, Передній Інкерманський маяк /т. 2 а. с. 57-59/, в тому числі об'єкт договору.
Відповідно до примітки до розділу 15 додатку №2 до Угоди про параметри поділу перелік засобів навігаційного обладнання, об'єктів і інфраструктури Гідрографічної служби Чорноморського флоту, які знаходяться на території України, має бути остаточно узгодженим в рамках Угоди між Російською Федерацією і Україною про навігаційно-гідрографічне гідрометеорологічне забезпечення безпеки мореплавства в Чорному та Азовському морях.
Крім того, пунктом 5 статті 8 Угоди про статус та умови перебування встановлено, що порядок використання сторонами системи навігаційно- гідрографічного забезпечення безпеки мореплавства в Чорному та Азовському морях визначається окремою угодою.
Як свідчать надані докази, на час вирішення спору окремі угоди, як щодо визначення остаточного переліку засобів навігаційного обладнання, об'єктів і інфраструктури Гідрографічної служби Чорноморського флоту, так і щодо порядку використання сторонами системи навігаційно-гідрографічного забезпечення безпеки мореплавства в Чорному та Азовському морях, не укладені; інші угоди щодо користування засобами навігаційного обладнання, об'єктами і інфраструктурою гідрографічної служби не укладались.
Крім того, рішенням господарського суду міста Севастополя від 19.12.2002 у справі №20-2/258 позов Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства транспорту України, Державної установи «Держгідрографія" до Міністерства оборони Російської Федерації, військової частини 49385 Чорноморського флоту Російської Федерації задоволено частково, постановлено витребувати з незаконного володіння Міністерства оборони Російської Федерації гідрографічне майно, в тому числі Інкерманський передній маяк (місто Інкерман) /т. 2 а.с. 16-20/.
Також, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.02.2003 рішення господарського суду міста Севастополя від 19.12.2002 змінено, але в частині витребування з незаконного володіння Інкерманського переднього маяка (місто Інкерман), залишено без змін /т. 2 а.с. 60-66/.
Цією ж постановою встановлено, що передній Інкерманський маяк є власністю держави України, та договірні відношення в частині використання гідрографічного майна, в тому числі Переднього Інкерманського маяка, між сторонами спору відсутні.
Вищезазначені судові рішення на час вирішення даного спору набрали законної сили, та відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України і частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, наведені факти не вимагають доказування.
Згідно з статтями 761, 774 Цивільного кодексу України, статтями 287, 288 ГК України, статтями 5, 6, 22 Закону про оренду, право передавання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимоги частини першої статті 203 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.
Отже, на думку судової колегії, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що договір №124, укладений 1 січня 2005 року 1997 відділенням морської інженерної служби Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації та закритим акціонерним товариством "Київстар GSМ" про суборенду нерухомого майна - нежитлового приміщення, площею 10 м2, та майданчика, площею 10 м2, які розташовані у службовій будівлі №7 переднього Інкерманського маяка в місті Севастополі, підлягає визнанню недійсним.
Приймаючи до уваги викладене, доводи прокурора щодо надання Фондом державного майна України або його територіальними підрозділами дозволу на укладення договору, відсутності у ньому умови про відрахування 70 відсотків орендної плати до державного бюджету України у порушення положень постанови Кабінету Міністрів України "Про Методику розрахунку й порядок використання плати за оренду державного майна" від 04.10.1995 №786, порушення його сторонами вимог частини третьої статті 22 Закону про оренду, а також доводи позивача щодо порушення укладенням договору вимоги пункту 2 статті 2 Угоди між Російською Федерацією та Україною про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України та статті 8 цієї Угоди, не можуть бути прийняті до уваги.
Таким чином, судова колегія не може прийняти до уваги посилання відповідача, які викладено в апеляційній скарзі, оскільки вони суперечать нормам чинного законодавства та спростовуються доказами наданими в матеріалах справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Рішення господарського суду міста Севастополя від 29 червня 2006 року у справі № 20-11/338-1/012 залишити без змін.
2.Апеляційну скаргу Міністерства оборони Російської Федерації залишити без задоволення.
Головуючий суддя О.А. Щепанська
Судді В.І. Гонтар
В.М. Плут