Справа № 2-1997\11
2\1223\75\12
Іменем України
21 травня 2012 року Ровеньківський міський суд Луганської області
в складі: головуючого судді Кулигіна Є.В.
при секретарі Бурлака О.В.
за участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Ровеньки цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 «про розподіл спільного майна подружжя»,-
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому посилається на те, що в офіціальному шлюбі з відповідачем вона перебуває з 1998 року. Шлюб між ними зареєстровано Дзержинською селищною радою міста Ровеньки Луганської області 26 жовтня 1998 року за актовим записом № 14. До реєстрації шлюбу вони проживали з відповідачем однією сім*єю, починаючи з 1990 року.
В 1990 році вони з відповідачем самовільно почали будувати будинок на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1. Будівельні матеріали та роботу будівельників вони з відповідачем оплачували із спільного сімейного бюджету.
Будували дім продовж тривалого терміну, та 3 травня 2007 року отримали свідоцтво про право власності на нерухомість на ім*я відповідача на підставі рішення Дзержинської селищної ради від 24 квітня 2007 року.
До теперішнього часу будинок залишається в недобудованому стані, тобто без внутрішніх відділ очних робіт, та має приблизну інвентарну вартість в 60000 грн.
В 2008 році позивач була вимушена поїхати на заробітки за кордон, в Італію, де знаходиться зараз цілком офіціально. Із телефонної розмови з родичами вона дізналася, що користуючись її відсутністю в Україні та тією обставиною, що будинок оформлений лише на відповідача, останній вирішив відчужити будинок без її дозволу, не дивлячись на те, що будинок є спільною сумісною власністю подружжя.
Згідно ст. 69 СК України, дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Просить суд: зобов*язати відповідача надати суду документи на будинок АДРЕСА_1, а саме: свідоцтво про право власності від 03 травня 2007 року та технічну документацію; розділити між нею та відповідачем спільне сумісне майно подружжя -будинок АДРЕСА_1, шляхом виділення 1\2 частки означеної квартири в її власність та 1\2 частки у власність відповідача; стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.
Представник позивача та її адвокат у суді підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у суді позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що відповідач -його батько, який перебував у шлюбі з позивачем з 1997 року. У 2004 році вона пішла від чоловіка і почала проживати окремо. У 2006 році шлюбні відносини між ними були припинені остаточно. Спірний житловий будинок, на половину якого претендує позивач, належить відповідачу згідно свідоцтва про право власності від 03.05.2007 року. Він його почав будувати його з 1980 року і побудував стіни, дах і господарські будівлі: кухню, сарай, погріб, огорожу. Все це було збудовано до 1985 року, про що свідчить технічний паспорт на будинок. Добудував він його вже у 2006 році, разом з ним, - його сином, вони виконали у будинку всі необхідні роботи - встановили вікна та двері, зробили нову систему опалювання, водопровід, зробили нову огорожу та металеві ворота. Все це робилося без участі позивача, яка на той час вже не мешкала з відповідачем. Позивач по даній справі не набула права на будинок, який належить лише позивачу, тому її вимоги необґрунтовані і не підлягають задоволенню. Просив відмовити позивачу у задоволені її позовних вимог, надавши суду письмове заперечення на даний позов.
Адвокат відповідача у суді підтримала вимоги представника відповідача.
Заслухав сторони по справі, свідків, пояснення яких викладені нижче, дослідив матеріали справи, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_3 такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
З пояснень свідка ОСОБА_5 вбачається, що вона є сусідкою ОСОБА_3, проживає поряд з ними з 1985 року. Вони будували будинки разом. ОСОБА_4 тоді мешкав з першою дружиною. Їх дім був недобудований, вони жили у приміщенні кухні. У 90-ті роки він почав жити зі своєю другою дружиною, вони спочатку жили у цій кухні, дім у цілому разом не будували. З 2007 року ОСОБА_4 разом з сином добудували цей дім. Його друга дружина не приймала у цьому участі.
З пояснень свідка ОСОБА_6 вбачається, що він є сусідом ОСОБА_4, купив собі будинок по сусідству у 1996 році. ОСОБА_4 почав будувати свій будинок ще коли мешкав з першою дружиною. Цей дім був не жилим. З другою дружиною ОСОБА_4 почав жити у приміщені кухні цього будинку, яку вони разом облаштовували. Взагалі у будинку вони разом більш нічого не робили. Цей будинок був облаштований ОСОБА_4 за допомогою його сина.
З пояснень свідка ОСОБА_7 вбачається, що вона є рідною сестрою позивача, яка почала мешкати разом з ОСОБА_4 з 1990 років. Вони разом приводили до ладу кухню, застеляли в ній підлогу, там вони і жили, на опалення купляли батареї. Будинок він будував сам, а гроші на нього йому давала його мати у сумі 10 -15 тисяч.
З пояснень свідка ОСОБА_8 вбачається, що вона знає сторони по справі з 90 років, коли ОСОБА_4 починав будуватися, мешкаючи з першою дружиною. З другою своєю дружиною вони разом намагалися облаштовувати кухню, але більш привести щось до ладу у них не вийшло, вони не змогли жити разом, хоч кохали один одного.
З пояснень свідка ОСОБА_9 вбачається, що вона є сусідкою сторін по справі з 90 років. Вона пам*ятає, що тоді у ОСОБА_4 були возведені стіни будинку, було світло, опалення не було. Вода була у кухні, туалет дерев*яний. ОСОБА_4 мешкав у кухні один. Потім зійшовся з ОСОБА_3. Вона то приходила то уходила, мешкали вони у приміщенні кухні. Будинок тоді був вже побудований.
З матеріалів справи вбачається, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 08.03.1997 року (ар.с.5).
Судом також вбачається той факт, що спірне майно -житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4, зокрема, - згідно договору про надання ОСОБА_4 у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на право на право особистої власності від 14.05.1980 року (ар.с.66); згідно довідки Ровеньківського БТІ (ар.с.20), копії технічного плану на будинок (ар.с.57-59), витягу з рішення № 225 Ровеньківської міської ради від 08.05.1980 року про відвід ОСОБА_4 земельної ділянки під індивідуальне будівництво (ар.с.68), копії заповіту ОСОБА_4 (ар.с.62).
Згідно ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. 2. Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя. 3. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню. 4. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди. 5. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них. 6. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. 7. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
Судом вбачається, що з наданих по справи доказів, пояснень сторін та свідків по даній справі, не вбачається факту того, що спірне майно -житловий будинок є спільною сумісною власністю сторін, і підлягає поділу. На підставі цього, суд не вбачає підстав визнати за ОСОБА_3 право власності на 1\2 частину вищевказаного спірного майна.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 57 СК України, ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -
В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 «про розподіл спільного майна подружжя» відмовити за необґрунтованістю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення надруковане у нарадчої кімнаті.
Суддя: Є.В. Кулигін