Справа № 2-773\12
Ім"ям України
28 травня 2012 року Ровеньківський міський суд Луганської області
в складі: головуючого судді Кулигіна Є.В.
при секретарі Бурлака О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Ровеньки цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Ровеньківської міської ради «про захист права власності»,-
Позивачі звернулись до суду з позовом до відповідача «Про захист права власності», посилаючись на те, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 272433 позивачу ОСОБА_1 належить за правом власності земельна ділянка площею 0.0597 га, призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташована в АДРЕСА_1. На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 272432 позивачу ОСОБА_3 належить за правом власності земельна ділянка, призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташована в АДРЕСА_1.
На вказаній земельній ділянці, розташований житловий будинок з належними до нього господарськими і побутовими будівлями та спорудами, належний позивачам за правом спільної часткової власності, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.08.2006 року.
Право власності на будинок зареєстроване ними в КП Ровеньківське БТІ, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 11636004 від 23.08.2006 року.
На належній їм земельній ділянці вони також побудували гараж на два бокси, частково розташований за межами їхньої земельної ділянки. Тобто, ними було здійснене самовільне заняття земельної ділянки площею 0.0143 га.
Незважаючи на самочинне будівництво гаражу, вважають, що вони набули на нього право власності, з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває право власності на нього.
Разом з тим, згідно з ч.3 ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під вже збудоване нерухоме майно.
Позивачі вважають, що для визнання за ними права власності на самочинно збудований гараж, є передбачені законом підстави.
Земельна ділянка, на якій збудовано ними гараж, може бути надана їм, оскільки вона знаходиться саме біля їхньої земельної ділянки і нікому більше надати її неможливо. Наданням їм вказаної ділянки нічиї права не порушено. Самочинним будівництвом вони також не порушили права інших осіб.
Але до цього часу вони так і не одержали право власності на гараж. Тому змушені з цим позовом звернутись до суду.
Керуючись ст.ст. 316 ч.1, 331 ч.2, 392 ЦК України, просять суд: визнати за ними право власності на гараж на два бокси, розташований в районі належного їм житлового будинку АДРЕСА_1 Луганської області.
Позивачі у судовому засіданні заявлені вимоги підтримали у повному обсязі.
Представник відповідача до суду не з*явився, був повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутністю від нього не надходило.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 272433 належить за правом власності земельна ділянка площею 0.0597 га, призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташована в АДРЕСА_1 (ар.с.7).
На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 272432 позивачу ОСОБА_3 належить за правом власності земельна ділянка, призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташована в АДРЕСА_1. (ар.с.8).
Також, з матеріалів справи судом встановлено, що вказаній земельній ділянці, розташований житловий будинок з належними до нього господарськими і побутовими будівлями та спорудами, належний позивачам ОСОБА_3 за правом спільної часткової власності, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.08.2006 року.
Судом встановлено, що право власності на будинок зареєстроване позивачами по даній справі в КП Ровеньківське БТІ, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 11636004 від 23.08.2006 року (ар.с.9,10).
Також, з матеріалів справи вбачається, що на належній позивачам ОСОБА_3 земельній ділянці вони також побудували гараж на два бокси, частково розташований за межами їхньої земельної ділянки. Тобто, ними було здійснене самовільне заняття земельної ділянки площею 0.0143 га, що підтверджується посвідченням Управління Держкомзему № 4597 від 11.11.2011 року про проведення перевірки виконання припису від 10.10.2011 року про усунення порушення вимог земельного законодавства, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства (ар.с.11,12).
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права власності.
Згідно з ч. 2 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває право власності на нього.
Згідно з ч.3 ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під вже збудоване нерухоме майно.
Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 331 ч.2 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Судом встановлено, що земельна ділянка, на якій збудовано позивачами гараж, може бути надана їм, оскільки вона знаходиться саме біля їхньої земельної ділянки і нікому більше надати її неможливо. Наданням їм вказаної ділянки нічиї права не порушено. Самочинним будівництвом вони також не порушили права інших осіб.
Дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, суд вважає, що позов було обґрунтовано, його було підтверджено протягом судового засіданні, і таким чином вбачає доцільним визнати за позивачами право власності на гараж на два бокси, розташований в районі належного їм житлового будинку АДРЕСА_1 Луганської області.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215, 224 ЦПК України, ст.ст. 16, 316, 392, 331 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2 право власності на гараж на два бокси, розташований в районі належного їм житлового будинку АДРЕСА_1 Луганської області.
Копію заочного рішення надіслати відповідачу по даній справі не пізніше п*яти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Ровеньківський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення надруковане у нарадчої кімнаті.
Суддя: Є.В. Кулигін