Справа № 1008/1005/12
08.06.2012м. Васильків
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого -А.А. Бабіша
при секретарі -Н.М. Яренко
з участю прокурора - Я.В. Стрелюка, Є.В. Линника
захисника -Б.Б. Пагора,
представника потерпілих -ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за обвинуваченням
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Гребінки Васильківського району Київської області, українця, громадянина України, освіта вища, одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, директора ДП ДГ «Саливонківське», депутатом не являється, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст. 172, ч.2 ст. 382 КК України, -
З 24.08.2000 року ОСОБА_3 призначений на посаду директора ДП «Дослідне господарство «Саливонківське».
У відповідності до п.6.6 статуту цього підприємства на ОСОБА_3, як директора, покладено виконання адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій: організовує і здійснює керівництво науково-дослідною і виробничо-господарською діяльністю ДП ДГ «Саливонківське», має право без окремої на те довіреності представляти господарство у всіх установах, організаціях та підприємствах, в межах своєї компетенції видає накази та розпорядження у встановленому порядку, самостійно визначає структуру і в установленому порядку затверджує штатний розпис в межах фонду оплати праці, затверджує положення про структурні підрозділи господарства і визначає посадові обов'язки їх працівників, отже, він є службовою особою.
Наказом директора ДП ДГ «Саливонківське»ОСОБА_3 від 09.11.09 року № 81-к з 11.01.10 року скорочено посади, серед яких посаду комірника та завідуючого складом, які обіймали ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Наказами директора ДП ДГ «Саливонківське»ОСОБА_3 від 11.01.10 року №3-к ОСОБА_4 та наказом від 02.02.10 № 15-к ОСОБА_5 звільнено із займаних посад у зв'язку зі скороченням чисельності штату, згідно ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду від 06.09.10 у справі № 2-610/10, яке залишено в силі рішенням апеляційного суду Київської області від 28.04.11, задоволено позов ОСОБА_4 та визнано незаконним і скасовано наказ № 81-к по ДП ДГ «Саливонківське»від 09.11.09 про проведення скорочення посад, за яким скорочено посаду, яку обіймала ОСОБА_4
Цим же рішенням суду визнано незаконним та скасовано наказ № 3-к по ДП ДГ «Саливонківське»від 11.01.10 про звільнення ОСОБА_4 Поновлено останню на посаді завідуючого складом Центрального відділку ДП ДГ «Саливонківське»та стягнуто з ДП ДГ «Саливонківське»500 гривень моральної шкоди.
Звільнення ОСОБА_4 здійснено ОСОБА_3 з порушенням вимог ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», накази від 09.11.09 № 81-к та від 11.01.10 № 3-к є незаконними і скасовані.
Крім цього, рішенням Васильківського міськрайонного суду від 17.09.10 у справі № 2-1304/10 задоволено позов ОСОБА_5 та визнано незаконним і скасовано наказ № 81-к по ДП ДГ «Саливонківське»від 09.11.09 про проведення скорочення посад, за яким скорочено посаду, яку обіймав ОСОБА_5
Цим же рішенням суду визнано незаконним та скасовано наказ № 15-к по ДП ДГ «Саливонківське»від 02.02.10 про звільнення ОСОБА_5 Поновлено останнього на посаді комірника складу Центрального відділку ДП ДГ «Саливонківське»та стягнуто з ДП ДГ «Саливонківське»500 гривень моральної шкоди.
Звільнення ОСОБА_5 здійснено з порушенням вимог ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», накази від 09.11.09 № 81-к та від 02.02.11 № 15-к є незаконними і скасовані.
Внаслідок цих незаконних дій ОСОБА_3 порушено:
- ч.6 ст.43 Конституції України, згідно якої громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
- п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, згідно якої трудовий договір може бути розірваний власником підприємства, установи, організації, або уповноваженими особами у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації або перепрофілювання підприємства установи, організації, скорочення чисельності штату працівників.
- ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», згідно якої у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівника з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Всупереч зазначених вимог закону, ОСОБА_3 здійснив грубе порушення законодавства про працю під час видачі наказів від 09.11.09 № 81-к, від 02.02.11 № 15-к та №3-к від 11.01.10, якими ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були звільнені з посади комірника та завідуючого складу Центрального відділку ДП ДГ «Саливонківське», оскільки їх звільнення було здійснене без погодження з профспілковим комітетом «Вільна профспілка ДП ДГ «Саливонківське», що було підтверджено рішеннями Васильківського міськрайонного суду від 06.09.10 у справі № 2-610/10 та від 17.09.10 у справі № 2-1304/10.
Вказаними діями ОСОБА_3 істотним чином порушив передбачені Конституцією України гарантії і права громадян на захист від незаконного звільнення, чим позбавив ОСОБА_5 та ОСОБА_4, наданого їм законодавством України права реалізації та користування трудовими гарантіями і свободами.
У подальшому, 09.09.10 та 20.09.10 Васильківським міськрайонним судом видано виконавчі листи № 2-1304 та № 2-610 про виконання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_5 на посаді комірника складу та ОСОБА_4 на посаді завідуючого складу Центрального відділку ДП ДГ «Саливонківське».
За даними виконавчими листами 10.09.10 та 22.09.10 відповідно головним державним виконавцем відділу ДВС Васильківського МРУЮ ОСОБА_6 відкрито виконавчі провадження та боржнику ДП ДГ «Саливонківське»встановлено строк для добровільного виконання рішення суду до 17.09.10 року та 29.09.10 року.
Одночасно на адресу ДП ДГ «Саливонківське» направлено вимоги, в яких ДП ДГ «Саливонківське»зобов'язано добровільно виконати рішення суду в строк до 17.09.10 року та 29.09.10 року і роз'яснено відповідальність згідно ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження»за невиконання рішення суду.
20.09.10 року та 06.10.10 року державним виконавцем проведено перевірки виконання службовими особами ДП ДГ «Саливонківське»рішення суду про поновлення ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на роботі, про що складено акт державного виконавця від 20.09.10 року і 06.10.10 року та встановлено, що станом на 20.09.10 року і 06.10.10 року рішення судів не виконано, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не поновлені на роботі.
Директор ДП ДГ «Саливонківське»ОСОБА_3, діючи умисно, всупереч ст. 124 Конституції України, відповідно до якої судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України, проігнорував ці вимоги, внаслідок чого, державним виконавцем своїми постановами від 20.09.10 та 07.10.10 накладено штрафи у розмірі 340 гривень на ДП ДГ «Саливонківське».
Накладення штрафів у зв'язку з невиконанням рішення судів ДП ДГ «Саливонківське»не оскаржувало, штрафи сплачено.
21.09.10 року та 07.10.10 року державним виконавцем до ДП ДГ «Саливонківське»направлено повторні вимоги, якими зобов'язано виконати рішення суду та поновити ОСОБА_4 на роботі в строк до 14.10.10 року та ОСОБА_5 в строк до 27.09.10 року.
30.09.10 року та 18.10.10 року державним виконавцем проведено перевірки виконання службовими особами ДП ДГ «Саливонківське»рішення судів про поновлення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на роботі, про що складено акт державного виконавця від 30.09.10 року та 18.10.10 року та встановлено, що станом на 30.09.10 року та 18.10.10 року рішення судів не виконані, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не поновлені на роботі.
Директор ДП ДГ «Саливонківське»ОСОБА_3, діючи умисно, всупереч ст. 124 Конституції України, відповідно до якої, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України, проігнорував ці вимоги, внаслідок чого державним виконавцем постановами від 30.09.10 року та 18.10.10 року повторно накладено штрафи у розмірі 680 гривень на ДП ДГ «Саливонківське».
Накладення штрафів у зв'язку з невиконанням рішення суду ДП ДГ «Саливонківське»не оскаржувало, штрафи сплачено.
30.09.10 року та 18.10.10 року державним виконавцем до ДП ДГ «Саливонківське»направлено нові вимоги, якими зобов'язано виконати рішення судів про поновлення на роботі ОСОБА_4 у строк до 07.10.10 року та ОСОБА_5 у строк до 25.10.10 року ОСОБА_3 попереджено про те, що у разі невиконання рішень у встановлений строк та невиконання законних вимог державного виконавця, ДП ДГ «Саливонківське»буде нести відповідальність в порядку ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження», а також рішення будуть виконані у примусовому порядку зі стягненням з ДП ДГ «Саливонківське»штрафів у подвійному розмірі.
Однак, рішення судів про поновлення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на роботі директором ДП ДГ «Саливонківське»ОСОБА_3 умисно не виконано, у зв'язку з чим державним виконавцем 13.10.10 року та 10.11.10 року до Васильківської міжрайонної прокуратури направлені подання про притягнення останнього до кримінальної відповідальності за невиконання рішень суду.
За таких обставин у директора ДП ДГ «Саливонківське»були відсутні будь-які правові підстави для невиконання рішень суду про поновлення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на роботі, які набрали законної сили.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 172, ч.2 ст. 382 КК України, визнав повністю і суду показав, що перед тим, як видати наказ на скорочення ОСОБА_4 і ОСОБА_5, їх попередили про видачу таких наказів та дали пропозицію про звільнення потерпілих до профспілкової організації працівників агропромислового розвитку, оскільки неодноразово в письмовій формі зверталися до вільної профспілкової організації про надання нею статутних документів, свідоцтва про реєстрацію членів профспілки, на протязі 12 років не отримали жодної відповіді про її законне існування, зверталися у відділ юстиції про легітимність даної профспілкової організації та отримали відповідь, що дана профспілкова організація нелегітимна, що є організація з подібною назвою -«Вільна профспілка дослідного господарства «Саливінківське». Отримавши згоду на звільнення потерпілих від профспілкової організації працівників агропромислового розвитку, у встановлений термін скоротили посади потерпілих і наказом закрили склад в 2010 році, як економічно недоцільний. Склад по даний час зачинений і не працює, на ньому відсутні матеріальні цінності, вони передані на інший матеріальний склад, оскільки є акт про аварійність приміщення. Потім було рішення суду про поновлення потерпілих на роботі, яке він не виконував не тому, що не хотів, а тому, що не знав, як його виконати. Звертався до виконавчої служби, до суду про роз'яснення виконання даного рішення. На даний час рішення суду виконано. 1 березня 2012 року був виданий наказ про поновлення на роботі, але на роботу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прийшли оформлятися 15 березня 2012 року. ОСОБА_4 поновлена на посаду завідуючого складу, а ОСОБА_5 -на посаду кладовщика. ОСОБА_4 і ОСОБА_5 за весь період вимушеного прогулу виплачена компенсація, а з 15 березня 2012 року їм виплачується заробітна плата. Згідно наказу робоче місце завідуючого складу і кладовщика знаходяться в кабінеті охорони праці підприємства, так як приміщення колишнього складу знаходиться в аварійному стані, згідно висновку комісії, яка постійно діє на підприємстві. Ця комісія затверджена наказом по підприємству, який виданий перед прийомом на роботу ОСОБА_4 і ОСОБА_5 Потерпілих ознайомили з цим наказом про надане місце через секретаря підприємства, інженер з охорони праці дав їм ключ від кабінету, видав масляний радіатор, який потерпілі спалили. На ранок їм був куплений новий радіатор і вручений ОСОБА_5 з інструкцією і гарантійним талоном. До нього на протязі 2-х місяців не надходило ні усних, ні письмових заяв про те, що дане робоче місце не влаштовує ОСОБА_5 та ОСОБА_4 На господарстві є три відділки, кожен має завідуючого складом, який забезпечує виробничий процес. Потерпілий працює на центральному відділку, особи, яка виконує обов'язки комірника замість нього немає. Він, ОСОБА_3, не бажає надавати потерпілому іншої роботи, яка не відповідає його посадовій інструкції, інших вакантних посад на даний час на господарстві немає. У незаконному звільненні подружжя ОСОБА_4 і в тому, що він, як керівник, не виконав рішення суду про поновлення їх на посаді, розкаюється, на даний час рішення суду виконане.
Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що вона є членом вільної профспілки ДГ «Саливінківське». Якими нормативними актами керується вільна профспілка вона не знає. За два місяці до звільнення її з потерпілим попередили про звільнення, але погодження з вільною профспілкою не було. Голова вільної профспілки неодноразово зверталася до директора з листом про скасування наказів про їх скорочення, але на це не отримала жодної відповіді. Голову вільної профспілки не запрошували на засідання профспілкового комітету господарства. Коли вони з потерпілим отримали наказ на звільнення, то подали до суду позов про поновлення на роботі. 6 жовтня 2010 року було прийнято рішення про поновлення її на роботі, видано виконавчий лист, але її ніхто не поновив на роботі. Рішенням суду їй не було присуджено компенсацію, тому вона подала апеляційну скаргу, і їй присуджено гроші за вимушений прогул. Компенсацію за вимушений прогул їй виплатили. Вона неодноразово зверталася до директора з листами про вирішення трудового спору миром і отримувала негативну відповідь. Був наказ про прийняття її на роботу на низько кваліфіковані ручні роботи. Вони знову подали на суд і була поновлена на роботі і їй присуджена компенсація за вимушений прогул, господарство подало на апеляцію, рішення суду було залишено в силі. Гроші їй виплатили в розмірі 10108 грн., але на роботі не поновили, тому була порушена кримінальна справа. До роботи вона не допущена, свої обов'язки не виконує. Вона з чоловіком один раз були в кабінеті, який їм виділили для роботи. Цей кабінет знаходиться в антисанітарному стані. Ремонт в кабінеті робився 5-6 квітня 2012 року. Вона до цього кабінету не має ніякого відношення. Після поновлення на роботі заробітну плату отримує з 13.03.2012 року, не виконуючи ніякої роботу.
Потерпілою ОСОБА_4 було заявлено цивільний позов, в якому вона просила визнати ОСОБА_3 винним у завданні шкоди та стягнути з нього на її користь 15213,34 грн., що складається з 5213,34 грн. не отриманої оплати за час вимушеного прогулу і 10000 грн. моральної шкоди. Згодом нею були змінені позовні вимоги, в частині стягнення моральної шкоди, яку вона почала оцінювати в 50000 грн. Таке збільшення розміру моральної шкоди потерпіла обґрунтувала тим, що її не було допущено до участі в загальних зборах, які мали місце 2 березня 2012 року з приводу передачі підсудного на поруки колективу підприємства. В судовому засіданні потерпіла зазначила, що матеріальних претензій до підприємства вона не має, їй заподіяна моральна шкода, а саме, те, що ОСОБА_3 не поновлював її на роботі, її не допускали до зборів, у зв'язку з чим вона нервувала.
Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що в 2009 році його звільнили з роботи. До звільнення він пропрацював в господарстві 20 років на посаді комірника на складі. Працював на складі, який перебував в тому стані, в якому він знаходиться і на даний час, як була там тріщина на стіні і шифер тріснутий раніше, то зараз все так і є. Ніяких конфліктів з директором він не мав і нарікань на нього, ОСОБА_5, не було, за період роботи він не отримував дисциплінарних стягнень, а тому причини звільнення йому були не відомі. У зв'язку з цим, він звернувся до вільної профспілки, яка діє в господарстві, де він є членом з 2008 року, щоб пояснили, чому його звільнили. Пізніше йому стало відомо, що його звільнили за скороченням. Після цього він звернувся до суду. Справа була розглянута і вирішена на його користь. Незважаючи на те, що рішенням суду підсудного було зобов'язано поновити його роботі, на роботі його поновлено не було. Йому були виплачені гроші, моральна шкода, але до роботи він не приступив. Тому він знову звернувся до суду і знову рішення було на його користь. Йому було виплачено за вимушений прогул за рішенням суду і відділом кадрів зроблено запис в трудовій книжці про поновлення на роботі на посаді комірника. До роботи його не допустили і роботу не дають по сьогоднішній день, місця роботи у нього немає. Робоче місце працівника, в тому числі і комірника, визначає керівник. Йому дали робочий кабінет, але він вважає, що це не його робоче місце. На роботу він ходить, отримує заробітну плату, але 8 год. робочого дня знаходиться у своїй машині на території господарства і нічого не робить, хоче, щоб йому дали робоче місце і роботу. Він вважає, що склад працює, бо бачив як бухгалтер його відкривала і брала там щось. Він вважає, що на даний час рішення суду не виконано, бо він не робить тієї роботи, яку повинен робити, а саме: видавати запчастини, відпускати матеріали.
Потерпілим ОСОБА_5 було подано цивільний позов, в якому він просив визнати ОСОБА_3 винним у завданні шкоди та стягнути з нього на її користь 25890,65 грн., що складається з 15890,65 грн. не отриманої оплати за час вимушеного прогулу і 10000 грн. моральної шкоди. Однак в судовому засіданні потерпілий відмовився від позовної вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди за вимушений прогул, оскільки отримав ці гроші, а позовну вимогу щодо сплати моральної шкоди в розмірі 10000 грн. підтримав. Чому саме такий розмір моральної шкоди він пояснити не може.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що за період її роботи на посаді державного виконавця було відкрито виконавче провадження на підставі рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 Підсудний повинен був виконати рішення суду, а саме: винести наказ про поновлення на роботі. Було встановлено строк для добровільного виконання рішення суду. В добровільний строк рішення суду не було виконано. Нею було накладено штраф за невиконання рішення суду в розмірі 340 грн. Потім був наданий повторний строк, в який рішення суду також не було виконано. Нею було накладено штраф на директора підприємства в подвійному розмірі 860 грн. Був направлений лист-попередження директору підприємства за невиконання рішення суду. В її обов'язки входило спілкування з директором підприємства, але той не з'являвся на виклики та не реагував на повідомлення, тому вона їздила на підприємство, директора не було, і з цього приводу був складений відповідний акт. Термін виконання даного рішення -два місяці, нею були проведені всі виконавчі дії, а тому до прокуратури було направлено подання про вирішення питання щодо порушення кримінальної справи за ст. 382 КК України за невиконання рішення суду та винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». ОСОБА_3 звертався до них за роз'ясненням того, як повинно виконуватись рішення суду, йому з цього приводу була надана відповідь, яка не оскаржувалась.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що при виконанні своїх обов'язків вона користується посадовою інструкцією. Було розроблено аналіз складського господарства чотирьох відділків і в цьому аналізі вказано на недоцільність обслуговування складу центрального відділку. На підставі аналізів складського господарства ДП «Саливонківське», в тому числі складу центрального відділення, директором господарства було прийнято рішення про ліквідацію структурного підрозділу -центрального складу і видано наказ про скорочення посад завідувача складу центрального відділення та комірника центрального складу. Керівником відділів кадрів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 були ознайомлені з даним наказом, їх попереджено про наступне звільнення, а також їм запропоновані вакансії, які були на той час. Від даних вакансій потерпілі відмовилися. 9.11.2009 року директор склав звернення до профспілки АПК про скорочення посад і подальше припинення роботи складу. ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не були членами профспілки АПК, у зв'язку з цим дане звернення було розглянуто без вільної профспілки. 11 січня 2010 року було видано наказ про звільнення завідувача складом ОСОБА_4, а 3 лютого 2010 року було видано наказ про звільнення комірника центрального складу ОСОБА_5 Потерпілі звернулися до Васильківського міськрайсуду з позовом про незаконне звільнення їх з роботи. Суд виніс рішення на користь ОСОБА_5. Про те, що звільнення потерпілих незаконне їй стало відомо тільки після того, як суд виніс щодо цього рішення, до цього вона вважала, що звільнення їх було законним. Директором господарства було виконано рішення частково: виплачена компенсація за вимушений прогул та компенсація за моральну шкоду. В частині поновлення на роботі директор господарства намагався виконати рішення, але не знав як, а тому звертався з листами в різні інстанції про роз'яснення, як виконати рішення, якщо структурний підрозділ припинив свою діяльність, але конкретної відповіді отримано не було. Самих листів вона не бачила, але бачила, як їх реєстрували і ця інформація їй відома з розмов. На сьогоднішній день рішення суду виконано повністю.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що наприкінці лютого 2010 року він був прийнятий на посаду юриста на підприємство ДП «Саливонківське». В цей період він дізнався, що на підприємстві має місце трудовий спір про поновлення на роботі працівників, які буди звільнені на підставі наказу № 81-к від 09.11.2009 року. Джерелом для виникнення даного наказу став аналіз діяльності складського господарства підприємства. Документ містив обґрунтування економічної недоцільності утримання такого структурного підрозділу, як склад центрального відділу. Також, ознайомившись з матеріалами, йому, ОСОБА_8, стало відомо, що скорочені наступні посади: посада завідуючого складом центрального відділку та посада комірника цього підрозділу. Він також дізнався, що скороченим працівникам були запропоновані вакантні на той час посади, від яких вони відмовилися. Рішенням Васильківського міськрайонного суду звільнені працівники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були поновлені на раніше займаних посадах, з виплатою компенсації за вимушений прогул. Що стосується виконання рішення в частині виплати компенсації за вимушений прогул, ця частина рішення була виконана повністю. Ускладнювалось питання виконання рішення суду в частині фактичного поновлення на вказаних посадах з урахуванням зупинення діяльності самого складу центрального відділення. З лютого вони офіційно в письмовому вигляді зверталися як до Васильківського міськрайонного суду, так і до органів державної виконавчої служби з приводу роз'яснення способу виконання рішення суду щодо поновлення вказаних осіб на роботі, сподівалися на обґрунтовану відповідь або методичну рекомендацію з даного питання Відповіддю з вказаних відомств була відмова у наданні такої інформації. Оскільки підсудним вживались заходи щодо виконання рішень суду в повному обсязі, те це виключає, на його думку, прямий умисел порушення закону.
Вчинення підсудним ОСОБА_3 злочинів, передбачених ч.1 ст. 172, ч.2 ст. 382 КК України, крім його повного визнання своєї вини, підтверджується також письмовими доказами, зібраними у справі, а саме:
- заявою ОСОБА_4 про прийняття до виконання виконавчого листа № 2-610/10 р. про поновлення її на посаді завідуючого складом відділку ДПДГ «Саливонківське»інституту цукрового буряка УААН (а.с. 19);
- постановою про відкриття виконавчого провадження серія ВП № 21320591 від 10.09.2010 р.
(а.с. 21-22);
- виконавчим листом № 2-610/10 р. (а.с. 23);
- актами державного виконавця від 14.09.2010 року, 20.09.2010 року (а.с. 24, 25);
- постановою про накладення штрафу від 20.09.2010 року (а.с. 27);
- вимогою № 1076/1 від 20.09.2010 року (а.с. 28);
- повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 29);
- квитанцією про сплату адмінштрафу в розмірі 340 грн. (а.с. 30);
- актом державного виконавця від 30.09.2010 року (а.с. 31);
- постановою про накладення штрафу від 30.09.2010 року (а.с. 33);
- повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 34);
- копією виконавчого провадження № 1097/В/1 (а.с. 52-72)
- протоколом виїмки від 26 січня 2012 року (а.с. 127-128);
- рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області № 2-1304/10 від 17.09.2010 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Державного підприємства Дослідне господарство «Саливонківське»Інституту цукрових буряків Української Академії аграрних наук, треті особи: Вільна профспілка ДПДГ «Саливонківське», профспілковий комітет ПП АПК ДПДГ «Саливонківське»про визнання неправомірними та незаконними наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди (а.с. 130);
- рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області № 2-610/10 від 06.09.2011 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства Дослідне господарство «Саливонківське»Інституту цукрових буряків Української Академії аграрних наук, треті особи: Вільна профспілка ДПДГ «Саливінківське», профспілковий комітет ПП АПК ДПДГ «Саливінківське»про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди (а.с. 131-133);
- рішенням Апеляційного суду Київської області № 22-ц-357/2011 від 28 квітня 2011 року в цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Васильківського міськрайонного суду від 06.09.2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства Дослідне господарство «Саливонківське» Інституту цукрових буряків Української Академії аграрних наук, треті особи: Вільна профспілка ДПДГ «Саливінківське», профспілковий комітет ПП АПК ДПДГ «Саливінківське» про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди (а.с. 134-136);
- протоколом огляду документів від 31 січня 2012 року (а.с. 139-141);
- постанова про приєднання до справи речових доказів від 31 січня 2012 року (а.с. 142);
- копією статуту Державного підприємства «Дослідне господарство «Саливінківське»Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук (а.с. 144-153);
- копією статуту Державного підприємства «Дослідне господарство «Саливінківське»Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук в новій редакції (а.с. 154-160);
- копією контракту ОСОБА_3 від 01.02.2011 року (а.с. 161-163);
- наказом 3-к по Державному підприємству дослідному господарству «Саливонківське»інститут цукрових буряків від 11.01.2010 року (а.с. 164);
- наказом 15-к по Державному підприємству дослідному господарству «Саливонківське»інститут цукрових буряків від 02.02.2010 року (а.с. 165);
- наказом 81-к по Державному підприємству дослідному господарству «Саливонківське»інститут цукрових буряків від 09.11.2009 року (а.с. 166);
- наказом № 25 к «Про поновлення на роботі ОСОБА_4 від29.02.2012 року (а.с. 249);
- наказом № 26 к «Про поновлення на роботі ОСОБА_5 від 29.02.2012 року (а.с. 250);
- видатковим касовим ордером № 67 від 09 лютого 2012 року, відповідно до якого ОСОБА_5 виплачено компенсацію за вимушений прогул згідно рішення суду в розмірі в розмірі 14505 грн. (а.с. 251);
- видатковим касовим ордером № 53 від 03 лютого 2012 року, відповідно до якого ОСОБА_4 виплачено компенсацію за вимушений прогул згідно рішення суду в розмірі 16236 грн. (а.с. 252);
- наказом Державного підприємства Дослідне господарство «Саливонківське»інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків № 26 від 15.03.2012 року «Про створення комісії»(а.с. 253);
- видатковими касовими ордерами № 148 від 15.03.2012 року, відповідно до яких ОСОБА_4 виплачено компенсацію за вимушений прогул в розмірі 5333 грн. (а.с. 254);
- наказом № 23 «Про виплату коштів по оплаті праці за вимушений прогул ОСОБА_4 та ОСОБА_5»(а.с. 255);
- видатковим касовим ордером № 149 від 15 березня 2012 року, відповідно до якого ОСОБА_5 виплачено компенсацію за вимушений прогул з 08.12.2011 року по 01.03.2012 року в розмірі 2604 грн. (а.с. 259)
Аналізуючи зібрані в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_3 в тому, що він грубо порушив законодавство про працю при звільненні з роботи ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 172 КК України, та в умисному невиконанні службовою особою рішень суду, що набрали законної сили, а його дії правильно кваліфіковано за ч.2 ст. 382 КК України.
Разом з тим, в ході розгляду вказаної кримінальної справи в Васильківському міськрайонному суді директором ДП ДГ «Саливінківське»ОСОБА_3 виконано рішення суду та згідно наказу № 25-к від 29.02.2012 року поновлено ОСОБА_4 на посаді завідуючого складом Центрального відділку ДП ДГ «Саливінківське»з 11.01.2010 року. Згідно наказу № 26-к від 29.02.2012 року поновлено ОСОБА_5 на посаді комірника складу Центрального відділку ДП ДГ «Саливінківське»з 02.02.2010 року.
В зв'язку з виконанням рішення суду ОСОБА_4 було компенсовано за вимушений прогул кошти в сумі 32179 грн. 22 коп. На даний час остання працює на вказаній посаді і отримує заробітну плату згідно посадового окладу.
В зв'язку з виконанням рішення суду ОСОБА_5 було компенсовано за вимушений прогул кошти в сумі 24364 грн. 69 коп. На даний час останній працює на вказаній посаді і отримує заробітну плату згідно посадового окладу.
Судом не вбачається підстав для задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_4 щодо стягнення з підсудного моральної шкоди на її користь в розмірі 50000 грн., оскільки розмір моральної шкоди в 10 тисяч гривень, що була заявлена потерпілою спочатку, не обґрунтований, не підтверджений жодними доказами і вона його не довела в судовому засіданні, а обґрунтування нею збільшення розміру моральної шкоди до 50000 грн., а саме: недопущення її до зборів, що відбулися 2 березня 2012 року з приводу передачі підсудного на поруки колективу підприємства, не стосується обвинувачення ОСОБА_10, і така моральна шкода не перебуває в прямому причинному зв'язку з його злочинними діями.
Так само не вбачається підстав для задоволення цивільного позову щодо стягнення з підсудного на користь потерпілого ОСОБА_5 моральної шкоди в розмірі 10 тис. грн. оскільки розмір даної шкоди потерпілим ніяким чином не обґрунтовано і не підтверджено будь-якими доказами, сам потерпілий в своїх показах зазначив, що він не може пояснити, чому саме оцінює заподіяну йому моральну шкоду в розмірі 10000 грн.
Визнаючи підсудного ОСОБА_3 винним і вибираючи йому міру покарання, суд враховує його особу, тяжкість та суспільну небезпеку вчинених ним злочинів, особу підсудного ОСОБА_3, який відповідно до вимоги ГІБ МВС України в Київській області, раніше не судимий (а.с. 173), за місцем проживання та роботи характеризується позитивно (а.с. 171, 172), має на утриманні неповнолітню дитину, ОСОБА_11, 31.07.1995 року (а.с. 170).
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_3, відповідно до ст. 66 КК України, судом встановлено щире каяття, добровільне відшкодування матеріального збитку потерпілим та усунення завданої шкоди.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Підстав для застосування відносно підсудного ОСОБА_3 положень ст. 69 КК України судом не вбачається.
Суд враховує позитивну характеристику на ОСОБА_3 за місцем його проживання та роботи, те, що до кримінальної відповідальності він притягується вперше, відшкодував матеріальну шкоду потерпілим, рішення суду виконав і вважає за можливе призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкцій статей, які передбачають покарання за вчинені ним злочини.
При призначенні покарання ОСОБА_3 необхідно застосувати ч. 1 ст. 70 КК України та призначити йому остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами. Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а тому призначене покарання ОСОБА_3 буде відповідати його особі і вчиненим ним злочинам.
Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд, -
Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 172, ч.2 ст. 382 КК України і призначити йому покарання:
за ч.1 ст. 172 КК України у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
за ч.2 ст. 382 КК України у виді штрафу в розмірі 750 (сімсот п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_3 призначити покарання у виді штрафу в розмірі 750 (сімсот п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12750 (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят) гривень.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити попередній -підписку про невиїзд.
Речові докази у справі -виконавче провадження № 1076/В1 за виконавчим листом 2-610 від 09.09.10; виконавче провадження № 1097/В/1 за виконавчим листом 2-1304 від 20.09.10., які зберігаються при матеріалах справи -повернути у ВДВС Васильківського МРУЮ.
В задоволенні цивільного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди -відмовити.
В задоволенні цивільного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди -відмовити
Вирок може бути оскаржено протягом 15 діб з моменту його проголошення до Апеляційного суду Київської області.
Суддя А.А. Бабіш