24 квітня 2012 р.Справа № 2-а-3284/11/1470
Категорія:8.2.8Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О.А.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -Бітова А.І.
суддів -Милосердного М.М.
-Ступакової І.Г.
в зв'язку з неприбуттям учасників процесу в судове засідання справа розглянута згідно п.2 ч.1 ст. 197 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Южноукраїнської об'єднаної Державної податкової інспекції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 липня 2011 року у справі за позовом приватного підприємства "Сатек" до Южноукраїнської об'єднаної Державної податкової інспекції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У квітні 2011 року приватне підприємство (далі ПП) "Сатек" звернулося до суду з позовом до Южноукраїнської об'єднаної Державної податкової інспекції в Миколаївській області (далі Южноукраїнська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000161702/0 від 26 березня 2010 року.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що зазначене рішення мотивовано висновками відповідача про порушення підприємством Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", яке полягало в не утриманні податку з доходів фізичних осіб з гр. ОСОБА_2 в сумі 30 000 грн. при внесенні до статутного фонду рухомого майна в обмін на корпоративні права. На думку позивача, ці висновки суперечать чинному законодавству.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що вважає його необґрунтованим.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 липня 2011 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської ОДПІ №0000161702/0 від 26 березня 2010 року.
В апеляційній скарзі Южноукраїнської ОДПІ ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Южноукраїнської ОДПІ, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
ПП "Сатек" зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Южноукраїнської міської ради Миколаївської області 29 жовтня 2007 року.
Засновником ПП "Сатек" виступив ОСОБА_2, який вніс в статутний фонд товариства своє майно на загальну суму 250 000 грн. та став власником 100% частки від статутного фонду товариства.
В період з 11 по 16 березня 2010 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача, результати якої оформлені актом №23/17-106/35153943 від 19 березня 2010 року.
Під час перевірки відповідачем кваліфіковано отримання учасниками підприємства корпоративних прав на суму 30 000 грн., як дохід фізичних осіб (інвестиційний прибуток), який повинен обкладатися податком за ставкою 15% відповідно до п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а оскільки товариство є податковим агентом щодо цього податку, то відповідачем нараховане до сплати недоїмку з доходу з фізичних осіб на суму 30 000 грн. та штраф 60 000 грн., а всього 90 000 грн., про що 26 березня 2010 року уповноваженою особою відповідача було прийнято податкове-повідомлення рішення №0000161702/0.
Засновником товариства ОСОБА_2 продажу корпоративних прав не здійснювалося. Корпоративні права придбавалися за рахунок внеску до статутного фонду товариства особистого майна засновника за номінальною вартістю без інвестиційного прибутку.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що отримання учасниками товариства корпоративних прав в статутному фонді товариства замість внесеного ними майна на таку ж саму суму не є інвестиційним прибутком та не повинно включатися до оподатковуваного доходу громадян.
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст.ст. 1, 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
В апеляційній скарзі Южноукраїнської ОДПІ вказується, що інвестування фізичною особою до статутного фонду господарського товариства належного їй на праві власності рухомого майна є з її боку відчуженням такого майна, а оподаткування доходів, одержаних від продажу (обміну) рухомого майна, регламентується ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" - дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.
Придбанням інвестиційного активу вважаються операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.
Таким чином, витрати на придбання інвестиційного активу лише входять у формулу розрахунку інвестиційного прибутку (інший показник якої визначається після продажу цього інвестиційного активу), проте самі по собі вони не є інвестиційним прибутком і, відповідно, не підлягають оподаткуванню, що було вірно встановлено судом першої інстанції.
Згідно з п.12.4 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який, на думку апелянта, підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у зв'язку з тим, що позивач обміняв рухоме майно на корпоративні права): "Якщо один об'єкт рухомого майна обмінюється на інший об'єкт рухомого майна, то кожна із сторін договору міни сплачує 50 відсотків від суми податку, що визначається шляхом застосування ставки податку, визначеної пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, до вартості майна, розрахованої за звичайними цінами, яке відчужується кожною із сторін".
Таким чином, дана норма регламентує оподаткування від операції обміну одного об'єкту рухомого майна на іншій, а не на корпоративні права, у зв'язку з чим, доводи апелянта про необхідність застосування ст. 12 вказаного Закону до спірних правовідносин є необґрунтованими.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог є правильними.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної Державної податкової інспекції в Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 липня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Суддя:
Суддя: