30 травня 2012 р.Справа № 2-а-2886/11/1512
Категорія: 10.3.2Головуючий в 1 інстанції: Огренич І.В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого -судді Скрипченка В.О.,
суддів Домусчі С.Д., Шеметенко Л.П.,
за участю секретаря судового засідання Гречаного В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси на постанову Київського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси про зобов'язання вчинити певні дії,
30 травня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси здійснити йому перерахунок державної та додаткової пенсії, як інваліду ІІ групи з 30 листопада 2010 року по день прийняття рішення, відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру державної пенсії в 8 (вісім) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком та забезпечити відповідні виплати з урахуванням виплачених сум.
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2011 року позов був задоволений частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі здійснити перерахунок державної та додаткової пенсії ОСОБА_1 як інваліду ІІ групи за період з 30 листопада 2010 року по 23 липня 2011 року (включно), відповідно до ст. ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру державної пенсії в вісім мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком та забезпечити відповідні виплати, з врахуванням виплачених сум. В іншій частині у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням, Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеної до 1 категорії та інвалідом ІІ групи і отримує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 с від 28.05.2008 року.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії ; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ч. 4 ст. 54 Закону (у редакції, чинний на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст. 50 Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам ІІ групи -у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Як передбачено ст. 53 Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Однак, відповідач з 30 листопада 2010 року недоплачував позивачу щомісячну пенсію, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, яка встановлює розміри пенсій для такої категорії громадян.
Вимоги позивача ґрунтуються на нормах Конституції України, що гарантують забезпечення соціальних виплат певним категоріям громадян в тому числі й позивачу, який має правовий статус, визначений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а його право на отримання пенсії регламентовано та захищено імперативними нормами Конституції України та Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також беручи до уваги, що відповідач у позасудовому порядку донарахування та виплату належних позивачу до сплати сум пенсії не здійснює, чим порушує права позивача на отримання таких виплат, та наявність кореспондуючого обв'язку держави, щодо здійснення таких виплат, суд визнає таку бездіяльність відповідача протиправною.
При цьому суд першої інстанції вірно врахував, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 14.06.2011 р. № 3491-VI прикінцеві положення доповнено пунктом 4 такого змісту: «Установити що у 2011 році норми і положення статей 39, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Вказаний вище Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 14.06.2011 р. набув чинності з моменту його опублікування -18.06.2011 року, а Постанова Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету»від 06.07.2011р. № 745 набрала чинності -23 липня 2011 року, отже до 23 липня 2011 року були відсутні обмеження щодо виконання положень статей 39, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що необхідно задовольнити позовні вимоги частково та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу пенсії в межах, встановленого законом строку, а саме з 30 листопада 2010 року по 23 липня 2011 року.
З огляду на викладене колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи зазначене колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 198, 200, 205 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси - залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на судові рішення може бути подана безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.
Головуючий В.О. Скрипченко
Суддя С.Д. Домусчі
Суддя Л.П. Шеметенко