ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-11/1143-2012 16.05.12
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»
доТовариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.»
простягнення 1 041 322,86 грн.
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники:
від позивачаЧайковський Я.В. -представник
від відповідачаСлучак О.О. -представник
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.»заборгованості у розмірі 1 041 322,86 грн. (в редакції заяви про уточнення позовних вимог, поданої 12.04.2012).
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору фінансового лізингу відповідачем не виконано зобов'язання щодо своєчасної сплати лізингових платежів, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 952 666,20 грн. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 34 931,13 грн., 28987,65 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 24 747,88 грн.
Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те, що укладений між сторонами договір є нечинним, а тому підстави для стягнення заборгованості відсутні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
13.02.2008 між укладено договір фінансового лізингу № 1182/02/2008 (далі -Договір), відповідно до якого лізингодавець зобов'язується придбати у свою власність транспортний засіб у відповідності до встановленої лізингоодержувачем специфікації:
Тип: Автоприцеп;
Марка, модель: трьохвісний сідловий самоскид напівпричіп ШМІТЦ Каргобулл тип SKI 24 S-8.2 (три одиниці);
№ шасі : буде встановлений в акті здачі-приймання майна;
Рік випуску: 2008;
Пробіг на момент придбання : до 100 км;
Специфікація продавця: додаток до договору купівлі-продажу від 13.02.2008; та передати його без надання послуг з керування та технічної експлуатації лізингоодержувачу у якості предмету лізингу у тимчасове володіння та користування за плату, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти його на умовах даного договору.
На виконання умов Договору 30.05.2008 на підставі видаткової накладної №РН-0000170 лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у тимчасове володіння та користування предмет лізингу - напівпричіп ШМІТЦ Каргобулл тип SKI 24 S-8.2 в кількості 3 одиниці.
Порядок та строки внесення грошових сум в рахунок оплати лізингових платежів встановлений у Графіку внесення платежів (п. 7.6. Договору). В подальшому вказаний графік платежів викладено в новій редакції на підставі Додаткової угоди №1182/02/2008/R від 30.07.2009 до Договору.
Відповідно до п. 2.3. Договору вартість майна, яке передається лізингодавцем лізингоодержувачу, складає суму еквівалентну 165 000,00 «у.е.», в тому числі ПДВ у розмірі 20% - 27500,00 «у.е.», виражена у гривнях України. Вартість майна, що передається лізингодавцем лізингоодержувачу, в гривнях становить суму авансу, внесеного у відповідності до п. 7.4. договору, загальну суму платежів в погашення вартості майна, зазначену в Графі 4 Графіку внесення платежів (додаток № 1 до договору) по Курсу1 та викупну вартість, зазначену в додатку № 1 до договору по Курсу1.
В пункті 7.1 Договору сторонами було погоджено, що валютою договору є умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, виражена в гривнях України та яка дорівнює одному Євро по курсу відповідно до п. 7.1.1 Договору.
Пунктом 7.1.1 Договору сторони ввели наступні поняття: «Курс 1» - курс, встановлений Національним банком України для одного Євро на 13.05.2008; «Курс 2»- курс, встановлений Національним банком України для одного Євро на дату, встановлену для проведення чергового лізингового платежу згідно графіку внесення платежів (Додаток №1) до даного Договору.
Відповідно до п. 7.3 Договору загальна сума лізингових платежів, що підлягає сплаті лізиногоодержувачем лізингодавцю, складає: 207 2011,83 «у.е», враховуючи ПДВ в розмірі 20% від суми, що відноситься до погашення вартості майна 27 000,00 «у.е».
Відповідно до п. 7.1.2. договору поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях, розраховується як добуток суми лізингового платежу відображеної в «у.е.»згідно Графи 3 додатку № 1 на відповідну дату проведення платежу та Курсу2. При цьому в погашення вартості майна відноситься сума, відображена в гривнях та розрахована як добуток відповідної суми в «у.е.», зазначеної в Графі 4 додатка № 1 та Курсу1.
Згідно Графіку, лізингоодержувач за 26 -46 періоди лізингу зобов'язаний був сплачувати лізингодавцю суму поточного лізингового платежу (графа 3) та платіж в погашення суми заборгованості (графа 7).
Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом (ст. 2 Закону).
Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Законом України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу (стаття 16 Закону).
Пунктом 3.2.2. Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що сума нарахованої комісії, яка перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ від вартості переданого у фінансовий лізинг майна за відповідний період лізингу, оподатковується ПДВ за ставкою 20%.
Пунктом 7.9. Договору передбачено, що у випадку, якщо відповідно до чинного законодавства, сума нарахованої за даним Договором комісії є об'єктом оподаткування ПДВ, лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингодавцеві суму податку на додатну вартість, нараховану на об'єкт оподаткування.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Згідно п. 7.7. Договору лізингоодержувач зобов'язаний вносити всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в об'ємі та в строки, встановлені в графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або отримання рахунків лізингодавця, а також незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування ремонту, втрати майна, протягом строку фінансового лізингу або до моменту дострокового припинення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач стверджує, що згідно графіку внесення лізингових платежів (в редакції Додаткової угоди від 30.07.2009) та з урахуванням вимог п. 7.7. Договору відповідач у період з червня 2010 по квітень 2011 року (двадцять шостий -сорок шостий лізингові періоди) зобов'язаний був сплатити на користь позивача грошові кошти у розмірі 952 666,20 грн. Проте, судом встановлено, що при визначенні суми лізингового платежу (тобто суми, вираженої в гривнях України, як того вимагають положення Договору) за тридцять третій період лізингу, позивачем допущено помилку. Останнім було неправомірно застосовано курс, встановлений Національним банком України для одного Євро, станом на 13.02.2011 (що становить 10,807154 грн.), оскільки 13 лютого 2011 (дата здійснення платежу за 33 лізинговий період згідно Графіка) припадає на вихідний день, а відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Першим робочим днем після зазначеного є понеділок, 14 лютого 2011 року. Тому при визначенні суми заборгованості необхідно було застосовувати курс НБУ станом на 14.02.2011 (а саме -10,742789 грн. за 1 Євро).
Аналогічної помилки позивач припустився і при здійсненні розрахунку суми заборгованості за 34 та 37 лізингові періоди.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Матеріалами справи підтверджується, що своїх зобов'язань щодо своєчасної та в повному обсязі сплати платежів за Договором фінансового лізингу № 1182/02/2008 від 13.02.2008 відповідачем не виконано. За перерахунком суду сума основної заборгованості відповідача перед позивачем за двадцять шостий -сорок шостий лізингові періоди становить 951 779,40 грн. Відповідачем доказів на спростування вказаної заборгованості та доказів її погашення не надано.
Посилання відповідача на незаконне встановлення в Договорі сплати лізингових платежів в іноземній валюті судом відхиляються з огляду на ст.ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України, а також постанову Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі №12/149 за позовом ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»до ТОВ «Спецгортехніка»про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу, яка в частині застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах згідно ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для суду.
Стосовно посилання відповідача на недійсність Договору, то суд відзначає, що з урахуванням положень ст.ст. 6, 204, 533 Цивільного кодексу України та відсутністю рішення суду про визнання Договору недійсним, у суду відсутні підстави для висновку про недійсність Договору.
Крім основного боргу, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 34 931,13 грн., 3% річних у розмірі 24 747,88 грн. та інфляційні втрати у розмірі 28 987,65 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 9.5 Договору сторони передбачили, що у разі якщо лізингоодержувач у встановлені Договором строки не здійснює оплати встановлених договором платежів, то лізингодавець має право вимагати оплати неустойки в розмірі 0,25% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу в перші п'ять днів прострочки та 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, починаючи з шостого дня прострочки, а лізингоодержувач зобов'язаний її спалатити.
Згідно з положеннями Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.ст.1,3 Закону).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так як факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки, втрат від інфляції та 3 % річних підлягають задоволенню.
За перерахунком суду, з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 34 646,03 грн. неустойки, 28 987,65 грн. інфляційних втрат та 24698,58 грн. 3% річних.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.»(03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б, ідентифікаційний код 14073675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(03150, м. Київ, вул. Дмитрова, 5, корпус 2, ідентифікаційний код 33104543) основну заборгованість у розмірі 951 779 (дев'ятсот п'ятдесят одна тисяча сімсот сімдесят дев'ять) грн. 40 коп., неустойку у розмірі 34 646 (тридцять чотири тисячі шістсот сорок шість) грн. 03 коп., 3% річних у розмірі 24 698 (двадцять чотири тисячі шістсот дев'яносто вісім) грн. 58 коп., а також 20 801 (двадцять тисяч вісімсот одну) грн. 47 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3.В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Ю.М. Смирнова
Дата підписання рішення: 18.05.2012