ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-68/4254-2012 29.05.12
За позовом Дочірнього підприємства «Управління спеціальних машин №2»Відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація»
до Відкритого акціонерного товариства «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління»
про стягнення заборгованості. Суддя Ониськів О.М.
Представники сторін:
від позивача:ОСОБА_1 за довіреністю,
від відповідача:не з'явився.
Дочірнє підприємство «Управління спеціальних машин №2»Відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління»про стягнення заборгованості у розмірі 13.670,13 грн. по замовленням на надання послуг по перевезенню від 06.05.2008 та 12.03.2010.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення вимог чинного законодавства України відповідач не виконав своє зобов'язання з оплати наданих послуг, а тому позивач, посилаючись, зокрема на ст.ст. 525, 526 ЦК України, просить стягнути вказану заборгованість у судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/4254-2012 та призначено до розгляду на 23.04.2012.
Ухвалою від 23.04.2012 судом було відкладено розгляд страви на 07.05.2012 у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю витребувати додаткові докази у сторін.
Ухвалою суду від 07.05.2012 розгляд справи було відкладено на 21.05.2012 в зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребувати додаткові докази у сторін.
Ухвалою суду від 21.05.2012 розгляд справи було відкладено на 29.05.2012 в зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребувати додаткові докази у сторін.
Позивач у судових засіданнях позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. У зв'язку з нез'явленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи неодноразово відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялися відповідачу за всіма наявними у матеріалах справи адресами, в т.ч. зазначеними в його реєстраційних документах.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.
Згідно копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 08.05.2012 № 031796, який надано позивачем, місцезнаходженням Відкритого акціонерного товариства «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління»є вул. Будіндустрії, 2 в м. Києві, 01013.
Як вбачається з поштового повідомлення, ухвалу суду від 04.04.2012 було надіслано на адресу відповідача (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 2), яка визначена як його місцезнаходження згідно відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зазначена позивачем в якості адреси відповідача у позовній заяві, і вручена уповноважено представнику 09.04.2012.
Враховуючи те, що відповідно до матеріалів справи та відомостей згідно довідки з ЄДРПОУ єдиною адресою місцезнаходження відповідача є адреса: 01013, м. Київ, вул. вул. Будіндустрії, 2, за якою було надіслано ухвалу суду про порушення провадження у справі від 04.04.2012, та ухвали про відкладення розгляду справи, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у даній справі.
Отже, відповідач був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду та про час і місце його проведення.
Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 29.05.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Як підтверджено матеріалами справи, Відкрите акціонерне товариство «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління»(далі -відповідач, замовник) замовило у Дочірнього підприємства «Управління спеціальних машин №2»Відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація»(далі - позивач, перевізник) послуги по перевезенню автомобільним транспортом на підставі замовлення № б/н від 06.05.2008 по перевезенню вантажу самоскидами та на підставі замовлення № б/н від 12.03.2010 по перевезенню автобусом та гарантувало оплату зазначених послуг.
Свої зобов'язання позивач виконав повністю, претензій та зауважень по обсягах, строках та якості наданих послуг відповідач позивачу не пред'являв, надані послуги прийняв належним чином, їх вартість не заперечував.
Доказом того, що послуги були надані позивачем та прийняті відповідачем, є належним чином оформлені та підписані сторонами акти приймання виконаних послуг, а саме:
- акт приймання виконаних послуг № 13272 від 31 травня 2008 року на суму 9.429 грн.;
- акт приймання виконаних послуг № 10368 від 16 березня 2010 року на суму 4.240,87 грн.
Таким чином, позивачем надано відповідачу послуги з перевезення на загальну суму 13.670,13 грн.
На час звернення до суду, відповідачем оплата за надані послуги здійснена не була, що підтверджується довідкою ПАТ «ВТБ Банк»від 22.05.2012 про відсутність надходжень коштів від ВАТ «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління»за період з 01.04.2011 по 18.05.2012, що призвело до звернення зі сторони позивача з даним позовом до суду про стягнення існуючої на час звернення заборгованості у розмірі 13.670,13 грн.
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору по перевезенню вантажу.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Як визначено ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Стаття 919 ЦК України зазначає, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж, до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк. Вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим. Одержувач вантажу повинен прийняти вантаж, що прибув після спливу зазначених вище строків, і повернути суму, виплачену йому перевізником за втрату вантажу, якщо інше не встановлено договором, транспортними кодексами (статутами).
Судом встановлено, що свої зобов'язання по наданню послуг з перевезення позивач виконав повністю, претензій та зауважень по обсягах, строках та якості наданих послуг відповідач позивачу не пред'являв, надані послуги прийняв належним чином, їх вартість не заперечував.
Відповідач в порушення вищезазначених норм ЦК України та умов договору, не здійснив своєчасної та повної оплати за надані послуги, тобто не виконав зобов'язання, що призвело до заборгованості перед позивачем у розмірі 13.670,13 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що на між позивачем та відповідачем були підписані акти приймання виконаних послуг, при цьому суд враховує, що такі акти відповідачем підписані без зауважень, що свідчить про прийняття останнім наданих позивачем послуг, без претензій щодо їх якості, об'ємів та вартості та виникнення обов'язку у відповідача щодо їх оплати.
Як встановлено судом, позивач двічі звертався до відповідача з претензіями оплатити надані послуги, а саме:
- претензія № 81/1 від 28.03.2011, яка була направлена на адресу відповідача 28.03.2011 та отримана останнім 30.03.2011, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (копія якого міститься в матеріалах справи);
- претензія № 248/1 від 03.11.2011, яка була направлена на адресу відповідача 04.11.2011 та отримана останнім 08.11.2011, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (копія якого міститься в матеріалах справи).
Відповіді на зазначені претензії відповідач не надав, суму боргу у розмірі 13.670,13 грн. не сплатив.
Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Враховуючи те, що позивач звернувся вперше з претензією про сплату відповідачем боргу 28.03.2011, відповідач зобов'язаний був оплатити заборгованість до 04.04.2011 включно.
Оплати за надані послуги відповідачем проведено не було, доказів її сплати станом на день прийняття рішення у справі відповідачем суду не надано.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.
За таких обставин та враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню.
Згідно з ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління»(01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 2 код ЄДРПОУ 04012922) на користь Дочірнього підприємства «Управління спеціальних машин №2»Відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація» (01013, м. Київ, провулок Деревообробний, 3 код ЄДРПОУ 05503256) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, суму заборгованості у розмірі 13.670 (тринадцять тисяч шістсот сімдесят) грн. 13 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1.609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 05.06.2012.
Суддя Ониськів О.М.