Справа № 0707/804/2012
2/0707/713/2012
Ряд.стат.звіту №26
Іменем України
05 червня 2012 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в особі: головуючої-судді Морозової Н. Л.
при секретарі Купинець М. М.
за участю: представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Моженої В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мукачеві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 поданої від імені та в інтересах ОСОБА_4 до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Національний банк України, Інспекція з питань захисту прав споживачів про припинення дії, яка порушує право та зобов'язання вчинити дію,
Представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 звернувся в суд в інтересах позивача з позовом визнання недійсними умов кредитного договору № 545 від 29.04.2007 року, укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»щодо надання кредиту в іноземній валюті (доларах США), визнання вартості наданого кредиту за договором в сумі 100 697,00 грн. та зобов'язання ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»припинити нарахування ОСОБА_4 щомісячну сплату кредиту та відсотків за користування ним в доларах США, приймати платежі за кредитним договором в національній валюті -гривні України, здійснити перерахунок доларів США у співвідношенні до гривні України, що діяв на момент укладення договору 19.04.2007 року, тобто 1 долар США = 5,0500 гривні України.
Позовні вимоги мотивує тим, що 19 квітня 2007 року між ОСОБА_4 та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»укладено кредитний договір № 545, згідно якого Банк видав ОСОБА_4 споживчий кредит у сумі 19 940,00 доларів США на придбання автомобіля марки «SKODA Octavia». Згідно договору кредиту Банк надає позичальнику кредит у poзмipі та валюті, визначеній у договорі, а позичальник приймає, зобов'язується належним чином використати i повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату користування кредитом і виконати вci інші зобов'язання, як вони визначені у кредитному договорі. Відповідно до договору кредиту банк надає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах: розмір кредиту - 19 940,00 доларів США; валюта кредиту - долари США; цільове призначення кредиту - споживчі цілі. У відповідача при укладенні спірного договору кредиту була відсутня індивідуальна ліцензія Національного банку України, яка б дозволяла використовувати іноземну валюту як зaci6 платежу при виконанні кредитного договору. У спірному договору кредиту зазначено, що вci платежі для повернення суми кредиту, сплати процентів та комісії за користування кредитом повинні здійснюватися позичальником у валюті платежу кредиту в строки та на умовах, встановлених договором.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить їх задоволити з підстав наведених у позовній заяві.
Представник відповідача Можена В.І. в судовому засіданні позов та мотиви позову не визнала повністю, заперечила проти його задоволення. У своїх запереченнях вказує наступне: ПАТ „АК Промінвестбанк" 31.10.2001 року отримав банківську ліцензію №1 Національного банку України на право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 та п.5-11 ч.2 ст.47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», а саме здійснення операцій з використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу. За оспорюваним договором одна сторона - банк передала, а інша - прийняла в борг кошти, на умовах викладених в договорі, тобто сторонами вчинено дію, що призводить до виникнення взаємних прав та обов'язків, що з урахуванням положень ст. 235 ЦК України, п. 25 постанови №9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними»від 6 листопада 2009 року, ЦК України та відповідно до ст. 47,49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснення таких банківських операцій, як розміщення залучених від свого імені, на власних умовах та на власний ризик грошових коштів. Коштами, відповідно до даного закону, є гроші в національній або іноземній валютах чи їх еквівалент. Щодо посилання позивача на відсутність індивідуальної ліцензії у відповідача, як на одну з підстав визнання угоди недійсною, оскільки договір передбачає надання та повернення кредиту в іноземній валюті, відтак, є валютною операцією, хоча єдиним законним засобом платежу в Україні є гривня. Також не ґрунтується на нормах чинного законодавства, так як. вимога щодо необхідності отримання такої ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. в ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», якщо терміни і суми кредиту перевищують встановлені законодавством межі. Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено. До того ж при підписанні кредитного договору позивач був ознайомлений з умовами кредитування в банку та орієнтовну сукупну вартість. Банк роз'яснив позивачу, що валютні ризики під час виконання договору несе саме він, позивачу було надано інформацію про сукупну вартість кредиту та реальну процентну ставку, яка наведена в Додатку 1 до договору. Підписанням вказаного право чину сторони погодились з його умовами, позивач скористався кредитними ресурсами.
Третя особа - Національний банк України у своєму письмовому поясненні надісланому суду, повністю погоджується з позицією відповідача з посиланням на позицію колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України (рішення від 01.12.2010 p.), яка аналізуючи норми матеріального права, дійшла висновку, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті та що за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку. Те, що надання і одержання кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії, якщо банк має відповідну генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення таких операцій підтверджується і у оглядовому листі Вищого господарського суду України від 21.11.2011 р. № 01-06/1626/2011 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю банків (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)».
Третя особа - інспекція з питань захисту прав споживачів, явку свого представника у судове засідання не забезпечила, своїх позицій щодо предмету спору суду не надала.
Заслухавши пояснення представників сторін, з врахуванням позиції Національного банку України, перевіривши матеріали справи, суд приходить до слідуючого:
Судом встановлено, що 19.04.2007 року між Банком (ЗАТ), в особі головного економіста без балансового відділення №7 філії «Відділення ПАТ «Промінвестбанку»в м. Рахів»Закарпатської області ОСОБА_5, що діяла на підставі Положення про філію та довіреності, посвідченої державним нотаріусом Рахівської державної нотаріальної контори від 30.11.2006 року та зареєстрованої за №3579 (далі Банк), з однієї сторони, та фізичною особою ОСОБА_4 (лапі Відповідач), було укладено кредитний договір № 545 (далі Кредитний Договір). Згідно п. п. 2.1, 2.2, 2.3 Кредитного Договору, Банк надає кредит у сумі 19 940 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот сорок) доларів США на придбання автомобіля Skoda Oktavia, a Відповідач, в свою чергу, зобов'язався повернути суму кредиту та проценти за ним в розмірі 9,5% (п. 2.2.) річних до 18.04.2014 року.
Як визнано представниками сторін у судовому засіданні -ОСОБА_4 отримав суму кредитних коштів у розмірі та порядку визначеному умовами договору, який підписаний представниками сторін. У свою чергу, ОСОБА_4, приступив до виконання умов договору, що не оспорюється останнім та його представником, таким чином умови договору фактично прийняті сторонами. При підписанні кредитного договору позивач був ознайомлений з умовами кредитування в банку та орієнтовну сукупну вартість. Банк роз'яснив позивачу, що валютні ризики під час виконання договору несе саме він, позивачу було надано інформацію про сукупну вартість кредиту та реальну процентну ставку, яка наведена в Додатку 1 до договору. Підписанням вказаного право чину сторони погодились з його умовами, позивач скористався кредитними ресурсами.
Пунктом 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, направлена на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.
Пунктом першим статті 627 ЦК України, також встановлено свободу договору, з посиланням на статтю 6 зазначеного Кодексу із зазначенням того, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто, свобода договору означає право громадян та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.
Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина 1 ст. 638 Цивільного кодексу України передбачає, що договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. До істотних умов відносяться умови про предмет договору, умови, які визначені істотними законом, а також ті умови, щодо яких сторонами обов'язково повинна бути досягнута згода.
До того ж, ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів»передбачено право споживача протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору. Однак, споживач не скористався своїм правом щодо відкликання згоди на укладення договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Виходячи з положень ст. 1054, ст. 1048 ЦК України істотними умовами кредитного договору є умови про предмет, ціну та строк його дії, порядок одержання і розмір процентів, який визначається договором.
Так, підписанням договору про іпотечний борг та повідомлення позивач підтвердив, що ознайомлений у письмовій формі з умовами надання кредиту, в тому числі вартістю кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, методикою, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних із конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним, інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання кредиту, вартості, видів та предметів супутніх послуг, а також іншої інформації, надання якої вимагає чинне законодавство України.
Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства, статті І 1 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року N 168.
Банком, на виконання вимог ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів»та відповідно до вищезазначених Правил, Позивачу було надано Повідомлення про умови та орієнтовну сукупну вартість кредиту, про що свідчить особистий підпис ОСОБА_4 про його отримання. При підписанні договору Позивачу також було надано інформацію про Сукупну вартість споживчого кредиту та реальну процентну ставку, який наведений в Додатку 1 до Кредитного договору та містить підпис Позивача про її отримання.
Кредитний договір містить графік платежів у розрізі сум щомісячного погашення основного боргу. Кредитним договором передбачені строки повернення кредиту, процентів за користування кредитом, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги, відсоткові ставки за користування кредитом.
Взаємні права та обов'язки сторін детально визначені у підписаному сторонами кредитному договорі. Вибір умов кредитування з боку позивача був добровільним.
Позивач підтвердив згоду на укладення договору своїм підписом, що є повним дотриманням положень Закону України «Про захист прав споживачів». Ніяких застережень або зауважень з боку ОСОБА_4, щодо неповного розуміння або незгоди з умовами договору під час його підписання, не надано. Споживач мав право протягом 14 днів відкликати свою згоду на укладення кредитного договору без пояснення причин, перебіг даного строку розпочинається з моменту вручення споживачеві примірника укладеного договору, однак цього позивачем зроблено не було.
Виконання зобов'язань за кредитним договором було розпочате і виконувалось позивачем шляхом повернення кредиту та сплати процентів за користування ним у строки, в розміру та у валюті, як це було визначено Кредитним договором.
З цього слідує, що сторони встановили факт досягнення згоди між собою щодо всіх істотних умов кредитного договору.
За положеннями ст. 36 Закону України "Про Національний банк України" офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України.
Валютні курси, як зазначено у частині 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів Україна.
Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року N 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до доларів США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.
Незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавством не передбачено. офіційний курс гривні та його зміна до іноземних валют є загальновідомою та загальнодоступною інформацією.
Таким чином, укладаючи спірний договір, сторони приймали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу, та в момент його укладення не мали будь-яких підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.
Виходячи із змісту ст.ст. 1046, 1054 ЦК України, відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику, кредитним договором також передбачено, що валютні ризики під час виконання зобов'язання несе позичальник, а тому посилання позивача на несправедливість умов договору щодо виконання його у валюті, є не обґрунтованими.
Одним із способів захисту прав і інтересів згідно із ч. 2 ст. 16 ЦК України може бути. зокрема, визнання правочину недійсним.
Згідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 ст. 203 ЦК України (зміст правочину не може суперечити цьому - Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства), ч. З ст. 203 ЦК України (волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі) чи ч. 5 ст. 203 ЦК України (правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним).
Щодо вимог позивача про зміну валюти кредиту та відсотків за користування
ним, то останнім не наведено доказів попереднього вирішення цього питання з
відповідачем. До того ж, такі вимоги позивачем ставляться як щодо кредитного договору від 19.04.2007 року № 545 так і щодо договору від 29.04.2007 року № 545, який позивачем у позовній заяві не оспорюється.
Виходячи з встановленого судом у задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 слід відмовити, як такої що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Керуючись ст. ст.10, 60, 88, 208, 209, 212-218 ЦПК України та ст.ст.215, 627,1049,1054 ЦК України, Законом України „Про захист прав споживачів", Законом України „Про Національний банк України" суд -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 поданої від імені та в інтересах ОСОБА_4 до ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Національний банк України, Інспекція з питань захисту прав споживачів про припинення дії, яка порушує право та зобов'язання вчинити дію.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий Морозова Н. Л.