номер провадження справи 11/23/12
Запорізької області
31.05.12 Справа № 5009/1237/12
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі:
головуючий -суддя Гончаренко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Сільськогосподарський виробничий кооператив ім. Ватутіна (вул.Леніна, буд. 67 м. Василівка, Запорізька область, 71600)
до відповідача: Василевська міська рада Запорізької області (вул. Чекістів, 1 м.Василівка, Запорізька область, 71600)
у присутності представників:
позивача: ОСОБА_1 -дов. № 361 від 03.10.2010р.;
відповідача: не з'явився
про: визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, -
До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Ватутіна до Василівської міської ради Запорізької області до Токмацької міської ради про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна -адміністративну будівлю (контору), що розташована за адресою: Запорізька область, м. Василівка, вул. Леніна, буд. 67.
Ухвалою від 02.04.2012р. порушено провадження у справі, призначені дата і час судового засідання, сторони зобов'язані надати суду документи, необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду спору.
Позивач наполягає на позовних вимогах, зокрема зазначає, що є правонаступником КСП ім. Ватутіна. В процесі перетворення до Статутного фонду СВК ім. Ватутіна було передане майно пайового фонду, зокрема адміністративну будівлю (контору). Дане майно було збудовано за кошти КСП ім. Ватутіна, а на теперішній час перебуває на балансі і використовується СВК ім. Ватутіна.
Позивач позбавлений можливості зареєструвати право власності, не має можливості повною мірою розпоряджатися, користуватися та володіти цим майном. На думку позивача, дії відповідача унеможливлюють проведення інвентаризації.
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги СВК ім. Ватутіна визнав у повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступні обставини:
Протягом 1958-1960рр. колгоспом ім. Ватутіна на центральній садибі колгоспу було побудовано одноповерхову адміністративну будівлю (контору) площею 180 кв.м. та присвоєно адресу: Запорізька область, м. Василівка, вул.Леніна, буд. 67.
В підтвердження фінансування колгоспом ім. Ватутіна будівництва контори колгоспу до матеріалів справи позивачем надані витяги із архівних справ колгоспу ім. Ватутіна, отримані позивачем у Запорізькому обласному державному архіві, а саме витяг із протоколу загальних зборів колгоспників від 17.02.1960р., якими затверджено план по будівництву на 1960р., в т.ч. по добудові контори, а також копії виробничо-фінансових планів на 1958, 1959рр. та кошторису, якими підтверджується факт виділення колгоспом коштів на будівництво контори.
До часу розгляду справи колгосп ім. Ватутіна двічі реорганізовувався, зокрема у колективне сільськогосподарське підприємство ім. Ватутіна та у сільськогосподарський виробничий кооператив ім. Ватутіна. В підтвердження правонаступництва даних осіб, до матеріалів справи позивачем надані копії рішення загальних зборів членів сільськогосподарського підприємства від 27.01.1996р., Статуту КСП ім. Ватутіна та розпорядження Василівської районної державної адміністрації Запорізької області № 603 від 16.07.1996р. Крім того, з наданих позивачем доказів вбачається що всі ці особи були зареєстровані за адресою: Запорізька область, м. Василівка, вул. Леніна, буд. 67, тобто за адресою розташування спірної будівлі.
Таким чином, судом встановлено, що одноповерхова адміністративна будівля (контора) площею 180 кв.м. передавач від колгоспу ім. Ватутіна до правонаступника -КСП ім. Ватутіна, а від нього, в свою чергу до СВК ім. Ватутіна, і на час розгляду справи рахується на балансі останнього.
Доказів введення будівлі в експлуатацію у встановленому порядку позивачем не надано.
Починаючи з 2008р. позивач неодноразово звертався до Василівської міської ради Запорізької області та РКБ «Василівське БТІ»з метою оформлення права власності на спірну будівлю, однак у реєстрації права власності, як і у проведенні інвентаризації будівлі контори було відмовлено.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Цивільний кодекс України, встановлює, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, воно виникає з моменту такої реєстрації. Стаття 182 Цивільного кодексу України, прямо встановлює, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно п. 1.1. наказу Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за №157/6445 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно». Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні і спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності. Згідно п. 1.5. Тимчасового положення обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном. При цьому відповідно до п. 2.7. Тимчасового положення документи, що підтверджують виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно і подаються для реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України.
Відповідно п. 10 Додатку 2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав, затвердженого вищезгаданим Наказом Міністерства Юстиції України №7/5 від 07.02.2003р., рішення суду про визнання права власності на нерухоме майно входить до встановленого переліку документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно.
У відповідності до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно зі ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна.
Відповідно до ст. 321. ст. 328 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За приписами ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист не тільки свого цивільного права, а й цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
При цьому, охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
В ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23.02.2006р. № 3477-ІV закріплено обов'язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. і протоколами до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997р. № 475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню, оскільки позивач, як правонаступник особи яка створила об'єкт нерухомості і користувача земельної ділянки, правомірно володіє спірною будівлею, відповідно до її призначення, не порушує права інших осіб, а тому за ним може бути визнано право власності на неї.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Визнати за Сільськогосподарським виробничим кооперативом ім. Ватутіна (вул. Леніна, буд. 67, м. Василівка, Запорізька область, 71600, ЄДРПОУ 03750248) право власності на одноповерхову адміністративну будівлю (контору) площею 180 кв.м., розташовану за адресою: Запорізька область, м. Василівка, вул. Леніна, буд. 67.
Суддя С.А.Гончаренко
В судовому засіданні 31.05.2012р. оголошені вступна і резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений і підписаний 05.06.2012р.