Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "05" червня 2012 р. Справа № 21/5007/32/12
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Вельмакіної Т.М.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1 - довіреність №207 від 21.05.12р.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Стальтранс" (м.Луганськ)
до Приватного підприємства по міжнародним перевезенням та експедиції вантажів "Дейв-Експрес-Логістик" (м.Житомир)
про стягнення 27123,39 грн.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 27123,39грн. заборгованості, з яких: 26960,37грн. основного боргу, 80,88 грн. інфляційних та 82,14грн. 3% річних.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 34).
Представник відповідача проти позову заперечила, з викладених у відзиві на позовну заяву мотивів (а.с.26-27). В судовому засіданні подала копію договору-заявки б/н від 08.02.12р. та в усному порядку підтвердила факт отримання відповідачем позовної заяви і доданих до неї документів, а також документів, перелік яких передбачений п. 11 Договору-заявки на перевезення вантажу від 08.02.12р. Щодо факту надання позивачем відповідачу послуг по перевезенню вантажу згідно договору №108 від 08.07.11р. та договору-заявки від 08.02.12р., не заперечив.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд
Як зазначив позивач у позовній заяві та вбачається з матеріалів справи, 08.07.11р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Стальтранс" (перевізник, позивач) та приватним підприємством по міжнародним перевезенням та експедиції вантажів "Дейв-Експрес-Логістик" (експедитор, відповідач) було укладено договір №108 (далі - Договір (а.с.4-5), згідно п.1.1. якого в період дії цього Договору на його умовах експедитор доручає заявками, а перевізник приймає та організовує за винагороду в інтересах експедитора замовлені ним міжнародні та міжміські перевезення вантажів автомобільним транспортом.
Загальні умови за перевозками імпорту та експорту встановлюється в Додатках та Факс-Заявках, які являються невід'ємною частиною цього Договору (п.2.1. Договору).
Позивач вказує, що з метою реального виконання умов договору відповідач надіслав на адресу позивача договір-заявку б/н від 08.02.2012р. на перевезення вантажу, відповідно до якого сторони узгодили вартість перевезення в розмірі 2600 євро по курсу НБУ на день вивантаження (а.с. 6).
На підставі вказаного договору-заявки, як зазначає позивач, останнім у повному обсязі було виконано перевезення вантажу автопоїздом д/н ВВ0296ВВ/ВВ8092ХХ по маршруту Німеччина - м. Дніпропетровськ, на підтвердження чого надано міжнародну товарно-транспортну накладну СМR №0315355 (а.с. 7).
Враховуючи, що відповідно до відмітки вантажоодержувача в накладній СМR №0315355 вантаж було вивантажено 17 лютого 2012р., вартість перевезення за розрахунком позивача склала 26960,37грн., тобто 2600 євро за курсом НБУ станом на 17.02.2012р. (1 євро - 10,3693 грн.).
Позивач зазначає, що відповідно до договору-заявки бн від 08.02.2012р. умови оплати - 15 банківських днів за оригіналами документів.
Вказує, що оскільки документи, а саме: рахунок-фактура, акт виконаних робіт, СМR- накладна з відміткою вантажоодержувача, податкова накладна та рахунок №14 від 17.02.2012р. на суму 26960,37 грн., були надіслані відповідачу кур'єрською службою 20.12.2012р. та отримані відповідачем відповідно до даних електронного обліку кур'єрської служби 22.02.12р. (а.с.13, 19), то відповідач повинен був оплатити рахунок до 15.03.12р.
Так як кошти у вказаний строк сплачені не були, позивач, у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України, нарахував до стягнення з відповідача 80,88грн. інфляційних та 82,14грн. річних.
Відповідач, згідно відзиву на позовну заяву (а.с. 26-27) позовні вимоги не визнає. Зокрема зазначає, що згідно п. 6.4. Договору, експедитор проводить оплату наданих позивачем послуг із грошових сум, що надходять від замовника. Оскільки замовник перевезення - ПП "Лємак", не розрахувалося з відповідачем, останній, посилаючись на абз. 2 ч. 1 ст. 530 ЦК України, вважає, що строк оплати за надані послуги по договору №108 від 08.07.11р. не настав та відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши надані в процесі її розгляду пояснення представника відповідача, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.
У відповідності до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник в процесі виконання ними умов договору №108 від 08.07.11р. та договору-заявки від 08.02.12р. (а.с.4, 6), шляхом укладення яких сторони врегулювали господарські відносини по перевезенню вантажів.
Статтею 909 Цивільного кодексу України та статтею 307 Господарського кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
У відповідності до п. 3.4. Договору, відповідач зобов'язався організувати завантаження автомобілів позивача у відповідності з договором-заявкою.
Згідно підписаного сторонами договору-заявки на перевезення вантажу від 08.02.12р. (а.с.6), ПП "Дейв Еспрес Логістик" (експедитор замовника), що діє згідно доручення і за рахунок замовника, та Відкрите акціонерне товариство "ПК "Стальтранс" (перевізник) погодили умови перевезення вантажу, згідно яких, крім іншого, встановили ставку за перевезення у розмірі 2600 євро по курсу НБУ на день відвантаження та з умовою оплати - 15 банківських днів на підставі оригіналів документів. Пунктом 11 договору-заявки сторони встановили, що оплата транспортних послуг перевізника здійснюється після предоставлення оригіналів наступних документів: рахунку-фактури, акту виконаних робіт (2 примірники), СМR-накладна з відміткою вантажоотримувача (2 примірники), податкова накладна.
Також матеріалами справи, а саме міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) №0315355, актом приймання-передачі наданих послуг від 17.02.12р., податковою накладною підтверджено, що позивачем були надані послуги з автоперевезення по маршруту 48282 Emsdetten (Німеччина) - п/п Ягодин та автоперевезення по маршруту п/п Ягодин - м. Дніпропетровськ (Україна) автомобілем Volvo ВВ 0296 ВВ/ВВ 8092 ХХ на загальну суму 26960,37грн. (2600 євро по курсу НБУ станом на 17 лютого 2012 року (а.с. 7-12)), що не заперечувалося представником відповідача у судовому засіданні.
Згідно ст. 916 ЦК України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
За п.3.7 Договору, експедитор зобов'язався своєчасно оплачувати послуги перевізника відповідно до п.6 Договору.
У відповідності до п. 6.3. Договору, експедитор здійснює оплату тільки після предоставлення перевізником повного переліку документів згідно п. 4.8., 4.10. через 15-20 банківських дні, якщо інше не вказано в договорі-заявці.
Як вбачається з договору-заявки, сторони погодили, що оплата буде здійснюватись напротязі 15 банківських днів після предоставлення оригіналів рахунку-фактури, акту виконаних робіт (2 примірники), СМR-накладної з відміткою вантажоотримувача (2 примірники), податкової накладної.
Оскільки, як було встановлено судом та підтверджено представником відповідача, останній отримав зазначені документи 22.02.12р., тому, у відповідності до договору заявки від 08.02.12р., він повинен був оплатити зазначені послуги до 09.03.12р. (22.02.12р. + 15 днів).
Що стосується посилань відповідача на те, що строк проведення розрахунків, згідно п. 6.4 Договору, не настав, слід зазначити наступне.
Так, згідно п. 6.4. Договору, експедитор здійснює оплату фактично предоставлених транспортних послуг в національній валюті України шляхом банківського переводу на розрахунковий рахунок перевізника із коштів, що надходять від замовника з відрахуванням своєї комісійної винагороди, яка обкладається ПДВ, залишається на рахунку експедитора та є різницею між отриманою сумою від замовника і сумою яку експедитор оплачує перевізнику на його розрахунковий рахунок у відповідності з умовами викладеними в заявці.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Тобто вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку, зокрема, вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати.
Натомість, у п.6.4. Договору сторони визначили строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг з вказівкою на факт надходження коштів від замовника, тобто на обставини, які не можуть бути визнані подією, що неминуче має настати, оскільки залежать від суб'єктивної поведінки визначеної в договорі третьої особи (замовника) та інших об'єктивних факторів.
Слід також зазначити, що у відповідності до ч.1 ст. 511 ЦК України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
При цьому, за ч.ч. 1,2 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність у боржника необхідних коштів.
Тобто, оскільки договором-заявкою від 08.02.12р. на перевезення вантажу сторони конкретно визначили строки оплати, остання має бути здійснена саме у вказані строки.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 26960,37грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується нарахованих до стягнення з відповідача 80,88грн. інфляційних та 82,14грн. 3% річних, то приписами ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних та 3% річних дійшов висновку, що вони нараховані позивачем обґрунтовано, тому позовні вимоги в цій частині також є правомірними.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Отже, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами та підлягає задоволенню на суму 27123,39грн., з яких: 26960,37грн. основного боргу, 80,88грн. інфляційних, 82,14 3% річних.
Судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства по міжнародним перевезенням та експедиції вантажів "Дейв-Експрес-Логістик" (10007, Житомирська обл., м. Житомир, Київське шосе, 143, код 32122163)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Стальтранс" (91050, Луганська обл., м. Луганськ, квартал Лєвченко, буд. 16б, кв.17, код 33922441):
- 26960,37грн. основного боргу;
- 80,88грн. інфляційних;
- 82,14 3% річних;
- 1609,50грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 07 червня 2012 року.
Суддя Вельмакіна Т.М.
Віддрукувати: 1 - до справи; 2 - позивачу (рек. з пов про вруч.).