Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "31" травня 2012 р. Справа № 8/5007/27/12
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Давидюка В.К.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - директор, наказ №01-02/12 від 01.02.12р.
від відповідача: ОСОБА_2 - дов. №176 від 15.03.12р.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Приватного підприємства "Аука" (смт.Новогуйвинськ Житомирського району)
до Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Світоч" (с. Оліївка Житомирського району)
про неналежне виконання договірних зобов'язань
Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до відповідача, в якому просить суд визнати дії відповідача по передачі об'єкта оренди третій особі неправомірними.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача в засіданні суду надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
Позивач в обгрунтування позовних вимог зазначає, що 01.03.04р. між сторонами було укладено договір оренди (а.с.10), відповідно до умов якого відповідач (орендодавець) передав, а позивач (орендар) прийняв у тимчасове володіння свердловину та водонапірну башню, територію та технічне обладнання, що знаходяться за адресою: м. Житомир, вул. Щорса, 112.
Мета оренди - організація виробничого процесу по розливу питної води (п.2.1 договору).
16.05.06р. між Житомирською районною державною адміністрацією (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено договір оренди землі, згідно з умовами якого позивач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для комерційного використання, на якій знаходилися об'єкти нерухомого майна, а саме: зазначені вище будівля, водонапірна башня, свердловина (а.с.11-12). Зазначений договір укладено терміном на 8 років. Також було виготовлено кадастровий план даної земельної ділянки загальною площею 0,1188 га (а.с.13).
Позивач зазначає, що орендований ним об'єкт оренди був переданий третій особі.
Відповідно до п. 11.1 договору від 01.03.04р., укладеного між сторонами, у випадку відчуження об'єкту орендар має переважне першочергове право на придбання об'єкту оренди.
У випадку, якщо орендар не використає переважне право на придбання об'єкту, що орендується, даний договір є обов'язковим для нового власника (п. 11.2 договору від 01.03.04р.).
Тому позивач, посилаючись на те, що вищезазначеними діями було порушено його права як суб'єкта господарювання, просить суд визнати дії відповідача неправомірними.
Суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, враховуючи наступне.
Дійсно, згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Разом з тим, статтею 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).
Згідно з ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Проте, позивачем не надано належних доказів в підтвердження того, що саме відповідач своїми діями порушив права позивача як суб'єкта господарювання.
Також слід зазначити, що позивачем невірно визначено спосіб захисту своїх порушених прав, оскільки в позовній заяві не зазначено, які саме дії відповідача слід визнати неправомірними та в чому полягає їх суть.
Крім того, як суд зазначав вище, позивач як на підставу своїх доводів посилається на те, що діями відповідача порушено його переважне першочергове право на придбання об'єкту оренди, яке передбачене п.11.1 договору від 01.03.04р., укладеного між сторонами.
З цього приводу слід зазначити наступне.
Відповідно до вимог ст. 793 Цивільного кодексу України в редакції, яка діяла станом на час укладення договору оренди, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Статтею 794 ЦК України в редакції станом на 01.03.04р. також передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше одного року, підлягає державній реєстрації.
Даний договір оренди нерухомого майна від 01.03.04р. укладений між сторонами строком на 10 років, до 01.03.14р., тобто більше, ніж на 1 рік.
Проте, ні державної реєестрації, ні нотаріального посвідчення вказаного договору не було здійснено, про що не заперечував представник позивача в судовому засіданні.
А згідно ч.1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Однією з головних особливостей нікчемного правочину є відсутність необхідності визнання такого правочину недійсним в судовому порядку.
Згідно зі ст. 236 ЦК України моментом недійсності нікчемного правочину є момент його вчинення. Але якщо недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Відповідно до ст. 216 ЦК України нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю. Так, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути іншій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення (зокрема, якщо одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі) відшкодувати вартість отриманого, за цінами, які існують на момент відшкодування. Причому якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину контрагенту або третій особі завдані збитки або моральна шкода, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Такі правові наслідки застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх вживання або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Слід зазначити, що правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
Таким чином, позивачем не доведено наявності у нього переважного права на придбання об'єкту оренди згідно договору від 01.03.04р.
Враховуючи викладені вище обставини, суд приходить до висновку, що відповідач своїми діями не порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання: 06.06.12р.
Суддя Давидюк В.К.
Віддрукувати:
1 - в справу