Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "05" червня 2012 р. Справа № 12/5007/45/12
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Сікорської Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 довіреність від 11.05.2012р.
від відповідача: Швець В.І. паспорт НОМЕР_3 - керівник
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м.Одеса)
до Приватного підприємства "Миролюбівське" (с.Миролюбівка, Житомирська область)
про стягнення 44790,53 грн.
Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 44790,53 грн., з яких: 42900,00 грн. - сума основного боргу за договором № 13 від 25.09.2011 р., 1512,07 грн. - пеня, 292,66 грн. - 3% річних, 85,80 грн. - інфляційні.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві з урахуванням часткових проплат.
В обґрунтування заявлених позовних вимог посилася на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором на виконання сільськогосподарських робіт №13 від 25.09.2011р. щодо оплати за надані послуги у встановлений строк.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково в сумі 22900,00грн. На день розгляду справи вимоги ухвали суду від 14.05.2012р. не виконав.
Крім того, представник відповідача заявив усне клопотання відстрочити виконання судового рішення строком на один місяць, а також просив суд зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Вказане клопотання суд вважає необґрунтованим з огляду на наступне.
Пунктом 1 ст. 233 ГК України встановлено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Пункт 3 ст. 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Відповідачем не доведено наявність обставин, що могли бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені.
Крім того, пеня є різновидом неустойки, яка має подвійну правову природу: одночасно є засобом забезпечення договірних зобов'язань для стимулювання їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов'язання (санкцією), як правового наслідку його порушення, вона має компенсаційний характер та її розмір повинен бути відповідним розміру понесених позивачем збитків.
Таким чином, беручи до уваги порушення своїх договірних зобов'язань відповідачем щодо своєчасної оплати наданих послуг, що також призводить до певних фінансових втрат з боку позивача, суд в даному випадку не вбачає підстав для зменшення розміру пені. Тому в даному клопотанні відповідача суд відмовляє.
Пунктом 6 ст. 83 ГПК України передбачено, що суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Оскільки, відповідач не довів належними доказами фактів, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд дійшов висновку, що в клопотанні відповідача про відстрочку виконання рішення строком на один місяців слід відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд
25.09.2011р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі позивач, підрядник) та Приватним підприємством "Миролюбівське" (далі відповідач, замовник) був укладений договір на виконання сільськогосподарських робіт №13 від 25.09.2011р. (далі договір) (а.с.10-12).
Пунктом 8.1 договору сторони узгодили, що договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до п. 1.1 та 1.2 договору, підрядник здає в оренду сільськогосподарські машини (збирання врожаю сільськогосподарських культур) на земельних угіддях замовника, які виконуються технікою підрядника - комбайнами відповідно до умов цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу в строки і в розмірі, обумовленому умовами цього договору.
Замовник проводить оплату за виконану роботу безготівковою або готівковою формою шляхом видачі грошових коштів з каси підприємства підряднику і обумовлюється в додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору (п. 3.1 договору).
Сума договору коригується за фактом надання виконання робіт на підставі актів виконаних робіт (п. 3.2 договору).
Здача - приймання наданих підрядником послуг оформляється актами виконаних робіт за кожні 100,000 (сто) га прибраних площ із зазначенням обсягу, якості та терміну їх виконання, а також розмір плати за виконані роботи (п.5.1 договору).
Матеріали справи містять акт виконаних робіт № 5 від 22.012.2011р. на загальну суму 43230,00грн. (а.с.14), однак в позовній заяві позивач зазначив, що на виконання умов договору виконав роботи на загальну суму 42900,00 грн., що не заперечується відповідачем.
Пунктом 5.3 договору сторони узгодили, що оплата за виконані роботи проводиться за кожні 100,000 (сто) гектар площі, доставленої замовником для прибирання підряднику, на підставі актів виконаних робіт протягом 10 (десяти) робочих днів з дня підписання таких актів виконаних робіт.
Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, таким чином на день подачі позову за останнім утворилась заборгованість в сумі 42900,00 грн.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що внаслідок часткових проплат після пред'явлення позову до суду, заборгованість відповідача станом на 05.06.2012р. становить 22900,00грн., підтвердженням чого є виписка з рахунку та довідка про стан заборгованості відповідача на день розгляду справи (а.с.23, 31).
Тому, з врахуванням п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 20000,00грн. за відсутністю предмету спору.
Таким чином, на день розгляду справи у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість в сумі 22900,00грн., що не заперечується представником відповідача.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).
Відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.
З приписами абзацу 2 ч.1 ст.193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.
Відповідно до ч.7 ст.193 ГК України та ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення 22900,00грн. такими, що доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Відповідно до п.6.1 договору, за прострочення оплати виконаних робіт відповідно до п. 5.3 даного договору, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Так, відповідачу за несвоєчасно проведені розрахунки протягом 83 днів, станом на 23.04.2012 р. нараховано пеню в сумі 1512,07 грн.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
При дослідженні правильності нарахування пені, судом встановлено, що позивач помилково останнім днем проведення розрахунків визначив 01.01.2012 р., не врахувавши, що розрахунки мали бути проведені протягом 10 робочих днів. Однак, вказана обставини не вплинула на розрахунок пені, оскільки вона нарахована за 83 дні і станом на 23.04.2012 р.
Однак, позивач допустив помилку у застосуванні облікової ставки НБУ та кількості днів, яка в 2012 р. становить 366, що в результаті призвело до завищення розміру пені.
Так, із врахування розміру облікової ставки до 23.03.12 р. - 7,75%, а з 23.03.2012 р. 7,5%, пеня за несвоєчасно проведені розрахунки протягом 83 днів станом на 23.04.12 становить 1489,19 грн.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 1489,19 грн. В частині стягнення 22,88 грн. (1512,07 грн. - 1489,19 грн.) суд відмовляє.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до приписів ст. 625 ГПК України відповідачу за несвоєчасно проведені розрахунки протягом 83 днів нараховано 3% річних в сумі 292,66 грн. та інфляційні в сумі 85,80 грн.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що позивачем, як і при розрахунку пені, не врахувовано, що в 2012 році кількість днів становить 366, що і призвело до завищення розміру заявленої до стягнення суми.
Отже, 3% річних за несвоєчасно проведені розрахунки протягом 83 днів становлять 291,86 грн., які і підлягають стягненню (42900,00 (сума боргу) х 3% х 83 (кількість прострочених днів) : 366 (кількість днів у році)). В частині стягнення 0,80 грн. (292,66 грн. - 291,86 грн.) суд відмовляє.
Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 85,80 грн. є правомірними, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідач позов не оспорив, доказів погашення заборгованості суду не надав.
Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
З огляду на викладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню в сумі 24766,85 грн., з яких 22900,00 грн. - основний борг, 1489,19 грн. - пеня; 291,86 грн.- 3% річних; 85,80 грн. - інфляційні нарахування.
У частині стягнення 20000,00 грн. боргу суд припиняє провадження у справі за відсутністю предмету спору на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.
В частині стягнення 22,88 грн. пені та 0,80 грн. 3% річних суд відмовляє
Судові витрати на підставі статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд Житомирської області,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Миролюбівське" (12453, Житомирська область, Житомирський район, с.Миролюбівка, вул. Петровського, 1, ідентифікаційний код 36297695)
на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2)
- 22900,00 грн. - основний борг;
- 1489,19 грн. - пеня;
- 291,86 грн. - 3 % річних;
- 85,50 - інфляційних нарахувань;
-1608,65 грн. - судового збору.
3. В частині стягнення 20000,00 грн. - основного боргу провадження у справі припинити за п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
4. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 08.06.12
Суддя Сікорська Н.А.
1 - в справу
2 - позивачу (рек.)
3- відповідачу (за зверненням)