Справа № 702/743/12
16.05.2012 року смт. Великий Березний
Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючої - судді Лютянської М.С.
при секретарі Келешовчак І.І..
за участю прокурора Варгулича В.М.
підсудної ОСОБА_1, її захисника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та мешканки АДРЕСА_1 без освіти , має на утриманні двох малолітніх дітей, не одружена, громадянка України, українка, не працює, раніше судима 26 січня 2012 року вироком Великоберезнянського районного суду за ч.1 ст.164 КК України до 80 год. громадських робіт,
- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.389 КК України,
ОСОБА_1, достовірно знаючи, що їй призначено покарання у виді громадських робіт, отримавши 17 лютого 2012 року направлення для відбування покарання , згідно якого вона повинна була приступити до відбування покарання у КП «Комунал-Сервіс» з 20 лютого 2012 року, умисно, без поважних на те причин, з метою ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, не вийшла на роботу у вказаний термін. Зокрема, не зявилась 20 лютого 2012 року та не виходила на громадські роботи у період з 13 березня по 15 березня 2012 року.
В судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 свою вину у скоєному визнав повністю, розкаявся та показав, що вона 17 лютого 2012 року була поставлена на облік у кримінально-виконавчу інспекцію, де їй дали направлення для відбування покарання, призначеного вироком суду від 26 січня 2012 року. Однак, 20 лютого 2012 року вона не приступила до роботи у КП «Комунал-Сервіс» для відбування покарання у виді громадських робіт, оскільки не хотіла працювати та не мала з ким залишити своїх малолітніх дітей, оскільки проживає сама без чоловіка і нікому їй допомогти.Також вона в період з 12 по 15 березня 2012 року не зявлялась в КП, оскільки не було з ким залишити малолітніх дітей.
Враховуючи, що такі фактичні обставини ніким не оспорюються, а підсудна правильно зрозуміла зміст цих обставин і сумнівів у добровільності та істинності її позиції немає, суд при вирішенні питання про обсяг доказів, які підлягають дослідженню в порядку ч.3 ст.299 КПК України, обмежується визнавальними показами підсудної, а дослідження решти доказів вважає недоцільним.
Оцінюючи зібрані докази в сукупності, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми по справі, кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.2 ст. 389 КК України як ухилення від відбування громадських робіт особою, засудженою до цього покарання.
При призначенні покарання підсудній ОСОБА_1 суд враховує ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу винної та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як особа ОСОБА_1 по місцю проживання та характеризується посередньо.
Відповідно до ст.66 КК України, обставинами, які пом'якшують покарання підсудному суд визнає щире каяття та вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Враховуючи тяжкість злочину та обставини справи, суд дійшов висновку про можливість перейти до іншого, біль м*якого виду покарання, не зазначеного в санкції статті, за якою кваліфіковано дії підсудної, а саме, ОСОБА_1 слід призначити покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Речові докази по справі відсутні.
Судові витрати по справі відсутні.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили слід залишити попереднім - підписку про невиїзд.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд,
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.389 КК України та призначити їй покарання із застосуванням ст..69 КК України у виді штрафу в розмірі 510(п'ятсот десять) грн.
Запобiжний захiд до набрання вироком законної сили залишити попереднім - підписку про невиїзд.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення через Великоберезнянський районний суд.
Головуючий: "підпис"
Суддя Великоберезнянського районного суду М. С. Лютянська