83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
05.06.12 р. Справа № 20/17
Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.
При секретарі судового засідання Гудковій К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом: Державного підприємства „Вугілля України", м. Київ
до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Донбасенерго", м. Донецьк
про: стягнення 123 386 485,47 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - за довір. № 30-12/134«Д» від 29.12.2011р.
від відповідача: ОСОБА_2 - за довір. № 19-253 від 20.12.2011р., ОСОБА_3 - за довір. № 19-73 від 27.03.2012р.
Державне підприємство „Вугілля України" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Донбасенерго" про стягнення 123 386 485,47 грн. за невиконання умов договорів поставки вугілля № 03-10/1-ЕН від 01.02.2010 р. та 03-09/1-ЕН від 17.02.2010 р., з яких 85 892 166,39 грн. - основного боргу, 8 081 778,54 грн. - пені у розмірі 0,1 % за кожний день прострочки, 6 279 207,59 грн. - 3 % річних та 23 133 332,95 грн. - інфляційних.
В обґрунтування позовних вимог позивач надав договори № 03-10/1-ЕН від 01.02.2010 р., № 03-09/1-ЕН від 17.02.2010 р., додаткові угоди до цих договорів і додатки до них, акти приймання-передачі за період з березня 2009 р. по грудень 2010 р., акти звірки взаємних розрахунків за договорами № 03-10/1-ЕН від 01.02.2010 р. та 03-09/1-ЕН від 17.02.2010 р., довідки банків про рух коштів № 16-12/2-378, 16-12/2-388 від 22.02.2011 р., № 365/5/50-29 від 24.02.2011 р., №20-2-21/617 від 24.02.2011 р., № 12918-28.1-114929, 12911-28.1-114930.
05.04.2011 р. позивач до канцелярії господарського суду надав заяву про збільшення позовних вимог № 0734/06 від 04.04.2011 р., згідно з якою просить стягнути з відповідача 85 892 166,39 грн. - основного боргу, 8 081 778,54 грн. - пені у розмірі 0,1 % за кожний день прострочки, 773 399,48 грн. - пені у розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, 7 248 108,13 грн. - 3 % річних та 24 637 795,36 грн. - інфляційних. Всього - 126 633 247,90 грн. (т.13 а.с.138)
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі.
В обґрунтування заперечень посилається на те, що станом на дату пред'явлення позивачем позову (01.03.2011 р.), вартість вугілля поставленого за договором від 01.02.2010 р. № 03-10/1-ЕН у лютому 2010 р. - січні 2011 р., повністю сплачена відповідачем у лютому 2011 р., про що свідчить підписаний обома сторонами акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.03.2011 р.
Також відповідач зазначив, що ним платіжними дорученнями № 1657, № 1657-1 від 23.03.2011 р. сплачено 1 000 000,00 грн. заборгованості за поставлене вугілля за договором від 17.02.2009 р. № 03-09/1-ЕН, отже на день розгляду справи борг ВАТ „Донбасенерго" складає 620 376,75 грн. Щодо нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідач зазначив, що позивачем поставка вугілля здійснена всупереч умови п.6.3 договору від 17.02.2009 р. № 03-09/1-ЕН без попередньої оплати, до подання позову позивач не звертався до нього з вимогою про сплату вартості поставленого вугілля, тому відповідач вважає, що ВАТ „Донбасенерго" не прострочив сплату цього вугілля і як наслідок, нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат є безпідставним. При цьому відповідач зазначив, що наявні в матеріалах справи рахунки-фактури не є вимогами в розумінні ч.2 ст.530 ЦК України, оскільки в них не зазначено вимоги сплатити поставлене вугілля.
У зв'язку з обранням судді Донця О.Є. на посаду судді Донецького апеляційного господарського суду, справу №20/17 передано на повторний автоматичний розподіл. Згідно протоколу автоматичного розподілу справ між суддями, справа №20/17 передана на розгляд судді Величко Н.В.
Розгляд справи неодноразово відкладався згідно ст. 77 ГПК України.
31.05.2011р. відповідач по справі надав пояснення, в яких повідомив суд про зміну найменування підприємства з ВАТ «Донбасенерго» на ПАТ «Донбасенерго», в підтвердження чого надав копію статутних документів, копію свідоцтва №715398 про державну реєстрацію ПАТ «Донбасенерго», копію довідки ЄДРПОУ №465696.
Судом задоволено клопотання відповідача та змінено його назву з Відкритого акціонерного товариства «Донбасенерго» на Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго», про що зазначено у відповідному протоколі судового засідання (т.14 а.с.114).
Також відповідач повідомив про повну сплату боргу, про що надав платіжні доручення №№1657, 1657-1 від 23.03.2011р. (т.13 а.с.152-153), №№ 2285, 2285-1 від 22.04.2011р. (т.14 а.с.63-64), №№2294, 2294-1 від 26.04.2011р. (т.14 а.с.65-66), а також угоди №№1,2,3 про зарахування зустрічних однорідних вимог (т.14 а.с.59-62)
23.06.2011р. за клопотанням відповідача ухвалою господарського суду Донецької області у справі №20/17 було призначено економічну експертизу та зупинено провадження.
07.05.2012р. провадження у справі №20/17 поновлено, у зв»язку з поверненням матеріалів справи № 20/17 з висновком судової економічно експертизи № 302/24 та призначено розгляд справи на 22.05.2012р. (т.15 а.с.119)
За висновком №302/24 судово-економічної експертизи по справі №20/17, складеного 27.04.2012р. судовим експертом Машиніченко О.А. визначено, що розмір боргу Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» перед Державним підприємством «Вугілля України» за договором поставки вугілля № 03-10/1-ЕН від 01.02.2010р. станом на 28.02.2011р. складає 0 грн., розмір 3% річних за період з 01.03.2010р. по 04.06.2010р., з 01.01.2011р. по 28.02.2011р. - 58064,11 грн., розмір інфляційних втрат, які виникли внаслідок прострочки грошових зобов»язань за період з 01.03.2010р. по 31.03.2010р. та з 01.01.2011р. по 28.02.2011р. - 122 891,02 грн., розмір пені за період з 01.01.2011р. по 28.02.2011р. - 41798,25 грн. Розмір боргу Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» перед Державним підприємством «Вугілля України» за договором поставки вугілля №03-09/1-ЕН від 17.02.2010р. станом на 26.04.2011р. складає - 0 грн., розмір 3% річних за прострочку виконання грошових зобов»язань за період з 01.04.2009р. по 04.06.2010р. та з 01.01.2011р. по 31.03.2011р. - 546693,06 грн., розмір інфляційних втрат за період з 01.04.2009р. по 31.03.2011р. та з 01.01.2011р. по 28.02.2011р. - 2471806,34 грн., розмір пені за період з 01.02.2010р. по 04.06.2010р. - 1043410,63 грн. (т.15 а.с.2-106)
В судовому засіданні, що відбулось 05.06.2012р. позивач підтримав позовні вимоги
Відповідач в судовому засіданні підтримав заперечення проти позову.
Стосовно клопотання позивача про збільшення позовних вимог № 0734/06 від 04.04.2011р. (т.13 а.с.138), господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову. Аналогічної правової позиції притримується й Вищий господарський суд України у п.3 інформаційного листа від 02.06.2006 р. N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році".
Як вбачається, у первісних позовних вимогах позивач просив стягнути з відповідача основний борг у загальному розмірі 85 892 166,39грн., пеню 0,1% за кожен день прострочення у розмірі 8 081 778,54 грн., 3% річних у розмірі 6 279 207,59 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 23 133 332,95 грн., а у заяві про збільшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 85 892 166,39 грн. - основного боргу, 8 081 778,54 грн. - пені у розмірі 0,1 % за кожний день прострочки, 773 399,48 грн. - пені у розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, 7 248 108,13 грн. - 3 % річних та 24 637 795,36 грн. - інфляційних.
Господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 773 399,48 грн. пені у розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочки є додатковими вимогами, які не були заявлені при поданні позову, що є порушенням ст.22 ГПК України, тому судом ця вимога не розглядається.
В судовому засіданні, що відбулось 05.06.2012р., позивач на задоволенні позовних вимог в частині 3 % річних, інфляційних та пені наполягав. На запитання суду щодо направлення відповідачу вимог по сплаті боргу за спірними договорами відповів, що відповідні вимоги відповідачу не направлялись.
Відповідач підтримав заперечення проти позову, викладені у відзивах та поясненнях, наданих у попередніх судових засіданнях.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив наступне.
17.02.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством «Донбасенерго» (покупець) та Державним підприємством «Вугілля України» (постачальник) укладено договір №03-19/1-ЕН поставки вугілля (т.1 а.с.141), за умовами якого, постачальник зобов»язався поставити вугільну продукцію (вугілля) в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, визначеними цим договором, а покупець прийняти вугілля та оплатити його вартість на умовах встановлених договором.
Згідно п. 2.1. договору вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» в редакції 2000р. з урахуванням особливостей, передбачених цим договором, та за реквізитами покупця, вказаними в додатках до договору.
Згідно п.2.3 договору, датою виконання зобов»язання по поставці вугілля є дата календарного штемпеля залізничної станції призначення на перевізному документі.
Пунктом 2.4 договору сторони встановили, що право власності на вугілля від постачальника до покупця переходить після підписання між сторонами акту приймання-передачі вугілля.
Відповідно до п.3.1.4 постачальник зобов»язався надавати покупцю одночасно з прибуттям кожної партії вугілля залізничні накладні, а також не пізніше 24 годин з моменту завершення відбору проб надіслати вантажоотримувачу швидкодіючими електронними засобами зв»язку (факс, електронна пошта) копії посвідчень про якість (реєстр посвідчень) з обов»язковим підтвердженням отримання відповідно до вимог п.6.5 ДСТУ 4083-2002. Забезпечити наявність в графі 4 «Особливі відмітки» залізничних накладних відмітку: «постачання у власність ВАТ «Донбасенерго» згідно з договором №03-09/1-ЕН від 17.02.2009р., а також назву та місце знаходження постачальника. (п.3.1.5 договору).
Пунктом 3.2.3 договору постачальник має право відвантажити вугілля без отримання від покупця попередньої оплати вугілля, передбаченої умовами договору але не більше кількості вугілля, яка передбачена в додатках до договору.
Згідно п.6.3 договору покупець оплачує постачальнику вартість вугілля рівними частинами на умовах 90 % попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника кожного банківського дня коштами у сумі, виходячи із розрахунку від погодженої у додатку до договору вартості поставки. Залишкові 10 % вартості вугілля оплачується протягом трьох банківських днів з моменту підписання актів приймання-передачі вугілля.
Пунктом 7.13.1 договору сторони встановили, що за порушення грошового зобов»язання за договором постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі 0,1 відсотка (за кожний день прострочення) від суми, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення за увесь час прострочення.
Згідно п. 9.1 договору встановлено, що договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2009р., а в частині проведення розрахунків за договором - до повного його виконання .
Сторони неодноразово вносили зміни до договору шляхом укладення відповідних додаткових угод, які є невід»ємними частинами цього договору. (т.1 а.с.32-125).
Також, 01.02.2010р. між Відкритим акціонерним товариством «Донбасенерго» (покупець) та Державним підприємством «Вугілля України» (постачальник) укладено договір №03-10/1-ЕН поставки вугілля (т.1 а.с.126), за умовами якого, постачальник зобов»язався поставити вугільну продукцію (вугілля) в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, викладеними в цьому договорі, а покупець прийняти вугілля та оплатити його вартість на умовах встановлених договором.
Згідно п. 2.1. договору вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» в редакції 2000р. з урахуванням особливостей, передбачених цим договором, та за реквізитами покупця, вказаними в додатках до договору.
Згідно п.2.3 договору, датою виконання зобов»язання по поставці вугілля є дата календарного штемпеля залізничної станції призначення на перевізному документі.
Пунктом 2.4 договору сторони встановили, що право власності на вугілля від постачальника до покупця переходить після підписання між сторонами акту приймання-передачі вугілля.
Відповідно до п.3.1.4 постачальник зобов»язався надавати покупцю одночасно з прибуттям кожної партії вугілля залізничні накладні, а також не пізніше 24 годин з моменту завершення відбору проб надіслати вантажоотримувачу швидкодіючими електронними засобами зв»язку (факс, електронна пошта) копії посвідчень про якість (реєстр посвідчень) з обов»язковим підтвердженням отримання відповідно до вимог п.6.5 ДСТУ 4083-2002. Забезпечити наявність в графі 4 «Особливі відмітки» залізничних накладних відмітку: «постачання у власність ВАТ «Донбасенерго» згідно з договором №03-10/1-ЕН від 01.02.2010р., а також назву та місце знаходження постачальника. (п.3.1.5 договору).
Пунктом 3.2.3 договору постачальник має право відвантажити вугілля без отримання від покупця попередньої оплати вугілля, передбаченої умовами договору але не більше кількості вугілля, яка передбачена в додатках до договору.
Згідно п.6.3 договору покупець оплачує постачальнику вартість вугілля рівними частинами на умовах 90 % попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника кожного банківського дня коштами у сумі, виходячи із розрахунку від погодженої у додатку до договору вартості поставки. Залишкові 10 % вартості вугілля оплачується протягом трьох банківських днів з моменту підписання актів приймання-передачі вугілля.
Пунктом 7.8 договору сторони встановили, що за порушення грошового зобов»язання за договором постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення.
Згідно п.9.1 договору встановлено, що договір набирає чинності з дати його підписання і діє до повного його виконання сторонами.
Сторони неодноразово вносили зміни до договору шляхом укладення відповідних додаткових угод, які є невід»ємними частинами цього договору (т.1 а.с.137-140, т.3 а.с.1-59).
З матеріалів справи вбачається, що за договором №03-09/1-ЕН від 17.09.2009р. позивач поставив відповідачу вугільну продукцію в березні 2009р. на суму 243 292 152,54, в квітні 2009р. на суму 210 198 951,01 грн., в травні 2009р. на суму 156 758 547,66 грн., в червні 2009р. на суму 175 274 391,80 грн., в липні 2009р. на суму 175 757 084,73 грн., в серпні 2009р. на суму 215 037 559,28 грн., у вересні 2009р. на суму 208 491 079,60 грн., у жовтні 2009р. на суму 200 322 727,55 грн., у листопаді 2009р. на суму 231 874 631,29 грн., у грудні 2009р. на суму 225 487 758,67 грн., в січні 2010р. на суму 155 282 328,43 грн., в лютому 2010р. на суму 2 685 242,17 грн. на загальну суму 2 199 567 782,39 грн. з ПДВ, а здійснено оплату відповідачем у розмірі 2 197 947 405,64 з ПДВ, про що свідчать акти приймання-передачі вугільної продукції за період з березня 2009р. по лютий 2010р. включно (т.3 а.с.60-150, т.4 а.с.1-150, т.5 а.с.1-147, т.6 а.с.1-150, т.7 а.с.1-150, т.8 а.с.1-150, т.9 а.с.1-8,12-15).
За договором №03-10/1-ЕН від 01.02.2010р. позивач поставив відповідачу вугільну продукцію у лютому 2010р. на суму 19 110 403,64 грн., в березні на суму 114 086 137,07 грн., в квітні 2010р. на суму 207 606 482,41 грн., в травні 2010р. на суму 159 096 974,62 грн., в червні 2010р. на суму 190 574 539,79 грн., в липні 2010р. на суму 182 206 651,19 грн., в серпні 2010р. на суму 211 177 593,01 грн., у вересні 2010р. на суму 177 738 667,37 грн., у жовтні 2010р. на суму 174 732 782,01 грн., у листопаді 2010р. на суму 167 316 910, 57 грн., у грудні 2010р. на суму 106 360 955,31 грн., в січні 2011р. на суму 179 381 511,57 грн., на загальну суму 1 889 389 608,56 грн. з ПДВ з яких здійснив оплату у розмірі 1 805 117 818,92 грн., про що свідчать акти приймання-передачі вугільної продукції за період з лютого 2010р. по січень 2011р. включно (т.9 а.с.9-11,16-146, т.10 а.с.1-150, т.11 а.с.1-150, т.12 а.с.1-150, т.13 а.с.1-86)
Протягом дії договорів №03-09/1-ЕН від 17.09.2009р. та №03-10/1-ЕН від 01.02.2010р. між сторонами проводилась звірка розрахунків, про що свідчать відповідні акти (т.13 а.с.87-123).
Також, 01.05.2010р. між сторонами було укладено графік погашення заборгованості ВАТ «Донбасенерго» перед ДП «Вугілля України» у розмірі 99 648 380,70 грн. строком на три місяці з жовтня по грудень 2010р.
Матеріали справи свідчать, що основний борг відповідача перед позивачем в розмірі 1 620 376,75 грн. за договором №03-09/1ЕН від 17.02.2009р. частково був оплачений після порушення провадження у справі 23.03.2011р., а саме: у розмірі 1 000 000,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №№1657, 1657-1 (а.с.152-153). Також, 14.04.2011р. між сторонами були укладені угоди №№ 1, 2, 3 про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 185 751,10 грн., згідно з якими заборгованість відповідача перед позивачем зменшилась на вказану суму (т.14 а.с.58-62). 22.04.2011р. платіжними дорученнями №№2285,2258-1 та 26.04.2011р. №№2294, 2294-1 відповідач сплатив залишок суми основного боргу в загальному розмірі 434 626,65 грн. (т.14 а.с.63-66). Тобто, за договором №03-09/1ЕН від 17.02.2009р. сума основного погашена у повному обсязі після порушення провадження у справі.
Щодо основної суми боргу в розмірі 84 271 789,64 грн. за договором №03-10/1ЕН від 01.02.2010р., який виник в період з лютого 2010р. по січень 2011р. відповідач повідомив, що станом на 01.03.2011р. (дату подачі позову) оплачена протягом лютого 2011р., тобто до подання позову до суду.
Враховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку, що станом на момент прийняття рішення у справі відповідач погасив суму основного боргу в розмірі 85 892 166,39 грн., тому відсутній предмет спору в цій частині.
Згідно п.1-1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства суд вважає за необхідне припинити провадження в частині вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 85 892 166,39грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 8 081 778,54 грн. пені у розмірі 0,1 % за кожний день прострочки, 7 248 108,13грн. - 3% річних та 24 637 795,36грн. - інфляційних, суд виходить з наступного.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У відповідності зі ст. 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Приписи ч. 1 ст. 693 ЦК України зазначають, що у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Згідно положень ч. 4 ст. 538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Згідно ч. 1 ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України). Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтями 610, 612 ЦК України визначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За умовами ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Умовами договорів № 03-10/1-ЕН від 01.02.2010р. та 03-09/1-ЕН від 17.02.2010р. встановлено, що покупець оплачує постачальнику вартість вугілля рівними частинами на умовах 90 % попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника кожного банківського дня коштами у сумі, виходячи із розрахунку від погодженої у додатку до договору вартості поставки. Залишкові 10 % вартості вугілля оплачується протягом трьох банківських днів з моменту підписання актів приймання-передачі вугілля. (п. 6.3 договору).
З матеріалів справи вбачається, що поставка вугільної продукції здійснена позивачем без отримання передоплати за договором, чим порушено умови договору в частині поставки товару. Також з матеріалів справи вбачається, що відповідачем прийнято цю вугільну продукцію без заперечень.
Таким чином, сторони своїми діями змінили умови договорів № 03-10/1-ЕН від 01.02.2010 р. та 03-09/1-ЕН від 17.02.2010 р. щодо порядку поставки товару і, як наслідок, щодо його оплати. За таких обставин, в даному випадку, суд вважає, що спірними договорами не встановлено моменту виникнення зобов'язання відповідача щодо оплати отриманої продукції.
За приписами ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з вимогою сплатити заборгованість в межах цих договорів і позивач в судовому засіданні. підтвердив факт не направлення відповідної вимоги відповідачу. Таким чином, позивач не довів виникнення у нього права вимагати нараховані 3% річних, інфляційні та пеню в силу ч.2 ст.530 ЦК України.
Також, суд не приймає до уваги висновок судового експерта в частині розрахунку 3% річних, інфляційних та пені у зв'язку з невідповідністю нормам чинного законодавства, зокрема ч.2 ст.530 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судові витрати покладаються на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 80 п.1-1, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Припинити провадження у справі №20/17 в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 85 892 166,39 грн., за відсутністю предмету спору.
В задоволенні позовних вимог Державного підприємства „Вугілля України" м. Київ, до Публічного акціонерного товариства „Донбасенерго", м. Донецьк, про стягнення 8 081 778,54 грн. - пені у розмірі 0,1 % за кожний день прострочки, 7 248 108,13 грн. - 3 % річних та 24 637 795,36 грн. - інфляційних, відмовити.
Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний 07.06.2012р.
Суддя Величко Н.В.