Провадження № 22-ц/490/5034/12 Справа № 2/422/1437/2012 Головуючий у 1 й інстанції - Скрипник К.О. Доповідач - Петренко І.О.
Категорія 50
06 червня 2012 року
Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Петренко І.О.
суддів - Котушенко С.П., Романюк М.М.
при секретарі - Майній Г.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку, стягнення авансового платежу та моральної шкоди,-
У березні 2011 року позивачка звернулася до суду з позовом та просила ухвалити рішення, яким поновити пропущений строк звернення до суду з позовом, стягнути солідарно з відповідачів суму авансового платежу в розмірі 47 661 грн., моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. та судові витрати.
В обґрунтування позовної заяви позивачка вказувала на те, що 18 липня 2005 року вона з ОСОБА_2 домовилися укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 яка належить останньому на праві власності , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 25 травня 2001 року Дніпропетровською державною нотаріальною конторою, за реєстровим № 3-1440.
За умовами договору відповідач зобов'язувався продати вказану квартиру, а позивач купити її за 8000 доларів США. В свою чергу, ОСОБА_2 зобов'язався оформити всі необхідні правовстановлюючі документи та укласти договір купівлі-продажу з позивачем не пізніше 01 вересня 2005 року.
18 липня 2005 року позивачка передала відповідачам аванс в сумі 2400 доларів США, про що був складений відповідний договір , а 25 серпня 2005 року позивачка додатково передала відповідачам суму в розмірі 3600 доларів США.
Після укладання договору від 18 липня 2005 року , за усною домовленістю , зі згоди ОСОБА_2, позивачка розпочала робити ремонт у вказаній квартирі, та вселилася туди зі своєю сім'єю. Однак , договір купівлі-продажу так і не був укладений, і відповідачі ухиляються від добровільного повернення грошей. Діями відповідачів позивачу була спричинена моральна шкода, оскільки позивачка вважала, що придбає квартиру, та не шукала іншого помешкання. В результаті невиконання відповідачами свого зобов'язання, позивач втратила багато часу, а ціни на нерухомість значно зросли.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково. Стягнено з ОСОБА_2 на корись ОСОБА_3 суму в розмірі 47880 грн. та судові витрати в сумі 1205,11 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення , яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія судді вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити , а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення , яким суд , виконавши всі вимоги цивільного судочинства , вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
Як було встановлено в судових засіданнях першої інстанції та , що також вбачається з рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2010 року , що набрало законної сили ( ар. сп.14-17) , обставини , які ним встановлені в силу ч. 3 ст.61 ЦПК України не потребують доказування і , які не заперечуються сторонами , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 18 липня 2005 року уклали договір завдатку ( ар. сп. 11) , згідно умов якого ОСОБА_2 , як продавець - власник АДРЕСА_3 отримав від ОСОБА_3 завдаток у розмірі 2400 доларів США , про що складено договір ( ар. ср.11) , а 25 серпня 2005 року ще 3600 доларів США, про що було складено розписку ( ар. сп. 10). Фактично вказані суми були отримані дружиною ОСОБА_2 -ОСОБА_2 Сторони домовились , що договір купівлі-продажу ними буде оформлено не пізніше 1 вересня 2005 року.
Після укладення договору завдатку відповідач ОСОБА_6 дозволив ОСОБА_3 вселитись в вище вказану квартиру та розпочати ремонтні роботи.
Договір купівлі продажу сторони не оформили , в зв»язку з чим ОСОБА_3 9 листопада 2005 року звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту проживання в квартирі ,набуття права проживання, визнання права на реєстрацію та права власності , зобов»язання вчинити певні дії , а ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_3 , до неї ж в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ОСОБА_9 з зустрічним позовом про визнання певного факту , усунення перешкод у користуванні власністю , зобов»язання вчинити певні дії та стягнення матеріальної шкоди.
Вказаним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_3 -відмовлено , а зустрічний позов ОСОБА_2 -задоволено частково. Усунено перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права користування та розпорядження його власністю , а саме -спірною квартирою , шляхом виселення відповідачів за зустрічним позовом та зобов»язанням їх надати ОСОБА_2 ключів від квартири.
Згідно ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Відповідно до ст. 571 ч.3 ЦК України, у разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню. За таких обставин суд правильно задовольнив позовні вимоги і стягнув з відповідачки отриману нею суму авансу.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд 1 інстанції правильно виходив із того, що укладення договору купівлі-продажу квартири не відбулось, тому стягнув суму авансу -47880 грн.
Так , суд правильно встановив , що відносини, які виникли між сторонами, є договірними, а сума в розмірі 47880 грн., яку позивачка передала відповідачам , є авансом, оскільки договір купівлі-продажу спірної квартири в письмовій формі між сторонами не укладався, нотаріально не посвідчувався та не проходив державну реєстрацію, тобто вимоги ст. 657 ЦК України не були дотримані.
Доводи апеляційної скарги , зокрема про те , що позивачка пропустила строк для звернення до суду зі своїми вимогами , отримав свою оцінку в оскаржуваному рішенні з посиланням на положення ст. 264 ЦК України , а не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України , колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2012 року -залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення , однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили .
Судді