Справа № 1-102/11
н/п 11/0290/383/2012 Категорія: кримінальна
Головуючий у суді 1-ї інстанції Іванченко Я.М.
Доповідач Пасько Д.П.
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого-судді: Паська Д.П.
Суддів: Олексієнка Ю.Г., Нешик Р.І.
За участю прокурора: Янушевича О.Ю.
розглянула 24 травня 2012 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальну справу за апеляціями прокурора зі змінами, адвоката ОСОБА_2, засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 11 листопада 2011 року, яким
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
раніше судимий 03.12.2003 р. Ленінським районним
судом м. Вінниці за ст. ст. 185 ч. 3, 186 ч. 2, 188 ч. 1,
15 ч. 1, 70 КК України на чотири роки позбавлення
волі і на підставі ст. 75 КК України звільнений від
відбування покарання з випробуванням та іспитовим
строком два роки;
- 15.04.2005 р. Ленінським районним судом м. Вінниці
за ст. ст. 186 ч. 2, 190 ч. 2, 70 ч. 1 КК України на чотири
роки і шість місяців позбавлення волі, а за сукупністю
вироків з застосуванням ст. 71 КК України на п'ять років
позбавлення волі. Звільнений 20.07.2009 р.
засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на чотири роки і шість місяців позбавлення волі;
- за ст. 395 КК України до арешту на строк два місяці;
- за ч. 2 ст. 187 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- за ч. 3 ст. 357 КК України на два роки обмеження волі;
- за ч. 2 ст. 186 КК України на п'ять років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 70 КК України призначено остаточно покарання шляхом часткового складання призначених покарань у виді восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна.
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_2, не судимий
засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 187 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- за ч. 3 ст. 357 КК України на два роки обмеження волі.
Відповідно до ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно покарання ОСОБА_4 призначено у виді позбавлення волі на строк сім років з конфіскацією майна.
В задоволення цивільних позовів з ОСОБА_3 стягнуто на користь потерпілої ОСОБА_5 -1430 грн.; на користь потерпілого ОСОБА_6 -600 грн.; на користь ОСОБА_7 -12765 грн.; на користь ОСОБА_8 -3000 грн., на користь ОСОБА_9 -4400 грн.; на користь ОСОБА_10 -915 грн. заподіяної злочином матеріальної шкоди.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4: на користь ОСОБА_11 - 2900 грн. та на користь ОСОБА_6 -200 грн. заподіяної злочином матеріальної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 1804 грн. 32 коп. вартості проведення кримінальних досліджень.
Стягнуто в рівних долях з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави 644 грн. 40 коп. вартості криміналістичних досліджень.
Вирішено питання з речовими доказами.
Як вбачається з вироку суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнані винними і засуджені за те, що 17.04.2010 року у м. Вінниці неподалік тролейбусної зупинки «Вул. 600-річчя», вступивши за допомогою конклюдентних дій в мовчазну згоду, спрямовану на крадіжку мобільного телефона потерпілого ОСОБА_11, викрали у нього мобільний телефон «Нокіа-5800»вартістю 2900 грн.
Вони ж засуджені за те, що 30.04.2010 року близько 22.40 год. у м. Вінниці поруч АДРЕСА_2 неподалік магазину «Копійка»за попередньою змовою між собою з корисливих мотивів вчинили розбійний напад на потерпілого ОСОБА_6 з метою заволодіння його майном.
Реалізовуючи свій задум ОСОБА_4 та ОСОБА_3 заздалегідь розподіливши ролі підійшли до ОСОБА_6 у якого ОСОБА_4 у брутальній формі попросив гроші на пиво, а почувши, що ОСОБА_6 грошей не має вчинили на нього розбійний напад. При цьому застосувавши фізичне насильство ОСОБА_3 умисно наніс потерпілому удар рукою в обличчя, після чого ОСОБА_6 почав утікати від них, проте ОСОБА_3 наздогнав його і збив на землю, де продовжував бити руками і ногами, а ОСОБА_4, який також підбіг до них теж наносив удари потерпілому руками і ногами в різні частини тіла, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження, які потягли короткочасний розлад здоров'я. Побивши потерпілого ОСОБА_6 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з сумки, що була у потерпілого, відкривши її викрали гроші в сумі 200 гр., паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_6 та інші речі.
Крім того, ОСОБА_3 визнаний винним ще й у тому, що він двічі на початку квітня 2010 року у м. Вінниці перебуваючи в гостях у своєї знайомої ОСОБА_12 в квартирі АДРЕСА_3 викрав: перший раз ювелірні вироби на суму 1750 грн.; другий раз 100 доларів США та ювелірні вироби, заподіявши потерпілій матеріальні збитки на суму 10125 грн.
ОСОБА_3 визнаний винним і в тому, що в травні -липні 2010 р. у м. Вінниці вчинив крадіжки чужого майна перебуваючи в гостях у ОСОБА_10 на суму 915 грн.; у ОСОБА_5 на суму 1430 грн., а також на вулиці викрав золотий ланцюжок потерпілої ОСОБА_8 вартістю 3000 грн., під приводом подивитись на нього, обікрав ОСОБА_9 який спав на лавочці, викравши його майна на суму 4405 гр. та викрав мобільний телефон ОСОБА_6 на суму 600 гр.
ОСОБА_3 засуджений також за порушення правил адміністративного нагляду, тобто за самовільне залишення місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.
В апеляції прокурора зі змінами ставиться питання про зміну вироку стосовно ОСОБА_4 з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи за епізодом вчинення 17.04.2010 року за попередньою змовою з ОСОБА_3 крадіжки майна ОСОБА_11, яка кваліфікована за ч. 2 ст. 185 КК України ще й за кваліфікуючою ознакою повторності. На думку прокурора за даним епізодом у ОСОБА_4 ознака повторності відсутня, оскільки на момент вчинення цієї крадіжки він був раніше не судимим, а злочин вчинив вперше. Тому, на думку прокурора, ознаку повторності слід виключити з вироку при кваліфікації за ч. 2 ст. 185 КК України дій ОСОБА_4
Адвокат ОСОБА_13 ставить питання про зміну вироку, перекваліфікацію вчиненого ОСОБА_4 зі ст. 187 ч. 2 КК України на ст. 296 ч. 2 КК України, скасувати вирок у частині засудження ОСОБА_4 за ст. 357 ч. 2 КК України і закриття в цій частині провадження по справі.
Крім того, просить обрати стосовно ОСОБА_4 міру покарання, не пов'язану з позбавленням волі та застосувати ст. 75 КК України.
Своє прохання адвокат мотивує тим, що суд неправильно кваліфікував дії засудженого ОСОБА_4 за ст. 187 ч. 2 КК України оскільки тілесні ушкодження вони з ОСОБА_3 наносили потерпілому ОСОБА_6 з хуліганських мотивів, а не з метою заволодіння майном потерпілого. Вважає, що наявність мети заволодіння майном потерпілого ніякими доказами не доведена, рівно як і викрадення документів та грошей ОСОБА_6
Крім того, вважає, що ОСОБА_4 призначено покарання без врахування положень ст. ст. 50 та 65 КК України, тобто надто суворе, без врахування того, що він повністю визнав свою провину в тому, що, на його думку, скоїв, що не перешкоджав розкриттю злочину, раніше не судимий та щиро розкаявся.
Аналогічне прохання міститься і в апеляції ОСОБА_4, який зазначає в своїх доводах, що спочатку бійка зав'язалася між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, а він намагався їх розборонити і нічого не мав на меті взяти у ОСОБА_6 і лише після цих своїх намагань в свою чергу наніс потерпілому декілька ударів.
Засуджений ОСОБА_3 в своїй апеляції ставить питання про зміну вироку, перекваліфікацію вчиненого ним зі ст. 187 ч. 2 КК України на ст. 296 ч. 2 КК України, тобто з розбою на хуліганство, оскільки ні в нього, ні у ОСОБА_4 не було мети заволодіння грошима чи іншим майном потерпілого ОСОБА_6, а також просить закрити справу щодо нього стосовно засудження за ст. 357 ч. 2 КК України, оскільки даного злочину вони з ОСОБА_4 не вчиняли, а гроші і документи потерпілий міг сам загубити під час бійки.
Крім того, вважає, що суд не мотивував призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна.
Заслухавши доповідача, виступ прокурора, який підтримав апеляцію з доповненнями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, перевіривши матеріали кримінальної справи, заслухавши виступ прокурора в судових дебатах, обговоривши доводи, викладені в апеляціях, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора зі змінами обґрунтована і підлягає задоволенню, а апеляції захисника та засуджених необґрунтовані і не підлягають задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що епізод крадіжки мобільного телефону у потерпілого ОСОБА_11 марки «Нокіа-5800»вартістю 2900 грн., вчинений 17.04.2010 року у м. Вінниці за попередньою змовою з ОСОБА_3 зайво кваліфікований судом за ознакою ще й повторності, оскільки це був першим з епізодів злочинів, за які за даним вироком засуджений ОСОБА_4, який значиться не судимим, а тому кваліфікація його дій по цьому епізоду за обтяжуючою ознакою повторності є зайвою і підлягає виключенню з вироку.
Доводи адвоката та засуджених про те, що бійка з ОСОБА_6 30.04.2010 року була проявом хуліганства з боку засуджених, а ніяк не розбійним нападом та не мала на меті заволодіння грошима, документами чи іншим майном потерпілого, які могли загубитися під час бійки спростовуються послідовними показаннями потерпілого ОСОБА_6 як на досудовому слідстві та і в судовому засіданні про те, що 30.04.2011 року приблизно о 22 годині він проходив по вул. Першотравневій, де випадково зустрівся з раніше знайомим йому ОСОБА_4 з яким був ще й інший незнайомий йому хлопець, як з'ясувалося згодом ОСОБА_3 Обоє ці хлопці були в нетверезому стані і ОСОБА_4 зажадав від нього грошей на пиво та цигарки, а у відповідь, що їх у нього немає ОСОБА_3 відразу ж наніс йому удар кулаком в обличчя, а потім продовжив наносити удари. Він вирвався від ОСОБА_3, який тримав його за кофту, і почав тікати, але обидва хлопці, тобто ОСОБА_4 та ОСОБА_3 його наздогнали і наносили йому удари руками і ногами в різні частини тіла, в тому числі і коли збили його на землю. Під час цих подій у нього була сумка, в якій були 200 грн., паспорт та інші документи та банківські картки.
Вже вдома він виявив, що грошей, паспорта та інших речей та документів у сумці немає. Наступного дня паспорт, банківські картки та інші документи йому повернув ОСОБА_14, який, з його слів, знайшов їх неподалік від місця пригоди, але грошей там не було.
Свідок ОСОБА_14 підтвердив це в судовому засіданні.
Обставини нападу на ОСОБА_6 підтвердила з посиланням на показання сина і його мати -свідок ОСОБА_15
Згідно висновку СМЕ ОСОБА_6 заподіяні легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров'я.
Засуджені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не заперечують, що вони побили ОСОБА_6 але стверджують, що зробили це не з метою заволодіння його грошима чи іншим майном.
Суд оцінив доводи засуджених про мотиви і мету їх дій щодо ОСОБА_6 і відкинув їх як неспроможні з огляду на те, що мета і мотиви їх дій були спрямовані саме на заволодіння майном потерпілого. Бесіда їх з потерпілим почалася з питання про гроші їм на пиво та цигарки. У відповідь на відмову в цьому відбувся напад саме з метою заволодіння майном потерпілого з застосуванням насильства, небезпечного для здоров'я потерпілого. Своєї мети засуджені досягли, майном потерпілого заволоділи, гроші залишили собі, а паспорт, банківські картки та інші документи викинули як непотрібні їм, про що свідчить те, що сумка до нападу на ОСОБА_6 була закрита і він її вже вдома виявив відкритою, а вміст її таким, що відсутній.
З чого колегія суддів робить висновок про обґрунтованість мотивації вироку про те, що під час розбійного нападу злочинці заволоділи не тільки грошима потерпілого, які їм були потрібні для подальших веселощів, а й незаконно заволоділи паспортом потерпілого, який в подальшому покинули разом з іншим вмістом сумки потерпілого неподалік місця пригоди.
Конфіскація майна згідно санкції ст. 187 ч. 2 КК України є обов'язковим додатковим покаранням, що не потребує мотивації її призначення.
На думку колегії суддів при призначенні покарання ОСОБА_4 суд дотримався положень ст. ст. 50, 65 КК України щодо мети та загальних засад призначення покарань, врахував і ті обставини, на які є посилання в апеляціях ОСОБА_4 та його адвоката, а тому покарання ОСОБА_4 призначено по нижній межі санкції ст. 187 ч. 2 КК України. Підстав для пом'якшення покарання не вбачається.
З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 366, 377, 379 ч. 2 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію прокурора зі змінами задовольнити повністю, апеляції адвоката ОСОБА_2, засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Виключити з мотивувальної частини вироку Ленінського районного суду м. Вінниці від 11 листопада 2011 року стосовно ОСОБА_3 і ОСОБА_4 вказівку про кваліфікацію дій ОСОБА_4 за кваліфікуючою ознакою повторність за ст. 185 ч. 2 КК України.
В решті даний вирок залишити без змін.
На вирок можуть бути подані касаційні скарги безпосередньо до касаційного суду -Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.
Судді:
Згідно з оригіналом: