83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
28.05.12 р. Справа № 5006/23/72/2012
за позовом: Державного підприємства "Одеська залізниця" м. Одеса
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Октябрська ЦЗФ" м. Білицьке
про стягнення 19 994, 78 грн.
Суддя Забарющий М.І.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явились
Від відповідача: ОСОБА_1 - за довіреністю
В засіданні, яке відбулось 23.05.2012р., згідно ст.77 ГПК України
оголошувалась перерва до 28.05.2012р.
Позивач, Одеська залізниця м. Одеса, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, публічного акціонерного товариства "ДТЕК Октябрська ЦЗФ" м. Білицьке, про стягнення 19 480 грн. штрафу за неправильно зазначену у накладній № 48829451 масу вантажу та 514, 78 грн. додаткових витрат.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:
- відправлення відповідачем у вересні 2011р. зі станції Родинська Донецької залізниці на станцію Ладижин Одеської залізниці за залізничною накладною № 48829451 у 7-ми вагонах, в т.ч. у вагоні № 53522660 вантажу - "концентрат вугільний";
- здійснення на станції Знам'янка Одеської залізниці перевірки маси вантажу, що прибув у вагоні № 53522660, внаслідок якої було виявлено, що фактична маса вантажу нетто на 1 100кг менше, ніж зазначено у накладній № 48829451;
- засвідчення вищевказаної обставини комерційним актом АА № 021141/832/28 від 03.09.2011р.;
- нарахування відповідачу у зв'язку із затримкою спірного вагону на підставі акта загальної форми № 390а від 03.09.2011р. 514, 78 грн. додаткових витрат, в т.ч. 0,6 грн. плати за користування вагоном, 105, 12 грн. плати за переважування та 409, 06 грн. збору за маневрову роботу;
- ст.ст. 307, 315 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 920, 925 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 118, 122, 129 Статуту залізниць України, Правила складання актів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. № 334 (далі - Правила складання актів).
Разом з тим, позивачем в тексті позовної заяви викладено клопотання про відновлення пропущеного строку на подання відповідної позовної заяви, оскільки господарський суд Донецької області ухвалами від 16.03.2012р. та від 06.04.2012р. двічі повертав позовну заяву на підставі п.4 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.
Від позивача 23.05.2011р. надійшло клопотання № ДНЮ-28/101 від 22.05.2012р., в якому позивач уточнив, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 542892 вірним найменуванням позивача є державне підприємство "Одеська залізниця", а не Одеська залізниця, як зазначено в тексті позовної заяви. Таким чином, суд вважає, що позивачем по даній справі є державне підприємство "Одеська залізниця". Крім того, позивач зазначив, що правильним номером відкритого поточного рахунку ДП "Одеська залізниця" є той, що вказаний ним у клопотанні.
Відповідач надав відзив на позов № 822 від 18.05.2012р., в якому просив суд позивачу у позов відмовити на підставі ч.5 ст.315 ГК України та ч.4 ст. 267 ЦК України у зв'язку із спливом позовної давності.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
01.09.2011р. публічне акціонерне товариство "ДТЕК Октябрська ЦЗФ" (вантажовідправник) зі станції Родинська Донецької залізниці на станцію Ладижин Одеської залізниці відвантажив на адресу Ладижинської ТЕС ПАТ "Західенерго" (вантажоодержувач) за залізничною накладною № 48829451 у 7-ми вагонах, в т.ч. і у вагоні № 53522660, вантаж - "концентрат вугільний". При оформленні перевізних документів, зокрема, в залізничній накладній № 48829451 у вищевказаному вагоні відповідачем вказано масу вантажу: нетто - 67 500кг, тара - 22 200кг.
Навантаження вагону здійснювалось засобами відправника (відповідача у справі), правильність внесених до накладної відомостей підтвердив своїм підписом представник вантажовідправника у відповідності до п.2.3. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 (далі - Правила оформлення перевізних документів).
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
При прийманні поїзда № 2229, у складі якого був вагон № 53522660, 03.09.2011р. на станції Знам'янка Одеської залізниці виявлено невідповідність відомостей, зазначених відповідачем в накладній № 48829451 фактичним параметрам. Працівниками станції 03.09.2011р. складений акт загальної форми № 25273, а вагон був відчеплений для проведення контрольного переважування.
03.09.2011р. при контрольному переважуванні вагону № 53522660 з вантажем на 150-тонних вагонних вагах станції Знам'янка виявилось: вага брутто - 88 600кг, тара з бруса - 22 200кг, нетто - 66 400кг, що менше проти даних залізничної накладної на 1 100кг.
За фактом невідповідності маси вантажу даним, зазначеним у накладній № 48829451, складено комерційний акт АА № 021141/832/28 від 03.09.2011р., де зазначено: навантаження навалом рівномірне нижче бортів 100мм; в вагоні двері та люка щільно закриті; просипання вантажу відсутнє; на поверхні вантажу ознак крадіжки не виявлено; каток застосовувався; на поверхні вантажу захисне маркування відсутнє; зважування здійснювалось двічі, різниця маси в сторону зменшення підтвердилась.
За досильною накладною № 42530527 вагон № 53522660 зі станції Знам'янка був відправлений залізницею на станцію призначення Ладижин. На станції призначення при перевірці вантажу, що прибув у вказаному вагоні, різниці проти комерційного акту, складеного на станції Знам'янка, не виявлено, про що в розділі "Є" комерційного акта зроблена відповідна відмітка згідно до п.12 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. № 334.
Згідно ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Пунктом 5.5. Правил оформлення перевізних документів закріплено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі ст.118 Статуту залізниць України. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що штраф підлягає стягненню у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
За неправильно зазначену у залізничній накладній № 48829451 маси вантажу у вагоні № 53522660 позивач нарахував відповідачу як вантажовідправнику штраф в розмірі 19 480 грн. із розрахунку: 3 896 грн. (провізна плата) х 5. Крім цього, у зв'язку із затримкою вагону № 53522660 на станції Знам'янка на підставі акта загальної форми № 390а від 03.09.2011р. позивач нарахував відповідачу 514, 78 грн. додаткових витрат. Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано визначив суми штрафу та відповідних обов'язкових платежів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовом по даній справі 24.04.2012р. (позовна заява була здана до відділення поштового зв'язку №5 м. Сміла Черкаської області).
Первинна позовна заява, яка включала вимоги, що є предметом спору по даній справі, була відправлена до господарського суду Донецької області 02.03.2012р. згідно повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак, ухвалою від 16.03.2012р. ця позовна заява була повернута без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з неподанням доказів сплати судового збору.
Повторно відповідна позовна заява відправлена позивачем до суду 29.03.2012р. згідно повідомлення про вручення поштового відправлення. Проте, ухвалою від 06.04.2012р. ця позовна заява знову була повернута без розгляду з аналогічних підстав.
Вищезазначені ухвали господарського суду залізницею в установленому законом порядку оскаржені не були.
Відповідно до ч.1 ст.223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Частиною 5 ст.315 ГК України закріплено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Аналогічна норма викладена у ст.137 Статуту залізниць України, згідно якої позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців.
Разом з тим, у ст.137 Статуту залізниць України закріплено, що зазначений шестимісячний термін обчислюється з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
Право на пред'явлення позову у позивача виникло 04.09.2011р. - з дня, наступного за складанням комерційного акту АА № 021141/832/28, проте до господарського суду з належним чином оформленою позовною заявою у даній справі позивач звернувся лише 24.04.2012р., тобто поза межами строку позовної давності.
Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. В даному випадку про застосування позовної давності заявлено відповідачем по справі.
Позивач наполягає на тому, що строк позовної давності був ним пропущений з поважних причин, а саме у зв'язку з поверненням господарським судом ухвалами від 16.03.2012р. та від 06.04.2012р. позовної заяви без розгляду.
Враховуючи, що ухвали суду про повернення позовної заяви є чинними та в установленому законом порядку не скасовувались, а правильність складання позовної заяви залежала виключно від залізниці, суд прийшов до висновку про відсутність поважних причин пропуску залізницею встановленого законом строку позовної давності. Таким чином, клопотання позивача про відновлення пропущеного строку на подання відповідної позовної заяви суд відхиляє.
З огляду на те, що ДП "Одеська залізниця" звернулось до суду з позовною заявою поза межами строку позовної давності, суд позивачу у позові відмовляє.
На підставі ст.ст. 20, 173-175, 193, 230, 233, 306-308, 315 Господарського кодексу України, ст.ст. 9, 256, 260, 261, 267 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В И Р I Ш И В :
Позивачу у позові відмовити.
Суддя Забарющий М.І.
В судовому засіданні 28.05.2012р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 05.06.2012р.