Справа № 0203/801/2012 Провадження № 22-ц/0290/1730/2012Головуючий в суді першої інстанції:Васильєва Т.Ю.
Категорія: 27 Доповідач: Вавшко В. С.
05.06.2012 м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
ГоловуючогоВавшка В.С.,
суддів:Колоса С.С., Марчук В.С.,
При секретарі:Пишному О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 -ОСОБА_6 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 24 квітня 2012 року,
по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) «Універсал Банк», з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Вінницького обласного управління у справах захисту прав споживачів, про розірвання договору та зняття арешту з автомобіля,
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 24 квітня 2012 року у задоволенні зазначеного позову відмовлено.
На таке рішення представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав у частині скасування рішення суду першої інстанції, яким було відмовлено у знатті арешту із заставного майна -автомобіля.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що 22 листопада 2007 року між ОСОБА_5 та ВАТ «Банк «Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», був укладений кредитний договір № 13/487 к-07, згідно якого відповідач надав позивачу кредит у розмірі 16 466 доларів США строком до 21 листопада 2014 року, а ОСОБА_5 прийняла на себе зобов'язання сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами відповідно до графіку.
В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_5 та ВАТ «Банк «Універсальний»був укладений договір застави, згідно умов якого позивач передала в заставу належне їй майно, а саме: автомобіль марки SKODA FABIA 1.4, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований Вінницьким МРЕВ ВДАІ УМВС України у Вінницькій області.
Позивач вважала свої зобов'язання за кредитним договором виконаними у повному обсязі, оскільки нею сплачено кредит та проценти за користування кредиту у повному обсязі, у підтвердження чого надала суду копії відповідних платіжних документів на погашення боргу за кредитним договором (а.с. 16-103), а також розрахунок по даних платіжних документах (а.с. 125-126).
Відповідач заперечуючи про невиконання позивачем всіх зобов'язань за кредитним договором надав розрахунок заборгованості за кредитним договором (а.с. 136-137), згідно якого у позивача перед відповідачем існує борг, який станом на 30 березня 2012 року становить 1982,08 доларів США, з яких 21,64 доларів США -прострочена заборгованість по сумі кредиту; 714 доларів США -заборгованість по сумі кредиту; 1246,44 доларів США - штраф за не укладення договорів страхування заставного майна. На підтвердження зарахування всіх сплачених позивачем сум за кредитом надано виписки з його особового рахунку (а.с. 138-175).
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що нею не доведено ні істотного порушення договору відповідачем, ні інших підстав розірвання договору, передбачених договором або законом. Також, позивач не доводила припинення договору застави, а вимога позивача про зобов'язання відповідача зняти арешт з заставного майна взагалі не обґрунтована нормами чинного законодавства та умовами договорів.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи та відповідні їм правовідносини та правильно застосовані норми матеріального права.
За змістом ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Колегією суддів встановлено, що позивач не надав переконливих доказів того, що ним у повному обсязі сплачені усі платежі ( тіло кредиту, відсотки, пеня, штрафи) за кредитним договором. Наявність заборгованості по кредитному договору № 13/487 к-07 від 22 листопада 2007 року витікає з наданих як позивачкою, так і відповідачем розрахунків. Вказана обставина була визнана представником позивача у судовому засіданні апеляційного суду, у зв'язку з чим він не підтримав свою апеляційну скаргу в частині скасування рішення суду щодо відмови у задоволенні позову про розірвання кредитного договору.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Пунктом 1 ч.1 ст. 593 ЦК України визначено, що право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.
Оскільки у судовому засіданні було беззаперечно з'ясовано наявність невиконаного позивачкою грошового зобов'язання, то підстави для зобов'язання відповідача зняти арешт із заставного майна відсутні.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог у частині про зобов'язання відповідача зняти арешт з заставного майна (автомобіля) є необґрунтованими, оскільки в силу вимог ст. 11 ЦПК України суд вирішив спір в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а позивач в свою чергу не доводив обставин, за яких договір застави є недійсним.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 -ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 24 квітня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя :
Судді :