Справа № 1-710/2011
Провадження №11/0290/539/2012 Категорія:ч.2ст.286ККУкраїни
Головуючий у суді 1-ї інстанції Вишар І.Ю.
Доповідач Ковальська І.А.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого-судді: Ковальської І.А.,
суддів: Нагорняка Є.П., Спринчука В.В.,
за участю прокурора Миколайчука Д.Г.,
захисника ОСОБА_2,
засудженого ОСОБА_3,
представника потерпілої ОСОБА_4,
розглянула 07 червня 2012 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 29 лютого 2012 року, яким
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Вінниці, українець, громадянин України, непрацюючий, неодружений, з середньою-спеціальною освітою, в силі ст. 89 КК України не судимий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 засуджений:
за ч. 2 ст. 286 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишений у вигляді підписки про невиїзд.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 заподіяну шкоду в розмірі 56532,83 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області 900,48 грн. судових витрат за проведення експертизи
Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.
Судом першої інстанції ОСОБА_3 засуджено за скоєння злочину при наступних обставинах.
23.06.2011 року, близько 16.30 год., ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем марки «Мерседес»д/н НОМЕР_3 рухаючи по проїзній частині вул. Юності в м. Вінниці, в напрямку вул. Келецька, в районі будинку № 59, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не переконавшись, що на останньому відсутні пішоходи, продовжував свій рух, в той час коли перед розміткою пішохідного переходу в лівій смузі руху попутного напрямку зупинився автомобіль марки «Мерседес Спрінтер», д/н НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_6, надаючи перевагу під час переходу проїзної частини пішоходу ОСОБА_5, яка зліва направо перетинала проїзну частину вулиці Юность по розмітці нерегульованого пішохідного переходу, внаслідок чого, з необережності, допустив наїзд на останню. Таким чином, водій ОСОБА_3 порушив п.1.5, 4 (16а) 18.4 Правил дорожнього руху.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження, які відповідно до висновку СМЕ № 2201 від 26.08.2011 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Порушення зазначених вимог ПДР України водієм ОСОБА_3 знаходяться в причинному зв'язку з наслідками.
Не погоджуючись з вироком суду, засуджений ОСОБА_3 подав апеляцію з доповненнями, в якій не оспорюючи фактичні обставини справи та доведеність вини, просить вирок суду змінити, звільнивши його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, встановивши іспитовий строк в межах строку, що встановлений цією статтею, та виключити із вироку додаткову міру покарання у виді позбавлення права керувати усіма видами транспортних засобів строком на три роки.
Вказує, що суд не врахував той факт, що у відповідності до ст. 89 КК України він є особою, що не має судимості, не прийняв до уваги позитивну характеристику, щире каяття та те, що він є приватним підприємцем і його діяльність пов'язана із роз'їздами як в межах м. Вінниці та області, так і за їх межами.
Прокурор відкликав свою апеляцію до початку апеляційного розгляду.
Заслухавши доповідача, прохання засудженого та його адвоката задовольнити апеляцію з доповненнями, думку представника потерпілої, який підтримав апеляцію та просив не позбавляти волі ОСОБА_3, оскільки шкода відшкодована повністю, думку прокурора про необґрунтованість апеляції, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню.
Вина засудженого у скоєнні інкримінованого злочину, при обставинах наведених у вироку суду, відповідає фактичним даним справи, повністю підтверджується сукупністю зібраних доказів та не заперечується ним самим.
Отже вирок суду ґрунтується на достатніх і достовірних доказах.
Дії засудженого правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України.
Вирішуючи питання про міру покарання засудженому ОСОБА_3, суд першої інстанції, з урахуванням вчинення засудженим тяжкого злочину, правильно призначив йому основне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
По справі не встановлено підстав для виключення з вироку рішення суду про призначення засудженому додаткового покарання.
Підставами для цього не може бути те, що ОСОБА_3 приватний підприємець і позбавлення права керувати транспортними засобами позбавить його можливості їздити в справах по області та за її межі, як про це йдеться в апеляції.
Разом з тим, вчинення тяжкого злочину за вимогами ст. 75 КК України не є перешкодою для застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Судом не в повній мірі враховано, що ОСОБА_3 -є особою, що не має судимості, вчинив необережний злочин, позитивно характеризується, щиро розкаявся у вчиненому, своїми діями активно сприяв розкриттю злочину, відсутні обставини, що обтяжують покарання.
Крім того, представник потерпілого вказує, що завдана шкода повністю відшкодована, претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_3 не має та просить обрати засудженому покарання, не пов'язане із позбавленням волі із застосуванням ст. 75 КК України.
Зазначені обставини та дані про особу засудженого дають підстави вважати можливим його виправлення без відбування призначеного йому основного покарання, тобто для застосування щодо нього ст.ст. 75, 76 КК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним змінити вирок суду, пом'якшити призначене ОСОБА_3 покарання, застосувавши ст.ст. 75, 76 КК України до основного покарання у виді позбавлення волі.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 29 лютого 2012 року щодо ОСОБА_3 змінити.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки. На підставі ст. 76 КК України покласти на нього обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Додаткове покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки підлягає реальному виконанню.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Судді: