Справа № 0438/1311/2012
Провадження № 2-а/0438/20/2012
Іменем України
"07" червня 2012 р. Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Слоквенко Г.П.,
секретарі - Короті Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Солоне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа - Управління пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця,
Позивач звернувся до суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця. Свої вимоги мотивував тим, що він є стягувачем у виконавчому проваджені, відкритому відповідачем на підставі виконавчого листа № 2-а-747/10 Солонянського районного суду Дніпропетровської області, виданого 22.09.2011 р., про зобов'язання УПФУ в Солонянському районі Дніпропетровської області призначити та перерахувати державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров»ю, відповідно до вимог п.4 ст.50,54, п.3 ст.67 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Постановою старшого державного виконавця Панікарової А.О. від 13.04.2012 р. повернуто виконавчий лист, у зв'язку з неможливістю виконання рішення у повному обсязі. Вважає, що постанова відповідача винесена незаконно та не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження»та Рішенням Конституційного суду України, на які посилається відповідач. У зв'язку з цим, не погоджуючись з діями державного виконавця, позивач звернувся з позовом до суду.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов, просив його задовольнити з вищенаведених підстав.
Представник Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, неодноразово повідомлявся належним чином, про час розгляду справи. Згідно клопотання, повторно прохав перенести слухання справи в з»в'язку з зайнятістю особи, яка винесла оспорювану постанову. У відповідності до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Тому, судом було ухвалено слухати справу за відсутності представника відповідача.
Представник третьої особи в судовому засіданні прохав в задоволені позову відмовити, посилаючись на правомірність дій відповідача.
Заслухавши представника позивача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову.
Судом встановлено, що Солонянським районним судом Дніпропетровської області видано виконавчий лист № 2-а-747/10 від 22.09.2011 р. про зобов'язання УПФУ в Солонянському районі Дніпропетровської області призначити та перерахувати позивачеві державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю, відповідно до вимог п.4 ст.50,54, п.3 ст.67 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(а.с.4). Позивачем було надано відповідачу виконавчий лист для примусового виконання. Відповідач, постановою від 13.04.2012 року повернув виконавчий документ без виконання, посилаючись на те що, Рішеннями Конституційного суду України №20-рп/2011 від 26.12.2011 та №3-рп/2012 від 25.01.2012 встановлена заборона звернення стягнення на майно та кошти боржника (а.с.3).
Відповідно до ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до Конституції України, ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену Законом.
Закінчуючи виконавче провадження з підстав припинення бюджетного фінансування, головний державний виконавець в своїй постанові посилається на п.9 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якого: «Виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. Рішення Конституційного суду України №20-рп/2011 від 26.12.2011 року та №3-рп/2012 від 25.01.2012 року, на які посилається відповідач, не містять такої заборони звернення стягнення на майно та кошти боржника.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права в Україні і свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину не виконання своїх обов'язків.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що права позивача порушенні, оскільки постанова суду на захист її соціальних прав і гарантій фактично не виконана. Крім того, повернення виконавчого листа не ґрунтується на законі.
Тому посилання відповідача суперечить вищенаведеним вимогам рішень конституційного суду та вимогам Закону, та не спростовує той факт, що судове рішення, яке набрало законної сили, повинно виконуватися в повному обсязі та ніякі підзаконні акти, ухвалені пізніше, не впливають на висновки, що в ньому містяться.
Таким чином, дії державного виконавця є незаконними, а постанова головного державного виконавця про повернення виконавчий документ без виконання не відповідає вимогам чинного законодавства і підлягає скасуванню.
Згідно ч.2 ст.88 КАС України судові витрати підлягають розподілу відповідно до судового рішення у справі. Оскільки позивач судовий збір не сплачував, то на підставі ч.1 ст.94 КАС України такий стягненню з відповідача не підлягає
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 9-12, 14, 17, 71, 72, 99 ч. 2, 94 ч. 3, 160 ч. 3, 162-163, 167, 181, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа - Управління пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця - задовольнити повністю.
Визнати незаконною Постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Понікарової А.О. від 13.04.2012 р. про повернення виконавчого документу стягувачу .
Скасувати Постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпроперовській області Понікарової А.О. від 13.04.2012 р. про повернення виконавчого документу стягувачу .
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України -з дня отримання копії постанови.
Головуючий: суддя