Справа №: 226/2484/12
06 червня 2012 року Тульчинський районний суд
Вінницької області
В складі головуючого судді Ковганича С.В.
при секретарі Мрочко Т.О.
з участю прокурора Трачука О.В.
адвоката ОСОБА_1
законного представника підсудного ОСОБА_2
потерпілого ОСОБА_3
законного представника потерпілого ОСОБА_4
представника служби у справах
неповнолітніх Тульчинської РДА Заремби А.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тульчина кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, гр. України, уродженець та житель АДРЕСА_1, закінчив 9 класів Ганнопільської ЗОШ, не судимий, у вчиненні злочину передбаченого ст. 296 ч. 4 КК України,
06 квітня 2012 року близько 23.30 год. в с. Ганнопіль Тульчинського району, по вулиці Підлісній, неповнолітній ОСОБА_6, умисно, з метою вчинення хуліганських дій, заздалегідь заготовив предмет для нанесення тілесних ушкоджень, підняв з землі деревний штахет, для нанесення ним тілесних ушкоджень. Згодом побачивши на вулиці Підлісній ОСОБА_3 1996 року народження, який стояв з дівчиною ОСОБА_7, та з метою вчинення хуліганських дій, ОСОБА_6 підійшов до неповнолітнього ОСОБА_3, і відкрито виражаючи зневагу до громадського порядку, ігноруючи існуючі в суспільстві елементарні правила поведінки, з мотивів явної неповаги до суспільства та оточуючих його підлітків, що супроводжувалось особливою зухвалістю, грубо порушуючи громадський порядок, безпричинно, заздалегідь заготовленим дерев'яним штахетом наніс ОСОБА_3 три удари по лівій частині голови, в результаті чого заподіяв ОСОБА_3 тілесні ушкодження, у вигляді забою м'яких тканин та садни в області голови, які згідно висновку експерта № 95 від 20.04.2012 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили розлад здоров'я.
Підсудний ОСОБА_6 свою вину в скоєні інкримінованого йому злочину передбаченого ст. 296 ч.4 КК України визнав повністю і суду показав, що 06.04.2012 року приблизно 20 год. він пішов до сільського клубу, який знаходиться в центрі села Ганнопіль. Коли він знаходився в центрі села, то там зустрів знайомого ОСОБА_8, який запропонував вгостити пивом, на що він погодився і вони пішли до магазину, який розташований неподалік від клубу, де ОСОБА_8 купив дві пляшки пива, одну з них безалкогольного, якою і його пригостив. Після того, як вони випили пиво, то ОСОБА_8 пішов в середину клубу, а він залишився на вулиці.
Біля 23 год. 00 хв. йому на мій мобільний телефон зателефонував знайомий ОСОБА_9, який повідомив, що в їхньому селі є чужі хлопці, та сказав щоб він підійшов до медичного пункту, який знаходиться неподалік від клубу. Через 2-3 хвилини він підійшов до медпункту, де дійсно побачив ОСОБА_9 та ОСОБА_10. Тоді вони з ОСОБА_9 вирішили зателефонувати ОСОБА_8, якому він сказав, щоб той також підійшов до медпункту. Коли прийшов ОСОБА_8, то вони разом вирішили піти до сільського ставу. Дорогою до ставка, на узбіччі дороги, він знайшов дерев'яний штахет, довжиною біля одного метра, який взяв в руки і далі продовжив іти до ставка з штахетом в руках.
Дорогою до ставка ОСОБА_8 розмовляв по мобільному телефону, а ОСОБА_9 про щось розмовляв з ОСОБА_10. Коли вони підходили до ставка, то він побачив, що назустріч їм повільною ходою іде ОСОБА_7 та разом з нею не знайомий хлопець. Тоді він вирішив підійти до невідомого хлопця, як пізніше дізнався, що його звати ОСОБА_3. Підійшов до ОСОБА_3 та ОСОБА_7, він спитав ОСОБА_3, звідки він, на що той відповів, що він з м. Ладижина, і приїхав в с. Ганнопіль до ОСОБА_7. Після цього він сказав ОСОБА_3, що в їхньому селі він може получити, тоді ОСОБА_7 сказала до ОСОБА_3, що їм треба іти, але той сказав ОСОБА_7, щоб вона відійшла. Коли ОСОБА_7 відійшла, то вони продовжили розмову з ОСОБА_3, в ході якої останній грубим тоном сказав, що він п'яний і хто він такий взагалі. Йому це не сподобалося, тому він зразу же наніс три удари по лівій частині голови ОСОБА_3 дерев'яним штахетом, якого тримав весь цей час в руках. Після нанесення третього удару, ОСОБА_3 впав на узбіччя дороги та втратив свідомість. Після чого до нього підійшли ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які весь цей час знаходилися приблизно на відстані 10 метрів від них з ОСОБА_3. Підійшовши ОСОБА_10 сказала, що ОСОБА_3 потрібно полити водою, після чого він підбіг до ставка, де викинув штахет, яким наніс удари ОСОБА_3 та набрав води в пляшку, яку знайшов біля ставка. Підійшовши до ОСОБА_3, він полив останнього водою після чого той піднявся з узбіччя і пішов в сторону центра с. Ганнопіль. А він разом з ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 пішли на лавку, яка знаходиться неподалік від ставка, де продовжили обговорювати вищевказану ситуацію, після чого розійшлись по домівках. Наступного дня йому повідомили, що ОСОБА_3 знаходиться в лікарні. В скоєному щиро кається, завдані збитки відшкодував в повному обсязі, просить суворо не карати.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 суду показав, що 06.04.2012 року приблизно о 20 год. він приїхав в гості в с. Ганнопіль до знайомої дівчини ОСОБА_7, після чого вони разом з ОСОБА_7 прогулювались по селі. Приблизно о 23 год. 30 хв., коли вони з ОСОБА_7 збиралися йти додому пройшовши приблизно 20 метрів від лавки на якій сиділи, він побачив, що по вулиці, яка веде до ставка зі сторони центра села на зустріч їм, на відстані приблизно 20-30 метрів від них йшли троє невідомих йому хлопці і одна дівчина. В одного з хлопців в руках був дерев'яний штахет, висотою приблизно один метр, яким він розмахував коли йшов дорогою. Пізніше він дізнався, що це були ОСОБА_6, саме в нього був дерев'яний штахет в руках, ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_10.
Побачивши, що їм на зустріч ідуть вищевказані хлопці з дівчиною, вони з ОСОБА_7 зупинилися на секунду і відійшли на узбіччя, і в цей час до нього підійшов ОСОБА_6, в якого був дерев'яний штахет, який він тримав з однієї сторони в руках, а з другої - на плечі, і який запитав в нього, звідки він, на, що йому відповів, що приїхав з міста Ладижин. Його слова також підтвердила ОСОБА_7, яка сказала, що їм потрібно йти додому, але ОСОБА_6 сказав ОСОБА_7 щоб вона йшла, а він залишився, в зв'язку з тим, що йому необхідно було про щось поговорити. Тоді він сказав до ОСОБА_7, щоб вона йшла, а він її наздожене по дорозі і ОСОБА_7 пішла в сторону центру села. Коли ОСОБА_7 відійшла, то ОСОБА_6 почав до нього говорити нецензурними словами та сказав, що буде його бити, на що він його запитав, з якої причини. В ході цього виникла словесна перепалка, під час якої ОСОБА_6 продовжував ображати його нецензурними словами. Тоді він подумав, що той може заспокоїтися, якщо він відійде. Зробивши крок назад, ОСОБА_6 зразу же наніс йому два різких удари дерев'яним штахетом, який в нього був в руках по голові з лівої сторони, після чого через декілька секунд, знову наніс третій удар вищевказаним штахетом по голові, і тоді він відчув сильний біль в голові і втратив свідомість. До свідомості він прийшов тоді, коли почув, що його хтось поливає водою, це був ОСОБА_6 Прийшовши до свідомості він піднявся, а ОСОБА_6 побіг в сторону ставка. Піднявшись він почав йти в сторону центру села, але пройшовши приблизно 200 метрів він знову втратив свідомість, що відбувалося з ним, він не пам'ятає. До свідомості він прийшов тоді, коли вже знаходився в будинку ОСОБА_7, після чого її батьки відвезли його до Тульчинської ЦРЛ. На даний час він до ОСОБА_6 ніяких претензій ні матеріального ні морального характеру не має.
У відповідності до вимог ст. 299 КПК України, суд обмежив дослідження доказів допитом підсудного, потерпілого та оголошенням характеризуючих особу підсудного матеріалів справи.
Дослідивши зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вина підсудного ОСОБА_6 в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю (хуліганство), кваліфікуючою ознакою якого являється вчинення вказаних дій із застосуванням заздалегідь заготовленого предмета для нанесення тілесних ушкоджень (штахети), доведена в судовому засіданні в повному обсязі і його дії слід кваліфікувати за ст. 296 ч.4 КК України.
Вирішуючи питання про призначення покарання підсудному ОСОБА_12, суд враховує суспільну небезпеку скоєного ним злочину, особу підсудного, який за місцем проживання та навчання характеризуються позитивно, щире каяття, відшкодування завданих збитків, а також вчинення злочину вперше особою, яка є неповнолітньою.
До обставин, що пом'якшують відповідальність підсудного суд відносить щире каяття в скоєному злочині, відшкодування завданих збитків, активне сприяння в розкритті злочину.
Обтяжуючих вину обставин судом не встановлено.
Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про необхідність призначення покарання підсудному ОСОБА_6 в межах санкції визначеної ст. 296 ч.4 КК України.
Враховуючи наведене, ряд пом'якшуючих обставин, які істотно знижують ступінь вини підсудного, а також те, що позицію державного обвинувача та потерпілого, суд вважає, що виправлення ОСОБА_6 можливе без реального відбуття покарання і застосування відносно нього ст. ст. 75, 104 КК України, звільнивши від відбуття покарання з випробуванням.
Стосовно запобіжного заходу, суд вважає, щодо вступу вироку в законну силу запобіжний захід обраний відносно підсудного ОСОБА_6 у вигляді підписки про невиїзд необхідно залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 321-324, 328, 330 КПК України, суд -
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 296 ч.4 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки.
На підставі до ст. ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим терміном на один рік.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу відносно засудженого ОСОБА_6 зашити без змін -підписку про невиїзд.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Вінницької області протягом п'ятнадцяти діб з дня його проголошення.
Суддя: