Справа №: 22-ц/0190/3989/2012Головуючий суду першої інстанції:Масалигіна Н.С.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Даніла Н. М.
"29" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіДаніла Н.М.
СуддівСінані О.М., Мясоєдової Т.М.
При секретаріБірковському А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Військового прокурора Сімферопольського гарнізону, діючого в інтересах держави в особі Будинкоуправління №1 Квартирно-Експлуатаційного відділу м. Сімферополь Міністерства Оборони України до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виселення,
за апеляційною скаргою Військового прокурора Сімферопольського гарнізону на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 02 квітня 2012 року,
У жовтні 2011 року Військовий прокурор Сімферопольського гарнізону, діючий в інтересах держави в особі Будинкоуправління №1 Квартирно-Експлуатаційного відділу м.Сімферополь Міністерства Оборони України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виселення з кімнати № 304 гуртожитку будинкоуправління № 1 КЕВ м. Сімферополя АР Крим, розташованого за адресою АДРЕСА_1, на підставі ст. 116 ЖК України та стягнення заборгованості по квартирній платі і житлово-комунальним послугам. Вимоги мотивовані тим, що військовою прокуратурою Сімферопольського гарнізону проведена перевірка дотримання посадовими особами Будинкоуправління №1 КЕВ м. Сімферополь вимог житлового законодавства України з питань своєчасного внесення наймачами гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_1, плати за комунальні послуги. В ході проведення перевірки встановлено, що наймачем кімнати №304, зазначеного гуртожитку є ОСОБА_6, яка проживає за вказаною адресою разом зі своїм чоловіком - ОСОБА_7 Відповідачі вселились в житлову кімнату з порушенням встановленого порядку, без отримання ордеру або рішення відповідної організації про надання дозволу на вселення.
У березні 2012 року прокурор уточнив позовні вимоги, просив виселити відповідачів із займаної площі на підставі положень ст. ст. 116, 132 ЖК України.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 26 березня 2012 року позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по квартирній платі та житлово-комунальним послугам за заявою представників позивача залишено без розгляду.
Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 02 квітня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду, Військовий прокурор Сімферопольського гарнізону надіслав до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування усіх обставин справи. Зокрема, зазначає, що відкриття особового рахунку на відповідачку було вимушеною мірою, яка була здійснена у 2006 році, з метою компенсації витрат на утримання спірної кімнати, тому наявність особового рахунку не може свідчити про правомірність проживання відповідачів у спірній квартирі.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши сторони, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі на законних підставах були вселені у спірний гуртожиток, а тому не можуть бути виселені з гуртожитку без надання іншого житла, придатного для проживання.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Судом встановлено, що з 10 вересня 2010 року гуртожиток по АДРЕСА_1, належить Державі в особі Міністерства оборони України і перебуває в оперативному управлінні Будинкоуправління №1 КЕВ м. Сімферополя АР Крим, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
До оформлення права власності, гуртожиток по АДРЕСА_1 перебував в оперативному управлінні ТОВ «Кримвійськбуд», потім Будинкоуправління № 2 Сімферопольської КЕВ.
Як вбачається з особового рахунку № 304 та довідки з будинкової книги, ОСОБА_6 та її чоловік ОСОБА_7 з 01 листопада 2000 року проживають та зареєстровані у спірній кімнаті, наймачем значиться ОСОБА_6
Відповідно до статті 127 ЖК України і пункту 2 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1986 року №208 гуртожитки призначаються лише для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період їх роботи або навчання.
Згідно із ч.2 ст.128, ст.129 ЖК Української РСР, п.10 ч.1 Примірного положення про гуртожитки єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку є спеціальний ордер, який видає адміністрація підприємства, установи, організації на підставі спільного із профспілковим комітетом рішення про надання жилої площі в гуртожитку.
Пунктом 17 Примірного положення про гуртожитки передбачено, що вселення громадянами, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, інших членів сім'ї, крім своїх неповнолітніх дітей, в указані приміщення допускається лише з дозволу адміністрації, профспілкового комітету, установи, організації та письмової згоди членів сім'ї громадянина, які проживають разом із ним.
Судом ретельно досліджувались доводи позивача про те, що відповідачі вселилися з порушенням порядку - без ордеру і суд дійшов обґрунтованого висновку щодо недоведеності порушення порядку вселення відповідачів у спірну кімнату.
Відповідно до вимог житлового законодавства при вселенні ордер здається в житлово-експлуатаційну організацію, а при її відсутності - завідуючому (директору) гуртожитком підприємства, установи, організації.
У порушення вимог ч.3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України відповідачем не надано безперечних доказів які б спростовували доводи відповідачів про те, що ордер було передано адміністрації гуртожитку.
За змістом ст. ст. 127, 128, 129 ЖК України та пп. 9, 10 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 03 червня 1986 року, гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.
Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЖК України та п. 44 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 03 червня 1986 року, особи, які самоправно зайняли жилу площу у гуртожитку, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення.
Крім того, за змістом п. 40 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 03 червня 1986 року, працівників підприємств, установ, організацій, які поселились у гуртожитку у зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину.
При цьому кожна з наведених підстав є самостійною передумовою для виселення особи з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення.
З огляду на наведене, враховуючи відсутність безперечних доказів самовільного вселення відповідачів у спірну кімнату гуртожитку, колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду обставинам справи.
У судовому засіданні апеляційного суду відповідачами був представлений договір найму жилого приміщення від 25 березня 2002 року, квитанції про сплату за квартиру та комунальні послуги, які узгоджуються з дослідженими судом першої інстанції письмовими доказами щодо правомірності вселення відповідачами у кімнату № 304 гуртожитку по АДРЕСА_1 та проживання на протязі більш ніж десяти років.
У зв'язку з викладеним, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, тому вони не можуть бути прийняті до уваги.
Рішення суду є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, ґрунтуючись на усесторонньому, повному, об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності і підстав для його скасування не має.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів судової палати з цивільних справ, -
Апеляційну скаргу Військового прокурора Сімферопольського гарнізону відхилити.
Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 02 квітня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Даніла Н.М. Сінані О.М. Мясоєдова Т.М.